Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №344/11266/26 — Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/11266/26

Провадження № 2-о/344/344/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

в складі: головуючої - судді: Домбровської Г.В.

при секретарі c/з: Петришин Р.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області в порядку окремого провадження заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Угриновська Юлія Мирославівна, Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Івано-Франківську Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту родинних відносин,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області із заявою про встановлення факту родинних відносин, в якій просить встановити факт родинних відносин, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є двоюрідними сестрами.

Подану до суду заяву мотивовано тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 внаслідок тяжкої хвороби, є двоюрідними сестрами. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є хрещеною матір`ю доньки Заявниці ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Після смерті ОСОБА_2 заповіту не залишилось, оскільки тяжка хвороба забрала її життя зненацька. Заявниця, бажаючи реалізувати свої спадкові права, звернулася до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за законом, яку прийнято нотаріусом та роз`яснено, що для видачі свідоцтва про право власності на спадщину необхідно звернутися до суду із заявою про встановлення факту родинних відносин із спадкодавцем.

У позасудовому порядку встановити такий факт неможливо, оскільки батьки ОСОБА_2 вже давно померли.

Представником ОСОБА_1 подано заяву про розгляд справи без їх участі, вимоги заяви підтримує в повному обсязі, просить заяву задовольнити.

Представник заінтересованої особи Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Івано-Франківську Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на адресу суду подано заяву про розгляд справи без їх участі.

Заінтересована особа Приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Угриновська Юлія Мирославівна в судове засідання не з`явилися, про дату та час судового засідання повідомлялася належним чином, про причини неявки суду не повідомила, заяв чи клопотань від нотаріуса до суду не надходило.

Відповідно до ч.2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - «ЦПК України») у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Проаналізувавши викладені в заяві пояснення Заявника, дослідивши матеріали справи та надані докази, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, Суд приходить до наступних висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з частинами першою, другою статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункту 1 постанови від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтереси інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №320/948/18 (провадження № 14-567цс18) сформульовано висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян.

Таким чином, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 752/20365/16-ц (провадження № 61-24660св18), від 05 грудня 2019 року у справі № 750/9847/18 (провадження № 61-18230св19, від 03 лютого 2021 року у справі № 644/9753/19 (провадження № 61-14667св20), від 16 червня 2021 року у справі № 643/6447/19 (провадження № 61-14968св20), від 08 вересня 2021 року у справі № 641/5187/20 (провадження № 61-5204св21).

Згідно з абз. 2 п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України за №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.

Відповідно до п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину.

Пункт 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» вказує, що суд може встановити факт родинних відносин, якщо в органах РАЦС не зберігся відповідний запис чи відмовлено в його відновленні, або ж він може бути відновлений лише на підставі рішення суду.

Згідно з вимогами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

До заяви про встановлення факту родинних відносин, в якій зазначається мета, з якою заявник просить встановити цей факт, можуть додаватися такі документи та докази: 1) докази, які підтверджують наявність цього юридичного факту (акти, анкети, автобіографії, листівки, сімейні фотографії, листи ділового та особистого характеру, особові справи, рішення судів, ордери на вселення, обмінні ордери, погосподарські книги, виписки з домових книг та інші документи, які у собі містять відомості про родинні відносини осіб); 2) довідки органів реєстрації актів цивільного стану про неможливість поновлення втрачених записів, внесення змін і доповнень, виправлень у записи актів цивільного стану; 3) пояснення свідків, яким достовірно відомо про взаємовідносини померлого із заявником; 4) тощо.

Як встановлено Судом, в матеріалах справи містяться документи, які підтверджують факт родинних відносин між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Зокрема, Судом встановлено наступне.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 19.07.1972 року, ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що складено актовий запис №1355, батьками її є: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с.6).

У зв`язку з реєстрацією шлюбу ОСОБА_4 змінено прізвище на « ОСОБА_7 » (відмітка у паспорті, свідоцтво про укладення шлюбу серія НОМЕР_2 від 15.07.1992 року (а.с.4, 7).

