Рішення від 17 вересня 2026 р. у справі №344/11112/26 — Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/11112/26

Провадження № 2/344/6080/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2026 року місто Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого – судді Мелещенко Л.В.

за участю секретаря судового засідання – Дутки Р.-І.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Івано-Франківськ за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів на утримання неповнолітніх дітей,-

В С Т А Н О В И В :

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду через систему «Електронний суд» з позовом до відповідача ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів на утримання неповнолітніх дітей. Обґрунтовуючи вимоги позовної заяви, позивач зазначає, що з 16.03.2006 перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем по справі. Під час шлюбу у сторін народилося двоє дітей: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 17 лютого 2020 року з відповідача присуджено аліменти на утримання неповнолітніх дітей у твердому грошовому розмірі по 2000,00 гривень, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на кожну дитину для дітей відповідного віку, щомісячно до досягнення дітьми повноліття. Сторони проживають окремо, діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживають з позивачем і перебувають на її утриманні. З часу ухвалення рішення суду минуло понад шести років, значно змінилася економічна ситуація, збільшилися витрати на утримання дітей з урахуванням їх віку і стану здоров`я. Позивач разом із дітьми проживає на території Австрійської Республіки, де вартість харчування, одягу, транспортних та побутових послуг є істотно вищою, ніж в Україні, що об`єктивно впливає на обсяг витрат на забезпечення дітей. Враховуючи закріплений законом обов`язок обох батьків брати рівну участь у забезпеченні дітей, заявлений розмір аліментів у сумі 6000 гривень на кожну дитину є повністю співмірним, справедливим та обґрунтованим. Добровільно досягти домовленості з відповідачем з приводу збільшення розміру аліментів на утримання дітей не вдається. За таких обставин позивач просить змінити розмір аліментів та стягнути відповідача на користь позивача аліменти на утримання неповнолітніх дітей у розмірі 6000,00 гривень (шість тисяч гривень) щомісячно на кожну дитину, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дітей відповідного віку щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дітьми повноліття. (а.с. 1-3).

13 липня 2026 року представником відповідача ОСОБА_2 – адвокатом Дмитруком Олегом Івановичем подано до суду через систему «Електронний суд» відзив на позовну заяву, в якій позовні вимоги визнає частковов сумі 4000 гривень щомісячно на кожну дитину з подальшою індексацією відповідно до закону, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання цієї позовної заяви до суду та до досягнення дітьми повноліття. Відповідач зазначає, що на його утриманні перебуває непрацездатна мати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що потребує постійного догляду та вартісного лікування. На думку відповідача, розмір аліментів у сумі 6000,00 гривень щомісячно на кожну дитину є необґрунтованим та недоведеним, оскільки відповідно до вимог чинного законодавства обов`язок по утриманню дитини покладено у рівній мірі на обох батьків з урахуванням дотримання балансу відповідних їх прав та обов`язків. Отже, визначаючи до стягнення з батька на дитину аліменти у розмірі 6000,00 гривень щомісячно на кожну дитину, позивач повинна мати готовність та довести свою можливість виділяти на забезпечення дитини таку ж суму. Однак позивачем не надано доказів власних доходів та не надано доказів понесених витрат на утримання дітей. Наведене свідчить про неможливість покладення на позивача тягарю по утриманню дітей у рівному із відповідачем розмірі. Жодних доказів, які б підтверджували розмір витрат на дитину, позивачем не надано, а рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях. Також позивачем не надано жодних доказів, що підтверджують матеріальний стан відповідача, понесений «тягар матеріального забезпечення». Щодо «самоусунення відповідача від виховання та життя дітей», то відповідач надає посильну матеріальну допомогу дітям. Щодо участі у вихованні, то саме позивач створює перепони у спілкуванні батька з дітьми (блокування телефонів, зміна номерів та інше). Відповідач просить позов задовольнити частково та стягувати з відповідача на користь позивача аліменти на утримання неповнолітніх дітей у розмірі по 4000,00 гривень щомісячно на кожну дитину, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дітьми повноліття (а.с. 59-61).

