Постанова від 17 вересня 2026 р. у справі №757/29411/25-ц — Київський апеляційний суд

Унікальний номер справи 757/29411/25-ц

Номер апеляційного провадження 22-ц/824/11878/2026

Головуючий у суді першої інстанції І. В. Григоренко

Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач

Постанова

Іменем України

18 вересня 2026 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого Поливач Л. Д. (суддя - доповідач),

суддів Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.

секретар судового засідання Комар Л. А.

сторони

позивач ОСОБА_1

відповідач Товариство з обмеженою відповідністю «БІЗНЕС ПОЗИКА»

розглянув в приміщенні Київського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду м.Києва від 21 квітня 2026 року, постановлену у складі судді Григоренко І. В., в примішенні Печерського районного суду міста Києва,

у с т а н о в и в :

У червня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду м. Києва із позовом до ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» про визнання договору недійсним.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 25.06.2025 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху,надано строк для усунення недоліків.

10.07.2025 на адресу Печерського районного суду м. Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучено нову редакцію позовної заяви з урахуванням виправлених недоліків.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 10.07.2025 ОСОБА_1 було продовжено строк для усунення недоліків, зазначених в ухвалі суду від 25.06.2025.

22.07.2025 на адресу Печерського районного суду м. Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, до якої долучено позовну заяву в новій редакції.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 04.08.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від від 21 квітня 2026 рокупозов ОСОБА_1 до ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» про визнання договору недійснимзалишено без розгляду.

Не погоджуючись з ухвалою суду про залишення позову без розгляду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить її скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що залишення позову без розгляду за наявності лише однієї фактичної неявки позивача без поважних причин є проявом надмірного процесуального формалізму та прямим порушенням норм закону, який чітко диференціює наслідки першої та повторної неявки позивача. Матеріали справи чітко підтверджується, що неявка позивача була прямо зумовлена тим, що саме відповідач систематично просив суд відкласти розгляд.

На думку позивача судове засідання, призначене на 20.10.2025 о 11:30 год, не могло відбутися, оскільки 14.10.2025 представник відповідача Шкромида Ю. В. через систему «Електронний суд» подав клопотання про відкладення розгляду справи через його участь в іншому засіданні в Золотоніському міськрайонному суді. Судове засідання, призначене на 20.01.2026 о 10:30, також не могло відбутися, оскільки 12.01.2026 представник відповідача повторно подав клопотання про відкладення розгляду у зв`язку із зайнятістю в Господарському суді Львівської області. Знаючи, що відповідач офіційно просить відкласти розгляд і фізично не прибуде до суду, позивач об`єктивно розумів, що розгляд справи по суті в ці дати є неможливим через необхідність дотримання судом принципу змагальності сторін.

Окрім того, залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції також не встановив жодних обставин, які б свідчили про зловживання позивачем процесуальними правами, подання безпідставних клопотань, навмисне зривання судових засідань чи іншу недобросовісну процесуальну поведінку. Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що фактично позивач не з`явився без повідомлення причин лише на одне судове засідання - 21.04.2026.

Зокрема суд не дотримався принципу пропорційності між процесуальними наслідками неявки та гарантованим статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод правом особи на доступ до правосуддя.

У судове засідання апеляційного суду учасники справи (їх представники) не з`явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Позивач ОСОБА_1 надіслав до суду заяву про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв`язку із оголошенням у ранковий час повітряної тривоги та зміною у зв`язку із цим заздалегідь запланованого порядку пересуватння та особистих планів.

Відповідач ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» у судове засідання суду апеляційної інстанції явку свого представника не забезпечило, про час та місце розгляду справи Товариство повідомлене шляхом доставлення судової повістки до електронного кабінета відповідача. Будь-яких заяв/клопотань від відповідача до суду станом на час розгляду справи не надходило.

Відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК неявка сторін, або інших учасників справи належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд вважав за можливе розглянути дану справу за відсутності учасників справи (їх представників) та скласти повну постанову у визначений законом строк. Вступна та резолютивна частини постанови не виготовлялись та не проголошувались судом 16.09.2026 через неявку учасників справи (їх представників) в судове засідання.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційного оскарження, суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

У відповідності до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом в електронній формі, має зареєстрований електронний кабінет в ЄСІТС.

04.08.2025, після уснення позивачем недоліків позовної заяви, про які суд зазначав в ухвалі від 25.06.2025, ухвалою Печерського районного суду м. Києва відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 20.10.2025.

Про дату, час і місце судового засідання, призначеного на 20.10.2025, ОСОБА_1 був повідомлений належним чином, шляхом направлення судової повістки в електронний кабінет позивача, яку було доставлено 20.08.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу.

14.10.2024 від представника ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИВКА» Шкромиди Ю. В. через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про відкладення 20.10.2025 розгляду справи на іншу дату.

