Постанова від 17 вересня 2026 р. у справі №756/20405/25 — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2026 року м. Київ

Справа № 756/20405/25

Провадження № 22-ц/824/11914/2026

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Стрижеуса А. М.,

суддів: Поливач Л. Д., Шкоріної О. І.

сторони: позивач ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку письмового провадженнями за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , подану адвокатом Баховським Михайлом Михайловичем на заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 18 березня 2026 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2025 року ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення моральної шкоди.

Позов мотивований тим, що вироком Оболонського районного суду м. Києва від 30 квітня 2025 у справі № 756/5945/25 ОСОБА_3 визнано винуватою у скоєнні кримінального проступку, передбаченого частиною першою статті 125 КК України. При цьому, зазначається, що 08 лютого 2025 року приблизно о 00 год. 40 хв., відповідач знаходилась за адресою: АДРЕСА_1 , на сходинковій клітині дев`ятого поверху, де на той час знаходилась позивач. В цей же день та час, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин до останньої, у відповідача виник кримінально-протиправний умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень позивачу. Реалізуючи свій умисел, направлений на спричинення позивачу тілесних ушкоджень, у той же день та час відповідач, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, свідомо припускаючи настання наслідків у вигляді тілесних ушкоджень та бажаючи їх настання, перебуваючи за вищевказаною адресою, де на той час знаходилась позивач, підійшла до останньої, та умисно нанесла позивачу декілька ударів кулаком правої руки в область обличчя, зліва. Після чого, відповідач із застосуванням фізичної сили, схопила позивача лівою рукою за волосся, та один раз вдарила останню коліном правої ноги, в область лівого стегна. Своїми протиправними діями відповідач умисно спричинила позивачу тілесні ушкодження, а саме: синці - навколо лівого ока, на лівій щоці з переходом в проекцію вертикальної гілки нижньої щелепи, в проекції лівого кульшового суглобу по зовнішній поверхні, на волосистій частині лобно-скроневій ділянки справа, кожне з яких відноситься до легкого тілесного ушкодження (за критерієм тривалості розладу здоров`я), чим реалізувала свій умисел, спрямований на спричинення позивачу тілесних ушкоджень.

ОСОБА_1 зазначала, що крім фізичного болю вона отримала моральні страждання. Моральна шкода, завдана позивачу внаслідок протиправних дій відповідача полягає у емоційному потрясінні та стресі, страху та постійній тривозі, зниженні самооцінки та психологічному дискомфорті, фізичному стражданні, яке супроводжувалось моральними переживаннями, порушенні звичного ритму життя, внутрішній образі та приниженні гідності. Відтак своїми діями відповідач заподіяла позивачу моральну шкоду, яку вона оцінює у розмірі 80 000,00 грн.

Посилачись на викладене, ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 на свою користь завдану моральну шкоду в сумі 80 000,00 грн.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 09 січня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди. Вирішено розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін.

Заочним рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 18 березня 2026 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди задоволено частково.

Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 20 000,00 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнено з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.

Рішення суду мотивоване тим, що оскільки своїми протиправними діями ОСОБА_3 умисно спричинила ОСОБА_1 тілесні ушкодження, вина якої доведена вироком суду, а тому з огляду на ці обставини справи, наведені позивачем обґрунтування вимушених змін у її житті, що призвело до порушення нормальних життєвих зав`язків, ймовірну глибину її душевних страждань, а також засади розумності, виваженості та справедливості, суд вважав, що розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 20 000,00 грн. є достатнім для компенсації позивачу негативних наслідків морального характеру та відповідає принципам розумності та справедливості.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 11 травня 2026 року заяву представника ОСОБА_3 - адвоката Баховського М. М. про перегляд заочного рішення Оболонського районного суду м. Києва від 18 березня 2026 року залишено без задоволення.

13 травня 2026 року представник ОСОБА_2 - адвокат Баховський М. М. подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить змінити заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 18 березня 2026 року та зменшити розмір стягненої моральної шкоди з 20 000,00 грн до 1 000,00 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що розмір відшкодування моральної шкоди не повинен призводити до надмірного збагачення позивача за рахунок відповідача. Відповідач не отримувала ні позовної заяви ні жодного процесуального документа суду першої інстанції, у зв`язку із чим не мала можливості спростувати заявлений позивачем розмір моральної шкоди. Розмір моральної шкоди визначений судом першої інстанції не відповідає принципам розумності, справедливості та співмірності. Звертає увагу на те, що справу було розглянуто за відсутності відповідача, ка не була належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями

від 13 травня 2026 року апеляційну скаргу передано судді-доповідачу.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 14 травня 2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , поданою адвокатом Баховським М. М., на заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 18 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди.

Витребувано з Оболонського районного суду м. Києва матеріали справи № 756/20405/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди.

26 травня 2026 року матеріали справи № 756/20405/ надійшли до Київського апеляційного суду.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 липня 2026 року справу призначено до розгляду без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, оскільки справа в силу закону

є малозначною (пункт 1 частина шоста стаття 19 ЦПК України).

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Порядок розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено статтею 368 ЦПК України, частина перша якої встановлює, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Ураховуючи те, що справа в силу своїх властивостей є малозначною, розгляд справи Київським апеляційним судом здійснюється в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише

у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.