20 липня 2026 року позивач подала до суду через систему «Електронний суд» відповідь на відзив, у якому заявлені позовні вимоги підтримала, просила задовольнити. Позивач додатково зазначає, що твердження відповідача про не надання доказів витрат на утримання дітей не відповідає фактичним обставинам справи. Разом із позовною заявою суду вже були надані документи, які підтверджують витрати на дітей. Додатково до цієї відповіді додає квитанцію про оплату курсів німецької мови за липень 2026 року, що підтверджує постійний характер витрат на освіту та розвиток дітей. Крім цього, діти постійно проживають разом з позивачем, тому саме вона щоденно забезпечує їх харчуванням, одягом, лікуванням, навчанням, побутовими потребами та всебічним розвитком, що потребує значних щомісячних витрат. Співчуваючи стану здоров`я матері відповідача, позивач зазначає, що обов`язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним. Надані відповідачем медичні документи підтверджують лише стан здоров`я його матері, однак не підтверджують здійснення ним будь-яких витрат на її лікування чи утримання. До матеріалів справи не додано жодних платіжних документів, які б підтверджували понесення відповідачем таких витрат. Відповідач фактично перебуває за межами України та не здійснює особистого догляду за своєю матір`ю. За наявною у позивача інформацією, догляд за нею здійснює інший член сім`ї. Відповідач не надав суду доказів, які б підтверджували, що саме він здійснює догляд за матір`ю або несе постійні витрати у зв`язку з її лікуванням. Твердження відповідача про нібито створення позивачем перешкод у спілкуванні з дітьми не відповідають дійсності. Крім того, питання спілкування з дітьми не є предметом розгляду цієї справи та не впливає на обов`язок батька брати участь у їх матеріальному забезпеченні. Відповідач також не надав суду належних доказів свого матеріального становища, розміру доходів чи інших обставин, які б свідчили про неможливість сплачувати аліменти у заявленому позивачем розмірі. З огляду на викладене, враховуючи реальні потреби дітей, їх вік, витрати на навчання, розвиток та лікування, а також відсутність належних доказів на підтвердження заперечень відповідача, позивач вважає позовні вимоги законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, тому просить позовні вимоги про стягнення аліментів у розмірі 6000,00 гривень на кожну дитину задовольнити у повному обсязі, відхилити доводи відповідача як необґрунтовані та недоведені, розглянути справу за наявними у справі матеріалами (а.с. 68-69).

Процесуальні дії у справі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 червня 2026 року дану цивільну справу розподілено для розгляду головуючому судді Мелещенко Л.В. (а.с.31)

Ухвалою суду від 16 червня 2026 року залишено без руху (а.с.а.с.35-36).

Ухвалою суду від 26 червня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за даним позовом, розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с. 47-49).

Пояснення учасників справи у судовому засіданні.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, попередньо надала до суду заяву, в якій підтримує позовні вимоги у повному обсязі, просить розглядати справу за відсутності позивача (а.с. 90).

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, однак його представник – адвокат Дмитрук О.І. подав до суду заяву про розгляд справи без участі сторони відповідача, позовні вимоги визнає частково, не заперечує проти стягнення аліментів у розмірі по 4000,00 гривень на кожну дитину щомісячно до досягнення дітьми повноліття (а.с. 92).

Учасники справи у судове засідання, призначене на 16 вересня 2026 року, не з`явилися, тому суд, з дотриманням положень статті 259 Цивільного процесуального кодексу України, відклав складення повного рішення суду на строк не більше п`яти днів та зазначив датою ухвалення рішення дату його складання, підписав судове рішення без його проголошення.

Згідно частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Суд, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 17 лютого 2020 року, що набрало законної сили 18 березня 2020 року, змінено розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та стягнуто у твердому грошовому розмірі по 2000,00 гривень, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на кожну дитину для дітей відповідного віку, щомісячно до досягнення дітьми повноліття (а.с. 7-8, 10, 12, 86-87).

Дитині ОСОБА_6 була надана медична допомога (а.с. 11).

