Постанова від 17 вересня 2026 р. у справі №757/59542/25-ц — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2026 року м. Київ

Справа № 757/59542/25-ц

Провадження № 22-ц/824/11885/2026

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Стрижеуса А. М.,

суддів: Поливач Л. Д., Шкоріної О. І.

сторони: позивач ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку письмового провадженнями за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Рудницька Вікторія Іванівна, на рішення Печерського районного суду м. Києва від 13 березня 2026 рокуу справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину,-

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину.

Позов мотивований тим, що у шлюбі у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Шлюб між сторонами розірвано, дитина проживає разом із матір`ю.

Судовим наказом Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 серпня 2023 року у справі № 359/7485/23 стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 % мінімального прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи з 25 липня 2023 року, та до дня досягнення дитиною повноліття.

ОСОБА_1 зазначала, що за період з січня 2024 року до листопада 2025 року вона понесла додаткові витрати, пов`язані з лікуванням дитини ОСОБА_3 , в розмірі 59 170,00 грн.

Крім цього, позивач придбала для сина планшет, який необхідний для його навчання, вартість якого, згідно товарного чеку від 06 вересня 2025 року, виданого Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕНТ-Т», становить 7 190,00 грн.

Також, за період з жовтня 2024 до серпня 2025 року ОСОБА_1 придбала одяг для сина на загальну суму 66 080,00 грн, що підтверджується товарними чеками, виданими магазином дитячого одягу «Sisters».

Позивач вказувала, що на теперішній час фактично понесеними додатковими витратами на утримання дитини, що викликані особливими обставинами, є її витрати в загальному розмірі 132 440,00 грн.

Оскільки спільний син сторін продовжує лікуватися, й надалі потребує забезпечення медикаментами, реабілітаційними заходами, позивачка також заявляє вимогу про стягнення з відповідача коштів на додаткові витрати, пов`язані із лікуванням дитини, кожного місяця у розмірі 3 000,00 грн. до припинення лікування дитиною, оскільки таке лікування не завершене і відбувається систематично.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 на свою користь додаткові витрати на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 66 220,00 грн, а також стягувати з ОСОБА_2 на свою користь додаткові витрати на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що зумовлені його лікуванням, 7 063,75 грн. кожного місяця до припинення ним лікування, починаючи з 25 листопада 2026 року.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17 грудня 2025 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину. Вирішено справу розглядати суддею одноособово в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 13 березня 2026 року, з урахуванням ухвали печерського районного суд ум. Києва від 12 травня 2026 року про виправлення описки, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину задоволено.

Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 66 220,00 грн.

Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що зумовлені його лікуванням, 7 063,75 грн. кожного місяця до припинення ним лікування, починаючи з 25 листопада 2025 року.

Рішення суду мотивоване тим, що вартість вказаних в позові додаткових витрат на проведення аналізів та лікування, навчання та відвідування занять в школах розвитку дитини, придбання необхідних речей для навчання та розвитку здібностей дитини, підтверджуються наявними у справі первинно - бухгалтерськими документами, а саме виписками з банків, квитанціями про їх оплату, та становить загальну суму 132 440,00 грн.

На думку суду вказані витрати були проведені позивачкою за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, їх розмір є співмірним, не несе особливий тягар для відповідача із урахуванням його майнового стану, відповідають принципу розумності та справедливості, а тому половину суми понесених витрат що становить 66 220,00 грн суд вважав, що слід стягнути з відповідача на користь позивачки, що кореспондується із вимогами статей 141, 185 СК України.

У цій справі позивачка обґрунтовує стягнення додаткових витрат в сумі 7 063,75 грн щомісяця тим, що дитина хворіє та потребує постійного лікування, оскільки дитині, окрім іншого, кожного місяця потрібно робити дороговарісне щеплення, яке коштує 6 500,00 грн.

Вирішуючи питання про стягнення додаткових витрат на дитину щомісяця в розмірі 7063,75 грн суд виходив з того, що додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення. Причому, якщо причина, що зумовила додаткові витрати, є триваючою (тяжка хвороба або каліцтво) додаткові витрати можуть фінансуватися наперед із вказівкою або без вказівки кінцевого терміну їх виплати.

