Вирок від 16 вересня 2026 р. у справі №185/14379/26 — Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/14379/26

Провадження № 1-кп/185/1780/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2026 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в умовах дії воєнного стану в залі суду в м. Павлограді матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026041480000080 від 01 червня 2026 року за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилася в м. Авдіївка, Донецької області, українки, громадянки України, яка має середню освіту, не заміжньої, на утриманні неповнолітніх дітей не має, офіційно не працюючої, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 3 ст. 357, ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який народився в с. Василівка, Межівського району, Дніпропетровської області, українця, громадянина України, який має середню освіту, одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, не працюючого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України,

за участі:

прокурора ОСОБА_5 ,

представника

потерпілого ОСОБА_6 ,

обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_7 ,

В С Т А Н О В И В:

16 жовтня 2025 року близько 16 години 40 хвилин ОСОБА_3 перебувала за адресою: АДРЕСА_1 .

В цей час у ОСОБА_3 , яка достовірно знала, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_8 , виник умисел на привласнення офіційних документів, а саме банківських карток, які належали останньому, що перебували в житловому будинку за вищевказаною адресою.

Реалізуючи свій умисел, ОСОБА_3 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, керуючись корисливим мотивом та метою, діючи умисно, шляхом вільного доступу, привласнила індивідуальні платіжні банківські картки: № НОМЕР_1 , емітентом якої є АТ КБ «Приватбанк», яка відкрита на ім`я ОСОБА_8 ; № НОМЕР_2 , емітентом якої є АТ «Ощадбанк», яка відкрита на ім`я ОСОБА_8 , які згідно положень ст. 1 Закону України «Про інформацію», ст. 14 Закону України «Про платіжні системи та перекази коштів в Україні», п. 1 ст. 5 Закону України «Про електроні документи та електронний документообіг» є офіційними документами.

Усвідомлюючи відсутність законних підстав на володіння та використання вказаних карток, ОСОБА_3 умисно привласнила картки, з метою подальшого їх використання у власних інтересах.

Крім того, 16 жовтня 2025 року, близько близько 16 год. 40 хвилин ОСОБА_3 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 ., діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, незаконно заволоділа паспортом громадянина України ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (паспорт НОМЕР_3 від 21.02.1997 року виданий Куйбишевським РВДМУ УМВС в Донецькій області, РНОКПП НОМЕР_4 ), з метою подальшого його використання у власних інтересах.

Крім того, з березня 2015 року на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області перебував пенсіонер, ОСОБА_8 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , фактично проживав як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_1 та мав відкритий рахунок в АТ «ПриватБанк», на який надходили пенсійні виплати від Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, які передбачені йому відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зазначені виплати, а саме пенсію за віком, ОСОБА_8 отримував від Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, кожного місяця шляхом зарахування грошових коштів, через установу банку на його розрахунковий рахунок НОМЕР_5 (банківська картка № НОМЕР_1 ), який відкритий в АТ «ПриватБанк», на його ім`я. На початку жовтня 2025 року, ОСОБА_8 через погіршення стану здоров`я, передав пенсійну банківську картку та пін-код від неї ОСОБА_3 , для того щоб остання отримувала пенсійні виплати.

Відповідно до актового запису № 138 від 15 червня 2026 року складений Петропавлівською селищною радою, ОСОБА_8 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Згідно п. 3 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» - виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється, у разі смерті пенсіонера.

ОСОБА_3 будучи достовірно обізнаною, про те що ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , маючи єдиний злочинний умисел, направлений на систематичне таємне викрадення чужого майна, а також маючи безпосередній доступ до банківської картки № НОМЕР_1 , яка відкрита в АТ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_8 , знаючи пін код до вказаної банківської картки і будучи обізнаною про те, що на неї щомісяця будуть надходити грошові кошти у вигляді пенсійних виплат, що здійснюються Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, а також усвідомлюючи, що жодних прав на кошти, які знаходяться на банківській карті вона не має, вирішила таємно викрасти грошові кошти у вигляді щомісячних пенсійних виплат, які будуть надходити на пенсійну карту ОСОБА_8 .

