Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №216/5596/24 — Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/5596/24

провадження 2/216/262/26

РІШЕННЯ

іменем України

14 вересня 2026 року місто Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Цимбалістенко О.В.,

за участі секретаря судового засідання Таганської Є.Р.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,-

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

Представник товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (далі – ТОВ «Коллект Центр») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором № 4091454 від 31.10.2021 в розмірі 47 000 грн, яка складається із заборгованості за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) – 8000 грн, заборгованості за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги – 37 400 грн, заборгованості за комісіями – 1600 грн. Крім того, позивач просив суд покласти на відповідачку витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028 грн, та витрати на правничу допомогу у розмірі 13 000 грн.

Обґрунтування позовних вимог

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на те, що 31.10.2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та відповідачкою було укладено Договір про споживчий кредит № 4091454 (далі – Кредитний договір). За умовами Кредитного договору кредитодавець зобов`язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2 договору, а позичальник зобов`язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4. договору термін.

Відповідно до умов Кредитного договору, позивач надав відповідачці в користування грошові кошти, однак відповідачка свої зобов`язання належним чином не виконала, внаслідок чого виникла заборгованість.

26.01.2022 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу № 26-01/2022-83, за яким до останнього перейшло право вимоги за Кредитним договором.

10.03.2023 було укладено договір № 10-03/2023/01 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило позивачу право вимоги до відповідачки за Кредитним договором.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою суддіЦентрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Бутенко М.В. від 11.09.2024 прийнято справу до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін.

06 листопада 2024 року представник відповідачки Гордієнко А.В. звернувся до суду з відзивом, просив відмовити позивачу в позові. Як на підставу заперечень посилався на те, що відповідачка не брала кредитів, та не укладала договорів з фінансовими установами.

Відповідачка звернулась з письмовою заявою до КРУП ГУНП в Дніпропетровській області про притягнення до кримінальної відповідальності невстановлених осіб, які в період часу з 31.10.2021, використовуючи персональні дані відповідачки за допомогою фінансового номеру здійснили несанкціонований доступ до банківських та фінансових кредитних систем та оформили кредитні договори в тому ж числі в ТОВ «Мілоан» на суму кредиту 8000 грн, що встановлено Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 01.12.2021 № 12021041230001466, за правовою кваліфікацією ч. 3 ст. 190 КК України.

Окрім того вважає, що матеріали справи не містять доказів щодо заборгованості за кредитним договором, доказів повідомлення відповідачки про заміну кредитора, а заборгованість за відсотками нарахована поза межами строку дії договору.

У відповіді на відзив від 12 листопада 2024 року представник позивача посилається на те, що ідентифікація відповідачки підтверджується довідкою про ідентифікацію, за якою на номер телефону відповідачки було направлено одноразовий ідентифікатор, яким і було підписано Кредитний договір, та анкетою-заявкою на кредит № 4091454, яка містить розділ «Процес оформлення та розгляду заяви № 4091454», в тому числі за допомогою BankID. Кредитний договір відповідає вимогам чинного законодавства, сторонами було досягнуто всіх істотних умов, що свідчить про прийняття відповідачкою його умов, та спрямованість на реальне настання правових наслідків.

Відповідачкою не було надано доказів того, що за результатами досудового розслідування, яке тривало більше 3 років було встановлено наявність події кримінального правопорушення, пред`явлено підозру винним особам тощо.

Повідомлення про заміну кредитора здійснювалось первісним кредитором відповідно до п. 5.5 договору № 10-03/2023/01 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.03.2023. Крім того, вважає, що відповідно до ст. 516 ЦК України повідомлення про заміну кредитора не є обов`язковим при укладенні договорів відступлення прав вимоги. Вважає вимоги позивача правомірними, та такими, що підлягають задоволенню.

Ухвалою суддіЦентрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Цимбалістенко О.В. від 20.01.2025 після повторного автоматизованого розподілу прийнято справу до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, та витребувано у акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» інформацію чи видавалась кредитна картка № НОМЕР_1 , докази зарахування на картку № НОМЕР_1 * кредитних коштів у сумі 8000 грн, які 31.10.2021 були на неї перераховані, витребувано виписки по рахунку відповідачки за період з 31.10.2021 по 31.11.2021, ідентифікаційні дані власника картки та повний номер карткового рахунку № НОМЕР_1 .

Обставини справи, встановлені судом

31.10.2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та відповідачкою було укладено Кредитний договір, умовами якого визначено, що сума кредиту становить 8000 грн, кредит надається строком на 15 днів з 31.10.2021 по 15.11.2021 (строк кредитування).

Пунктами 1.5.1. – 1.7. Кредитного договору визначено, що комісія за надання кредиту: 1600 грн, яка нараховується за ставкою 20 відсотків від суми кредиту одноразово.

Проценти за користування кредитом: 1800 грн, які нараховуються за ставкою 1,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована.

Також, 31.10.2021 між товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та відповідачкою було підписано Анкету-заяву на кредит № 4091454, Паспорт споживчого кредиту № 4091454, та Графік платежів за договором про споживчий кредит № 4091454 від 31.10.2021, який є Додатком № 1 до Кредитного договору.

