Рішення від 26 серпня 2026 р. у справі №461/5370/24 — Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 461/5370/24

провадження 2/216/258/26

РІШЕННЯ

іменем України

27 серпня 2026 року місто Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Цимбалістенко О.В.,

за участі секретаря судового засідання Таганської Є.Р.,

розглянувши у приміщенні суду у місті Кривому Розі, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Сонаті» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: акціонерне товариство «Ідея Банк», про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

Представник товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Сонаті»» (далі – ТОВ «ФК «Сонаті») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № Z02.00409.004116630 від 18.07.2018 в розмірі 215 559,28 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту – 92 644,42 грн, простроченої заборгованості за відсотками – 6483,29 грн, простроченої заборгованості за комісіями – 116 431,57 грн. Крім того, позивач просив суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 1724,50 грн.

Обґрунтування позовних вимог

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на те, що 18.07.2018 року між акціонерним товариством «Ідея Банк» та відповідачем було укладено кредитний договір № Z02.00409.004116630, відповідно до умов якого відповідачу у тимчасове користування на умовах забезпечення, повернення, строковості, платності були надані кредитні кошти в сумі 99 201 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань утворилася заборгованість, право вимоги за якою перейшло до позивача згідно умов Договору факторингу від 25.07.2023 № 25/07, укладеного між акціонерним товариством «Ідея Банк» та позивачем.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 24 червня 2024 року справу передано за підсудністю до Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 серпня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито загальне позовне провадження з викликом сторін.

Ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 квітня 2026 року закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті.

Аргументи сторін

Представниця позивача Капустинська М.О. в судове засідання не з`явилася, надала суду заяву про розгляд справи без її участі, позов підтримала в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання року не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином шляхом направлення судових повісток за зареєстрованим місцем проживання відповідача: АДРЕСА_1 , які були повернуті органом поштового зв`язку з відміткою «адресат відсутній».

Згідно з п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

До повноважень суду не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, суду.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду від 15.12.2021 у справі № 194/1422/19, від 23.09.2021 у справі № 757/56776/20-ц.

У постанові Верховного Суду від 10.05.2023 у справі № 755/17944/18 зазначено, що довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Статтею 223 ЦПК України визначені наслідки неявки учасників справи у судове засідання.

Зокрема, відповідно до ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення) (ч. 4 ст. 223 ЦПК України).

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

При цьому, згідно з ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Водночас, оскільки суд надавав можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Враховуючи, що у справі маються достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи, суд розглядає справу за відсутності відповідача та, зі згоди позивача, ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення (ч. 4 ст. 268 ЦПК України).

Обставини справи, встановлені судом

18.07.2018 між АТ «Ідея Банк» та відповідачем було укладено кредитний договір № Z02.00409.004116630.

Пунктами 1.1. – 1.3., 1.7. Кредитного договору визначено, що Банк надає Позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 99 201 грн включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності), а Позичальник зобов`язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами з умовами цього Договору.

Банк надає кредит у день підписання даного Договору, строком на 60 місяців.

За користування кредитом Позичальник сплачує проценти в розмірі 1,99 % річних від залишку суми кредиту.

Банк відкриває Позичальнику банківський поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривні в рамках пакету послуг 2620_Стандартний_ПР, що обслуговується на умовах Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.

Відповідно до п. 2.1. Кредитного договору Позичальник повертає кредит разом з процентами за обслуговування кредитної заборгованості в 60 місячних внесках включно до 18 дня/числа кожного місяця, згідно Графіку щомісячних платежів.

Також, 18.07.2018 між АТ «Ідея Банк» та відповідачем було підписано Заяву-анкету, та Паспорт споживчого кредиту на умовах визначених в Кредитному договорі.

Випискою по особовому рахунку підписаною директором Департаменту кредитного адміністрування АТ «Ідея Банк» за перiод з 18.07.2018 по 25.07.2023 підтверджено користування відповідачем грошовими коштами АТ «Ідея Банк».

Згідно довідки-розрахунку заборгованість відповідача за кредитним договором № Z02.00409.004116630 від 18.07.2018 станом на 25.07.2023 складає 215 559,28 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту – 92 644,42 грн, прострочена заборгованість за відсотками – 6483,29 грн, прострочена заборгованість за комісіями – 116 431,57 грн.

25.07.2023 між АТ «Ідея Банк» та позивачем було укладено Договір факторингу № 25/07, за умовами якого до останнього перейшло право вимоги за Кредитним договором.

