Постанова від 17 вересня 2026 р. у справі №753/3723/26 — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2026 року м. Київ

Справа № 753/3723/26

Провадження № 22-ц/824/11267/2026

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Стрижеуса А. М.,

суддів: Поливач Л. Д., Шкоріної О. І.

сторони: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова

компанія «Європейська агенція з повернення боргів»,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку письмового провадженнями за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 30 березня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позов мотивований тим, що між відповідачем та первісним кредитором укладено договір позики в електронній формі, на виконання якого відповідачу були надані грошові кошти, однак остання належним чином свої зобов`язання не виконала, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, право вимоги за якою перейшло до позивача на підставі договору факторингу.

ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за договором позики від 16 вересня 2023 року № 4684964 у розмірі 20 137,39 грн, з яких: 5 582,50 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 14 554,89 грн - сума за відсотками.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 24 лютого 2026 року відкрито провадження у справі за позовом ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 30 березня 2026 року в задоволенні позову ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції зробив висновок про те, що копія договору, правила кредитування, довідка про ідентифікацію та інші документи, самі по собі не є безумовним підтвердженням укладення договору саме відповідачем. Надана довідка про ідентифікацію є внутрішнім документом кредитодавця, не містить технічних даних, які б дозволяли однозначно встановити факт отримання відповідачем одноразового ідентифікатора та підписання ним договору. Сам по собі факт укладення договору, у тому числі в електронній формі, не є достатнім доказом виконання кредитодавцем свого обов`язку щодо передачі грошових коштів.

Суд вказав, що саме по собі здійснення платежів або відсутність заперечень не замінює обов`язку позивача довести належними та допустимими доказами факт укладення договору.

Щодо факту надання кредитних коштів суд зазначив, що позивач не надав жодного первинного бухгалтерського документа, який би підтверджував зарахування коштів на рахунок відповідача, зокрема банківської виписки, платіжного доручення або іншого документа, який має статус первинного. Посилання позивача на неможливість отримання таких документів у зв`язку з банківською таємницею не звільняє його від обов`язку доказування, оскільки саме на позивача покладено обов`язок довести підстави своїх вимог, а механізм витребування доказів не може підміняти належну доказову базу сторони.

Подані позивачем відомості про «успішні транзакції» та інші внутрішні дані не є належними доказами у розумінні статей 76-81 ЦПК України, оскільки не підтверджують факту завершення платіжної операції та зарахування коштів саме відповідачу.

Щодо розміру заборгованості суд зазначив, що наданий розрахунок є одностороннім документом позивача, не містить детального алгоритму нарахування, періодів, ставок та не дає можливості перевірити правильність визначення суми боргу, що узгоджується з доводами відповідача. Такий розрахунок не може бути покладений в основу рішення суду.

В матеріалах справи немає належних та достатніх доказів переходу саме спірної заборгованості до позивача, зокрема відсутній повний реєстр прав вимоги, що унеможливлює перевірку включення зобов`язання відповідача до переліку переданих вимог. Доводи позивача про неможливість надання повного реєстру у зв`язку з конфіденційністю не можуть бути підставою для покладення негативних наслідків недоведеності на відповідача.

Позивач неправомірно нарахував проценти після закінчення строку кредитування.

08 квітня 2026 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» подало до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить скасувати рішення Дарницького районного суду м. Києва від 30 березня 2026 року та ухвалити у справі нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції повинен був залишити позовну заяву без руху для усунення недоліків, а саме для надання всіх необхідних документів (відповідних доказів). Таким чином, суд не дослідив дотримання позовної зави вимогам статей 175 і 177 ЦПК України, а саме наявність доказів, що підтверджують заявлені вимоги. Вказує, що договір позики № 4684964 від 16 вересня 2023 року укладено в електронній формі та підписано відповідачем електронним підписом, відтворений шляхом використання позичальника одноразового ідентифікатора CJ3Fgh3m5b, який був надісланий на відповідний номер мобільного телефону відповідача вказаного у договорі. 25 вересня 2023 року між відповідачем і первісним кредитор було укладено додаткову угоду № 4684964-1 до договору позики № 4684964 від 16 вересня 2023 року, про збільшення наданої суми позики. 29 вересня 2023 року відповідачем в первісний кредитор уклали додаткову угоду № 4684964-2 до договору позики № 4684964 від 16 вересня 2023 року, про продовження строку. Договір укладений між сторонами в електронній формі має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до правил є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису без здійснення входу відповідач на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету вищезазначені договори між відповідачем і первісним кредитором не було б укладено.

