Вирок від 16 вересня 2026 р. у справі №171/2399/26 — Апостолівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 171/2399/26

1-кп/171/1110/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року м. Апостолове

Апостолівський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Апостолове кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026043090000029 від 07.02.2026 року стосовно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Велика Костромка, Апостолівського району, Дніпропетровської області, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, неповнолітніх та інших осіб на утриманні не має, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 , 07.02.2026 близько 04 годин 45 хвилин, будучи раніше визнаним винним постановою судді Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 22.10.2025, яка набрала законної сили 04 листопада 2025 року, у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та якою на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, та позбавлено права керування транспортними засобами на 1 (один) рік, діючи умисно, достовірно знаючи про наявність вказаної постанови суду та будучи ознайомлений з нею, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 1 ст. 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, керував автомобілем марки «OPEL ASTRA», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Енергетиків, в м. Зеленодольськ, Криворізького району, Дніпропетровської області та був зупинений працівниками СРПП ВП № 10 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області за порушення Правил дорожнього руху, які щодо нього винесли протокол по справі про адміністративне правопорушення від 07.02.2026 серії ЕПР1 № 585163, протокол по справі про адміністративне правопорушення від 07.02.2026 серії ЕПР1 № 585161, та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126, ч. 3 ст. 130 КУпАП.

По кримінальному провадженню №12026043090000029 від 07.02.2026 між обвинуваченим ОСОБА_5 , за участі захисника ОСОБА_4 , та прокурором Криворізької східної окружної прокуратури в Дніпропетровській області ОСОБА_3 08.07.2026 року укладено угоду про визнання винуватості, яка скріплена підписами сторін.

Відповідно до п. 2 угоди ОСОБА_5 під час досудового розслідування повністю визнав свою винуватість у вчиненому кримінальному правопорушенні та зобов`язується беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні.

Згідно із п. 3 угоди сторони погоджуються на призначення покарання ОСОБА_5 за ч. 1 ст.382 КК України у виді штрафу у розмірі 500 (п`ятисот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень.

В зазначеній угоді передбачені та роз`яснені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, наслідки її невиконання.

Прокурор ОСОБА_3 у підготовчому судовому засіданні вважає, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги КПК України та КК України, просить цю угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання.

Обвинувачений ОСОБА_5 у підготовчому судовому засіданні також просить вказану угоду з прокурором затвердити і призначити узгоджену в ній міру покарання, при цьому беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.382 КК України, повідомив про добровільність своєї позиції при укладенні угоди щодо визнання винуватості, пояснив, що розуміє права, визначені ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 1 ст. 473 КПК України, характер обвинувачень, вид і міру покарання, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом. Просить затвердити угоду про визнання винуватості.

Захисник ОСОБА_4 просив затвердити угоду про визнання винуватості.

Розглядаючи в порядку п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Частиною 2 ст. 469 КПК України передбачено, що угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого.

За умовами ч. 4 ст.469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Судом установлено, що ОСОБА_5 цілком розуміє, що він має право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину щодо злочину, у вчиненні якого він обвинувачується, а він має права, визначені п.1 ч. 4 ст. 474 КПК України; наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом; права, передбачені ч. 5 ст. 474 КПК України.

Вислухавши сторони кримінального провадження, оцінюючи викладені обставини кримінального провадження у їх сукупності, суд доходить висновку про те, що укладена сторонами угода є добровільною, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Крім цього, умови угоди не суперечать вимогам Кримінального процесуального Кодексу України та Кримінального кодексу України, та інтересам суспільства, а кримінальне провадження свідчить про наявність фактичних підстав для визнання винуватості, при цьому обвинувачений ОСОБА_5 погоджується на призначення узгодженого покарання.

Аналізуючи та оцінюючи обставини кримінального провадження та всі докази в їх сукупності, пояснення обвинуваченого, суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_5 , слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 382 КК України, як умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

Вид та міра покарання, на яку обвинувачений погоджується, обрана з урахуванням загальних засад призначення покарань, передбачених ст.ст. 65-67 КК України. Судом не встановлено підстав для відмови в затвердженні угоди, визначених в ч. 7 ст. 474 КПК України.

Відповідно до ст.12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 382 КК України, є нетяжким злочином.

Обставиною, яка згідно зі ст. 66 КК України пом`якшує покарання обвинуваченому є щире каяття.

Обставин, які згідно зі ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.

Окрім того, суд враховує, що відповідно до ст.50 КК України покарання є заходом примусу та полягає в передбаченому законом обмеженні права та свобод засудженого та у відповідності до ч. 2 ст. 50 КК України має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобіганню вчинення нових злочинів.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку про можливість затвердження укладеної між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_5 угоди про визнання винуватості та призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.

Питання щодо речових доказів вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

Судові витрати по справі відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.314, 368-370, 373, 374, 472-475 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 08 липня 2026 року між обвинуваченим ОСОБА_5 та прокурором Криворізької східної окружної прокуратури в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , у присутності захисника ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні за №12026043090000029 від 07.02.2026 по обвинуваченню ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України.

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України та призначити йому покарання за ч. 1 ст.382 КК України у виді штрафу у розмірі 500 (п`ятисот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень.

Речовий доказ - оптичний СD-R диск з відеозаписом залишити в матеріалах кримінального провадження.

Роз`яснити ОСОБА_5 , що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення до відповідальності, встановленої законом.

Вирок на підставі угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку вручити прокурору, захиснику, обвинуваченому.

Суддя ОСОБА_1