Додатковим рішенням Печерського районного суду м. Києва від 12 травня 2026 року заяву представника ОСОБА_1 , адвоката Калмикової Л. К. про ухвалення додаткового рішення задоволено.

Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.

Оскільки сторона позивача подала докази понесення судових витрат на правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн, то суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення саме заявленого розміру судових витрат понесених на правничу допомогу.

12 травня 2026 року представник ОСОБА_2 - адвокат Рудницька В. І. подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва від 13 березня 2026 року та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ні вступна та резолютивна частини, ні повний текст оскаржуваного судового рішення 13 березня 2026 року не проголошувались, що призвело до порушення принципу гласності та відкритості судового процесу. Заявник звертає увагу на те, що ключові аргументи сторони відповідача суд першої інстанції проігнорував, що свідчить про формальний підхід до розгляду цієї справи. Суд не врахував, що відповідач з листопада 2024 року до грудня 2025 року сплатив позивачу 170 651,26 грн аліментів, бере активну участь у житті дитини, а також несе витрати на дитину. Позивач не має офіційного працевлаштування та будь-якого підтвердженого доходу, має значні кредитні зобов`язання перед фінансовими установами, у зв`язку із чим у заявника є обґрунтовані підстави вважати, що стягувані кошти будуть витрачені на погашення особистих боргових зобов`язань позивача. Вказані обставини свідчать про те, що дитину утримує виключно ОСОБА_2 . Наявність у дитини алергічного реніту, викликана саме наслідком неналежних побутових умов проживання дитини разом з матір`ю. Для покращення стану дитини не потрібне дороговартісне лікування, а передусім необхідне гігієнічне та гіпоалергенне середовище вдома. Звертає увагу на те, що позивач створює перешкоди у спілкуванні дитини з батьком. Суд на власний розсуд визначив розмір додаткових витрат, які підлягають стягненню з відповідача, оскільки належних і достатніх доказів того, скільки ж саме коштує лікування дитини позивач не надала. Відповідач несе надмірний тягар, оскільки створюється обов`язок сплачувати кошти на невизначений термін без будь-якого документального підтвердження реальної потреби в такі тривалості лікування. Товарні чеки на підтвердження витрат на одяг не є належними доказами. Сплачувані аліменти повністю покривають витрати відповідача в утримані сина. Вказані позивачем витрати за своєю природою є витратами на щоденне утримання, які забезпечуються за рахунок аліментів.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями

від 12 травня 2026 року апеляційну скаргу передано судді-доповідачу.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 14 травня 2026 року клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Рудницької В. І. про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Печерського районного суду м. Києва від 13 березня 2026 року задоволено, строк поновлено. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , поданою адвокатом Рудницькою В. І., на рішення Печерського районного суду м. Києва від 13 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину. Витребувано з Печерського районного суду м. Києва матеріали справи № 757/59542/25-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину.

03 червня 2026 року матеріали справи № 757/59542/25-ц надійшли до Київського апеляційного суду.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 липня 2026 року справу призначено до розгляду без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, оскільки справа в силу закону

є малозначною (пункт 3 частина шоста стаття 19 ЦПК України).

У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_1 . Заперечувала проти доводів апеляційної скарги.

Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Порядок розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено статтею 368 ЦПК України, частина перша якої встановлює, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Ураховуючи те, що справа в силу своїх властивостей є малозначною, розгляд справи Київським апеляційним судом здійснюється в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише

у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

06 травня 2016 року між ОСОБА_4 і ОСОБА_2 укладено шлюб, який розірвано заочним рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 жовтня 2023 року у справі № 359/7482/23.

За час перебування сторін у шлюбі, ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син ОСОБА_3 , який проживає разом із матір`ю у квартирі АДРЕСА_1 .

Судовим наказом Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 серпня 2023 року у справі № 359/7485/23 стягнено із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 % мінімального прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи з 25 липня 2023 року, та до дня досягнення дитиною повноліття.

З наявних в матеріалах справи доказів відомо, що ОСОБА_3 переніс низку захворювань, у зв`язку з чим на лікування сина у період із січня 2024 року до листопада 2025 року позивач понесла додаткові витрати в розмірі 59 170,00 грн.

