Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №209/4186/26 — Дніпровський районний суд міста Кам’янського

Справа № 209/4186/26

Провадження № 2/209/2823/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року м. Кам`янське

Дніпровський районний суд міста Кам`янського у складі:

головуючої судді - Левицької Н.В.,

за участі секретаря судового засідання - Погрібної О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на утримання сина, який продовжує навчання, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпровського районного суду міста Кам`янського з позовною заявою звернулася ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання сина, який продовжує навчання. Просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання, аліменти в розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з дня звернення до суду до досягнення ним 23 років та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3500 грн.

Стислий виклад позовних вимог.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що позивач з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі з 12 грудня 2003 року, який рішенням Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 16 квітня 2018 року розірвано. Сторони мають спільного сина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказує, що за рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 06.02.2023 з ОСОБА_2 на користь позивача стягувались аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , який продовжував навчання, до 30.06.2026 року. Заборгованості по сплаті аліментів відповідач не має.

З 01 липня 2026 року син продовжує своє навчання у Дніпровському державному технічному університеті, є студентом 4 курсу групи ЕЛМ-23-Ід. Навчається зарахунок державного бюджету, стипендію не отримує. Термін закінчення навчання 30 червня 2027 року. Будь-яких самостійних джерел доходу син не має та знаходиться на повному утриманні позивача. Оскільки позивач отримує невелику заробітну плату, якої недостатньо для забезпечення вже дорослого сина всім необхідним для його життя і навчання, для придбання спеціальної навчальної літератури, комп`ютерного оснащення, а відповідач добровільно матеріальної допомоги на утримання сина не надає, хоча є працездатною особою, тому змушена звернутись до суду з даним позовом.

Позиція учасників справи.

11 вересня 2026 року відповідач ОСОБА_2 до суду надав письмову заяву, у якій зокрема зазначив, що підтримує позовні вимоги та не заперечує, щодо їх задоволення.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 24 липня 2026 року відкрито провадження у цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання на 17 вересня 2026 року.

Позивач у судове засідання не з`явилася, однак на адресу суду скерувала заяву, в якій вказала, що підтримує позовні вимоги, просить суд їх задовольнити, а також проводити розгляд справи за її відсутності.

Відповідач у судове засідання не з`явився, однак у раніше поданій заяві від 11 вересня 2026 року, зокрема просив суд проводити розгляд справи за його відсутності.

Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Третя сторона у судове засідання не з`явився, будь-яких заяв чи клопотань не подав, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання.

Відповідно до ч.1ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Підстав, передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України, для відкладення судом розгляду справи, суд не вбачає.

Суд, з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, враховуючи заяву відповідача, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам в цілому, доходить наступних висновків.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Суд встановив, що сторони відповідно до копії свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 12 грудня 2003 року (а.с. 7), який рішенням Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 16 квітня 2018 року розірвано (а.с. 9).

У сторін у справі ІНФОРМАЦІЯ_3 народився син – ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 21 жовтня 2004 року, виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Заводського районного управління юстиції міста Дніпродзержинська у Дніпропетровській області, актовий запис № 632. Батьками дитини зазначені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с. 8).

Згідно рішення Дніпровського районного суду від 06 лютого 2023 року з відповідача стягувались аліменти на користь позивача на утримання сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірів розмірі 1/4 заробітку (доходу), щомісячно, на період навчання, починаючи з дня пред`явлення позову до суду, а саме з 22 листопада 2022 року і до закінчення сином навчання, тобто до 30.06.2026 року. (а.с. 11).

Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання особи за відомостями відділу формування та ведення реєстру територіальної громади міста Кам`янської міської ради – син позивача та відповідача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за вказаною адресою разом з позивачем (а.с. 13).

Відповідно до довідки №89/26 від 30.06.2026, виданої деканом факультету Дніпровського державного технічного університету Романом Клімовим, ОСОБА_3 , є студентом 3 курсу групи ЕЛМ-23-1д факультету комп`ютерних технологій та енергетики Дніпровського державного технічного університету, очної форми навчання, терміном з 01.09.2023-30.06.2027 (а.с.14).

Згідно довідки про доходи №18 від 30.06.2026 ОСОБА_3 з вересня 2023 року по червень 2026 року стипендію та матеріальну допомогу у Дніпровському державному технічному університеті не отримував. (а.с. 15).

Норми права та мотиви, з яких виходить суд при ухваленні рішення.

Визначальним для правильного вирішення даної справи є з`ясування питання про те, чи є підстави для стягнення з відповідача аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання.