Заявник вказує, що відповідно до умов укладеного договору кошти надано позичу у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, при реєстрації на сайті первісного кредитора, а саме: НОМЕР_1 . Первісний кредитор не є банківською установою, відповідно не здійснює відкриття, обслуговування банківських рахунків фізичних осіб і не має обов`язку формувати облікові документи за кредитними зобов`язаннями.

Відповідач заперечень щодо обставин отримання коштів в сумі 5 000,00 грн не висловила, більше того визнала отримання коштів та повідомила про здійснення двох платежів на рахунок Первісного кредитора для погашення заборгованості у розмірі 2 410,00 грн.

Заявник звертає увагу на те, що позивач набув права вимоги до відповідача за договором факторингу.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями

від 30 квітня 2026 року апеляційну скаргу передано судді-доповідачу.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 05 травня 2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 30 березня 2026 року у справі за позовом ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Витребувано з Дарницького районного суду м. Києва матеріали справи № 753/3723/26 за позовом ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

12 травня 2026 року матеріали справи № 753/3723/26 надійшли до Київського апеляційного суду.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 липня 2026 року справу призначено до розгляду без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, оскільки справа в силу закону

є малозначною (пункт 1 частина шоста стаття 19 ЦПК України).

04 серпня 2026 року ОСОБА_1 подала до Київського апеляційного суду відзив, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Дарницького районного суд м. Києва від 30 березня 226 року - без змін.

Відзив мотивований тим, що відповідач не довів факту передання коштів. Позивач не довів переходу права вимоги. Доводи апеляційної скарги є безпідставними. Розрахунок заборгованості є неналежним і недопустимим доказом.

Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Порядок розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено статтею 368 ЦПК України, частина перша якої встановлює, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Ураховуючи те, що справа в силу своїх властивостей є малозначною, розгляд справи Київським апеляційним судом здійснюється в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише

у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що 16 вересня 2023 року між Товариство з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» (далі - ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів») і ОСОБА_1 укладено договір позики № 4684964, за яким ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» зобов`язалося надати відповідачу кредит у розмірі 3 000,00 грн строком на 13 днів, а ОСОБА_1 зобов`язалася повернути кредит та сплатити відсотки за користування грошовими коштами у розмірі 9,63 % - базова процентна ставка за перший день користування позикою та 2,50 % - базова процентна ставка з другого дня користування позикою до дати повернення.

Цей договір укладено в електронній формі шляхом підписання його ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором CJ3Fgh3m5b.

ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» виконало своє зобов`язання за договором позики та надало ОСОБА_1 кошти у розмірі 3 000,00 грн.

ОСОБА_1 неналежним чином виконувала грошове зобов`язання, тому у неї виникла заборгованість, яка згідно розрахунку позивача станом на 30 листопада 2025 року складає 20 137,39 грн, з яких: 5 582,50 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 14 554,89 грн - сума за відсотками.

14 червня 2021 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» уклало з ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» договір факторингу № 14/06/21, за умовами якого сторони домовились про передачу права грошових вимог зі сплати суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав або виникне в майбутньому, до третіх осіб боржників від ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів».

ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» передало ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» право вимоги, яке мало до ОСОБА_1 за договором позики № 4684964.

У такий спосіб ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло прав кредитора у зобов`язанні, яке виникло за договором від 16 вересня 2023 року № 4684964.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Відповідно до частини першої статі 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частина друга статті 11 ЦК України).

У відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Порядок укладення договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».

У статтях 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Уклавши даний договір на умовах, викладених у ньому, відповідач тим самим засвідчив свою згоду та взяв на себе зобов`язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.

Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини п`ятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

У цій справі, укладений між ТОВ «1 Безпечне Фгентство Необхідних Кредитів» і ОСОБА_1 договір позики від 16 вересня 2023 року № 4684964 укладено у електронній формі, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» та засвідчує волю відповідача на укладання договору на погоджених умовах.

У пункті 1 договору зазначено, що позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умова договору строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника. У договорі також вказаний рахунок № НОМЕР_1 .

Разом з тим, в договорі зазначено особисті дані ОСОБА_1 , зокрема, реквізити паспортного документу, адреса місця реєстрації, РНОКПП.

Доказів на спростування відповідності анкетних даних ОСОБА_1 в зазначеному договорі матеріали справи не містять.

Також, доказів про те, що персональні дані відповідача були використані первісним кредитором для укладення кредитного договору від її імені, ОСОБА_1 до суду не надала. Зокрема, до правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно неї шахрайських дій відповідач не зверталася, як і не оскаржувала правомірність (дійсність) укладеного договору.

Факт належності кредитної картки № НОМЕР_1 відповідачем належними доказами не спростовано.

Апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що первісний кредитор не є банківською установою та не відкривав позичальнику окремий рахунок для зарахування коштів. Кредитні кошти були перераховані позичальнику згідно наданих реквізитів.

Таким чином, між сторонами було укладено договір приєднання відповідно до частини першої статті 634 ЦК України.

Уклавши цей договір на умовах, викладених у ньому, відповідач тим самим засвідчила свою згоду та взяла на себе зобов`язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.

В той же час, без реєстрації та здійснення входу на вебсайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету та без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, кредитний договір не був би укладений, що повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду в постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20, від 12 серпня 2022 року у справі № 234/7297/20, від 09 лютого 2023 року у справі № 640/7029/19.

Установивши наведені вище обставини та надавши оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності, колегія суддів вважає, що між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» і ОСОБА_1 16 вересня 2023 року було належним чином укладено договір позики як договір приєднання в електронній формі, підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором, що прирівнюється до власноручного підпису, а кредитні кошти у розмірі 3 000,00 грн фактично перераховані на зазначений позичальником картковий рахунок, у зв`язку з чим правовідносини сторін виникли на законних підставах, а обов`язок відповідача щодо повернення кредиту та сплати передбачених договором платежів є належно доведеним.

Доказів того, що ОСОБА_1 отримала в позику 5 582,50 грн в матеріалах справи немає.

Таким чином апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 3 000,00 грн - тіло кредиту.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

За змістом статей 526, 615 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись у встановлений термін, відповідно до вимог закону та умов договору.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (ч.1 ст.1046 ЦК України).

У частині першій статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

У статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 дійшла висновку про те, що припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Ця правова позиція в подальшому застосована Верховним Судом при вирішені інших судових справ, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, у постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 300/438/18.

Отже, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України.

Сторони погодили строк дії позики (строк договору) 13 днів до 29 вересня 2023 року.

Відповідно пункту 4 проценти за цим договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики, виходячи із строку фактичного користування позикою та до повного погашення заборгованості за договором, проте не довше 90 календарних днів зі спливом первісного строку користування позикою, визначеного договором. Товариство на власний розсуд може зупинити нарахування процентів до спливу строку, визначеного у першому реченні цього пункту.

Таким чином нарахування процентів у разі неповернення кредитних коштів до 29 вересня 2023 року здійснюється ще протягом 90 днів, тобто до 28 грудня 2023 року включно.

У пункті 6 договору позики сторони погодили, що позичальник має право продовжити строк користування позикою (пролонгація). Продовження строку користування позикою здійснюється за зверненням позичальника в електронній формі через особистий кабінет позичальника шляхом укладення додаткової угоди, що підписується із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час реалізації позичальником такого права.