Згідно протоколу судового засідання від 20.10.2025, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце судового засідання, учасники справи у судове засідання не з`явилися. Протокольною ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 20.10.2025 розгляд справи, відповідно до ч. 2 ст. 223 ЦПК України, було відкладено на 20.01.2026 у зв`язку із першою неявною позивача у судове засідання (а. с. 95).

Про дату, час і місце судового засідання, призначеного на 20.01.2026 ОСОБА_1 повідомлений належним чином, шляхом направлення судової повістки в електронний кабінет позивача, яку було доставлено 27.10.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу.

12 січня 2026 року представником відповідача Шкромидою Ю. В. через систему «Електронний суд» було подано клопотання про відкладення 20.01.2026 розгляду справи у зв`язку із його зайнятістю в іншому судовому процесі.

Згідно протоколу судового засідання від 20.01.2026, в судове засідання 20.01.2026 учасники судового процесу не з`явився, будучи належним чином повідомленим. У зв`язку із задоволенням клопотання представника відповідача, протокольною ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 20.01.2026 розгляд справи, відповідно до ч. 2 ст. 223 ЦПК України, було відкладено на 21.04.2026 (а.с. 105).

Таким чином, 20 січня 2026 року розгляд справи було відкладено не у зв`язку із неявкою позивача у судове засідання, про що суд вказує в ухвалі про залишення позову без розгляду, а у зв`язку із визнанням причин неявки представника відповідача поважними та задоволенням клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи.

Про дату, час і місце судового засідання, призначеного на 21.04.2026 ОСОБА_1 повідомлений належним чином, шляхом направлення судової повістки в електронний кабінет позивача, яку було доставлено 26.01.2026, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу.

21 квітня 2026 року представник відповідача Шкромида Ю.В. подав до суду заяву про розгляд справи без його участі. У задоволенні позову ОСОБА_1 просив відмовити у повному обсязі.

Згідно протоколу судового засідання від 21.04.2026, в судове засідання 21.04.2026 учасники судового процесу не з`явився, будучи належним чином повідомленими. Суд приєднав до матеріалів справи клопотання представника відповідача про розгляд справи без його участі.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 21 квітня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Постановляючи ухвалу про залишення позову без розгляду суд виходив з того, що 21.04.2026 позивач повторно не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання без поважних причин. Заява про розгляд справи за його відсутності у матеріалах справи відсутня.

Проте з вищенаведеними висновками суду колегія суддів не погоджується, оскільки вони не грунтуються на матеріалах справи та зроблені з порушенням норм процесуального права.

Так, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, має тлумачитися з урахуванням верховенства права, яке вимагає, щоб сторони у справі мали ефективний судовий засіб, що давав би їм можливість заявляти про свої громадянські права. Це положення втілює «право на суд», право на доступ до якого, тобто право на звернення до суду у цивільних справах, є лише одним аспектом; однак це аспект, який фактично дає можливість скористатися додатковими гарантіями, викладеними в пункті 1 статті 6 Конвенції.

У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на «розгляд» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», заява № 48778/99).

Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має застосовуватися на практиці і бути ефективним (рішення у справі «Белле проти Франції» від 04 грудня 1995 року).

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Частиною першою статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Аналіз зазначених норм права вказує на те, що ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати участь у судовому процесі. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Так, залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення у зв`язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору (частини перша та п`ята статті 223 ЦПК України).

Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо, зокрема, належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи (пункт 3 частини першої статті 257 ЦПК України).

Розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи (стаття 211 ЦПК України).

Згідно з частиною тринадцятою статті 128 ЦПК України за наявності відповідної письмової заяви учасника справи, який не має електронного кабінету, та технічноїможливості повідомлення про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії може здійснюватися судом з використанням засобів мобільного зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, шляхом надсилання такому учаснику справи текстових повідомлень із зазначенням веб-адреси відповідної ухвали в Єдиному державному реєстрі судових рішень у порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четвертастатті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року в справі № 756/6049/19 (провадження № 61-4177св21) вказано, що «залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв`язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому. Однією з підстав для залишення позову без розгляду є повторна, тобто двічі поспіль, неявка в судове засідання позивача, якщо від нього не надходило заяви про розгляд справи без його участі та існують перешкоди для такого розгляду. При цьому позивач має бути належним чином і в установленому порядку повідомлений про дату, час і місце як першого, так і другого судового засідання, в яке він не з`явився. Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача в судове засідання. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого учасник справи самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами. Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо нез`явлення позивача є перешкодою для розгляду справи. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи. З матеріалів справи вбачається, що заява про розгляд справи за відсутності позивача ані позивачем, ані його представником подана не була. Правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача. Аналогічні правові позиції викладені Верховним Судом, зокрема в постановах від 07 серпня 2020 року у справі № 405/8125/15-ц, від 21 вересня 2020 року у справі № 658/1141/18, від 19 квітня 2021 року у справі № 675/1714/19, від 26 квітня 2021 року у справі № 675/1561/19 тощо».

