Вирок від 17 вересня 2026 р. у справі №201/13097/26 — Соборний районний суд міста Дніпра

Справа № 201/13097/26

Провадження № 1-кп/201/1035/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючої судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

неповнолітнього потерпілого ОСОБА_4

законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження, що зареєстровані в Єдиному реєстрі досудових розслідувань № 12026047130000210 від 04 серпня 2026 року, відносно обвинуваченого:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, з середньою освітою, на працюючого, який проходить військову службу на посаді солдата резерву взводу резерву солдатського складу військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», не одруженого, раніше не судимого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 04 серпня 2026 року № 225, солдата ОСОБА_6 призначено на посаду солдата резерву взводу резерву солдатського складу військової частини НОМЕР_1 .

Згідно зі ст.ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» (далі Статут внутрішньої служби ЗС України) капітан ОСОБА_6 , будучи військовослужбовцем, зобов?язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов?язок, додержуватися правил поведінки військовослужбовців, беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, берегти державне майно, завжди пам?ятати, що за його поведінкою судять про Збройні Сили України в цілому.

Відповідно до ст.ст. 1, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» (далі Дисциплінарний статут ЗС України), військова дисципліна зобов?язує кожного військовослужбовця бездоганно та неухильно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків, застосовувати зброю лише в бойовій обстановці, а в мирний час у виняткових випадках, відповідно до вимог Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.

27 липня 2026 року, приблизно о 23 годині 30 хвилин, більш точний час в ході судового розгляду не встановлено, солдат ОСОБА_6 , перебуваючи у квартирі АДРЕСА_2 , вступив з неповнолітнім потерпілим ОСОБА_4 в словесний конфлікт, під час якого, на ґрунті особистих неприязних відносин із потерпілим, у ОСОБА_6 раптово виник умисел на спричинення тілесного ушкодження неповнолітньому потерпілому.

Перебуваючи у вказаний час та у вказаному місці, ОСОБА_6 усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, реалізовуючи раптово виниклий умисел на спричинення тілесного ушкодження, передбачаючи настання можливих суспільно небезпечних наслідків, діючи умисно, стоячи з правого боку від неповнолітнього потерпілого своєю правою рукою стиснутою в кулак завдав один удар в область носу неповнолітнього потерпілого ОСОБА_4 , після чого стоячи навпроти неповнолітнього потерпілого обличчям до обличчя, своєю правою рукою стиснутою в кулак завдав один удар в область щоки з лівого боку неповнолітнього потерпілого і знаходячись в такому ж положенні, своєю лівою рукою стиснутою в кулак, завдав один удар в область щоки з правого боку. Далі, ОСОБА_6 продовжуючи реалізовувати злочинний умисел, стоячи з правого боку від неповнолітнього потерпілого ОСОБА_4 при цьому неповнолітній потерпілий стоїть на обох ногах та прикриває обома рукам обличчя та нахилив корпус тіла вперед, своїм ліктем правої руки, завдав один удар в область правого вуха неповнолітнього потерпілого, далі знаходячись в такому ж положенні ОСОБА_6 , своєю правою рукою стиснутою в кулак, завдав один удар знизу вверх між двох рук неповнолітнього потерпілого в область його правого ока.

В результаті своїх умисних протиправних дій ОСОБА_6 спричинив неповнолітньому потерпілому ОСОБА_4 тілесні ушкодження у вигляді: двох синців голови, трьох саден обличчя, що відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні вказаного кримінального правопорушення за викладених обставин визнав повністю, щиро розкаявся та повністю підтвердив фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті, пояснивши, що проживає за адресою місця проживання разом з сестрою ОСОБА_5 та племінником ОСОБА_4 (15 років). 27 липня 2026 року, приблизно о 23 годині 30 хвилин, обвинувачений перебував за місцем мешкання в стані алкогольного сп`яніння, у нього виник словесний конфлікт, в ході якого племінник став на захист своєї матері, в результаті чого обвинувачений схопив його за плече, а потім наніс декілька ударів кулаками рук в обличчя, які детально описані в обвинувальному акті та відповідають дійсності. У скоєному щиро розкаюється, надавав потерпілому грошові кошти на лікування, просить суворо не карати.

Оскільки учасники судового провадження вважали недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювалися, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, суд, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав можливим обмежитися лише допитом обвинуваченого та з`ясуванням даних про його особу. При цьому судом обвинуваченому було роз`яснено, що в цьому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

За таких обставин, суд вважає, що дії ОСОБА_6 кваліфіковано правильно за ч. 1 ст. 125 КК України, як спричинення умисного легкого тілесного ушкодження.

Згідно зі ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

При призначенні обвинуваченому виду та міри покарання, на підставі ч. 1 ст. 65 КК України, суд ураховує загальні засади призначення покарання, тобто призначає покарання в межах, установлених у санкції частини статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, та відповідно до положень Загальної частини КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують і пом`якшують покарання.

Зокрема, судом враховано, що ОСОБА_6 раніше не судимий, проходить військову службу, не перебуває на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , суд визнає щире каяття, сприяння розкриттю злочину.

Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченому, суд визнає вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах.

З урахуванням особи обвинуваченого ОСОБА_6 , обставин вчинення ним кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії кримінальних проступків, наявності обставин, що пом`якшують та обтяжують його покарання, його поведінки після вчинення кримінального правопорушення та ставлення до вчиненого, позиції потерпілого та його законного представника, які вважали запропоноване прокурором покарання у виді штрафу достатнім для виправлення обвинуваченого, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_6 покарання у виді штрафу в межах розміру, визначеного частиною 1 статті 125 КК України, з урахуванням вимог статті 65 КК України.

Долю речових доказів вирішити в порядку, передбаченому ст.. 100 КПК України.

Судові витрати у справі відсутні.

Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлено.

Керуючись ст.ст. 371, 373, 374, 381-382 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що у грошовому вираженні складає 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_6 не обирався.

Речові докази: відеозаписи, які перебувають на CD-R дисках, білого кольору із написом «НР» - залишити зберігатись в матеріалах кримінального провадження в Правобережній окружній прокуратурі міста Дніпра.

Вирок може бути оскаржений безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з моменту його проголошення, а обвинуваченими в той же строк з часу отримання вироку суду.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Головуюча суддя ОСОБА_1