Вирок від 16 вересня 2026 р. у справі №297/1787/26 — Берегівський районний суд Закарпатської області

Справа № 297/1787/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року м. Берегове

Берегівський районний суд Закарпатської області в особі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

з участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Берегове кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12026071060000115 від 11 березня 2026 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , не одруженого, не працюючого, згідно ст. 89 КК України не судимого, громадянина України,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 , обвинувачується у тому, що він діючи умисно, з метою незаконного переправлення громадян України через державний кордон України у період дії воєнного стану, достовірно знаючи про заборону виїзду за кордон громадян України чоловічої статі віком від 23 до 60 років, за попередньою змовою з невстановленими на час досудового розслідування особами, організував незаконне переправлення через державний кордон України громадян України, а саме: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця АДРЕСА_2 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканця АДРЕСА_3 , поза пунктом пропуску на території Берегівського району, за наступних обставин.

Так, в невстановлений досудовим розслідуванням день січня місяця 2026 року ОСОБА_7 та ОСОБА_6 в невстановлений слідством час, шляхом спілкування за допомогою мобільного телефону, домовилися, про організацію їх незаконного переправлення через державний кордон України поза межами пункту пропуску, за грошову винагороду, яка залежала від конкретної домовленості з вказаними особами та становила від 2500 до 10000 доларів США за відповідну особу та в подальшому керувала їх діями, як особами, які бажають незаконно перетнути державний кордон України та вичікування слушного часу для переправлення через кордон України.

В подальшому, в невстановлений досудовим розслідуванням день, час та місці, у невстановлений слідством спосіб ОСОБА_4 погодився на пропозицію невстановленої досудовим розслідуванням особи сприяти у незаконному переправленні ОСОБА_7 та ОСОБА_6 через державний кордон України.

Зокрема, 09 березня 2026 року в невстановлений досудовим розслідуванням час, діючи за вказівкою невстановленої досудовим розслідуванням особи, громадянин ОСОБА_4 , керуючи транспортним засобом марки «Renault» моделі «Trаffic», реєстраційний номер НОМЕР_1 , прибув до готелю «Фіалка», розташованого за адресою: Закарпатська область, м. Берегове, вул. Шевченка, буд. 119, де на нього очікували ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , після чого здійснив їхню посадку до зазначеного транспортного засобу та спільно з ними вирушив у напрямку с. Бадалово, Берегівського району Закарпатської області, з метою незаконного переправлення осіб через державний кордон України.

Під час їхнього руху у напрямку с. Бадалово, Берегівського району Закарпатської області, ОСОБА_4 на мобільному телефоні ОСОБА_7 у мобільному застосунку «Google maps» розташував координати маршруту до державного кордону України, по яким в подальшому ОСОБА_7 та ОСОБА_6 мали прямувати.

Прибувши до с. Бадалово, Берегівського району Закарпатської області, ОСОБА_4 вийняв з багажного відділу транспортного засобу каремати, пристрій для віддаленого спостереження в нічну пору доби та драбину, яку в подальшому передав ОСОБА_7 , які використовувалися як знаряддя для незаконного переправлення через державний кордон України, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 попрямували з ними у напрямку кордону, де ОСОБА_4 відійшов вглиб лісу та в подальшому не повернулися, а ОСОБА_7 та ОСОБА_6 були викриті та затримані працівниками ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Доказами на підтвердження встановлених обставин є наступне.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненому кримінальному правопорушенні передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України частково визнав та пояснив, що в березні взяв у користування автомобіль «Renault Trafic», червоного кольору, і пересувався ним містом Берегове. Проїжджаючи вулицею Шевченка, він побачив двох чоловіків. Зупинивши автомобіль біля них, чоловіки підійшли та запитали, чи знає він, де знаходиться державний кордон України, на що останній відповів, що знає найкоротший шлях до кордону. Чоловіки попросили підвезти їх. Після чого, вони сіли до автомобіля, він повіз їх до села Бадалово. Прибувши до місця, останній зупинив автомобіль. Одразу після зупинки обоє чоловіків раптово вистрибнули з автомобіля та втекли у невідомому напрямку. Останній пояснив, що разом із ними не йшов, не супроводжував їх до державного кордону, не показував подальшого маршруту та не знав, куди саме вони побігли. Після чого, був затриманий працівниками правоохоронних органів.