В подальшому, ОСОБА_3 з метою реалізації свого єдиного злочинного умислу, направленого на систематичне таємне викрадення чужого майна, маючи корисливий мотив, розуміючи, що оточуючі не здатні усвідомлювати факт викрадення та в період дії Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, у період часу з жовтня 2025 року по грудень 2025 року, перебуваючи в с. Володимирівка, Синельниківського району, Дніпропетровської області та маючи при собі банківську карту № НОМЕР_1 відкриту в АТ «ПриватБанк» (рахунок НОМЕР_5 ) на ім`я ОСОБА_8 скориставшись тим, що їй відомий пін-код від вказаної банківської картки, використовувала її на власні потреби, здійснюючи зняття грошових коштів з банкоматів та розраховуючись в торгових мережах та магазинах за товари та послуги.

Реалізуючи свій єдиний злочинний умисел ОСОБА_3 здійснено 2 операції зі зняття готівкових коштів через банкомата на загальну суму 10000 грн, а саме 25.10.2025 року на суму 5000,00 грн та 26.12.2025 року на суму 5000,00 грн.

Також, 25.10.2025 року ОСОБА_3 здійснено 2 безготівкові розрахунки за товари у продуктовому магазині, «Продмаг» (ФОП ОСОБА_9 ) на загальну суму 484,00 грн.

Враховуючи вищевказане, ОСОБА_3 спричинила матеріальну шкоду потерпілому в особі Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області на загальну суму 10484 гривні.

Крім того, з березня 2015 року на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перебував пенсіонер, ОСОБА_8 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , фактично проживав як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_1 та мав відкритий рахунок в АТ «Ощадбанк», на який щомісячно надходили виплати від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, які передбачені йому відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 333 «Про затвердження Порядку компенсації витрат за тимчасове розміщення (перебування) внутрішньо переміщених осіб» визначено механізм компенсації витрат, що пов`язані з безоплатним тимчасовим розміщенням (перебуванням) внутрішньо переміщених осіб, які перемістилися з територій, на яких ведуться бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, інформація про які є складовою частиною переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

Згідно до п. 16 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку компенсації витрат за тимчасове розміщення (перебування) внутрішньо переміщених осіб» № 333 від 19.03.2022 компенсація особам, що розмістили внутрішньо переміщених осіб, виплачується за рахунок коштів державного бюджету (зокрема, резервного фонду бюджету), коштів підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, іноземних держав та міжнародних організацій у вигляді благодійної, гуманітарної та матеріальної допомоги.

У жовтні 2025 року, ОСОБА_8 через стан здоров`я, передав банківську картку № НОМЕР_2 на яку надходять грошові кошти для поживання внутрішньо переміщених осіб та пін-код від неї ОСОБА_3 , для того щоб остання отримувала виплати.

Відповідно до актового запису № 138 від 15 червня 2026 року складений Петропавлівською селищною радою, ОСОБА_8 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

ОСОБА_3 будучи достовірно обізнаною, про те що ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , маючи єдиний злочинний умисел, направлений на систематичне таємне викрадення чужого майна, а також маючи безпосередній доступ до банківської картки № НОМЕР_2 відкритою в АТ «Ощадбанк» на ім`я ОСОБА_8 знаючи пін код до вказаної банківської картки і будучи обізнаною про те, що на неї щомісяця будуть надходити грошові кошти у вигляді виплат внутрішньо переміщеної особи, що здійснюються Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, а також усвідомлюючи, що жодних прав на кошти, які знаходяться на банківській карті вона не має, вирішила протиправно використовувати грошові кошти у вигляді щомісячної виплати, які в подальшому будуть нараховуватись на картку ОСОБА_8 .

В подальшому, ОСОБА_3 з метою реалізації свого єдиного злочинного умислу, направленого на систематичне таємне викрадення чужого майна, маючи корисливий мотив, розуміючи, що оточуючі не здатні усвідомлювати факт викрадення, в період дії Указу Президент України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у період часу з жовтня 2025 року по травень 2026 року, перебуваючи в с. Володимирівка, Синельниківського району, Дніпропетровської області та маючи при собі банківську карту № НОМЕР_2 відкритою в АТ «Ощадбанк» на ім`я ОСОБА_8 скориставшись тим, що їй відомий пін-код від вказаної банківської картки, використовувала її на власні потреби, здійснюючи зняття грошових коштів з банкоматів та розраховуючись в торгових мережах та магазинах за товари та послуги.