Доказів того, що договір позики від 16 вересня 2023 року було пролонговано у визначений сторонами спосіб, у матеріалах справи немає.

Таким чином слід дійти висновку про те, що проценти за договором позики від 16 вересня 2023 року № 4684964 нараховуються до 28 грудня 2023 року включно.

Ураховуючи наведене, нарахування позивачем процентів після 28 грудня 2023 року є неправильним.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Велика Палата Верховного Суду зазначила у своїй постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, що відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що позивач надав належні, достатні та допустимі докази на підтвердження переходу права вимоги до ОСОБА_1 за договором позики від 16 вересня 2023 року № 4684964, а саме договір факторингу від 14 червня 2021 року № 14/06/21, акт прийому-передачі реєстру боржників, витяг з реєстру боржників.

Посилання суду першої інстанції на те, що позивач не довів переходу права вимоги до нього за договором позики є безпідставне, оскільки перехід права вимоги підтверджується наявним в матеріалах справи договором факторингу, актом прийому-передачі реєстру боржників, витягом з реєстру боржників в їх сукупності.

За приписами пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частина перша статті 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Отже, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», як новий кредитор, набуло право вимоги до ОСОБА_1 за укладеним договором позики від 16 вересня 2023 року.

ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» і ТОВ «1 Безпечне агентство Необхідних кредитів» не є банківськими установами в розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність». ТОВ «1 Безпечне агентство Необхідних кредитів» не відкривало відповідачу рахунок, а здійснювало послугу з переказу коштів без відкриття рахунку.

Тому висновок суду першої інстанції про ненадання первинних бухгалтерських документів є безпідставним, оскільки первісний кредитор не є банківською установою та не відкривав позичальнику окремий рахунок для зарахування коштів. Кредитні кошти були перераховані позичальнику згідно наданих реквізитів.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилами статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Відповідно до статті 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Апеляційний суд враховує також те, що відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру - правові висновки Верховного Суду у постанові від 10 грудня 2025 року у справі № 701/171/25.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» 11 013,90 грн, з яких: 3 000,00 грн - тіло кредиту; 8 013,90 грн - нараховані відсотки за умовами договору.

Вимог про стягнення 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України у цій справі не заявлено.

Суд першої інстанції вирішуючи спір наведеного не врахував, а тому зробив неправильний висновок про відсутність підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що рішення Дарницького районного суду м. Києва від 30 березня 2026 року слід скасувати і ухвалити у справі нове судове рішення про часткове задоволення позову.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до частин першої, другої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Зважаючи на те що суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права та неповно з`ясував обставин, що мають значення для справи, рішення Дарницького районного суду м. Києва від 30 березня 2026 року слід скасувати та ухвалити у справі нове судове рішення про часткове задоволення позову.

Згідно з підпунктом б), в) пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що: «у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».

Тому, з урахуванням висновку щодо суті апеляційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Оскільки Київський апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення у справі нового судового рішення про часткове задоволення позову, судові витрати понесені ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» зі сплати судового збору за подання позовної заяви в розмірі 1 656,12 грн та за подання апеляційної скарги в розмірі 2 484,18 грн слід стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів».

Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 376, 381, 382, 383 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» задовольнити частково.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 30 березня 2026 року скасувати та ухвалити у справі нове судове рішення.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором позики від 16 вересня 2022 року № 4684964 в розмірі 11 013,90 грн, з яких: 3 000,00 грн - тіло кредиту; 8 013,90 грн - нараховані відсотки.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судові витрати понесені зі сплати судового збору за подання позову в розмірі 1 656,12 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судові витрати понесені зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 2 484,18 грн.

Постанова Київського апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня вручення такого судового рішення лише з підстав, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач А. М. Стрижеус

Судді: Л. Д. Поливач

О. І. Шкоріна