Рішення від 17 вересня 2026 р. у справі №209/10557/25 — Дніпровський районний суд міста Кам’янського

Справа № 209/10557/25

Провадження № 2/209/3422/26

РІШЕННЯ

Іменем України

18 вересня 2026 року м. Кам`янське

Дніпровський районний суд м. Кам`янського у складі:

головуючого судді БагбаяЄ.Д.

за участі секретаря Полухіної Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальності «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. На обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що 19 березня 2019 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінасова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 562917025. 28 листопада 2018 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео Швидка Фінасова допомога» було укладено договір факторингу № 28/1118-01. Відповідно до Реєстру прав вимоги № 6 від 20.11.2019 року до Договору факторингу ТОВ "Таліон Плюс" набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 562917025. 03 січня 2019 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ "ФК "ЄАПБ" було укладено договір факторингу № 20190103. Відповідно до Реєстру прав вимоги № 6 від 20.11.2019 до Договору факторингу № 20190103 від 03.01.2019 ТОВ "ФК "ЄАПБ" набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 11815,00 гривень і яка складається із сума заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 5000,00 гривень; заборгованості за відсотками у розмірі 6815,00 гривень.Просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором № 562917025 в розмірі 11815,00 гривень та судові витрати по справі.

Ухвалою суду від 29 січня 2026 року справу було прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі в порядку спрощеного провадження.

04 березня 2026 року прийнято заочне рішення по справі.

Ухвалою суду від 25 серпня 2026 року скасовано заочне рішення по справі.

Відповідач в судове засідання не з’явилася, долучила відзив на позовну заяву /а.с.76-77/, згідно якої зазначила, що вона взагалі не укладала жодного кредитного договору ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та не отримувала від останніх грошових коштів. Також позивачем не долучено доказів переходу до позивача права вимоги ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» щодо ОСОБА_1 , яких і не могло бути через різні періоди укладення договорів: спочатку договір факторингу, а потім кредитний договір. Таким чином у позивача відсутнє право на звернення до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення на його користь заборгованості за кредитним договором, який укладений після відступлення прав вимог за кредитом. Позивачем не надано жодного доказу на підтвердження факту видачі первісними кредиторами відповідачу грошових коштів в порядку виконання кредитних договорів. Наданий позивачем розрахунок про наявність заборгованості на загальну суму 11815 грн. не є первинним бухгалтерським документом. Він є лише внутрішнім документом фінансової установи, який відображає односторонні нарахування, і за відсутності доказів реального руху коштів по рахунку такий розрахунок не може вважатися беззаперечним доказом існування заборгованості. Отже, для встановлення обставин укладення кредитного договору підлягає доказуванню факт передачі відповідних грошових коштів кредитодавцем позичальнику саме у зв`язку з домовленістю (угодою, договором) про це. За цих умов позивач має довести, що саме позикодавець - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», передало суму коштів, що зазначено у договорі, на виконання цього договору та у визначений в ньому спосіб. Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Враховуючи вищевикладене, підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за договором № 562917025 у загальному розмірі 11 815 грн. не має, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Представник Товариства з обмеженою відповідальності «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» долучили відповідь на відзив /а.с.78-89/,згідно якого зазначили, що договір позики був підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов цих договорів. Сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі. Під час укладення вказаного договору, відповідач підтвердив умови підписаних ним договору та погодився на його виконання, без ознайомлення Позичальника з Правилами, подальше укладення Договору позики було б неможливе. За викладених вище підстав, можна дійти висновку, що не підтвердилися аргументи Відповідача про порушення Первісними кредиторами Закону України «Про захист прав споживачів» під час укладення спірного правочину. Усі інші доводи Відповідача щодо нібито порушенні Первісними кредиторами норми законодавства чи ненаданні будь якої інформації зводяться виключно до цитування статей та власних припущень без жодної аргументації та відсутності доказової бази. Посилаючись на вищевикладені факти, враховуючи повну цивільну дієздатність Відповідача, відсутність жодних підтверджень доводам позичальника, позиція є неаргументованою та невмотивованою. 28 листопада 2018р. між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТАЛІОН ПЛЮС» було укладено Договір факторингу №28/1118-01, відповідно до умов якого до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» перейшло право грошової вимоги до Відповідача за кредитним договором № 562917025. 03.01.2019 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» укладено Договір факторингу № 20190103, у відповідності до умов якого, ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» передає (ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрах прав вимоги. Згідно п. 2.1. Договору факторингу, згідно умов цього Договору Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Згідно п. 4.1 Договору факторингу, Сторони Погодили, що Право вимоги переходить від Клієнта до Фактора на наступний календарний день після підписання Сторонами відповідного Реєстру прав вимог, по формі встановленій у Додатку до цього Договору. Відповідно до Реєстру прав вимоги № 6 від 20.11.2019 до Договору факторингу № 20190103 від 03.01.2019 , ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 11815.00 грн., з яких: 5000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 6815 грн. - сума заборгованості за відсотками. Відповідно до умов вказаного договору, вбачається, що право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимоги. Слід наголосити на тому, що відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу № 20190103 від 03.01.2019 року, укладеного між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», до Позивача перейшло право грошової вимоги до Відповідача за кредитним договором № 562917025 від 19.03.2019 року право вимоги за яким ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» раніше набуло на підставі Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, укладеного з ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА»). За таких обставин, у ТОВ «ФК «ЄАПБ», як нового кредитора (на підставі Договору факторингу № 20190103 від 03.01.2019 року, укладеного з ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС»), який набув право вимоги в межах сум, зазначених у договорі, наявне право вимоги до Відповідача щодо стягнення заборгованості за кредитним договором № 562917025 від 19.03.2019 року. Право вимоги за кредитним договором № 562917025 від 19.03.2019 року переходить з моменту підписання Реєстру боржників (прав вимоги) до Договору факторингу. Відповідний Реєстр прав вимоги був підписаний 20 листопада 2019 року, тобто після укладення кредитного договору. Просять суд задовольнити вимоги позивача задовольнити в повному обсязі.