Реалізуючи свій єдиний злочинний умисел ОСОБА_3 здійснено зняття готівкових коштів через банкомати на загальну суму 7800 гри, а саме: 20.10.2025 року - 2000,00 грн; 18.11.2025 року - 1900,00 грн; 22.12.2025 року - 2000,00 грн, 15.05.2026 року - 1900,00 грн.

Також, ОСОБА_3 , в період з січня по квітень 2026 року, здійснила безготівкові розрахунки за товари в магазинах на загальну суму 7958,00 грн, з них: 14 розрахунків за товари у продуктовому магазині «Продмаг» (ФОП ОСОБА_9 ) на суму 4978 грн, 7 розрахунків за товари у продуктовому магазині «Продукти» (ФОП ОСОБА_10 ) суму 2980 грн.

Враховуючи вищевказане, ОСОБА_3 спричинили матеріальну шкоду потерпілому в особі Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області на загальну суму 15758 гривень.

Крім того, ОСОБА_3 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного заволодіння коштами Пенсійного фонду України в Донецькій області, повторно, шляхом обману, достовірно знаючи про смерть ОСОБА_8 та усвідомлюючи, що виплата пенсії після його смерті є незаконною, вирішила вчинити шахрайські дії, спрямовані на продовження нарахування пенсійних виплат, шляхом проходження фізичної ідентифікації (верифікації) померлого ОСОБА_8 в органах Пенсійного фонду України.

В подальшому, 26.01.2026 року ОСОБА_3 реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на повторне заволодіння чужим майном, шляхом обману, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки, у вигляді спричинення матеріальної шкоди Головному управлінню Пенсійного фонду України в Донецькій області, бажаючи їх настання, з метою продовження отримання пенсії, що нараховується ОСОБА_8 , механізм призначення та виплати якої їй відомий, розуміючи, що самостійно вона не зможе пройти обов`язкову ідентифікацію (верифікацію) особи клієнта в установі пенсійного фонду, діючи за попередньою змовою разом із ОСОБА_11 , який мав візуальну схожість за віком та типом зовнішності з померлим, був обізнаний про смерть ОСОБА_8 , знав про відсутність законних підстав для продовження виплати пенсії ОСОБА_8 , усвідомлював протиправний характер дій ОСОБА_3 , перебуваючи в приміщені відділу обслуговування громадян № 25 (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розташованого за адресою: м. Шахтарське, вул. Кобзаря, буд. 15, з метою ідентифікації померлого ОСОБА_8 , ОСОБА_3 надала спеціалісту сервісного центру необхідні документи для проходження верифікації, а саме оригінал паспорта громадянина України на ім`я ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (паспорт НОМЕР_3 від 21.02.1997 року виданий Куйбишевським РВДМУ УМВС в Донецькій області, РНОКПП НОМЕР_4 ) та довідку про внутрішньо переміщену особу.

Того ж дня, спеціалістом відділу обслуговування громадян № 25, надано бланк заяви про продовження пенсійних виплат ОСОБА_8 , реалізуючи спільний злочинний умисел, ОСОБА_3 покликала ОСОБА_4 та вказала останньому місце на бланку де потрібно поставити підпис, після чого ОСОБА_4 , будучи обізнаним, що ставить підпис за померлого ОСОБА_8 , поставив підпис у вищезазначеному бланку в графах підпис особи.

Оскільки пенсійна справа ОСОБА_8 перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області, подані документи відповідно до принципу екстериторіальності були опрацьовані в електронній системі Пенсійного фонду України та передані до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

В подальшому Головним управлінням Пенсійного фонду в Донецькій області, на підставі наданих ОСОБА_3 документів та заяви підписаної ОСОБА_4 , рішенням № 914580141945 від 02.02.2026 року зафіксовано проходження ОСОБА_8 фізичної ідентифікації та продовжено нарахування грошових коштів у формі пенсійного забезпечення на рахунок ОСОБА_8 , відкритий в АТ КБ «ПриватБанк». В період з січня 2026 року по травень 2026 року на картку № НОМЕР_1 надійшло 5 зарахувань на загальну суму 33365,39 гривень.