Так, дослідженим в судовому засіданні протоколом судового засідання від 13.03.2026 року та долученим до нього DVD-R диском, в порядку ст. 225 КПК України із допитом свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 встановлено наступне.

Свідок ОСОБА_6 , допитаний слідчим суддею під час досудового розслідування в порядку ст. 225 КПК України, пояснив, що мав намір незаконно перетнути державний кордон України, у зв`язку із чим зв`язався з невстановленою особою, яка за грошову винагороду мала організувати його переправлення через державний кордон. У месенджері Telegram він знайшов групу, через яку почав шукати спосіб виїзду. Згодом йому зателефонували, наказали збиратися та повідомили, що за ним приїде автомобіль. За ним у м. Тернопіль приїхав автомобіль чорного кольору, яким він близько шести годин їхав у невідомому напрямку. Автомобіль зупинився, водій очікував координати подальшого маршруту. Після цього під`їхав інший автомобіль, а саме білий позашляховик, у якому перебували двоє йому невідомих чоловіків. Перед проїздом блокпоста йому наказали пересісти позаду водія. Блокпост автомобіль проїхав без перешкод. Ввечері його поселили у квартирі, перед цим обшукали та забрали телефон. Наступного ранку, невідома особа повідомила, що потрібно виходити. Потім йому наказали знайти квартиру в Ужгороді. Він знайшов житло, піднявся до квартири та розрахувався з орендодавцем за дві доби. За телефонними вказівками спочатку продовжив оренду ще на дві доби, однак того ж дня отримав нову вказівку збиратися. Після цього, він сів в автомобіль, який рухався в невідомому напрямку. Дорогою забрали ще одну особу, ОСОБА_7 . Їм повідомили, що їх поселять у садибі, де вони переночують. Увечері надійшла вказівка виходити, оскільки за ними приїде червоний мікроавтобус. Водій мікроавтобуса забрав у них телефони. Приблизно через сорок хвилин руху двері відчинилися, до автомобіля сів інший чоловік у масці. Ще приблизно через пів години їм наказали вийти та йти за цим чоловіком. Біля сітчастого загородження чоловік встановив драбину та наказав перелазити. Далі вони рухалися за координатами до річки, біля якої мали повернути праворуч. Вони почули звук дрона, після чого їх затримали прикордонники.

Останній також ствердив, що сплатити винагороду за перетин мав вже після того як перетне державний кордон.

Свідок ОСОБА_7 , допитаний слідчим суддею під час досудового розслідування в порядку ст. 225 КПК України, пояснив, що мав намір незаконно перетнути державний кордон України та пояснив, що для організації незаконного виїзду мав передати 500 євро завдатку та свій мобільний телефон, отримавши натомість інший телефон; його телефон мали очистити. Він зустрівся з невідомим чоловіком, який повідомив, що з ним зв`яжуться та нададуть подальші вказівки. Приблизно через тиждень невстановлена особа повідомила, що потрібно готуватися. Біля ринку у Львові його очікував автомобіль. Свідок передав водію свій телефон, після чого вони вирушили у невідомому напрямку. Згодом він пересів до білого автомобіля, в якому перебували троє невідомих осіб. Вони забрали його рюкзак та оглянули речі. На контрольному пункті автомобіль зупинив чоловік у формі, водій показав йому документи, після чого автомобіль продовжив рух.

