Постанова від 17 вересня 2026 р. у справі №758/9702/26 — Київський апеляційний суд

Унікальний номер справи 758/9702/26

Номер апеляційного провадження 22-ц/824/14689/2026

Головуючий у суді першої інстанції В. В. Гребенюк

Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач

Постанова

Іменем України

18 вересня 2026 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого Поливач Л. Д. (суддя - доповідач),

суддів Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.

секретар судового засідання Комар Л. А.

учасники справи

заявник ОСОБА_1

заінтересована особа ОСОБА_2

заінтересована особа ОСОБА_3

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_4 , на ухвалу Подільського районного суду м.Києва від 30 червня 2026 року, постановлену у складі судді Гребенюка В В., в примішенні Подільського районного суду м.Києва,

у с т а н о в и в :

У травні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , у якій просила суд встановити факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, а саме: з 1997 року по 2017 рік у квартирі АДРЕСА_1 , а з 2017 року по день смерті спадкодавиці у будинку АДРЕСА_2 .

Також у заяві ОСОБА_1 просила суд витребувати у Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області інформацію про весь період отримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , житлової субсидії із зазначенням адреси її призначення та наданням копій документів, які долучались нею до відповідних заяв; способи отримання пенсійних виплат ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , за період з дати її призначення (зазначити періоди отримання пенсії засобами поштового оператора АТ «Укрпошта» та безготівковий перерахунок пенсії на банківські реквізити). Витребувати у акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» належним чином завірені копії договорів про відкриття банківських рахунків, інформацію про залишки грошових коштів на рахунках (в тому числі карткових), виписки про рух коштів по кожному банківському рахунку у період з 01 січня 2020 року по 15 липня 2025 року, відкритих на ім`я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 . Витребувати у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Баранець Алли Миколаївни матеріали спадкової справи, у яких спадкодавицею є ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

В обгрунтування заяви зазначала, що у селі Борщів Броварського району Київської області ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_5 . З метою прийняття спадщини до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Баранець А. М. звернулись ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Спадкоємці 1, 2, 3 черги відсутні.

Заявник зазначала, що із спадкодавцем проживала однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини тільки вона, отже саме вона є спадкоємицею 4 черги. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які також прийняли спадщину, не заперечують вказаних обставин. Проте встановлення юридичного факту про проживала однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини можливе виключно в судовому порядку.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 30 червня 2026 року увідкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщинивідмовлено.

Роз`яснено ОСОБА_1 , що відповідні вимоги можуть бути пред`явлені в порядку позовного провадження.

Не погоджуючись із ухвалою суду ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначено, що зі змісту заяви не вбачається, що є інші спадкоємці на спадкове майно і між якими існує спір про право. В ухвалі також не зазначається, з яких саме підстав суд прийшов до висновку про існування спору про право, не зазначив, між ким існує такий спір. Отже, суд не встановив відповідні обставини про наявність чи відсутність спору, у зв`язку з цим безпідставно відмовив у відкритті провадження у справі.

Зокрема, суд не визначив коло заінтересованих осіб і не з`ясував їх правову позицію у даних правовідносинах. Зазначаючи в ухвалі про те, що із заяви ОСОБА_1 вбачається спір про право, суд першої інстанції не навів обгрунтвання свого висновку щодо наявності спору про право, не зазначив між якими особами виник спір щодо черговості спадкування, обмежившись лише передчасним висновком про ймовірність виникнення такого спору.

У судове засідання апеляційного суду учасники справи (їх представники) не з`явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Заявник ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4 , заінтересована особа ОСОБА_2 , ОСОБА_7 подали до суду заяви про розгляд справи без їх участі. Вказують, що підтримують апеляційну скаргу ОСОБА_1 та просять її задовольнити на підставі викладених доводів.

Відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК неявка сторін, або інших учасників справи належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд вважав за можливе розглянути дану справу за відсутності учасників справи (їх представників) та скласти повну постанову у визначений законом строк. Вступна та резолютивна частини постанови не виготовлялись та не проголошувались судом 16.09.2026 через неявку учасників справи (їх представників) в судове засідання.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційного оскарження, суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 , суд дійшов висновку, що встановлення факту впливатиме також на права та обов`язки інших спадкоємців, і такий спір може вирішуватися лише в порядку позовного провадження.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , у якій просила суд встановити факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, а саме: з 1997 року по 2017 рік у квартирі АДРЕСА_1 , а з 2017 року по день смерті спадкодавиці у будинку АДРЕСА_2 .