З метою заволодіння вказаними коштами шахрайським шляхом, ОСОБА_12 перебуваючи в с. Володимирівка, Синельниківського району, Дніпропетровської області, маючи при собі банківську карту № НОМЕР_1 відкриту в АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_8 , скориставшись тим, що їй відомий пін-код від вказаної банківської картки, в період з січня по травень 2026 року використовувала її на спільні з ОСОБА_4 потреби, здійснюючи зняття грошових коштів з банкоматів та розраховуючись в торгових мережах та магазинах за товари та послуги.

Реалізуючи свій єдиний злочинний умисел ОСОБА_12 здійснила 5 операцій зі зняття готівкових коштів через банкомата на загальну суму 22200 грн, а саме: 23.02.2026 року - 11500,00 грн; 30.03.2026 року - 4000,00 грн; 30.03.2026 року - 200,00 грн; 10.04.2026 року - 1500,00 грн; 27.04.2026 року - 5000,00 грн.

Крім того, ОСОБА_3 здійснювала безготівкові розрахунки за товари у продуктових магазинах, а саме: магазин «Продмаг» (ФОП ОСОБА_9 ) здійснено 11 операцій на загальну суму 3100,00 грн, магазин «Продукти» (ФОП ОСОБА_10 ) 27.03.2026 року здійснено 2 операції на загальну суму 642,00 грн.

Дії ОСОБА_3 кваліфіковано за:

- ч. 1 ст. 357 КК України, як привласнення офіційного документу з корисливих мотивів;

- ч. 3 ст. 357 КК України, як незаконне заволодіння паспортом;

- ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану;

- ч. 2 ст. 190 КК України, як шахрайство, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб.

Дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 2 ст. 190 КК України, як шахрайство, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

25 серпня 2026 року між начальником Межівського відділу Шахтарської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_13 та підозрюваною ОСОБА_3 за участю захисника ОСОБА_7 була укладена угода про визнання винуватості у відповідності до вимог ст.ст. 468, 469, 472 КПК України, яка була надана в підготовче судове засідання разом з обвинувальним актом.

Згідно даної угоди обвинувачена ОСОБА_3 згодна з кваліфікацією дій, саме за ч. 1ст. 357, ч. 3 ст. 357, ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України, а саме привласнення офіційного документу з корисливих мотивів, незаконне заволодіння паспортом, таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану та шахрайство, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб і визнає обвинувачення в повному обсязі у судовому провадженні.

Сторони погодилися на призначення покарання ОСОБА_3 :

- за ч. 1 ст. 357 КК України у виді обмеження волі строком на 1 рік;

- за ч. 3 ст. 357 КК України у виді обмеження волі строком на 1 рік;

- за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років.

- за ч. 2 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 роки;

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання, більш суворим покаранням остаточно визначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років та звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. ст. 75, 76 КК України.

25 серпня 2026 року між начальником Межівського відділу Шахтарської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_13 та підозрюваним ОСОБА_4 за участю захисника ОСОБА_7 була укладена угода про визнання винуватості у відповідності до вимог ст.ст. 468, 469, 472 КПК України, яка була надана в підготовче судове засідання разом з обвинувальним актом.

Згідно даної угоди обвинувачений ОСОБА_4 згоден з кваліфікацією дій, саме за ч. 2 ст. 190 КК України, як шахрайство, вчинене за попередньою змовою групою осіб і визнає обвинувачення в повному обсязі у судовому провадженні.

Сторони погодилися на призначення покарання ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 роки та звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. ст. 75, 76 КК України.

В судовому засіданні прокурор просив затвердити угоду про визнання винуватості та ухвалити вирок, призначивши обвинуваченим узгоджене сторонами покарання, обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , вину визнали повністю, в скоєному розкаялися, зазначивши, що згодні з узгодженим покаранням. Захисник також просив затвердити угоду про визнання винуватості і призначити обвинуваченим узгоджене покарання.

Представник потерпілого ОСОБА_6 в судовому засіданні підтвердила, що вона надала згоду прокурору у вказаному кримінальному провадженні на укладення угод про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченими.

Представник потерпілого ОСОБА_14 в судове засідання не з`явилася, надала заява, відповідно до якої вона надала згоду прокурору на укладення угоди про визнання винуватості з обвинуваченими .