Автомобіль прибув до невідомого йому села. Його завели на подвір`я та поселили у будинку, де він переночував. Наступного дня, йому наказали зібратися протягом тридцяти хвилин, а потім телефоном повідомили вийти до червоного мікроавтобуса. У салоні було темно. До мікроавтобуса сів чоловік із драбиною та іншими предметами. Після зупинки всі вийшли й пішли до загородження з колючого дроту, яке перелізли. Під час подальшого руху вони почули безпілотний літальний апарат та гавкіт собак, залягли біля дерев, після чого їх затримали.

З приводу дослідженого відеозапису допиту свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , суд зазначає наступне.

Однією із загальних засад кримінального провадження є безпосередність дослідження показань, речей і документів (п.16 ч. 1 ст.7 КПК).

Відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Сторона обвинувачення зобов`язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом (ст. 23 КПК).

Так, відповідно до журналу судового засідання від 22.07.2026 року (т. 1 ст. 47-50) судом визначено порядок та обсяг доказів, які підлягають дослідженню, в тому числі і допит свідків.

Разом із тим, свідки в жодне судове засідання не з`явились, тому з метою забезпечення розгляду кримінального провадження у розумні строки, зважаючи на часткове визнання обвинуваченим своєї вини, сторона обвинувачення запропонувала дослідити відеозапис допиту свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , проведеного слідчим суддею під час досудового розслідування в порядку ст. 225 КПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України, суд вправі обґрунтовувати свої висновки показаннями, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або які були отримані в порядку, передбаченому ст. 225 КПК України.

Як вбачається з протоколу та відеозапису судового засідання від 03 грудня 2024 року, допит ОСОБА_6 та ОСОБА_7 проведено слідчим суддею у судовому засіданні з дотриманням правил допиту свідків під час судового розгляду.

З огляду на вищезазначене, суд визнає показання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , отримані в порядку ст. 225 КПК України, належними та допустимими доказами і враховує їх під час ухвалення вироку в сукупності з іншими безпосередньо дослідженими доказами. Відтворення відеозапису таких показань не порушує засади безпосередності дослідження доказів і права ОСОБА_4 на справедливий судовий розгляд.

Згідно ч. 1 ст. 225 КПК у виняткових випадках, пов`язаних із необхідністю отримання показань свідка чи потерпілого під час досудового розслідування, якщо через існування небезпеки для життя і здоров`я свідка чи потерпілого, їх тяжкої хвороби, наявності інших обставин, що можуть унеможливити їх допит в суді або вплинути на повноту чи достовірність показань, сторона кримінального провадження, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, мають право звернутися до слідчого судді із клопотанням провести допит такого свідка чи потерпілого в судовому засіданні, в тому числі одночасний допит двох чи більше вже допитаних осіб. У цьому випадку допит свідка чи потерпілого здійснюється у судовому засіданні в місці розташування суду або перебування хворого свідка, потерпілого в присутності сторін кримінального провадження з дотриманням правил проведення допиту під час судового розгляду.

Відповідно до вимог ч. 11 ст. 615 КПК України, у разі введення воєнного стану та якщо: показання, отримані під час допиту свідка, потерпілого, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо хід і результати такого допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації.

Крім того, винуватість ОСОБА_4 доводиться дослідженими письмовими доказами, які визнані судом належними та допустимими.

Так, 11.03.2026 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026071060000115 відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Так, як вбачається із протоколу огляду місця події від 10.03.2026 року, огляд проведено поблизу с. Бадалово у період з 22:30 до 23:30. Зафіксовано місце виявлення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 і вилучено у ОСОБА_6 телефон ZTE зеленого кольору та 960 євро, а в ОСОБА_7 - телефон Google Pixel, чорного кольору та 450 євро.

Згідно протоколу огляду місця події від 11 березня 2026 року встановлено, що за адресою АДРЕСА_4 , у ОСОБА_8 вилучено автомобіль Renault Trafic, червоного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , свідоцтво про його реєстрацію на ім`я ОСОБА_9 та iPhone 13, синього кольору. Документ підтверджує виявлення автомобіля, який надалі впізнали обидва свідки.