У судовому засіданні встановлені судом обставини та визначені до них правовідносини.

19 березня 2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео Швидка Фінасова допомога» укладено договір № 562917025, що підтверджується його копією /а.с.4-5/.28 листопада 2018 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео Швидка Фінасова допомога» було укладено договір факторингу № 28/1118-01, що підтверджується його копією /а.с.6/.

Пунктом 1.2 договору визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги. Відповідно до п. 1.3 договору під правом вимоги розуміються всі права грошових вимог клієнта до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Положеннями пункту 1.5 договору встановлено, що реєстр прав вимоги означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за договором. Форма вказаного реєстру наведена в додатку № 1 до договору. Згідно з п. 2.1 розділу 2 договору факторингу клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Представником позивача долучено не повний текст договору факторингу, а саме після п. 2.2 договору № 28/1118-01 є п.11.7, тобто з його тексту неможливо встановити строк дії цього договору. .

03 січня 2019 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ "ФК "ЄАПБ" було укладено договір факторингу № 20190103, що підтверджується його копією /а.с.7-8/. Представником позивача долучено не повний текст договору факторингу, а саме після п. 5.1.3. договору № 20190103 йде п.11.9, тобто з його тексту неможливо встановити строк дії цього договору.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Згідно зі ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк ... зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст.1055 ЦК кредитний договір укладається у письмовій формі.

Тобто, 19.03.2019 між ТОВ «Манівео ШВИДКА Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитний договір № 562917025 на суму 5000,00 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти ().

Ст. 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ч.1 ст.517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч.1 ст.519 ЦК України).

Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.

В матеріалах справи відсутні відомості щодо існування повідомлення про відступлення права грошової вимоги за Договором № 562917025 від 19.03.2019 року та будь-яке підтвердження про направлення позичальнику такого повідомлення за подальшими Договорами факторингу.

Відповідно до приписів ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

З зазначеної норми права вбачається, що відступлення права вимоги може здійснюватися лише стосовно дійсної вимоги, яка існувала на момент переходу цих прав, та усіх майбутніх вимог, пов`язаних із дійсною.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі №906/1174/18 зроблено висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Згідно правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі №752/8842/14-ц та від 16 жовтня 2018 року у справі №914/2567/17, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. У справах про визнання недійсним договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з`ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора, та чи існують ці права на момент переходу.

У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі №31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.

Дійсність вимоги (суб`єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб`єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення (постанова Верховного Суду від 14 червня 2023 року у справі №755/15965/17).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі №910/12525/20 зроблено висновок, що відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення ч.1 ст.203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб`єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб`єкт. За загальним правилом п.1 ч.1 ст.512, ст.514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов`язанні не відбувається.

В постанові від 18.10.2023 у справі №905/306/17 Верховний Суд дійшов висновку, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 року у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 року у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 року у справі №5026/886/2012).

Сторона позивача посилається на те, що право вимоги до ОСОБА_1 переходило декілька разів: від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ».

Разом з тим, на момент укладення Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року грошові зобов`язання ОСОБА_1 за договором № 562917025 від 19.03.2019 року ще не існували, оскільки виникли після повторної переуступки боргу, а відтак і не могли відступатися права кредитора за цим договором.

Оскільки на момент укладення Договору факторингу ще не виникло зобов`язання між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , то у первісного кредитора не виникло право вимоги за зобов`язанням, яке він міг би передати ТОВ «Таліон Плюс» на підставі Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року.

Права майбутньої вимоги на момент укладення договору має бути визначеною, тоді як жодної визначеної вимоги у ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» щодо ОСОБА_1 , на момент укладення Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року не існувало та сторони не могли передбачити, що 31.08.2023 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладе спірний кредитний договір з відповідачем та таким не могли бути охоплені зобов`язання відповідача, які виникли після укладення цього договору.

Крім того, на час укладення договору відступлення права вимоги №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину, предмет не індивідуалізовано належним чином.

Отже, право вимоги за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_1 , у зазначені вище договори факторингу входити не могло.

Враховуючи, що ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» не доведено факту переходу права вимоги до відповідача за кредитним договором на першому етапі - від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», наступні переходи прав вимоги, які є похідними, не можуть підтвердити передання вказаного права вимоги до останнього кредитора - ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів».

На підставі вищевикладеного наявні підстави для відмови в задоволенні позову.

Відповідно до вимог п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України судовий збір у разі відмови в задоволенні позову покладається на позивача по справі.

На підставі ст. 525, 526, 530, 611, 1054, 1055, 1050 ЦК України, керуючись ст. 3, 12, 76, 78, ч.3 ст. 211, 223 ст. 263-265, 280-285 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (місце знаходження – 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд.30) до ОСОБА_1 (місце реєстрації- АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя

Дніпровського районного суду

м. Кам`янського Є.Д. Багбая