Отже, матір`ю заявниці є ОСОБА_6 .

Згідно свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_3 від 13.07.1958 року (а.с.9) ОСОБА_8 , 1939 року народження, та ОСОБА_9 , 1934 року народження, зареєстрували шлюб. прізвище дружини після реєстрації шлюбу – ОСОБА_10 .

Отже, дівоче прізвище матері заявниці – ОСОБА_8 .

Відповідно до Запису акта про народження №761 від 04.07.1965 року батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .

Обґрунтовуючи дану заяву про встановлення факту родинних відносин з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 посилається на те, що її матір ОСОБА_13 та батько померлої ОСОБА_2 – ОСОБА_11 – були рідними братом та сестрою, в обґрунтування чого посилається на наступні документи.

Так, згідно архівної довідки від 28.01.2004 року №Л-9 (а.с.23) є відомості, що ОСОБА_14 (так в документі) в складі сім`ї з 3 осіб були переселені з Польщі.

Відповідно до архівної довідки від 30.01.2004 року №Я-1966-04 (а.с.24) в документах обласного архіву значиться, що родина у складі:

голова родини – ОСОБА_14 , 1905 р.н.,

члени родини – ОСОБА_11 , 1933 р.н., ОСОБА_15 , 1939 р.н., -

у 1945 році була переселена у Станіславську область з м. Перемишль.

Згідно Метрикальної посвідки 1445/40 ОСОБА_16 звінчана з ОСОБА_17 (а.с.25).

Відповідно до Метрикальної посвідки 1948/40 ОСОБА_8 , донька ОСОБА_18 і ОСОБА_19 , родилася ІНФОРМАЦІЯ_7 у ОСОБА_20 (а.с.26).

Відповідно до архівної довідки від 17.09.2026 року ОСОБА_21 народився ІНФОРМАЦІЯ_8 . Батько: ОСОБА_22 , мати: ОСОБА_14 .

Отже, зі змісту вказаних документів Судом встановлено, що ОСОБА_11 , 1933 р.н., та ОСОБА_15 , 1939 р.н., мали спільну матір – ОСОБА_14 , що свідчить про те, що вони, ОСОБА_11 , 1933 р.н., та ОСОБА_15 , 1939 р.н., – були рідними братом і сестрою.

Як вже встановлено Судом раніше, ОСОБА_11 є батьком ОСОБА_2 , а ОСОБА_13 є матір`ю ОСОБА_1 .

Отже, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 – є двоюрідними сестрами.

Отже, Судом встановлено достатньо доказів, які підтверджують факт родинних відносин між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , як між двоюрідними сестрами

З огляду на викладене, виходячи з інтересів особи щодо захисту її права на реалізацію прав, що виникають з факту такого споріднення, зокрема реалізації права на спадкування, зважаючи на те, що Заявник не має іншої можливості, крім в судовому порядку, встановити факт родинних відносин, на основі повно та всебічно з`ясованих обставин справи, суд вважає, що дана заява підлягає задоволенню, оскільки вимога її законна, обґрунтована та доказово підтверджена письмовими доказами, які, в свою чергу, є послідовними та логічними, а тому не викликають сумніву в їх правдивості.

Докази, які б спростовували факт, який просить встановити Заявник, в матеріалах справи відсутні.

Встановлення факту родинних відносин надасть змогу Заявниці реалізувати свої спадкові права.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України, при ухваленні судом рішення по справі в порядку окремого провадження судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 4, 5, 258, 315, 317 ЦПК України,-

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Угриновська Юлія Мирославівна, Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Івано-Франківську Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту родинних відносин – задовольнити.

Встановити факт родинних відносин, а саме факт того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є двоюрідними сестрами.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено і підписано 17.09.2026 року.

Суддя Домбровська Г.В.