Відповідно до протоколу пред`явлення автомобіля для впізнання ОСОБА_6 від 12.03.2026 року встановлено, що свідок ОСОБА_6 серед чотирьох фотознімків указав на автомобіль під № 3, Renault Trafic, НОМЕР_1 . Він упізнав його за кузовом, кольором, зовнішніми особливостями й частиною номерного знака та пояснив, що цим автомобілем його й ОСОБА_7 доставили до с. Бадалово.

Протоколом пред`явлення автомобіля для впізнання ОСОБА_7 від 12.03.2026 року встановлено, що свідок ОСОБА_7 вказав на фотознімок № 3 із Renault Trafic НОМЕР_1 та впізнав автомобіль за типом кузова, кольором і зовнішніми ознаками.

Згідно протоколу огляду носія інформації від 15 березня 2026 року та долученим до нього картою пам`яті Apacer 32 GB із матеріалами інтегрованої системи «Безпечне Закарпаття» встановлено фіксацію «Renault Trafic» « НОМЕР_1 » 10 березня 2026 року в період з 13:56:21 до 19:39:20 на камерах у межах Закарпатської області, зокрема на вул. Мужайській у місті Берегове.

Відповідно до протоколу слідчого експерименту з ОСОБА_7 від 12 березня 2026 року встановлено, що під час слідчого експерименту свідок відтворив маршрут і обставини переміщення до прикордонного загородження. Протокол та відеозапис підтверджують просторову можливість описаних дій і узгоджуються з його показаннями щодо способу руху.

Згідно протоколу слідчого експерименту з ОСОБА_6 від 12 березня 2026 року встановлено, що останній відтворив обставини доставки до прикордонної місцевості, подолання загородження за допомогою драбини та напрямок подальшого руху. Ці відомості узгоджуються з його показаннями і показаннями ОСОБА_7 .

Вказані обставини та пояснення підтверджуються і дослідженим флеш-носієм «Apacer 32 GB».

Згідно протоколу пред`явлення особи для впізнання ОСОБА_10 від 29 травня 2026 року встановлено, що свідка ОСОБА_10 було пред`явлено фототаблицю, на якій під № 3 розміщено фотографію ОСОБА_4 .. Відповідно до довідки до протоколу пред`явлення для впізнання за фотознімками від 29.05.2026 року встановлено, що під номером 3 розміщена фотографія ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 .

Суд, проаналізувавши та оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, перевіривши та оцінивши усі доводи учасників судового провадження, дійшов до наступного висновку.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених в суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Сторона обвинувачення ставить у вину ОСОБА_4 вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України за такими кваліфікуючими ознаками: у організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями та сприяння їх вчиненню порадами, вказівками та наданням засобів, , вчинене щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.

Суд, вирішуючи питання, що входить до його компетенції, як то: чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа; чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений; чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення, діє в рамках пред`явленого обвинувачення.

Втіленням принципу справедливості судового розгляду є покладення тягаря доведення вини на сторону публічного обвинувачення. Суд може тільки надати оцінку тим обставинам, які викладені в обвинувальному акті і пересвідчитись, що вони підтверджуються належними, і допустимими доказами таким чином, щоб переконати навіть незацікавлену сторонню особу в тому, що обвинуваченим був вчинений зазначений злочин.

Оцінюючи склад злочину, суд враховує таке.

Так, безпосереднім об`єктом злочину є - встановлений порядок перетинання державного кордону України.

З об`єктивної сторони злочин характеризується вчиненням таких діянь: 1) незаконне переправлення осіб через державний кордон України; 2) організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України; 3) керівництво незаконним переправленням осіб через державний кордон України; 4) сприяння незаконному переправленню осіб через державний кордон України порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод.

