Постанова від 17 вересня 2026 р. у справі №362/8963/25 — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2026 року м. Київ

Справа № 362/8963/25

Провадження № 22-ц/824/9591/2026

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Стрижеуса А. М.,

суддів: Поливач Л. Д., Шкоріної О. І.

сторони: позивач ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку письмового провадженнями за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 16 лютого 2026 року у складі судді Медведєва К. В. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,-

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.

Позов мотивований тим, що у сторін є спільна донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з позивачкою та перебуває на її утриманні.

ОСОБА_1 вказувала, що ОСОБА_2 вкрай безвідповідально ставиться до виконання своїх батьківських обов`язків, ухиляється від належного утримання дитини, починаючи з лютого 2024 року кошти надає вкрай рідко, нерегулярно, суми недостатні для задоволення потреб дитини.

Посилаючись на наведене, ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 на свою користь аліменти на утримання їх спільної дитини у твердій грошовій сумі у розмірі 20 000,00 грн від заробітку (доходу) відповідача щомісяця, починаючи з 01 лютого 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 26 листопада 2025 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів. Вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

У грудні 2025 року ОСОБА_2 подав до суду відзив у якому частково визнав позов в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) та повідомив про те, що він є інвалідом третьої групи довічно та може працювати без фізичних навантажень, а також на його утриманні перебуває його матір, з онкологічним захворювання 4 стадії, 2 групи, яка потребує постійного догляду та дороговартісного лікування, включаючи тяжку хіміотерапію, знеболювальні та додаткові медикаменти.

У грудні 2025 року ОСОБА_1 подала до суду заперечення на відзив у якому зазначила, що документи надані відповідачем на підтвердження наявної у нього третьої групи інвалідності не є допустимими, достовірними та достатніми доказами його інвалідності, а також зазначала, що відповідач не надав жодного належного, допустимого, достовірного та достатнього доказу перебування на його утриманні його матері ОСОБА_4 .

ОСОБА_1 також зазначила, що квартира АДРЕСА_1 14 березня 2025 року зареєстрована на ОСОБА_4 , яка є матір`ю відповідача, однак як їй повідомив сам відповідач, 20 вересня 2021 року між ним та забудовником Товариством з обмеженою відповідальністю «Грін Лайф Девелопмент» був укладений договір про спільну діяльність № 1, а 19 червня 2023 року була укладена додаткова угода № Л21/115, згідно якої відбулося відступлення майнових прав від ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 , тобто, як вважала позивачка, була укладена угода, яка мала на меті в подальшому, а саме з початку 2024 року позбавити її права на спільне майно подружжя, яке було профінансоване за рахунок сімейного бюджету, та отримання її донькою гідних аліментів.

У грудні 2025 року ОСОБА_2 подав до суду відповідь на заперечення на відзив в якому зазначив, що вважає, що викладені позивачем заперечення не відповідають дійсності та не ґрунтуються на вимогах закону.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 16 лютого 2026 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задоволено частково.

Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі у розмірі 8 000,00 грн від заробітку (доходу) щомісяця, але не менше ніж п`ятдесят відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та, не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 13 листопада 2025 року до досягнення дитиною повноліття.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнено з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 1 211,20 грн.

Допущено негайне виконання рішення у межах суми платежів за один місяць.

Врахувавши стан здоров`я ОСОБА_2 і те, що він не працює, нерегулярне перерахування відповідачем позивачу коштів, а також те, що на утриманні відповідача знаходиться матір ОСОБА_4 , яка має онкологічне захворювання 4 стадії, 2 групи, потребує постійного догляду та дороговартісного лікування, включаючи тяжку хіміотерапію, знеболювальні та додаткові медикаменти, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 в твердій грошовій сумі у розмірі 8 000,00 грн від заробітку (доходу) щомісяця з дня подання позову до суду і до досягнення дитиною повноліття.

Передбачену в статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», суму установленого прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 01 січня 2025 року для дітей віком від 6 до 18 років у розмірі 3 196,00 грн (в обсязі якому відповідач згоден платити аліменти), суд вважав вкрай низькою та недостатньою для утримання дитини відповідного віку.