За правилами частини першої статті 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення 23 років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Статтею 199 СК України передбачений обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).

Аналогічний висновок по застосуванню ст. 199 СК України міститься і в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 серпня 2018 року у справі № 748/2340/17.

Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олссон проти Швеції» (Olsson v. Sweden) від 27 листопада 1992 року, статус рішення - остаточне), і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення у справі «Йогансен проти Норвегії» (Johansen. v. Norway) від 07 серпня 1996 року, статус рішення - остаточне).

Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов`язків батьків, брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.

Стягнення із батьків аліментів на утримання повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, є одним із механізмів забезпечення реалізації особою права на освіту, який узгоджується із соціальною спрямованістю держави та моральними засадами суспільства.

Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення ними повноліття, виникає за сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Верховний Суд у постанові від 17 квітня 2019 року у справі № 644/3610/16 (провадження №61-12782св18) зробив висновок про те, що Сімейним Кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов`язків батьків, брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. Також при визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.

У постанові від 16 лютого 2022 року у справі № 381/2423/20 (провадження №61-17937св21) Верховний Суд вказав, що стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, потрібних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, існує незалежно від форми навчання. При визначенні розміру аліментів потрібно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Приписи цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є повнолітнім сином сторін та є студентом 3 курсу групи ЕЛМ-23-1д факультету комп`ютерних технологій та енергетики Дніпровського державного технічного університету, очної форми навчання, терміном з 01.09.2023-30.06.2027.

Відтак, продовження повнолітнім сином навчання зумовлює його потребу в матеріальній допомозі, що є однією з передбачених законом умов виникнення у батьків обов`язку щодо його утримання. Такий обов`язок виникає за умови, що батьки можуть надавати матеріальну допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.

За змістом статей 191, 200 СК України аліменти присуджуються рішенням суду від дня пред`явлення позову. Суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів. Частина заробітку (доходу) матері, батька, яка стягуватиметься як аліменти на повнолітніх дочку, сина, визначається судом з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

У цій справі, відповідач позовні вимоги визнав у повному обсязі. Враховуючи, що таке визнання не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд відповідно до частини четвертої статті 206 ЦПК України приймає визнання відповідачем позову. З огляду на встановлені у справі обставини щодо продовження повнолітнім сином навчання та його потреби у матеріальній допомозі, а також з урахуванням обов`язку відповідача щодо його утримання, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Розподіл судових витрат.

Щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Частинами 1 та 3 ст.133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1 ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 ст.137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 3 ст.137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4 ст.137 ЦПК України встановлено, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частинами 5 та 6 ст.137 ЦПК України визначено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Водночас, частиною 3 ст. 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: копію договору про надання правової допомоги №112 від 29.06.2026, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №0326; акт приймання виконаних робіт від 07.01.2026 відповідно до якого вартість виконаних робіт за надання правничої допомоги щодо складання позовної заяви склав 3500 грн, які сплачені позивачем у повному обсязі.

Суд зазначає, що надані докази підтверджують факт укладення з позивачем договору про надання правничої допомоги у даній справі.

Враховуючи викладене, те, що позовну заяву задоволено у повному обсязі, а від відповідача не надходило клопотання про зменшення суми судових витрат на правничу допомогу, враховуючи обсяг виконаної адвокатом роботи, дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку про задоволення відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 3500,00 грн.

Зазначена сума витрат на професійну правничу допомогу відповідає критеріям розумності, справедливості та співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Щодо судового збору.

Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення аліментів.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір в розмірі 1331, 20 грн,

Керуючись ст.ст. 19, 141, 211, 247, 259, 263-265, 279, 430 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на утримання сина, який продовжує навчання – задовольнити повністю.

Стягувати аліменти з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в розмірі однієї четвертої (1/4) частини його заробітку (доходу), але не менше п`ятдесяти відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, на утримання повнолітнього сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 щомісячно, на період навчання, починаючи з дня пред`явлення позову до суду, а саме з 01 липня 2026 року і до закінчення сином навчання, тобто до 30.06.2027 року, але не більше ніж до досягнення ним 23-х років.

Стягнути зОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 коп.

Стягнути ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3500 (три тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок.

Рішення підлягає негайному виконанню в межах суми платежу аліментів за один місяць.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо сторін у справі (учасники процесу):

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ),

Відповідач: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 )

Третя особа: ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 )

Дата складення судового рішення 17 вересня 2026 року.

Суддя Наталія ЛЕВИЦЬКА