Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №759/27013/25 — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2026 року місто Київ

справа № 759/27013/25

провадження № 22-ц/824/9658/2026

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Євграфової Є.П., Поливач Л.Д. за участю секретаря судового засідання - Хасанової А.Р.

сторони:

позивач - Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго»

відповідач - ОСОБА_1

відповідач - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційні скарги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» та ОСОБА_1

на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 18 лютого 2026 року, ухвалене у складі судді Бабич Н.Д., -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2025 року КП «Київтеплоенерго» звернувся з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості та просив стягнути заборгованість у загальному розмірі 138426,81грн. та судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 3 028,00 грн.

Позов обгрунтовано тим, що з 1 травня 2018 року КП «Киїтеплоенерго» є виконавцем виконавчих послуг, а саме: з 1 травня 2018 року до 31 жовтня 2021 року виконавцем послуг з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води (послуги з ЦО/ЦПГВ); з 1 листопада 2021 року у зв`язку із міною законодавства, позивач є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води ( послуги з ТЕ/ПГВ).

Послуги з ЦО/ЦПГВ та послуги з ТЕ/ПГВ надаються споживачеві згідно з договорами, що оформлюються на основі типових договорів про надання відповідних комунальних послуг, які є договорами приєднання.

На виконання вимог законодавства КП «Київтеплоенерго», на підставі типових договорів, підготовлені та опубліковані/оприлюднені: 1) договір про надання послуг з ЦО/ЦПГВ опублікований в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року № 34; щодо договору про надання послуг з ТЕ/ПГВ на підставі індивідуальних договорів про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договором вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем виконавчої послуги.

Позивачем на виконання вимог чинного законодавства, на своєму веб-сайті оприлюднені типові індивідуальні договори про надання послуг з постачання теплової енергії та послуг з постачання гарячої води.

Свідчення повного і беззастережного акцепту (прийняття) умов як договору про надання послуг з ЦО/ЦПГВ, так і договору про надання послуг з ТЕ/ПГВ є, у тому числі, факт отримання послуг споживачем.

Будинок за адресою: АДРЕСА_1 в цілому під'єднаний до внутрішньо-будинкової системи тепло- та водопостачання, а отже відповідачі є споживачами послуг з ЦО/ЦПГВ, а з 1 листопада 2021 року споживачами послуг з ТЕ/ПГВ.

Отже, виникнення цивільних прав та обов`язків, між позивачем та відповідачем підтверджується діями сторін, а саме: позивач щомісячно надає відповідачу послуги з ЦО/ЦПГВ, а з 1 листопада 2021 року послуг ТЕ/ПГВ, надсилає відповідачу платіжні документи (рахунки) на оплату таких послуг, а відповідач споживає надані послуги та зобов`язується оплатити їх вартість.

Відповідно до вимог законодавства, споживач зобов'язаний оплачувати комунальні послуги у встановлені строки. Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць.

Проте, відповідачі, у порушення вимог законодавства у сфері комунальних послуг, своєчасно не сплачував за спожиті послуги з ЦО/ЦПГВ та з ТЕ/ПГВ, в результаті чого утворилась заборгованість, яка станом на 30 вересня 2025 року складає 89019,96 грн. за період з 1 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року заборгованість за послуги з централізованого опалення в розмірі 16040,31 грн., заборгованість за послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі 22476,75 грн., за період з 1 листопада 2021 року заборгованість за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 21820,01 грн., заборгованість за послуги з постачання гарячої води у розмірі 26103,74 грн.

Крім того, відповідачі споживачі зобов`язані сплачувати внески за обслуговування вузлів комерційного обліку відповідних послуг. У відповідачів також існує заборгованість у період до 31 жовтня 2021 року зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг з централізованого опалення у розмірі 127,54 грн., за період з 1 листопада 2021 року заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1596,91 грн., заборгованість з плати за абонентське обслуговування з послуг з постачання гарячої води у розмірі 854,70 грн.