З метою прийняття спадщини до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Баранець А. М. звернулись ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Спадкоємці 1, 2, 3 черги відсутні.

У заяві ОСОБА_1 зазначала, що із спадкодавцем проживала однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини тільки вона, а тому вона є спадкоємицею 4 черги. Інші спадкоємці - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які також прийняли спадщину, не заперечують вказаних обставин. Проте встановлення юридичного факту про проживала однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини можливе виключно у судовому порядку.

Суд вказаних обставин не перевірив, не з`ясував думки заінтересованих осіб по справі за заявою ОСОБА_1 і одразу постановив ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 вбачаючи спір про право.

Так, відповідно до ст.6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі ст.13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У ст.2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Окреме провадження є видом непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ч.1 ст.293 ЦПК України).

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України).

Відповідно до ч.2 ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Законодавець визначив на рівні процесуального закону особливості, пов`язані із розглядом справ окремого провадження. Такі особливості проявляються в тому, що під час розгляду справ не застосовуються положення щодо змагальності (ст.12 ЦПК України) та меж судового розгляду (ст.13 ЦПК України). Законодавець у справах окремого провадження наділив суд можливістю за власною ініціативою витребувати необхідні докази. Тільки в окремих випадках законодавець встановив необхідність подання разом із заявою доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини (наприклад, у ч.2 ст.318 ЦПК України).

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 30 листопада 2023 року в справі № 569/4466/23).

Відповідно до вимог ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно зі ст.ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняттям ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

В основі спадкування за законом знаходиться принцип черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Кожна черга - це визначене коло осіб, з урахуванням ступеня їх близькості спадкодавцеві, яке встановлене законом на підставі припущення про те, що спадкодавець залишив би своє майно найближчим родичам, членам сім`ї, утриманцям і (або) іншим родичам до шостого ступеня споріднення (див. постанову Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 304/1648/14-ц (провадження № 61-6953св18)).

За змістом ч.2 ст.1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

У ст.1264 ЦК України передбачено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.

Під час вирішення спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати норми частини другої статті 3 Сімейного кодексу України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен настати на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки.

Подібні за змістом висновки Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду виклав у постанові від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) зазначено, що згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Таким чином, обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки.

Необхідною умовою для встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини є доведеність факту спільного проживання заявника та спадкодавця, як осіб, які складали сім`ю, що передбачає їх пов`язаність спільним побутом, веденням спільного господарства, наявністю між ними взаємних прав і обов`язків у період не менше ніж п`ять років.

Для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання), фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.

Подібний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 25 березня 2024 року у справі № 243/1073/23 (провадження № 61-18172св23).

За приписами ч.4 ст.315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Поняття «спір про право» пов`язане виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також недоведенням суб`єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права. При відсутності цих елементів не може бути й спору про право.

Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження (див. постанову Верховного Суду від 07 лютого 2024 року у справі № 545/844/23).

Визначальне значення під час розгляду заяви про встановлення певних фактів, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки, має значення наявність чи відсутність спору між спадкоємцями (див. постанову Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі № 640/10329/16-ц).

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір - це суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Отже, під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права (див. постанову п Верховного Суду від 03 квітня 2024 року у справі № 641/683/23).

Суди мають встановлювати, між ким існує спір, хто є спадкоємцем у порядку, передбаченому спадковим правом (норми ЦК України), який оспорював би право заявника на прийняття спадщини, оскільки існування спору про право повинно бути реальним, а не гіпотетичним.

Важливо, що справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб (ч. 3 ст.42, ч.4 ст.294 ЦПК України).

До заінтересованих осіб належать особи, які беруть участь у справі та мають у ній юридичну заінтересованість. Коло заінтересованих осіб визначається взаємовідносинами із заявником у зв`язку з обставинами, які підлягають визнанню і які можуть вплинути на їх права та обов`язки. Участь у справі цих осіб обумовлюється тим, що із визнанням обставин заявник може реалізувати свої права у правовідносинах, у яких беруть участь і заінтересовані особи. Для цих осіб характерним є те, що їхні суб`єктивні права та обов`язки мають юридичний зв`язок із суб`єктивними правами і обов`язками заявників.

