Рішення від 17 вересня 2026 р. у справі №215/5997/25 — Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 215/5997/25

2-о/215/23/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 року Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області,

у складі головуючого судді - Коноваленка М.І.

секретар судового засідання - Коломійчук К.Ю.

заявник - ОСОБА_1

представник заявника - Красуля Н.В.

представник заінтересованої особи - ОСОБА_15 ( власні технічні засоби),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №7 цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Красуля Наталія Валеріївна про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу; заінтересована особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_4,

ВСТАНОВИВ:

15.07.2025 представник заявника Красуля Н.В. звернулася в суд з даною заявою, в обґрунтування якої вказує, що з 01.04.2021 заявник перебувала у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_3 , проживали разом, вели спільне господарство. 01.03.2023 ОСОБА_3 був мобілізованим до Збройних Сил України. 03.05.2024 під час проходження військової служби, захищаючи Батьківщину ОСОБА_3 , загинув. Для отримання нею одноразовою грошової допомогу передбаченої для членів сімей загиблих військовослужбовців їй необхідно встановити факт проживання однією сім`єю з ОСОБА_3 без реєстрації шлюбу з 01 квітня 2021 року по день загибелі ОСОБА_3 , а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Провадження у даній справі відкрито ухвалою судді Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11.05.2026 року, якою призначено справу до судового розгляду.

За клопотанням з боку представника заінтересованої особи ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_16 було витребувана інформація від Тернівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області (м.Одеса) щодо відомостей про наявність актових записів дітей, дружини, батьків ОСОБА_3 , та за клопотанням представника заявника викликані свідки, інші процесуальні дії не вчинялись, заходи забезпечення доказів/позову, зупинення/відновлення провадження не застосовувались.

Заінтересована особа ІНФОРМАЦІЯ_4 в особі представника ОСОБА_16 надав до суду відзив на позов в якому зазначає, що показання свідків не можуть свідчити про факт спільного проживання сторін однією сім`єю без державної реєстрації. Також факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святах, пересилання відповідачем коштів на рахунок позивачки, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав та обов`язків притаманних подружжю, не можуть свідчити про те, що між сторонами склалися та мали місце, протягом вказаного періоду часу, усталені відносини які притаманні подружжю.

Заінтересована особа ІНФОРМАЦІЯ_1 надав до суду відзив на позов в якому зазначає, що під час зарахування військовозобов`язанного ОСОБА_3 останній подав автобіографію та в розділі найближчі родичи вказав дядька, ОСОБА_4 та дівчину ОСОБА_1 .. Інформації про спільне проживання чи наявність цивільної дружини ОСОБА_5 не зазначав. В судовому засіданні заявник та його представник заявлені вимоги підтримали в повному обсязі з підстав та доводів викладених у заяві.

Заінтересована особа ІНФОРМАЦІЯ_4 в судовому засіданні проти заявлених вимог заперечував з підстав та доводів викладених у відзиву.

Заінтересована особа ІНФОРМАЦІЯ_1 в судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце розгляду справи були повідомлений у встановленому законом порядку, у відзиві просять суд розгляд справи проводити у їх відсутності.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснила, що працює продавцем у продуктовому магазині розташованому поблизу місця проживання заявниці, яка разом з ОСОБА_7 здійснювала покупки. В ході спілкування з останніми з їх слів їй відомо що вони проживають разом, висловлювали намір купити диван. Також заявниця робила закупки для ОСОБА_7 перед відправленням останнього до Збройних Сил України. Зі слів заявниці останні мали одружитися після закінчення війни.