Також, позивач на підставі договору про відступлення права вимоги (цесії) від 11 жовтня 2018 року № 602-18, укладеного між ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго» набув право вимоги до відповідача з оплати спожитих до 1 травня 2018 року послуг з централізованого опалення у розмірі 15558,87 грн. та з централізованого постачання гарячої води у розмірі 9352,27 грн.

Надання послуг здійснювалось на підставі договору про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, затвердженого Правилами 630, який був опублікований 31 липня 2014 року на офіційному сайті ПАТ «Київенерго», а також у газеті «Хрещатик» від 6 серпня 2014 року № 111.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив позовні вимоги задовольнити, стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за весь період в загальному розмірі 138426,81 грн.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 18 лютого 2026 року позовні вимоги КП ВО Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь КП ВО Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованість за спожиті до 1 травня 2018 року послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 4679,31 грн, інфляційну складову боргу в розмірі 893,72 грн, три відсотки річних в сумі 245,38 грн; заборгованість за спожиті з 1 травня 2018 року до 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого опалення в сумі 16040,31 грн, інфляційну складову боргу в розмірі 2742,89 грн, три відсотки річних 721,15 грн; заборгованість за спожиті з 1 травня 2018 року до 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого постачання гарячої води в сумі 22476,75 грн, інфляційну складову боргу в розмірі 3866 грн, три відсотки річних 1123,22 грн; заборгованість за спожиті з 1 листопада 2021 року послуги з постачання теплової енергії у розмірі 21820,01 грн, інфляційну складову боргу в розмірі 3031,34 грн, три відсотки річних 902,38 грн, пеню в розмірі 1097,90 грн; заборгованість за спожиті з 1 листопада 2021 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 26103,74 грн, інфляційну складову боргу в розмірі 3312,45 грн три відсотки річних 978,40 грн, пеню в розмірі 1190,38 грн; заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії в розмірі 1596,91 грн, заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 854,70 грн, заборгованість з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 127,54 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог за період стягнення заборгованості до 2018 року, представник позивача подав апеляційну скаргу, в який просить в цій частині рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача в повному обсязі. Вважає рішення незаконним і необгрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає про те, що судом першої інстанції не з`ясовано обставини, що мають значення для вирішення справи по суті, а саме, суд першої інстанції не звернув увагу, що позивач набув право вимоги заборгованості до відповідача за спожиті послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води та прийняв право вимоги до відповідача. Відповідач жодних заперечень щодо саме не користування /неотримання/ненадання послуг до 1 травня 2018 року суду першої інстанції не надав. Крім того, представник позивача вважає, що суд неправильно та передчасно застосував позовну давність.

В свою чергу представник ОСОБА_1 адвокат Шевченко А.В. подав апеляційну скаргу, в який просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Зокрема, зазначає, що висновок суду про те, що відповідачами не спростовано належними доказами надання послуг та розміру заборгованості є необґрунтованим, оскільки суд не надав належної оцінки відзиву, в якому детально описано відсутність доказів фактичного надання послуг; відсутність первинних документів, недопустимість розрахунків позивача.

Суд фактично переклав тягар доказування на відповідача, що суперечить ст. 12, 81 ЦПК України. В свою чергу позивач не довів обсяг спожитих послуг, їх фактичне надання, правильність розрахунків. Суд застосував позовну давність лише до вимог до 2 квітня 2017 року. Проте, апелянт у відзиві зазначав, що з 4 вересня 2025 року позовна давність почала обраховуватися на загальних підставах. Позов подано у листопаді 2025 року. Відповідно суд першої інстанції не врахував, що вимоги до червня 2017 року також підпадали під сплив строку, оскільки позовна давність вже обраховувалась.

Крім того, представник відповідача акцентує увагу суду, що відповідачі не користувалися послугами позивача щодо гарячого водопостачання, про що свідчать показання лічильника. Для задоволення власних потреб у гарячій воді відповідачі користуються електричними водонагрівачами. Таким чином вимоги щодо нібито спожиті послуги з централізованого водопостачання є необґрунтованими.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості, який не містить відомостей якою посадовою особою вони були складені, відсутній підпис цієї посадової особи та печатка установи, є недопустимими доказами.