Довідкою ТОВ «Мілоан» підтверджено, що клієнт ОСОБА_1 , з якою укладено договір № 4091454 від 31.10.2021 ідентифікований ТОВ «Мілоан». Одноразовий ідентифікатор L11217, дата відправки ідентифікатора позичальнику 31.10.2021, номер телефону на який було відправлено ідентифікатор 380985411467.

Платіжним дорученням № 59992946 від 31.10.2021 встановлено, що ТОВ «Мілоан» перераховано отримувачу ОСОБА_1 8000 грн, на кредитний рахунок НОМЕР_2 , згідно договору 4091454.

Згідно розрахунку заборгованості за Кредитним договором, станом на 10.03.2023, заборгованість відповідачки становить 47 000 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) – 8000 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги – 37 400 грн, заборгованість за комісіями – 1600 грн.

26.01.2022 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу № 26-01/2022-83, за яким до останнього перейшло право вимоги за Кредитним договором.

10.03.2023 було укладено договір № 10-03/2023/01 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило позивачу право вимоги до відповідачки за Кредитним договором.

Джерела права й акти їх застосування

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Згідно із ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.

На підставі ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною 1 статті 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно зі ст. ст. 610, 612 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до статті 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 «... боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. ... неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі».

При умові, що відповідач з будь-яких підстав не отримав вищезазначене повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки Первісного кредитора, які вказані в кредитному договорі, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.

З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір був укладений в електронній формі, а тому на нього поширюються вимоги Закону України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Згідно п.п. 5, 7 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний правочин – дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем. Електронний договір – домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи (ч.ч. 1-4, 6-8, 11-13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Оцінка аргументів учасників справи та висновки суду

Судом встановлено, що 31.10.2021 між товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та відповідачкою відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» було укладено Кредитний договір, шляхом перерахування у безготівковій формі на номер картки № НОМЕР_1 * кредитних коштів.

На підтвердження перерахування коштів відповідачці позивачем надано платіжне доручення № 59992946 від 31.10.2021, за яким ТОВ «Мілоан» перераховано отримувачу ОСОБА_1 8000 грн, на кредитний рахунок НОМЕР_2 , згідно договору 4091454.

Відповідно до вимог частин 3 та 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У відповідності до вимог статті 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Частинами першою-третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування. Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2020 року, справа №755/18920/18, провадження № 61-17205ск19.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно до п. 62 п. 63 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) фізичної особи;4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта; 5) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку.

Такий висновок щодо оцінки односторонніх документів кореспондує висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 та Верховного Суду України в постанові від 11.03.2015 № 6-16цс15.

Суд вважає, що платіжне доручення № 59992946 від 31.10.2021 про перерахування коштів на суму 8000 грн на картковий рахунок НОМЕР_2 , не може бути доказом того, що кошти надійшли на картковий рахунок відповідачки, оскільки відсутні докази належності їй цього карткового рахунку, відсутня виписка з рахунку належного відповідачці про зарахування вказаного вище платежу.

Згідно відомостей акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», отриманих за запитом суду 16.04.2025, в банку на ім`я ОСОБА_1 банківська платіжна картка № НОМЕР_2 не випускалась. Ідентифікувати особу на яку випущена банківська платіжна картка за вказаним даними, а саме на повний номер карти – неможливо, оскільки не зазначений повний перелік даних, які б надавали можливість здійснити ідентифікацію.

Розрахунок заборгованості за договором сам по собі не є підставою задоволення позовних вимог, оскільки він є внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти відповідачу в кредит.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 13 травня 2020 року, справа №219/1704/17, провадження № 61-1211св19.

Відповідно до частини 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечення.

Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України з урахуванням положень статей 526,527,530 ЦК України, саме кредитор має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, що узгоджується з позицією викладеною в Постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року по справі №161/16891/15-ц.

Оскільки відповідні первинні документи, зокрема виписка по рахунку та докази належності електронного платіжного засобу відповідачу суду не надані, тому суд з врахуванням наведених вище норм права та правових позицій Верховного Суду, приходить до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову через недоведеність позовних вимог.

Заперечення відповідачки викладені у відзиві на позов не знайшли підтвердження належними доказами в ході слухання справи, оскільки Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 01.12.2021 № 12021041230001466, за правовою кваліфікацією ч. 3 ст. 190 КК України, не доведено факту незаконного доступу до банківської карти та заволодіння грошовими коштами. Щодо відсутності доказів повідомлення відповідачки про заміну кредитора, суд враховує приписи статті 516 ЦК України, якою визначено, що якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредитору є належним виконанням, однак відповідачкою не виконувались зобов`язання також і перед первісним кредитором.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові – на позивача.

Оскільки суд відмовляє в задоволенні позову, то відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати не підлягають стягненню та покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 509, 526, 530, 610, 625-629, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 6 13, 17, 18, 76 83, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно з пп. 15.5 п. 15 частини першої Перехідних положень Розділу XIII ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Відомості про сторони:

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 3, офіс 306.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Рішення суду складено 14 вересня 2026 року.

Суддя О.В.ЦИМБАЛІСТЕНКО