Крім цього, позивач придбала для сина планшет, який необхідний для його навчання, вартість якого згідно товарного чеку від 06 вересня 2025 року, виданого Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕНТ-Т», становить 7 190,00 грн.

Також, у період з жовтня 2024 до серпня 2025 року позивач придбала одяг для сина на загальну суму 66 080,00 грн.

Разом з цим, з матеріалів справи відомо, що ОСОБА_3 хворіє та потребує постійного лікування, дитині, окрім іншого, кожного місяця потрібно робити дорого вартісне щеплення, яке коштує 6 500,00 грн.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення в повній мірі не відповідає.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Надаючи оцінку аргументам, наведеним в апеляційній скарзі, апеляційний суд виходить з такого.

За правилами статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частинами першою - третьою статті 181 СК України передбачено, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними; за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Положеннями статей 180, 183, 185, 193, 198, 199 СК України визначаються декілька видів виконання цього обов`язку, зокрема утримання неповнолітньої дитини, що стягується у частках або твердій грошовій сумі (статті 180, 183); участь батьків у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом, тощо) (стаття 185); утримання дитини, яка перебуває в закладі охорони здоров`я, навчальному або іншому закладі, у разі якщо батьки не беруть участі в утриманні дитини, влаштованої до державного або комунального або іншого закладу, аліменти можуть бути стягнуті з них на загальних підставах (стаття 193); батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, а також якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і потребують матеріальної допомоги до досягнення ними двадцяти трьох років, за умови якщо батьки можуть надавати таку допомогу (стаття 198).

Згідно вимог частини першої статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Відповідно до вимог частини другої статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Аналіз відповідних норм Закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню в судовому засіданні.

При цьому позивач повинна довести їх необхідність. Оскільки позивач зазначила про додаткові витрати, пов`язані з особливим станом здоров`я дитини, то саме вона мала б надати медичні довідки, висновки лікарів, їх рекомендації щодо лікування дитини за кордоном.

Аналогічна позиція сформульована у постановах Верховного Суду: від 21 лютого 2018 року у справі № 127/16614/15-ц (касаційне провадження № 61-2371св18), від 08 травня 2018 року у справі № 272/118/17-ц (касаційне провадження № 61-13311св18), від 10 травня 2018 року у справі № 2-1161/2011 (касаційне провадження № 61-15690св18), від 16 травня 2018 року у справі № 666/5055/15-ц (касаційне провадження № 61-6827св18), від 26 вересня 2018 року у справі № 759/328/17 (касаційне провадження № 61-1264св17).

До особливих обставин, з якими стаття 185 СК України пов`язує обов`язок участі батьків у додаткових витратах на дитину відносяться не лише негативні (хвороба), але й позитивні фактори (схильність дитини вивчення іноземних мов, до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті).

До аналогічного висновку щодо віднесення до додаткових витрат, витрат на вивчення іноземних мов дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, у справі № 750/9883/16-ц від 05 липня 2018 року (касаційне провадження № 61-21441св18).

Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов`язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.

Ураховуючи наведене, суд визначає розмір додаткових витрат на дитину, зумовлених особливими обставинами, одному з батьків у твердій грошовій сумі.

Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.

Аналіз наведеної норми закону дає підстави для висновку, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставини підлягає доведенню особою, яка пред`явила такий позов.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 749/106/17 (провадження № 6-1489цс17) та постанові Верховного Суду від 17 травня 2018 року у справі № 643/11742/16-ц (провадження № 61-26879св18).

Верховний Суд у постанові від 31 січня 2020 року у справі № 484/2230/17 (провадження № 61-1460св18) зробив висновок, що «придбання шкільного одягу, взуття та шкільного приладдя не є додатковими витратами, які викликані особливими обставинами, у розумінні статті 185 СК України. Саме по собі навчання дитини у шкільному навчальному закладі не може безумовно свідчити, що витрати, пов`язані з навчанням у ньому, викликані особливими обставинами».