Позивач разом із дітьми зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.13-14, 22).

Як вбачається зі свідоцтв про народження, батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батько ОСОБА_2 та мати ОСОБА_1 (а.с. 15-16, 26).

ОСОБА_2 здійснюється сплата аліментів на користь ОСОБА_1 (а.с. 27-30).

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зверталася за медичною допомогою (а.с.63-66).

Позивачем сплачено за курси німецької мови (а.с. 75).

Норми права, що підлягають застосуванню, та висновки суду

за результатами розгляду справи.

Стаття 15 Цивільного кодексу України надає кожній особі право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною першою статті 13 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, що ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частини першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно статті 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства» встановлює, що сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

Обов`язок батьків по утриманню своїх дітей виникає з моменту народження дитини і зберігається до досягнення ним повноліття і являє собою як моральний, так і правовий обов`язок батьків.

Сам факт народження дитини покладає на батьків обов`язки, зокрема, щодо її утримання. У батьків немає і не може бути більшої цінності за дитину, а тому її утримання має домінувати над усіма іншими витратами.

Згідно статті 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина третя статті 181 Сімейного кодексу України).

Частиною першою статті 182 Сімейного кодексу України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

За приписами частини другої статті 182 Сімейного кодексу України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Частина перша статті 192 Сімейного кодексу України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи зміст статей 181, 192 Сімейного кодексу України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням зміни матеріального становища платника аліментів є зміна доходів, витрат, активів тощо. Під зміною сімейного стану розуміється з`явлення у сім`ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов`язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я платника аліментів.

При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 Сімейного кодексу України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі») (постанова Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13).

Аналіз наведених доказів дає суду підстави визнати, що у позивача на день розгляду справи змінився матеріальний стан, оскільки з часу ухвалення судом рішення про зміну розміру аліментів на утримання неповнолітніх дітей, витрати на утримання дітей зросли, значні кошти витрачаються на продукти харчування, одяг, взуття, а у випадку захворювання також на ліки. Розмір аліментів, який сплачує відповідач, недостатній для належного утримання дітей.

У сукупності наведеного, з врахуванням позиції позивача, суд приходить до переконання про зміну розміру аліментів, змінивши їх з 2000,00 гривень, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на кожну дитину для дітей відповідного віку, щомісячно до досягнення дітьми повноліття, до 5000,00 гривень щомісячно на кожну дитину, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дітей відповідного віку щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дітьми повноліття, задовольнивши позовні вимоги частково.

Крім того, суд виходить з того, що батьки мають рівні обов`язки щодо утримання дитини.

Відповідно до пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року № 3, у новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Тому стягнення аліментів у зміненому розмірі слід розпочати з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Виходячи із вищевикладеного, суд, оцінивши докази, надані сторонами у справі, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, відповідно до статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат.

З частини шостої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України вбачається, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.

Враховуючи те, що позивач звільнена від сплати судового збору за подання позовної заяви, в якій містяться вимоги про збільшення розміру аліментів, тому суд дійшов висновку про стягнення судового збору у розмірі 1331,20 гривень з відповідача в дохід держави.

На підставі вищевикладеного, відповідно до статті 51 Конституції України, статей 141, 180-182, 184, 191, 192 Сімейного кодексу України, керуючись статтями 4, 5, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 280-284, 352, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів на утримання неповнолітніх дітей - задовольнити частково.

Змінити розмір аліментів, що стягуються на підставі рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 17 лютого 2020 року з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , збільшивши їх з твердої грошової суми у розмірі по 2000,00 гривень, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на кожну дитину для дітей відповідного віку, щомісячно на кожну дитину на тверду грошову суму у розмірі 5000,00 гривень (п`ять тисяч гривень нуль копійок) на кожну дитину, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дітей відповідного віку щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дітьми повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на користь держави судовий збір у розмірі 1331,20 гривень (одна тисяча триста тридцять одна гривня двадцять копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 .

Повний текст рішення складено та підписано 18 вересня 2026 року.

Суддя Мелещенко Л.В.