28 березня 2024 року позивач звертався до відповідача з письмовою вимогою (повідомленням) про наявність заборгованості в розмірі 215 559,28 грн, та необхідності її сплати.

Джерела права й акти їх застосування

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Згідно із ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.

Як встановлено при розгляді справи, первісний кредитор свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме: надав відповідачці кредит у розмірі, встановленому договором.

На підставі ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною 1 статті 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно зі ст. ст. 610, 612 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настала після прострочення.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частинами 1, 2 статті 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.

Відповідно до статті 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 «... боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. ... неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі».

При умові, що відповідач з будь-яких підстав не отримав вищезазначене повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки Первісного кредитора, які вказані в кредитному договорі, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оцінка аргументів учасників справи та висновки суду

Судом встановлено, що Кредитним договором укладеним 18.07.2018 між АТ «Ідея Банк» та відповідачем було визначено порядок отримання, користування, повернення кредиту, та сплати процентів. Відповідач власноручно підписав договір та свідомо погодився з його умовами.

Позивачем на підтвердження своїх позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитом, надані наступні докази: заяву-анкету від 18.07.2018, кредитний договір від 18.07.2018 № Z02.00409.004116630, Паспорт споживчого кредиту від 18.07.2018, Додаток до Паспорта споживчого кредиту Графік щомісячних платежів за кредитним договором, Договір факторингу від 25.07.2023 № 25/07, виписку по особовому рахунку про рух коштів за кредитним договором, довідку-розрахунок заборгованості, письмову вимогу (повідомлення) від 28.03.2024.

Європейський суд з прав людини зауважив, що принцип «процесуальної рівності сторін» передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року)

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Саме на позивача покладено процесуальний обов`язок довести заявлені у позовні вимоги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі №912/1120/16 вказано, що у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості. Цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, урегульовані частиною другою статті 625 цього Кодексу, згідно яких на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Такі проценти підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання. Тому, за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України, як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення, підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Відповідач у судове засідання не з`явився, не скористався правом звернення до суду з відзивом на спростування заявлених вимог позивача.

З матеріалів справи вбачається, що Кредитний договір укладений у спосіб, визначений чинним законодавством України, первісний кредитор надав відповідачу кредитні кошти для користування, тоді як останній взяті зобов`язання належно не виконував, що призвело до виникнення заборгованості, тому з відповідача слід стягнути прострочену заборгованість за тілом кредиту в розмірі 92 644,42 грн, та прострочену заборгованість за відсотками в розмірі 6483,29 грн.

Щодо стягнення простроченої заборгованості за комісіями в розмірі 116 431,57 грн, суд виходить з наступного.

За загальним правилом, передбаченим статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частинами 2, 3 статті 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом – витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно із ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08.06.2017 № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі – Правила про споживчий кредит).

Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит, банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (п. 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема, інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно із ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (з 10.06.2017) щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 в справі № 496/3134/19.

За таких обставин, позивачем без належних на те правових підстав нарахована комісія за надання кредиту на загальну суму 116 431,57 грн, а відтак, позовні вимоги про стягнення заборгованості за комісією є необґрунтованими з наведених вище підстав та задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням часткового задоволення позову з відповідача на користь позивача підлягає відшкодуванню судовий збір в розмірі 793,03 грн (99 127,71 х 1724,50 : 215 559,28 = 793,03).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 509, 526, 530, 610, 625-629, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 6 13, 17, 18, 76 83, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимогитовариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Сонаті» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: акціонерне товариство «Ідея Банк», про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Сонаті» заборгованість за кредитним договором № Z02.00409.004116630 від 18.07.2018, яка складається із простроченої заборгованості за тілом кредиту в розмірі 92 644,42 грн, та простроченої заборгованості за відсотками в розмірі 6483,29 грн, всього – 99 127 (дев`яносто дев`ять тисяч сто двадцять сім) грн 71 (сімдесят одна) коп.

В задоволенні решти вимог позовної заяви відмовити.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Сонаті» витрати пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 793 (сімсот дев`яносто три) грн 03 (три) коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно з пп. 15.5 п. 15 частини першої Перехідних положень Розділу XIII ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Відомості про сторони:

Позивач:товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Сонаті», код ЄДРПОУ 43518172, місцезнаходження: 02002, м. Київ, вул. Раїси Окіпної, буд. 8, кв. 127.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Рішення суду складено 27 серпня 2026 року.

Суддя О.В.ЦИМБАЛІСТЕНКО