В судовому свідок ОСОБА_9 пояснив, що проживає по сусідству з заявницею, з якою до війни проживав ОСОБА_3 . Останні вели спільне господарство, завжди ходили разом. Коли ОСОБА_7 приїздив у відпустку він також проживав у заявниці. До цього часу ОСОБА_7 проживав у квартирі поблизу місця мешкання заявниці разом із матір`ю яка померла та сестрою.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснив, що з ОСОБА_7 вони товаришували з дитинства. Йому відомо, що ОСОБА_7 із заявницею почав зустрічатися у 2020 році, а з 2021 року вони стали проживати спільно у квартирі належній заявниці. Вели спільне господарство, займалися дачею, разом купували побутові речі, диван та інші. Зі слів ОСОБА_7 останній мав намір одружитися із заявницею.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 27.05.2025, наданого позивачем ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 27 років, актовий запис №04 ( а.с.9).

Позивачем на підтвердження спільного проживання надані сумісні фото з ОСОБА_3 та Акт за підписом мешканців будинку, щодо проживання ОСОБА_3 разом з ОСОБА_1 з 01.04.2021 до 01.03.2023 ( а.с.10, 14).

Також, до матеріалів справи позивачем додано у вигляді електронного доказу фотокопії листування в застосунку Вайбер з ОСОБА_3 позначеним як « ОСОБА_7 », « ОСОБА_7 » (а.с. 15-22).

Згідно роздрукованої інформації про окремі операції ОСОБА_3 у період з 01.06.2023 по 30.04.2024 перерахував грошові кошти ОСОБА_1 в загальному розмірі 150 250,00грн. ( а.с. 12-13).

Вислухавши учасників справи, допитавши свідків, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, визнавши їх достатніми для вирішення справи, суд вважає, що в задоволенні позовної заяви слід відмовити.

Підставою звернення ОСОБА_14 до суду є необхідність у встановленні факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 , який загинув, для отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 №168.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексуУкраїни кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

У постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Стаття 46 Конституції України передбачає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби.

У ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зазначено осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, а саме: у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги» від 09 грудня 2023 року, зокрема, ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» викладена у новій редакції.

При цьому, ч. 1 ст. 16-1 вказаного Закону встановлено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать: діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець); батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Згідно з п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» сім`ям загиблих осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога у розмірі 15000000 грн, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян РФ або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

В абзаці 1 ч. 2 ст. 3 СК України встановлено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства (ч. 4 ст.3 СК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що «згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї» членами сім`ї військовослужбовця є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки».

Про необхідність встановлення вказаних обставин як обов`язкової умови для визнання осіб членами сім`ї зазначено у постановах Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 343/1821/16-ц (провадження № 61-10270св18), від 25 листопада 2019 року у справі № 202/5003/16-ц (провадження № 61-44809св18) та від 05 лютого 2020 року у справі № 712/7830/16-ц (провадження № 61-28377св18).

Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Частинами першою та другою статті 21 СК України передбачено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Згідно з частиною першою статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Положеннями частини першої статті 74 СК України встановлено, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті3,74 СК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що «згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї» членами сім`ї військовослужбовця є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки».

Таким чином, для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц).

Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання відповідачем коштів на рахунок позивачки, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те що між сторонами склались та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю (постанови Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15, від 19 березня 2020 року у справі № 303/2865/17, від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20, від 30 червня 2022 року у справі № 694/1540/20).

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі (постанова Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 362/3705/20).

СК України не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду під час їх оцінки. Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.

Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 07 грудня 2020 року у справі № 295/14208/18-ц (провадження № 61-12879св20), у постанові Верховного Суду від 07 грудня 2023 року у справі № 442/3741/21 (провадження № 61-1292св23.

У постанові Верховного Суду від 17 квітня 2023 року у справі № 463/11211/19 (провадження № 61-1214св23) зазначено, що для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні подружжю. Таким чином, предметом доказування у справах про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. Критеріями, за якими майну може бути надано статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, відповідно до якої йому може бути надано правовий статус спільної власності подружжя. З урахуванням зазначеного, вирішуючи спір про поділ майна, необхідно установити як обсяг спільного нажитого майна, так і з`ясувати час та джерела його придбання, а вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки.