Стороною позивача не було надано доказів на підтвердження надання послуг за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії, послуг з постачання гарячої води.

Будинковий вузол обліку теплової енергії (лічильник) знаходиться в неробочому стані, про що відповідачем стало відомо після винесення рішення.

У відзиві на апеляційну скаргу КП «Київтеплоенерго» представник ОСОБА_1 адвокат Шевченко А.В. просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

В судове засідання представник КП «Київтеплоенерго» не з'явився, про місце, день, і час засідання суду був повідомлений шляхом направлення судового повідомлення до електронного кабінету його представника, що підтверджується звітом про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду (а.с.151), причини своєї неявки суду не повідомили. Врахувавши вимоги ч.2 ст.372 ЦПК України, колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у відсутність представника позивача.

Представник відповідачів ОСОБА_1. та ОСОБА_2 свою апеляційну скаргу підтримав і просив її задовольнити, апеляційну скаргу КП «Київтеплоенерго» просив залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційних скарг, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Судом установлено, що розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 квітня 2018 року № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва постачання теплової енергії споживачам, у зв`язку із чим КП «Киїтеплоенерго» здійснював з 1 травня 2018 року надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

КП «Київтеплоенерго» на підставі типового договору підготовлено та опубліковано договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року № 34.

Свідоцтвом повного і беззастережного акцепту (прийняття) умов договору є факт отримання послуг споживачем.

Квартира АДРЕСА_2 під`єднана до внутрішньобудинкової системи теплопостачання, а отже відповідачі є споживачами послуг з централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води.

Відповідачі від послуг централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлялися (не відключалися).

Крім того, судом установлено, що позивач на підставі договору № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії) від 11 жовтня 2018 року, укладеного між ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго», прийняв право вимоги до відповідачів з оплати спожитих до 1 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води.

Згідно з п.3.4.2 договору цесії новий кредитор має право на отримання замість кредитора від споживачів, визначених у додатку № 1 та/або додатку № 2 до договору цесії, сплати заборгованості.

Надання послуг здійснювалось на підставі договору про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, затвердженого Правилами, який був опублікований 31 липня 2014 року на офіційному сайті ПАТ «Київенерго», а також у газеті «Хрещатик» від 6 серпня 2014 року № 111.

Відповідачі зареєстровані у спірній квартирі, крім них ще зареєстрована ОСОБА_3 квартира за адресою: АДРЕСА_3 зареєстрована на праві власності за: ОСОБА_4 (1/4 частка), ОСОБА_1 (1/4 частка), ОСОБА_2 (1/4 частка) та ОСОБА_3 (1/4 частка) на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 10 листопада 1998 року. Тобто відповідачі є співвласниками спірної квартири.

Установлено, що відповідачі своєчасно не сплачують за спожиті послуги з центрального опалення та/або постачання гарячої води, в результаті чого утворилась заборгованість в розмірі 138426,81 грн.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги КП «Київтеплоенерго» є доведеними та обґрунтованими, відповідачами не спростовано належними та допустимими доказами надання КП «Київтеплоенерго» відповідних послуг та правильності нарахування заборгованості. Разом з тим, суд першої інстанції з урахуванням поданої відповідачами заяви про застосування позовної давності, вважав, що позовна давність має бути застосовано до вимог позивача про стягнення заборгованості, яка утворилася до 2 квітня 2017 року.

Визначаючи розмір заборгованості, який підлягає стягненню солідарно з відповідачів на користь позивача, суд першої інстанції зазначив про наступне.

В межах позовної давності і до 1 травня 2018 року заборгованість за спожиті послуги з централізованого опалення у відповідачів відсутня, відповідно не підлягають стягненню заявлені позивачем до стягнення інфляційна складова боргу в розмірі 2676,13 грн, три відсотки річних в сумі 777,52 грн.