Умовою для залишення позовної заяви без розгляду з підстав, передбачених пунктом 3 частини першоїстатті 257 ЦПК України, є саме повторна неявка належним чином повідомленого про час і місце розгляду справи позивача. При цьому повторною є друга поспіль неявка позивача, якщо він обидва рази був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи та від нього не надходило заяви про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Однією з підстав для залишення позову без розгляду є повторна, тобто двічі поспіль, неявка в судове засідання позивача, якщо від нього не надходило заяви про розгляд справи без його участі та існують перешкоди для такого розгляду.

При цьому позивач має бути належним чином і в установленому порядку повідомлений про дату, час і місце як першого, так і другого судового засідання, в яке він не з`явився.

Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивачав судове засідання. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо нез`явлення позивача є перешкодою для розгляду справи. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

Правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.

Із матеріалів справи вбачається та не заперечується позивачем, що ОСОБА_1 дійсно був належним чином повідомлений про призначені судові засідання на 20.10.2025, 20.01.2026 та 21.04.2026.

Разом з тим, напередодні вказаних судових засідань позивач отримував в електронному кабінеті в ЄСІТС клопотання представника ТОв «БІЗНЕС ПОЗИКА» Шкромиди Ю. В. про відкладення судового засідання, призначеного на 20.10.2025 через його участь в іншому засіданні в Золотоніському міськрайонному суді, та судового засідання, призначеного на 20.01.2026 у зв`язку із зайнятістю в Господарському суді Львівської області.

Судом апеляційної інстанції при перевірці матеріалів справи встановлено, що 20.10.2025 розгляд справи було відкладено через першу неявку позивача, 20.01.2026 розгляд справи було відкладено у зв`язку із задоволенням судом клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи. 21.04.2026 суд залишив позов без розгляду у зв`язку із повнорною неявкою позивача у судове засідання.

З урахування наведеного, матеріали справи не містять доказів двічі посліпль неявки ОСОБА_1 у судові засідання, оскільки 20.01.2026 розгляд справи було відкладено судом у зв`язку із задоволенням клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, що відображено у протоколі судового засідання від 20.01.2026, а не у зв`язку із неявкою належно повідомленого позивача.

Позивач отримав в електронному кабінеті учасника справи клопотання ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю представника відповідача у іншому судовому процесі. Очікування позивача щодо відкладення 20.01.2026 розгляду справи у зв`язку із поданим представником відповідача клопотанням, виявилися обгрунтованими, так як суд протокольною ухвалою 20.01.2026 задовольнив клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, визнавши зазначені у клопотанні підстави неявки у судове засідання поважними.

З огляду на викладене, в розумінні цивільно-процесуального законодавства, хочя матеріали справи і мають підтвердження двічі поспіль неявки позивача у судові засідання 20.01.2026 та 21.04.2026, але враховуючи, що 20.01.2026 розгляд справи було відкладено не через неявку в судове засідання саме позивача, а через неявку відповідача, за клопотанням його представника, у суда були відсутні підстави для залишення позову без розгляду.

За таких обставин, суд помилково дійшов висновку про наявність передбачених п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК Українипідстав для залишення позовної заяви без розгляду.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.

Таке право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Суд відзначає, що у пункті 1 статті 6 Конвенції гарантується «процесуальна» справедливість, тобто змагальні провадження, у процесі яких у суді на рівних засадах заслуховуються аргументи сторін (рішення ЄСПЛ «Star Cate Epilekta Gevmata and Others v. Greece» від 06.07.2010 № 54111/07).

Суд враховує, що одним із елементів права на суд (окрім права на доступ) є принцип процесуальної рівноправності сторін, або так званий принцип «рівної зброї» («equality of arms») згідно з яким кожній стороні має бути надано розумну можливість подати обґрунтування своєї позиції за умов, які б не ставили цю сторону у становище істотно невигідне по відношенню до опонента.

Цей принцип вимагає насамперед рівності сторін спору в їхніх процесуальних можливостях щодо подання доказів і пояснень у судовому провадженні (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Dombo Beheer B.V. v. The Netherlands» від 27.10.1993 та «Ankerl v. Switzerland» від 23.10.1996).

Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах «Дюлоранс проти Франції», «Донадзе проти Грузії»).

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «Ван де Гурк проти Нідерландів»).

Враховуючи вищевикладене, висновки суду першої інстанції про залишення позову без розгляду є передчасними та помилковими.

Відповідно до ч. 1ст. 379 ЦПК Українипідставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Зазначені порушення судом першої інстанції норм процесуального права є підставою для скасування ухвали суду і направлення справи до суду першої інстанції відповідно до вимог п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України для продовження розгляду.

Оскільки справа направляється для продовження розгляду до суду першої інстанції, відповідно до положень статті 141 ЦПК України колегія суддів не здійснює розподіл судових витрат учасників справи.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 6 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 379, 381-384, 386, 389 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Печерського районного суду м.Києва від 21 квітня 2026 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді

Л. Д. Поливач

А. М. Стрижеус

О. І. Шкоріна