Переправлення через державний кордон України - це дії, спрямовані на переведення, перевезення тощо осіб через умовну лінію, яка визначає межі території України. При цьому всі дії організатора, керівника такого переправлення або особи, яка сприяє йому, можуть бути повністю виконані ще до того, як особи, яких вони переправляють через державний кордон України, перетнули його.

Незаконним переправленням через державний кордон України є у випадках, коли особи переправляються через державний кордон України:

1) будь-яким способом поза відповідними пунктами пропуску;

2) у пунктах пропуску, але без відповідних документів;

3) у пунктах пропуску, але за документами, які містять недостовірні відомості про особу;

4) у пунктах пропуску, але без дозволу відповідних органів влади.

Сприяння - це будь-яке діяння, що допомагає здійснити незаконне переправлення. Закон дає вичерпний перелік засобів сприяння: порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод.

Із суб`єктивної сторони цей злочин вчиняється з прямим умислом.

Оцінюючи докази за правилами ст. 94 КПК України, суд виходить із того, що жоден доказ не має наперед установленої сили. Показання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є послідовними у частині незаконної мети їх руху, використання червоного Renault Trafic, прибуття до с. Бадалово, передачі драбини та руху до державного кордону. Ці показання підтверджуються протоколами впізнання автомобіля, даними системи «Безпечне Закарпаття», протоколами огляду та матеріалами слідчих експериментів.

Сукупність доказів поза розумним сумнівом підтверджує, що ОСОБА_4 сприяв незаконному переправленню двох осіб через державний кордон: перевіз їх у прикордонну місцевість, надав маршрутні вказівки й засоби для подолання інженерного загородження. Такі дії утворюють об`єктивну сторону кримінального правопорушення, передбаченого ст. 332 КК України.

Покази свідків повністю узгоджуються між собою та іншими матеріалами кримінального провадження, наданими стороною обвинуваченню, підтверджуючи, що обвинувачений ОСОБА_4 фактично сприяв незаконному переміщенню осіб у прикордонну зону.

Водночас, досліджені матеріали не свідчать про наявність у діях обвинуваченого корисливого мотиву, зокрема жодних даних щодо отримання ОСОБА_4 матеріальної вигоди або іншої користі стороною обвинувачення не доведено.

Жодних доказів того, що обвинувачений ОСОБА_4 отримував чи мав отримати матеріальну вигоду, стороною обвинувачення, суду не надано.

Таким чином, суд вважає, що обвинуваченого ОСОБА_4 , слід визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, тобто у організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями та сприяння їх вчиненню порадами, вказівками та наданням засобів, , вчинене щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб.

Відповідно до статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання має бути адекватним характеру вчинення дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які пом`якшують та обтяжують.

Згідно п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Отже, суд обираючи покарання враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують покарання.

Обставинами, які пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 відповідно до ст.ст. 66, 67 КК України в ході судового розгляду кримінального провадження судом не встановлено.

На підставі вищевикладеного, враховуючи особу винного та обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого в їх сукупності, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання в межах санкції ч. 2 ст. 332 КК України у виді позбавлення волі.

Приймаючи таке рішення, суд дотримався критеріїв доведення винуватості поза розумним сумнівом, наведених Європейським судом з прав людини у висновках у справах "Нечипорук і Йонкало проти України" від 21 квітня 2011 року та "Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії" від 6 грудня 1998 року.

Так, у зазначених рішеннях вказано, що "суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи "поза будь-яким розумним сумнівом" і така "доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою".

При цьому, санкція ч. 2 ст. 332 КК України, передбачає обов`язкові додаткові покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 332 КК України не обіймаючи будь-яку посаду і не займаючись певною діяльністю.