Права заінтересованих осіб знаходяться у юридичному зв`язку із суб`єктивними правами заявників і зумовлюються визнанням обставин. Інтереси заінтересованих осіб можуть суперечити інтересам заявника. Отже, притягнення (вступ) цих заінтересованих осіб має важливе практичне значення, оскільки вони мають можливість у процесі розгляду справи про встановлення юридичного факту заявити про порушення чи оспорювання їхніх суб`єктивних прав (див. постанову Верховного Суду 04 червня 2025 року справа № 638/9040/23 (провадження № 61-3500св25))

У даній справі ОСОБА_1 звернулася із заявою про встановлення факту її проживання однією сім`єю зі спадкодавцем ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, а саме з 1997 року по 2017 рік у квартирі АДРЕСА_1 , а з 2017 року по день смерті спадкодавця у будинку АДРЕСА_2 .

У заяві вказувала, що зметою прийняття спадщини до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Баранець А. М. звернулись ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Саме цих осіб заявник вкзала у заяві як заінтересованих осіб.

Заявник зазначала, що факт її проживання із спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які прийняли спадщину, не заперечується. Проте встановлення юридичного факту про проживала однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини можливе виключно в судовому порядку.

Таким чином, зі змісту самої заяви не вбачається наявності очевидного та реального спору про право: суд першої інстанції не встановив, між ким саме існує такий спір, хто із спадкоємців чи інших осіб оспорює право заявника на встановлення такого факту та на отримання спадщини, а також не навів даних про наявність інших спадкоємців, які прийняли спадщину або заперечують проти встановлення заявленого юридичного факту.

Зі змісту заяви та наявних матеріалів справи не вбачається, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заявляли самостійні права на спадкове майно або заперечували проти спадкових прав ОСОБА_1 по суті.

Сам лише факт того, що встановлення заявленого юридичного факту необхідне заявнику для подальшого оформлення спадкових прав, на стадії відкриття провадження у даній справі не свідчить про існування спору про право.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до п. 3 ч.1 ст.260 ЦПК України ухвала суду, що постановляється як окремий документ, складається з мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу.

Тобто, в ухвалі суд першої інстанції зобов`язаний навести мотиви, з яких суд дійшов висновку, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу, оскільки інакше буде порушено вимоги ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як мотивування судового рішення.

Відмовляючи у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, суд першої інстанції не встановив, між ким саме існує такий спір, хто зі спадкоємців чи інших осіб оспорює право заявника на оформлення спадщини, а також не навів даних про наявність інших спадкоємців, які прийняли спадщину або заперечують проти встановлення заявленого юридичного факту.

Тобто, відмовляючи у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 , суд першої інстанції фактично не виконав первинної процесуальної перевірки заяви на предмет наявності спору про право, як цього вимагає зміст ч. 4 ст. 315 ЦПК України та загальні засади вмотивованості судового рішення, зокрема п. 3 ч.1 ст. 260 ЦПК України.

Саме по собі звернення з вимогою про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини не свідчить про наявність спору про право, оскільки не містить ані оспорення суб`єктивного права заявника іншими особами, ані встановленого конфлікту щодо права між учасниками справи. Така вимога має правовстановлюючий характер і спрямована на створення умов для подальшого оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Суд першої інстанції, пославшись лише на те, що встановлення заявленого факту необхідне заявнику для реалізації спадкових прав, узагальнено зробив висновок про наявність спору про право, не з`ясувавши, чи взагалі будь-яка особа оспорює або заперечує право ОСОБА_1 на оформлення спадщини.

За таких обставин процесуально правильним був підхід, за якого суд мав вирішити питання про відкриття провадження у справі, залучити належних заінтересованих осіб, з`ясувати їхню позицію щодо заявленої вимоги та оцінити, чи вбачається реальний, а не гіпотетичний спір про право щодо спадкового майна. Лише після встановлення таких обставин суд міг ухвалити відповідне процесуальне рішення, у тому числі залишити заяву без розгляду в разі виявлення спору про право під час розгляду справи.

Отже, відмова суду першої інстанції у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини є передчасною.

При цьому колегія суддів зауважує, що у подальшому суд не позбавлений можливості залишити заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, без розгляду, за умови встановлення судом у справі спору про право (ч. 4 ст. 315 ЦПК України).

Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального права при постановленні ухвали про відмову у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини є обґрунтованими.

Згідно статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи, що ухвала суду першої інстанції про про відмову у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини постановлена з порушенням норм процесуального права, вона підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 367, 369, 374, 379, 381-382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_4 , задовольнити.

Ухвалу Подільського районного суду м.Києва від 30 червня 2026 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді

Л. Д. Поливач

А. М. Стрижеус

О. І. Шкоріна