У постанові від 7 лютого 2024 року у справі № 383/821/22 (провадження № 61-5935св23) зазначено, що «предметом доказування під час розгляду справ про встановлення факту проживання однією сім`єю є, передусім, сукупність обставин, що згідно із законом складають основні ознаки сім`ї: спільне проживання, пов`язаність спільним побутом, наявність взаємних прав та обов`язків, що визначено частиною другою статті 3 Сімейного кодексу України(далі -СК України). Відповідно до частини четвертої статті 3 СК України сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства…. При встановленні факту наявності у осіб спільного побуту також доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства. Домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти.».

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 09.10.2025 у справі №№ 314/510/25, провадження № 61-11230св25.

Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

При зверненні до суду з заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 на підтвердження обставин, викладених у заяві, надала суду вищенаведені докази.

Проаналізувавши покази вказаних свідків, листування та спільні фотографії, слід зазначити, що вказані докази не є достатніми, на підставі яких суд може встановити факт проживання однією сім`єю саме як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, що узгоджується з правовою позицією викладеною в постанові Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16 (провадження № 61-5296св19).

Сам собою факт перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між ними склалися та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 490/4949/17 (провадження № 61-46210св18).

Пересилання коштів не можуть свідчити про те, що між сторонами склались усталені відносини, які притаманні подружжю (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15 (провадження № 61-30273св18).

Сам собою факт періодичного спільного відпочинку не є достатньою підставою для визнання факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу (правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі №522/25049/16-ц (провадження № 61-11607св18); від 11 грудня 2019 року в справі № 712/14547/16-ц (провадження № 61-44641св18); від 24 січня 2020 року в справі № 490/10757/16-ц (провадження № 61-42601св18).

Слід також звернути увагу на заповнену за життя ОСОБА_3 автобіографію у якій заявниця ОСОБА_1 зазначена як «дівчина» (а.с.74), та ненаданням суду заявницею Сповіщення військової частини про загибель військовослужбовця ОСОБА_3 , що свідчить про перебування заявниці з ОСОБА_4 лише в близьких стосунках, а не як чоловіка та жінки, яким крім іншого ще притаманні вищенаведені ознаки.

Надавши оцінку зазначеним вище доказам, наданим заявницею на підтвердження факту проживання однією сім`єю без шлюбу, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 не надала достатніх доказів, які свідчать про те, що між нею та ОСОБА_3 склались та мали місце усталені відносини, які притаманні саме подружжю, а не родині (предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, наданням взаємної допомоги, наявності усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю).

Крім того, відсутні у матеріалах справи також докази, які б підтверджували не перебування у іншому зареєстрованому шлюбі заявниці, відсутності інших родичів загиблого, та до суду не заявлялися клопотання про встановлення або спростування зазначених обставин..

Суд висновує, що надані заявницею докази не є достатніми для визнання факту проживання однією сім`єю без наявності інших ознак сім`ї. Доказів, які б підтверджували факт ведення з ОСОБА_3 спільного господарства, спільного бюджету та наявності взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю/сім`ї, заявниця не надала.

Ураховуючи, що цивільне судочинство згідно частин 1-3статті 12 ЦПК Україниздійснюється на засадах змагальності сторін та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, так як відповідно до частини 6статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, беручи до уваги, що обставини, на які посилається заявник, не знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог.

Судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст.76-80, 89, 263 - 265, 271 273, 315, 319, 354, 355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Красуля Наталія Валеріївна про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу; заінтересована особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_4 - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Учасники справи:

Заявник: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ).

Представник заявника: Красуля Наталія Валеріївна ( АДРЕСА_2 ).

Заінтересована особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ).

Заінтересована особа: ІНФОРМАЦІЯ_4 ( ЄДРПОУ НОМЕР_3, АДРЕСА_4).

Рішення проголошено 18 вересня 2026 року.

СУДДЯ: