Вирок від 15 вересня 2026 р. у справі №195/1340/26 — Томаківський районний суд Дніпропетровської області

Справа №195/1340/26

Провадження № 1-кп/195/117/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.09.2026 року с-ще Томаківка Дніпропетровської області

Томаківський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання – ОСОБА_2 ,

за участю: прокурора — ОСОБА_3 ,

обвинуваченого – громадянина ОСОБА_4 ,

розглянувши в судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12026041590000120 від 09 липня 2026 року року відносно громадянина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с.Новокатьощине, Томаківський район, Дніпропетровська область, громадянин України, із середньою освітою, неодружений, не маючий на утриманні неповнолітніх осіб, не працюючий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого в силу вимог ст.89 КК України,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.3 ст.357 Кримінального кодексу України,

В С Т А Н О В И В:

громадянин ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 07.07.2026 року приблизно о 17:00 годині перебував на території домоволодіння АДРЕСА_3 , з дозволу власника ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , де побачив на дерев`яній лавці рюкзак, срібного кольору, який на праві приватної власності належить останній.

Після чого, у ОСОБА_4 , який усвідомлював, що в Україні введений воєнний стан Указом Президента України від 24.02.2022 року за № 64/2022 зі змінами, дію якого продовжено на момент вчинення злочину, в порядку передбаченим ст.6 Законом України «Про правовий режим воєнного стану», який є особливим правовим режимом, виник злочинний умисел, спрямований на таємне, викрадення чужого майна, а саме будь-якого цінного майна, яке знаходиться в рюкзаку, належному ОСОБА_5 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_4 , цього ж дня, тобто 07.07.2026 року приблизно о 17:05 годині, знаходячись на території домоволодіння АДРЕСА_3 , скориставшись тимчасовою відсутністю власника майна, переконавшись, в тому, що сторонні особи відсутні та не спостерігають за його діями, діючи умисно, таємно, незаконно, протиправно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету наживи, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, шляхом вчинення фізичних дій, власноруч відчинив застібку рюкзака, звідки викрав мобільний телефон який є китайською реплікою мобільного телефону марки «Samsung» моделі «Galaxy S25 Ultra», чорного кольору та утримуючи таким чином викрадене чуже майно при собі, з місця вчинення злочину зник, в подальшому розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.

Своїми злочинними діями ОСОБА_4 , спричинив потерпілій ОСОБА_5 майнову шкоду на суму 4829,60 грн.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, громадянин ОСОБА_4 , в цей же день, тобто, 07.07.2026 року приблизно о 17:05 годині, відчинивши застібку рюкзака срібного кольору, встановив в ньому наявність паспорта громадянина України, виданий на ім`я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , № НОМЕР_1 , виданий 19.07.2022 року органом 8036. В цей момент у ОСОБА_4 раптово виник кримінальний умисел, спрямований на незаконне заволодіння зазначеним паспортом, з метою його використання в особистих інтересах в подальшому.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння зазначеним паспортом, з метою його використання в особистих інтересах, ОСОБА_4 в цей же день і час, перебуваючи в тому ж місці, діючи таємно, незаконно, протиправно, умисно, впевнившись, що сторонні особи не спостерігають за його діями, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, шляхом вільного доступу, викрав паспорт громадянина України, виданий на ім`я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , № НОМЕР_1 виданий 19.07.2022 року, органом 8036, тим самим незаконно заволодів останнім, та, утримуючи паспорт при собі, покинув місце скоєння кримінального проступку з метою подальшого використання викраденого паспорту в особистих інтересах.

В судовому засіданні обвинувачений провину у пред`явленому обвинуваченні визнав в повному обсязі та пояснив, що 07 липня цього року працював по найму в с.Настасівка. Він рвав бур`ян во дворі потерпілої ОСОБА_6 . Точна адреса йому невідома. Остання зайшла во двір та поклала сумку-рюкзак на лавку. В той час, коли ОСОБА_6 була відсутня, він відкрив сумку та взяв мобільний телефон та паспорт. Мобільний телефон він продав наступного дня, а за паспорт хотів взяти від потерпілої винагороду. Однак, паспорт був вилучений працівниками поліції. Обвинувачений покаявся та запевнив суд, що більше так робити не буде. Потерпіла претензій до нього не має.