23 березня 2026 року ОСОБА_2 подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить скасувати рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 16 лютого 2026 року в частині визначення розміру аліментів, та ухвалити нове рішення, яким визначити розмір аліментів у меншому, розумному та посильному розмірі, а саме близько 4 000,00 грн щомісяця.

Апеляційна скарга мотивована тим, що встановлений судом розмір аліментів у сумі 8 000,00 грн є надмірним та таким, що фактично не відає реальним доходам відповідача і його можливостям. Заявник вказує, що суд не врахував належним чином його матеріальне становище, а саме: відсутність стабільного офіційного доходу, що підтверджується довідкою з податкової № 1027-26-03748; нерегулярний характер заробітку, пов`язаний із станом здоров`я; інвалідність третьої групи, з офіційною пенсією в розмірі 3 909,00 грн. ОСОБА_2 звертає увагу на те, що сторона позивача не надала жодних доказів надходження коштів, все ґрунтується на припущеннях. Також сторона відповідача вказує що з урахуванням множинних переломів хребта та інших захворювань, не впевнений що зможе забезпечувати аліментами в сумі 8 000,00 грн.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями

від 23 березня 2026 року апеляційну скаргу передано судді-доповідачу.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 02 квітня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 16 лютого 2026 року залишено без руху і встановлено строк для усунення недоліків, викладених у мотивувальній частині ухвали, протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали.

Заявнику необхідно було подати апеляцій скаргу в новій редакції відповідно до вимог статті 356 ЦПК України і надати докази сплати судового збору.

На виконання вимог ухвали Київського апеляційного суду від 02 квітня 2026 року ОСОБА_2 надав 05 травня 2026 рок апеляційну скаргу в новій редакції.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 14 травня 2026 року клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 16 лютого 2026 року задоволено, строк поновлено. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 16 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 липня 2026 року справу призначено до розгляду без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, оскільки справа в силу закону

є малозначною (пункт 3 частина шоста стаття 19 ЦПК України).

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Порядок розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено статтею 368 ЦПК України, частина перша якої встановлює, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Ураховуючи те, що справа в силу своїх властивостей є малозначною, розгляд справи Київським апеляційним судом здійснюється в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише

у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.

Встановлено, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 18 березня 2020 року.

З довідки виданої виконавчим комітетом Васильківської міської ради Київської ради від 11 листопада 2025 року № 163-13/05.01-22 відомо, що ОСОБА_5 проживає разом із матір`ю та знаходиться на її утриманні.

З довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії АВ № 1091418 від 28 грудня 2022 року та пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 , серії НОМЕР_3 від 08 лютого 2023 року, встановлено, що ОСОБА_2 має інвалідність третьої групи.

Відповідно до довідки про причину смерті виданої 09.02.2026 р. (до форми №106/о №18, видається для поховання), яка долучена ОСОБА_2 до апеляційної скарги, ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Також установлено, і не заперечувалось сторонами, що ОСОБА_2 добровільно не регулярно перераховував позивачу кошти на власний розсуд.

Доказів того, що ОСОБА_2 є працевлаштованим в матеріалах справи немає.

Згідно копії квитанції 05.11.2025 р. ОСОБА_2 було здійснено пенсійну виплату в сумі 3 909,00 грн.

Доказів встановленого розміру пенсійного забезпечення, відповідачем суду не надано.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття (стаття 51 Конституції України).

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу (частина перша статті 15 СК України).

Якщо в результаті психічного розладу, тяжкої хвороби або іншої поважної причини особа не може виконувати сімейного обов`язку, вона не вважається такою, що ухиляється від його виконання (частина третя статті 15 СК України).

Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін (частина четверта статті 15 СК України).

