Постанова від 17 вересня 2026 р. у справі №343/1890/26 — Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

Справа 343/1890/26

Номер провадження 3/350/256/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2026 року селище Рожнятів

Суддя Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області Пулик М.В., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_1 , громадянки України за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП,-

установив :

До Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області з Долинського районного суду Івано-Франківській області надійшла для розгляду справа про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП.

І. Опис обставин, установлених під час розгляду справи:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №739943 від 14 серпня 2026 року, 14 серпня 2026 року близько 21 год. 30 хв. у АДРЕСА_1 ОСОБА_1 умисно висловлювалася нецензурними словами та висловлювала образи в сторону свого неповнолітнього сина ОСОБА_2 , та в сторону свого колишнього чоловіка ОСОБА_3 завдала шкоди психічному здоров`ю дитини ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), чим вчинила домашнє насильство психологічного характеру, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.2 ст.173-2 КУпАП.

ІІ. Позиція особи, яка притягається до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, хоч про час розгляду справи повідомлялася у встановленому законом порядку.

01 вересня 2026 року від ОСОБА_1 до суду надійшла заява про розгляд справи за її відсутності. У заяві ОСОБА_1 категорично заперечила обставини, викладені в матеріалах справи, просила не притягувати її до адміністративної відповідальності, оскільки жодних протиправних дій стосовно свого неповнолітнього сина не вчиняла.

Зважаючи на належне повідомлення ОСОБА_1 про дату, час і місце розгляду справи, подану нею заяву про розгляд справи за її відсутності, а також те, що відповідно до ст.268 КУпАП її обов`язкова присутність при розгляді справи за ст.173-2 КУпАП законом не передбачена, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності ОСОБА_1

ІІІ. Досліджені в судовому засіданні письмові докази та відеозапис:

На підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП, особою, уповноваженою на складання протоколу, надано такі докази:

- протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №739943 від 14 серпня 2026 року, відповідно до якого 14 серпня 2026 року близько 21 год. 30 хв. у АДРЕСА_1 ОСОБА_1 умисно висловлювалася нецензурними словами та висловлювала образи в сторону свого неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та свого колишнього чоловіка ОСОБА_3 , чим завдала шкоди психічному здоров`ю неповнолітнього ОСОБА_2 та вчинила домашнє насильство психологічного характеру (а.с.1);

- рапорт працівника поліції від 15 серпня 2026 року, відповідно до якого 15 серпня 2026 року до чергової частини ВП №1 (м. Долина) надійшла заява ОСОБА_3 про притягнення до відповідальності його колишньої співмешканки ОСОБА_1 . У рапорті зазначено, що 14 серпня 2026 року близько 21 год. 30 хв. за адресою: АДРЕСА_2 виникла конфліктна ситуація між ОСОБА_1 та їхнім сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , під час якої ОСОБА_1 виражалася нецензурними словами та словесно погрожувала фізичною розправою (а.с.2);

- протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 15 серпня 2026 року, згідно з яким від ОСОБА_3 прийнято заяву про домашнє насильство (а.с.3-4);

- письмові пояснення ОСОБА_3 від 14 серпня 2026 року, який пояснив, що близько 21 год. 30 хв. перебував у будинку за адресою: АДРЕСА_2 , разом із сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У цей час до будинку прийшла ОСОБА_1 , після чого між нею та сином виник конфлікт. Зі змісту пояснень вбачається, що ОСОБА_1 висловлювалася нецензурними словами, а конфлікт надалі продовжувався за участю ОСОБА_3 , у зв`язку з чим останній звернувся на спецлінію "102" (а.с.5);

- письмові пояснення неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який пояснив, що 14 серпня 2026 року близько 21 год. 30 хв. перебував за місцем проживання, коли прийшла його мати ОСОБА_1 . Між ними виник словесний конфлікт, під час якого ОСОБА_1 висловлювалася на його адресу нецензурними словами. Зі змісту пояснень неповнолітнього також убачається, що конфлікт продовжився між його матір`ю та батьком ОСОБА_3 (а.с.6;

- копія форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 15 серпня 2026 року (а.с.7);

- відеозаписами, долученими до матеріалів справи, з яких встановлено, що під час оформлення адміністративних матеріалів працівниками поліції були отримані пояснення від ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . ОСОБА_1 заперечувала вчинення психологічного тиску на дитину.

ІV. Застосовані норми права та оцінка суду:

Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, оцінивши всі докази, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до таких висновків.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Положеннями ст.251 КУпАП передбачено, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Оцінка доказів, відповідно до ст.252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" звертається увага суду на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.

Згідно з ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Як визначено п.1 ст.247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення.

Склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому. Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення знаходить свій прояв у дії чи бездіяльності, що заборонені адміністративним правом, та залежить від місця, часу, обставин і способу скоєння адміністративного правопорушення тощо, а також від причинного зв`язку між діянням і шкідливими наслідками цього діяння, вчинення протиправного діяння в минулому, його системності.