В судове засідання потерпіла ОСОБА_5 не з`явилася, надала суду заяву, в якій просить суд проводити розгляд справи у її відсутність. Не заперечує проти призначення покарання на розсуд суду.

Враховуючи те, що обвинувачений визнав себе винним у вчиненні кримінальних правопорушень, інкримінованих йому органами досудового розслідування при обставинах, викладених в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин, які не оспорюються учасниками судового провадження, та відсутні сумніви щодо добровільності його позиції, суд, відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежився допитом обвинуваченого.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч.4 ст.185, ч.3 ст.357 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану та незаконне заволодіння будь-яким способом паспортом.

Вирішуючи питання про призначення покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, характеристику, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

При цьому суд керується вимогами ст.50 КК України, відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Виходячи з положень ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 відповідно до вимог ст. 66 КК України, суд визнає визнання провини та щире каяття у вчинені кримінальних правопорушень.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , відповідно до вимог ст. 67 КК України, судом не встановлено.

При обранні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує наступне: суспільну небезпечність вчинених правопорушень, ступінь тяжкості, які, згідно вимог ст.12 КК України, є тяжким злочином, та нетяжким злочином, дані про особу винного, посередню характеристику, його відношення до скоєного, щире каяття у вчинені кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Конституції України в Україні діє принцип верховенства права. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини "передбачено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Відповідно до п.п.2,3,10,11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року «Про практику застосування судами кримінального покарання» більш суворе покарання особам, скоївшим злочин на ґрунті пияцтва та наркоманії, за наявності рецидиву, у складі злочинних груп та менш суворе покарання може призначатися особам, які щиросердно розкаялися у скоєному, активно сприяли розкриттю злочину, при цьому враховується стадія здійснення злочину, кількість епізодів, роль кожного із співучасників, характер та ступень тяжкості наслідків, які настали.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особи винного, наявність посередньої характеристики, наявність обставин, що пом`якшують покарання, та відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд приходить висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливо без ізоляції його від суспільства, і вважає необхідним призначити покарання в межах санкції ч.3 ст.357 КК України у вигляді обмеження волі, та мінімальну міру покарання у вигляді позбавлення волі, яка передбачена санкцією частини 4 статті 185 КК України, із застосуванням ч.1 ст.70 КК України та ст.ст.75, 76 КК України, звільнивши громадянина ОСОБА_4 від відбуття покарання з випробуванням з іспитовим строком.

Суд вважає, що виходячи із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, у відповідності з вимогами ч. 2 ст. 65 КК України, саме така міра покарання є необхідною та достатньою для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Запобіжний захід відносно громадянина ОСОБА_4 не обирався.

Відповідно до ст. ст. 122, 124 КПК України, процесуальні витрати підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Долю речових доказів вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст.337, 368, 370, 373-374, 376, 615 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

визнати винним громадянина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.3 ст.357 КК України та призначити йому покарання:

- за ч.4 ст.185 КК України - у вигляді позбавлення волі на строк 5 (п`яти) років;

- за ч.3 ст.357 КК України – у вигляді обмеження волі на строк 1 (один) рік.

На підставі вимог ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити громадянину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`яти) років.

На підставі вимог ст.75 КК України звільнити громадянина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.

Відповідно до ч.1 ст.76 КК України покласти на громадянина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.76 КК України додатково покласти на громадянина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки:

-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не обирати.

Речові докази по кримінальному провадженню:

- мобільний телефон, який є китайською підборкою (реплікою) мобільного телефону марки «Samsung» моделі «Galaxy S25 Ultra», чорного кольору, який знаходиться на зберіганні у потерпілої ОСОБА_5 на підставі розписки від 09.08.2026 року – залишити у користуванні власника ОСОБА_5 (а.с.28,34);

- паспорт громадянина України, виданого на ім`я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який знаходиться на зберіганні у потерпілої ОСОБА_5 на підставі розписки від 19.08.2026 року – залишити у користуванні власника ОСОБА_5 (а.с.69-70).

Стягнути з громадянина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судові витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи №1268/26 від 14.08.2026 в розмірі 400 (чотириста ) грн. 00 коп.

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Томаківський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя: ОСОБА_1

16.09.2026