Постанова від 17 вересня 2026 р. у справі №758/2180/26 — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2026 року місто Київ

справа № 758/2180/26

провадження № 22-ц/824/9423/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М.,

розглянув у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 12 березня 2026 року, постановлену у складі судді Петрова Д.В.,-

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою про солідарне стягнення з Недержавної некомерційної професійної організації «Національної асоціації адвокатів України» в особі Ради адвокатів України та Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва справедливої сатисфакції за шкоду завдану протиправними рішеннями органів адвокатського самоврядування.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 20 лютого 2026 року позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків позовної заяви - уточнення позовних вимог шляхом зазначення ціни позову, оскільки суд позбавлений можливості визначати розмір заявлених позовних вимог на власний розсуд.

Позивачу для усунення зазначених недоліків наданий десятиденний строк з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.

27 лютого 2026 року ОСОБА_1 надіслав заяву про усунення недоліків позовної заяви, визначених в ухвалі Подільського районного суду м. Києва від 20 лютого 2026 року, проте позивачем не вказано розмір (ціну) заявлених позовних вимог. Позивач зазначив, що точному розрахунку сум, необхідних для повного відшкодування матеріальних збитків, завданих позивачеві, перешкоджає невизначений характер шкоди, що виникла внаслідок порушення права. Окрім цього позивач зазначив, що визначення розміру моральної шкоди, яку просить стягнути позивач з відповідачів, є правом учасника справи, а не його обов`язком і на його думку саме на суд покладений обов`язок визначати розмір грошового відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 12 березня 2026 року позовну заяву визнано неподаною та повернуто заявнику разом з доданими до неї документами.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду, позивач ОСОБА_1 17 березня 2026 року подав через підсистему «Електронний суд» апеляційну скаргу, в якій просив оскаржувану ухвалу скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що дійсно, позивач у позовній заяві не вказав ціну позову. ОСОБА_1 , як адвокат, був позбавлений право на адвокатство і тому не міг укладати договори про надання правничої допомоги у визначений період (з 2 вересня 2021 року по 18 листопада 2025 року), а в законодавстві України взагалі відсутній правовий механізм визначення майнової шкоди (упущена вигода) у т. ч. і для самозайнятих осіб, які ведуть незалежну професійну діяльність. Позивач звертав увагу суду, що він ставить питання не про відшкодування майнової шкоди (упущена вигода), а про її справедливу компенсацію (сатисфакцію). Разом з тим, суд першої інстанції проігнорував положення матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення помилкового судового рішення щодо повернення заяви позивачеві та як наслідок до обмеження доступу до правосуддя. Вважає, що позивач повинен довести лише обставини, які впливають на розмір моральної шкоди, а не сам її розмір. Відтак позивач правильно просив суд виконати обов`язки, визначити за приписами ч. 3 ст.23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди та стягнути справедливу сатисфакцію за глибинні душевні страждання його і його сім`ї.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 квітня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 17 вересня 2026 року в складі колегії суддів справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Справу розглянуто в порядку ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи.

Згідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до п. 3 ч.3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити, зокрема: зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються. Таким чином, враховуючи імперативність положення про зазначення ціни позову при зверненні до суду із позовною заявою майнового характеру, суд дійшов висновку, що позивач зазначені в ухвалі суду недоліки не виправив, що відповідно до ст. 185 ЦПК України має наслідком повернення позовної заяви,

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах (ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 серпня 2020 року у справі № 910/13737/19 зазначала, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього. Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову. Натомість до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.

Як убачається зі змісту позовної заяви, ОСОБА_1 просив суд стягнути солідарно з відповідачів на його користь «справедливу сатисфакцію майнової шкоди (упущена вигода) та моральну шкоду в розмірі визначеної судом з урахуванням викладених у позовній заяві обставин», оскільки у зв`язку з протиправними діями відповідачів ОСОБА_1 з 2 вересня 2021 року по 18 листопада 2025 року був позбавлений права на здійснення адвокатської діяльності і тому не міг укладати договори про надання правничої допомоги, відповідно працювати та отримувати кошти.

У загальному розумінні упущена вигода проявляється у доході або прибутку, який міг би одержати суб`єкт в разі здійснення певного виду діяльності і який він не одержав внаслідок дії обставин, що не залежать від нього, якщо розмір його передбачуваного доходу або прибутку можна обґрунтувати.

Тобто, заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги мають характер майнових та підлягають грошовій оцінці.

Позивач вважає, звертаючись до суду як першої, так і апеляційної інстанції, що розмір майнової та моральної шкоди, тобто ціну позову, повинен визначити саме суд.

За приписами статті 176 ЦПК України ціна позову визначається: 10) у позовах, що складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.

У рішенні від 14 грудня 2011року №19-рп/2011Конституційний Суд України встановив, що конституційне право особи на звернення до суду кореспондується з її обов`язком дотримуватися встановлених процесуальним законом механізмів (процедур).

Відповідно до п. 3 ч.3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити, зокрема: зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Слід зазначити, що дотримання вимог ст. 175, 177 ЦПК України при пред`явленні позову в суд є імперативним правилом, в тому числі і для суду на предмет перевірки позову та долучених до нього матеріалів і недопущення відкриття провадження, призначення непідготовленої справи (позову) до розгляду.

Відповідно до ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 20 лютого 2026 року позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків позовної заяви - уточнення позовних вимог шляхом зазначення ціни позову, оскільки суд позбавлений можливості визначати розмір заявлених позовних вимог на власний розсуд.

27 лютого 2026 року Подільським районним судом зареєстрована заява ОСОБА_1 про усунення недоліків позовної заяви, в якій позивач зазначає, що визначення ціни позову не є обов`язком позивача, а такий обов`язок покладено саме на суд.

Відповідно до речення другого ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 12 березня 2026 року у зв'язку з не усуненням ОСОБА_1 недоліків позовної заяви (відсутністю ціни позову при вимогах майнового характеру), позовну заяву визнано неподаною та повернуто заявнику разом з доданими до неї документами.

Доводи апеляційної скарги що суддя, який постановив оскаржувану ухвалу, проігнорував вимоги ч.6 ст.13, пп «а» п.1 ч.1 ст.106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та прийняв ухвалу у стані конфлікту інтересів, чим додатково порушив приписи пп «д» п.1 ч.1 ст.106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» не можуть бути прийняті в якості підстав для скасування оскаржуваної ухвали. Сам по собі факт, що дружина судді Петрова Д.В. володіє 28% загального капіталу адвокатського об`єднання «Адвокатська фірма «ЮРИДИНІ ГАРАНТІЇ» та 50% капіталу адвокатського об`єднання «ІНЮРЛІГАЛ», а також є адвокатом, а отже є діючим членом Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України», яка є відповідачем у справі, не свідчить про наявність у судді Петрова Д.В. потенційного конфлікту інтересів. Доказів тому, що ОСОБА_3. є членом Ради адвокатів України або членом Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва позивач суду не надав. Крім того, суд бере до уваги, що будучи обізнаним, що справа перебуває у провадженні судді Петрова Д.В., позивач із заявою про відвід судді не звертався.

Таким чином, відсутні підстави вважати, що оскаржувана ухвала постановлена неповноважним складом суду.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 12 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня ухвалення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна

Судді: Л.Д. Поливач

А.М. Стрижеус