Судом встановлено, що вироком Оболонського районного суду м. Києва від 30 квітня 2025 року у справі № 756/5945/25 ОСОБА_3 визнано винуватою у скоєнні кримінального проступку, передбаченого частиною першою статі 125 КК України та призначено їй покарання у вигляді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 850,00 грн.

Відповідно до вироку суду, 08 лютого 2025 року приблизно о 00 год. 40 хв., ОСОБА_3 , знаходилась за адресою: АДРЕСА_1 , на сходинковій клітині дев`ятого поверху, де на той час знаходилась потерпіла ОСОБА_1 . В цей же день та час, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин до останньої, у ОСОБА_3 виник кримінально-протиправний умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 .

Реалізуючи свій умисел, направлений на спричинення ОСОБА_1 тілесних ушкоджень, у той же день та час ОСОБА_3 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, свідомо припускаючи настання наслідків у вигляді тілесних ушкоджень та бажаючи їх настання, перебуваючи за вказаною вище адресою, де на той час знаходилась потерпіла ОСОБА_1 , підійшла до останньої, та умисно нанесла ОСОБА_1 декілька ударів кулаком правої руки в область обличчя, зліва. Після чого, ОСОБА_3 із застосуванням фізичної сили, схопила ОСОБА_1 лівою рукою за волосся, та один раз вдарила останню коліном правої ноги, в область лівого стегна.

Своїми протиправними діями ОСОБА_3 умисно спричинила ОСОБА_1 тілесні ушкодження, а саме: синці - навколо лівого ока, на лівій щоці з переходом в проекцію вертикальної гілки нижньої щелепи, в проекції лівого кульшового суглобу по зовнішній поверхні, на волосистій частині лобно-скроневій ділянки справа, кожне з яких відноситься до легкого тілесного ушкодження (за критерієм тривалості розладу здоров`я), чим реалізувала свій умисел, спрямований на спричинення ОСОБА_1 тілесних ушкоджень.

Вирок Оболонського районного суду м. Києва від 30 квітня 2025 року у справі № 756/5945/25 набрав законної сили 02 червня 2025 року.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Спірні правовідносини виникли щодо відшкодування моральної шкоди, завданої кримінально караним діянням, яке встановлено вироком суду.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 1167 ЦК України передбачає загальні підстави відповідальності за спричинену моральну шкоду в позадовоговірних відносинах, зокрема, встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року № 752/17832/14-ц визначено, що моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення стосунків з людьми, які його оточують, інших негативних наслідків морального характеру.

Отже, моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання.

У пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19) зроблено висновок: «Виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

Така позиція відповідає практиці ЄСПЛ (рішення від 22 лютого 2005 року у справі «Новоселецький проти України» (Novoseletskiy v. Ukraine, заява № 47148/99).

У постанові від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду зазначила, що зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.

Також у цій постанові Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду зазначила, що відбувається такий розподіл тягаря доказування: а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Як визначено у частинах першій, другій статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Установивши, що внаслідок протиправних дій ОСОБА_2 , ОСОБА_1 завдано тілесні ушкодження, що встановлено обвинувальним вироком Оболонського районного суду м. Києва від 30 квітня 2025 року у справі № 756/5945/25, яким визнано ОСОБА_2 винною у скоєнні кримінального проступку, передбаченого частиною першою статі 125 КК України та призначено їй покарання у вигляді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 850,00 грн, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди.

Доводів щодо незгоди з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди в апеляційній скарзі немає.

Надаючи оцінку розміру моральної шкоди, яку визначив суд першої інстанції в сумі 20 000,00 грн, апеляційний суд враховує таке.

По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18).

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22).

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року в справі № 674/1666/14-ц (провадження № 61-6468зпв18).

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див. постанову Верховного Суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61?1132св22).

Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21).

При визначенні грошової компенсації моральної шкоди, з урахуванням засад розумності та справедливості, характеру правопорушення, глибини душевних страждань, Київський апеляційний суд вважає, що визначена судом першої інстанції сума 20 000,00 грн, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача як грошова компенсація моральної шкоди завданої внаслідок кримінально караного діяння, є обґрунтованої, оскільки під час її визначенні суд врахував характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди.

Підстав для зменшення визначеної судом першої інстанції суми моральної шкоди Київський апеляційний суд не встановив.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції розглянув справу за відсутності відповідача, яка не була належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи, колегія суддів відхиляє з таких підстав.

Установлено, що ця справа є малозначної в силу закону, оскільки ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 1 частина шоста стаття 19 ЦПК України).

Відповідно до пункту 1 часини першої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

А згідно з реченням першим частини п`ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Згідно з пунктом 1 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частин першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 18 березня 2026 року - без змін, оскільки підстави для його скасування немає.

Згідно з підпунктом б), в) пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що: «у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».

Тому, з урахуванням висновку щодо суті апеляційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Оскільки Київський апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, розподіл судових витрат Київським апеляційним судом не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 383 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану адвокатом Баховським Михайлом Михайловичем - залишити без задоволення.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 18 березня 2026 року - залишити без змін.

Постанова Київського апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня вручення такого судового рішення лише з підстав, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач А. М. Стрижеус

Судді: Л. Д. Поливач

О. І. Шкоріна