Вирішуючи питання про необхідність призначення передбаченого санкцією ч. 2 ст. 332 КК України обов`язкового додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, суд виходить з наступного.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові ККС ВС у справі 295/5493/22 від 04.04.2023, такий вид покарання як позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю може застосовуватися як до осіб, які вже обіймають певні посади або здійснюють відповідну діяльність, так і до осіб, які такі посади можуть обійняти в майбутньому, або ж у майбутньому можуть здійснювати відповідну діяльність.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку про необхідність позбавити ОСОБА_4 права обіймати посади пов`язані з виконанням функцій держави, місцевого самоврядування та органах правопорядку строком на 1 (один) рік.

Суд враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_4 вчинив тяжкий злочин, однак вину частково визнав, згідно ст. 89 КК України не судимий, згідно характеристики, виданої Берегівської міської ради Закарпатської області №1950/03-17 від 13.05.2026 року, ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності не притягався, скарга від мешканців та сусідів на нього не надходило.

Також, відповідно до довідки КНП «БЕРЕГІВСЬКА ЛІКАРНЯ ІМЕНІ БЕРТОЛОНА ЛІННЕРА БЕРЕГІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ» від 25.05.2026 року №127, ОСОБА_4 на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває.

Тому, суд приходить до висновку, що його виправлення можливе без ізоляції від суспільства, у зв`язку з чим на підставі ст. 75 КК України доцільним є звільнення його від відбування покарання з випробуванням та покладенням обов`язків відповідно ст. 76 ч. 1 п. 1, 2 КК України, обов`язку періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти останніх про зміну місця проживання.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт, речовими доказами і документами.

Згідно ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Ухвали слідчого судді Берегівського районного суду Закарпатської області від 13 березня 2026 року - скасувати.

Речові докази вирішити в порядку 100 КПК України.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 у вигляді домашнього арешту, до набрання вироком законної сили, залишити без змін .

Процесуальні витрати в кримінальному провадженні відсутні.

Цивільний позов не заявлений.

Підстави застосування заходів кримінально-виховного характеру щодо юридичної особи у даному кримінальному провадженні відсутні.

Викривач у кримінальному провадженні відсутній.

Керуючись ст. ст. 100, 368, 370, 374 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Визнати винним ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 332 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років, із застосуванням додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади пов`язані з виконанням функцій держави, місцевого самоврядування та органах правопорядку строком на 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного основного покарання, якщо він протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та покласти на нього обов`язки, згідно з п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 76 КК України - періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 у вигляді домашнього арешту, до набрання вироком законної сили, залишити без змін.

Ухвали слідчого судді Берегівського районного суду Закарпатської області від 13 березня 2026 року - скасувати.

Речові докази:

- транспортний засіб марки «Renault» моделі «Trafic» червоного кольору д.н.з. НОМЕР_1 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу номер НОМЕР_2 , власником якого є гр. ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , мешканки АДРЕСА_5 - повернути останній, як власнику.

- мобільний телефон марки «Iphone» моделі «13» синього кольору IMEI: НОМЕР_3 , з наявним номером телефону НОМЕР_4 , який було поміщено до спец-пакету НПУ WAR 0005297, що зберігається в кімнаті зберігання речових доказів Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області, що за адресою м. Берегове, вул. І.Сечені, 13 - повернути ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , як власнику.

-мобільний телефон марки «ZTE», зеленого кольору, IMEI: НОМЕР_5 з наявним номером телефону НОМЕР_6 , який було поміщено до спец-пакету НПУ NPU 5812658, що зберігається в кімнаті зберігання речових доказів Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області, за адресою м. Берегове, вул. І. Сечені, 13 - повернути ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як власнику.

-мобільний телефон марки «Google» моделі «Pixel» чорного кольору IMEI: НОМЕР_7 , з наявним номером телефону НОМЕР_8 , який було поміщено до спец-пакету НПУ NPU 5812658, що зберігається в кімнаті зберігання речових доказів Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області, за адресою м. Берегове, вул. І.Сечені, 13 - повернути ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , як власнику.

На вирок може бути подана апеляція через Берегівський районний суд Закарпатської області до Закарпатського апеляційного суду протягом 30 діб з моменту його оголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_11