У постанові від 22 березня 2023 року у справі № 758/6113/19 (провадження № 61-425св23) Верховний Суд вказав, що «Також апеляційний суд правильно зазначив, що витрати позивача на поїздки та відпочинок, придбання одягу, взуття, іграшок, продуктів харчування та солодощів для дитини, у тому числі під час відпочинку дитини з батьком, та витрати на освітні послуги у ТОВ «Заклад освіти «Астор» з жовтня 2019 року - до березня 2021 року і навчання дитини з метою здобуття освіти в приватній школі, не є тими витратами, що викликані особливими обставинами у розумінні статті 185 СК України. Вказані витрати є витратами на утримання дитини, тобто аліментами.».

Вирішуючи спір в частині вимог щодо стягнення додаткових витрат на утримання дитини, суд першої інстанції вказаної практики Верховного Суду не врахував, а тому дійшов неправильного висновку про віднесення 66 080,00 грн, які були витрачені позивачем на придбання одягу та 7 190,00 грн на придбання планшету для навчання, є неправильним, оскільки ці витрати не є тими витратами, що викликані особливими обставинами у розумінні статті 185 СК України. Вказані витрати є витратами на утримання дитини, тобто аліментами.

Разом з тим, суд першої інстанції установивши, що ОСОБА_1 понесла додаткові витрати на утримання сина у зв`язку із лікуванням в розмірі 59 170,00 грн, зробив правильний висновок про наявність підстав для стягнення половини цієї суми в розмірі 29 585,00 грн.

Таким чином рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про стягнення додаткових витрат на дитину, які вже були понесені, слід змінити і зменшити цей розмір до 29 585,00 грн.

Установивши, що у зв`язку із хворобою дитини йому потрібне лікування, а саме дорого вартісне щеплення щомісяця, яке коштує 6 500,00 грн, суд першої інстанції зробив правильний висновок про наявність підстав для стягнення цих витрат на майбутнє, проте визначаючи цей розмір в сумі 7 063,75 грн, суд першої інстанції не навів обґрунтованих мотивів і не вказав доказів на збільшення цієї суми.

У матеріалах справи немає належних та допустимих доказів на підтвердження необхідності дорого вартісного щеплення дитині щомісяця саме в розмірі 7 063,75 грн.

Крім того, покладаючи весь обов`язок зі сплати додаткових витрат на лікування дитини на майбутнє, суд першої інстанції не врахував те, що обов`язок з утримання дитини закон покладає на обох батьків, а тому ці витрати діляться між батькам порівну.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції в частині вирішення питання про стягнення на майбутнє додаткових витрат на лікування дитини слід змінити, і зменшити цей розмір до 3 250,00 грн.

Аргументи апеляційної скарги про те, що ні вступна та резолютивна частини, ні повний текст оскаржуваного судового рішення 13 березня 2026 року не проголошувались колегія суддів відхиляє, оскільки відповідно до протоколу судового засідання від 04 березня 2026 року суд перейшов до стадії прийняття рішення відповідно до вимог ст.244 ЦПК України, повний текст якого був виготовлений 13 березня 2026 року

Згідно з пунктом 2 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (частина друга статті 376 ЦПК України).

Відповідно до частини четвертої статті 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Зважаючи на те, що обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів дійшла висновку, що стягнені судом першої інстанцію додаткові витрати на утримання дитини слід змінити, зменшити розмір стягнених рішенням Печерського районного суду м. Києва від 13 березня 2026 року додаткових витрат на утримання дитини з 66 220,00 грн до 29 585,00 грн і з 7 063,75 грн до 3 250,00 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 376, 381, 382, 383 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Рудницька Вікторія Іванівна, задовольнити частково.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 13 березня 2026 року в частині стягнення сум додаткових витрат на утримання дитини змінити, зменшити розмір стягнених додаткових витрат на утримання дитини з 66 220,00 грн до 29 585,00 грн. і з 7 063,75 грн до 3 250,00 грн.

В іншій частині рішення Печерського районного суду м. Києва від 13 березня

2026 року залишити без змін.

Постанова Київського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня вручення такого судового рішення лише з підстав, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач А. М. Стрижеус

Судді: Л. Д. Поливач

О. І. Шкоріна