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду про визнання винуватості.

Згідно п. 2 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 3 ст. 357, ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК УКраїни, які згідно ст. 12 КК України, є кримінальним проступком, нетяжким злочином та тяжким злочином.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, який згідно ст. 12 КК України, є нетяжким злочином.

При цьому судом з`ясовано, що обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 розуміють, що відповідно до ст. 473 КПК України наслідком укладання та затвердження означеної угоди для прокурора, підозрюваного і обвинуваченого є обмеження права на оскарження вироку згідно з положеннями ст.ст. 394 та 424 КПК України, а для підозрюваного – також його відмова від здійснення прав, передбачених абзацами 1 та 4 пункту 1 частини 4 ст. 474 КПК України.

Також судом з`ясовано, що обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 розуміють, що у разі невиконання угоди про визнання винуватості відповідно до ст. 476 КПК України прокурор має право упродовж строків давності притягнення до кримінальної відповідальності звернутися до суду з клопотанням про скасування вироку та судового розгляду кримінального провадження в загальному порядку та що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за ст. 3891 КК України.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального Кодексу України та Кримінального Кодексу України.

Дії ОСОБА_3 суд вважає правильно кваліфіковано за:

- ч. 1 ст. 357 КК України, як привласнення офіційного документу з корисливих мотивів;

- ч. 3 ст. 357 КК України, як незаконне заволодіння паспортом;

- ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану;

- ч. 2 ст. 190 КК України, як шахрайство, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб.

Дії ОСОБА_4 суд вважає правильно кваліфіковано за ч. 2 ст. 190 КК України, як шахрайство, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

За місцем проживання обвинувачена ОСОБА_3 характеризується посередньо, в силу ст. 89 КК України раніше не судима, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває.

За місцем проживання обвинувачений ОСОБА_4 характеризується посередньо, раніше не судимий, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угод про визнання винуватості укладених між начальником Межівського відділу Шахтарської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_13 та обвинуваченими ОСОБА_3 , ОСОБА_4 від 25 серпня 2026 року і призначення обвинуваченим узгодженої сторонами міри покарання.

Запобіжний захід обвинуваченій ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишити у вигляді особистого зобов`язання з раніше покладеними обов`язками.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишити у вигляді особистого зобов`язання з раніше покладеними обов`язками.

Цивільний позов у справі не заявлявся.

У справі маються процесуальні витрати за проведення почеркознавчої експертизи в сумі 7701 грн. 76 коп., які підлягають стягненню з обвинувачених на користь держави.

Питання стосовно речових доказів у справі вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 314, 373, 374, 475 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 25 серпня 2026 року укладену між начальником Межівського відділу Шахтарської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_13 та обвинуваченою ОСОБА_3 .

Визнати ОСОБА_3 винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 3 ст. 357, ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України та призначити їй покарання:

- за ч. 1 ст. 357 КК України у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік;

- за ч. 3 ст. 357 КК України у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік;

- за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

- за ч. 2 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки;

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання, більш суворим покаранням остаточно визначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки та покласти на ОСОБА_3 обов`язки, передбачені п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Затвердити угоду про визнання винуватості від 25 серпня 2026 року укладену між начальником Межівського відділу Шахтарської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_13 та обвинуваченим ОСОБА_4 .

Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік та покласти на ОСОБА_4 обов`язки, передбачені п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід обвинуваченій ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишити у вигляді особистого зобов`язання з раніше покладеними обов`язками.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишити у вигляді особистого зобов`язання з раніше покладеними обов`язками.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 3850 гривні 88 коп. в рахунок відшкодування процесуальних витрат.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави 3850 гривні 88 коп. в рахунок відшкодування процесуальних витрат.

Речові докази у справі: 3 банківські картки №№ НОМЕР_6 , НОМЕР_1 (ПриватБанку) та № НОМЕР_2 (Ощадбанку), документи після експертизи – зберігати при матеріалах кримінального провадження; паспорт громадянина України виданого на ім`я ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , переданий до паспортного столу – залишити у їх користуванні.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України до Дніпровського апеляційного суду через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору.

Суддя: ОСОБА_1