Суддя не вправі вийти за межі визначені протоколом про адміністративне правопорушення та самостійно змінити як виклад фактичних обставин правопорушення, так і його юридичну кваліфікацію.

Протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №739943 від 14 серпня 2026 року ОСОБА_1 поставлено у провину вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП.

Диспозицією ч.1 ст.173-2 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, зокрема, за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Частиною 2 ст.173-2 КУпАП встановлено підвищену адміністративну відповідальність за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.

Таким чином, для кваліфікації дій особи за ч.2 ст.173-2 КУпАП недостатньо самого факту перебування малолітньої чи неповнолітньої особи у місці вчинення домашнього насильства або спостереження нею конфлікту між дорослими. Обов`язковою ознакою складу правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП, є встановлення того, що відповідне умисне діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру було вчинене саме стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.

При цьому законодавець окремо врегулював правовий статус дитини, яка була лише присутня під час вчинення домашнього насильства. Відповідно до ч.4 ст.269 КУпАП, якщо адміністративне правопорушення, передбачене ст.173-2 або ст.173-6 КУпАП, було вчинено у присутності малолітньої чи неповнолітньої особи, така особа також визнається потерпілою незалежно від того, чи було їй заподіяно шкоду таким правопорушенням.

Отже, закон розмежовує випадки вчинення домашнього насильства стосовно дитини та випадки вчинення домашнього насильства у присутності дитини. Саме у першому випадку за наявності інших обов`язкових ознак діяння підлягає кваліфікації за ч.2 ст.173-2 КУпАП.

Дослідивши надані працівниками поліції докази в їх сукупності, суд вважає встановленим факт виникнення 14 серпня 2026 року конфлікту між ОСОБА_1 , її неповнолітнім сином ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Водночас сам факт сімейного конфлікту та вживання під час нього нецензурної лексики не є безумовною і достатньою підставою для висновку про наявність у діях особи складу домашнього насильства психологічного характеру.

Для притягнення особи до адміністративної відповідальності необхідно встановити не лише факт конфлікту, а наявність усіх передбачених законом ознак домашнього насильства, вчиненого саме стосовно неповнолітньої особи. Такі обставини мають бути підтверджені сукупністю належних, допустимих, достовірних та взаємоузгоджених доказів, а висновок про винуватість особи не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд враховує зміст письмових пояснень неповнолітнього ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які підтверджують наявність сімейного конфлікту. Однак сам по собі факт конфлікту між членами сім`ї, навіть якщо він супроводжувався вживанням нецензурної лексики, не звільняє орган, який склав протокол, від обов`язку довести наявність усіх обов`язкових ознак конкретного складу адміністративного правопорушення, який поставлений особі у провину.

Для притягнення ОСОБА_1 саме за ч.2 ст.173-2 КУпАП має бути доведено поза обґрунтованим сумнівом, що її умисні дії були спрямовані на неповнолітнього ОСОБА_2 , мали характер домашнього насильства, а не лише сімейного конфлікту, та за своїм змістом охоплювалися об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, з урахуванням спеціальної кваліфікуючої ознаки, передбаченої частиною другою цієї статті.

ОСОБА_1 під час оформлення адміністративних матеріалів заперечувала вчинення психологічного тиску на дитину. Її заперечення саме по собі не доводить відсутності правопорушення, однак за принципом презумпції невинуватості обов`язок доведення обставин, які утворюють склад адміністративного правопорушення, не може перекладатися на особу, яка притягається до адміністративної відповідальності.

За таких обставин суд доходить висновку, що надана сукупність доказів не дає достатніх підстав для безсумнівного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 усіх обов`язкових ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП.

Наявні сумніви щодо доведеності того, що дії ОСОБА_1 становили саме домашнє насильство психологічного характеру, вчинене стосовно неповнолітнього ОСОБА_2 , а не сімейний конфлікт.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 08.07.2020 року, справа № 463/1352/16-а, провадження № К/9901/21241/18, та в постанові від 20.05.2020 року, справа № 524/5741/16-а, в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ, Суд) від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України», Суд вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.

Суд, керуючись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого також сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України», зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Протокол про адміністративне правопорушення це відповідним чином оформлений уповноваженою особою процесуальний документ про вчинення діяння, яке містить ознаки правопорушення, передбаченого КУпАП.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

На думку суду, застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень.

Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП обставиною, що виключає провадження в справі про адміністративне правопорушення є відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин суд доходить висновку, що провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП.

Керуючись ст.ст. 1, 9, 23, 33, 173-2, 247, 251, 252, 283, 284 КУпАП, суд -

постановив:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови через Рожнятівський районний суд.

Суддя :