Верховний Суд неодноразово підкреслював, що:

учасники сімейних правовідносин можуть мати особисті та майнові суб`єктивні сімейні обов`язки. Свої обов`язки учасники сімейних відносин здійснюють різними способами: здійснення активних дій; утримання від здійснення активних дій. Якщо невиконання особистих обов`язків учасників сімейних відносин у випадках, передбачених в законі, може припинятися або не зумовлювати відповідних наслідків, то невиконання сімейного обов`язку майнового характеру не допускається. Оскільки на відміну від особистих, майнові обов`язки можуть виконуватися незалежно від самого носія такого обов`язку за допомогою інших суб`єктів;

невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування відповідних правових наслідків, що можуть визначатися в: нормах СК України; домовленості (договорі) сторін. Наслідки невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку можуть мати: особистий характер, коли негативний вплив відбувається на особисту сферу зобов`язаної особи; майновий характер, якщо такий вплив здійснюється на майнову сферу зобов`язаної особи (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 711/679/21 (провадження № 61-18434св21), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2025 року у справі № 206/4992/21 (провадження № 61-12735сво23)).

Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (стаття 180 СК України).

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (частина третя статті 181 СК України).

У постанові Верховного Суду від 25 листопада 2022 року у справі № 521/5667/21 (провадження № 61-8145св22) вказано, що:

«за загальним правилом, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно зі статтями 182, 183 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини. Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Пунктом 1 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Стаття 27 Конвенції ООН про права дитини дає кожній дитині право на рівень життя, необхідній для її фізичного, розумового, духовного, морального та соціально розвитку. Батьки або інші особи які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Суд визначає розмір аліментів в кожному конкретному випадку, виходячи з фактичних обставин справи».

У постанові Верховного Суду від 19 серпня 2020 року у справі № 2-13112/10 (провадження № 61-6385св20) вказано, що:

«Відповідно до частини першої статті 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Згідно з пунктом 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

08 липня 2017 року набрав чинності Закон України від 17 травня 2017 року № 2037-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо покращення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів», яким частину другу статті 182 СК України викладено в такій редакції: «Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку».

Суд першої інстанції неналежним чином перевірив обставини, визначені статтею 182 СК України, взяв до уваги стан здоров`я і матеріальне становище дитини та батька дитини, з урахуванням принципу найкращого забезпечення інтересів дитини та положень статті 182 СК України щодо мінімального розміру аліментів на дитину, тому обґрунтовано дійшов висновку про визначення розміру аліментів в сумі 8 000,00 грн, оскільки обов`язок з утримання дитини законом покладено на обох батьків. При цьому докази, що підтверджують матеріальний стан відповідача, дозволяють забезпечувати гармонійний розвиток дитини й таким доказам суд першої інстанції дав належну правову оцінку.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Відповідач у відзиві на позовну заяву погодився на сплату аліментів у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) та зазначив, що заявлена позивачем сума аліментів у розмірі 20 000,00 грн є не обґрунтована.

У справі, що переглядається, суд першої інстанції, правильно встановивши обставини справи й правильно застосувавши норми права, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача аліменти на утримання дитини у розмірі 8 000,00 грн щомісяця, починаючи з дня пред`явлення позову та до досягнення дитиною повноліття.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд установив, що в матеріалах цієї справи є докази, які не спростовані відповідачем і підтверджують, що він має змогу сплачувати аліменти у розмірі визначеному судом першої інстанції.

Доводи заявника про те, що суд першої інстанції не врахував фактичних обставин справи, а саме: стан здоров`я відповідача, його майновий стан і знаходження на його утриманні матері є безпідставними, оскільки аналіз змісту оскаржуваного судового рішення свідчить про те, що вказані обставини були враховані судом під час визначення розміру аліментів, які підлягають стягненню.

Доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції в апеляційній скарзі немає.

Разом з цим, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом (стаття 192 СК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Згідно з пунктом 1 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частин першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення, а рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 16 лютого 2026 року - без змін, оскільки підстави для його скасування немає.

Згідно з підпунктом б), в) пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що: «у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».

Тому, з урахуванням висновку щодо суті апеляційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Оскільки Київський апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, розподіл судових витрат Київським апеляційним судом не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 383 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 16 лютого 2026 року - залишити без змін.

Постанова Київського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня вручення такого судового рішення лише з підстав, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач А. М. Стрижеус

Судді: Л. Д. Поливач

О. І. Шкоріна