Заборгованість за спожиті до 1 травня 2018 року послуги з постачання гарячої води в межах позовної давності складає 4679,31 грн та підлягає стягненню з відповідачів, а також підлягають стягненню нараховані на цю суму інфляційна складова боргу в розмірі 893,72 грн, три відсотки річних в сумі 245,38 грн.

Решта, заявлена позивачем, сума заборгованості, яка складається із заборгованості за спожиті з 1 травня 2018 року до 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого опалення в сумі 16040,31 грн, інфляційної складової боргу в розмірі 2742,89 грн, трьох відсотки річних 721,15 грн; заборгованості за спожиті з 1 травня 2018 року до 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого постачання гарячої води в сумі 22476,75 грн, інфляційної складової боргу в розмірі 3866 грн, трьох відсотки річних 1123,22 грн; заборгованості за спожиті з 1 листопада 2021 року послуги з постачання теплової енергії у розмірі 21820,01 грн, інфляційної складової боргу в розмірі 3031,34 грн, трьох відсотки річних 902,38 грн, пені в розмірі 1097,90 грн; заборгованості за спожиті з 1 листопада 2021 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 26103,74 грн, інфляційної складової боргу в розмірі 3312,45 грн, трьох відсотки річних 978,40 грн, пені в розмірі 1190,38 грн; заборгованості з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії в розмірі 1596,91 грн, заборгованості з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 854,70 грн, заборгованості з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 127,54 грн., підлягає стягненню з відповідачів в солідарному порядку.

Суд першої інстанції у своєму рішенні зазначив, що обставини наведені в позовній заяві та додані до неї докази не спростовуються відповідачами, які не надали докази на спростування заявлених позовних вимог, відповідачами не спростовано розмір заборгованості, заявлений стороною позивача, однак судом застосовано позовну давність до вимог, які знаходяться за межами строку. На спростування розрахунку позивача відповідач не надав суду належних та допустимих доказів або власного розрахунку.

Відхиляючи заперечення відповідачів щодо безпідставного нарахування позивачем заборгованості за постачання гарячої води згідно з показаннями будинкових засобів обліку, з урахуванням наявності в квартирі відповідачів лічильника обліку гарячої води, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачами не надано доказів про те, що встановлений та взятий на облік в 2015 року лічильник гарячої води, пройшов в 2019 році повірку у відповідності до Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», відповідач також не надав доказів зняття та передачі ним показань встановлених у його квартирі засобів обліку, у зв`язку з чим нарахування плати за послуги з централізованого постачання гарячої води здійснювалося КП «Київтеплоенерго» згідно з показаннями будинкових засобів обліку, що відповідає положенням п.11 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630.

Проте з, такими висновками суду першої інстанції повністю погодитись не можна, виходячи з наступного.

Правовідносини між виконавцем послуг з постачання централізованого опалення, гарячого водопостачання та споживачем - фізичною особою регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України, «Про теплопостачання», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, Типовим договором про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавцем комунальної послуги є суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору, а споживачем - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Відповідно до пункту 1частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Частиною 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», редакція якого діяла до 9 грудня 2017 року, та частиною 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року визначено, що споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Поняття виробника та постачальника комунальних послуг також визначено Положенням про порядок розрахунків за комунальні послуги між виробниками (постачальниками), виконавцями і споживачами послуг водопостачання, водовідведення і теплопостачання в умовах використання засобів обліку споживання води і теплової енергії в житловому фонді та підвищення економічної зацікавленості споживачів у їх встановленні за власні кошти, затвердженим наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13 грудня 1995 року № 55, відповідно до якого виробниками (постачальниками) холодної і гарячої води та теплової енергії є підприємства і організації, які за договорами надають виконавцям та споживачам комунальні послуги; виконавцями послуг є підприємства або організації, які безпосередньо надають комунальні послуги споживачам (житлово-експлуатаційні та інші організації). У деяких випадках виробники (постачальники) послуг можуть бути і виконавцями послуг (наприклад, для власників приватних будинків), а споживач - це фізична або юридична особа, що користується комунальними послугами.

Зазначені норми законодавства чітко визначають, що виконавцями житлово-комунальних послуг є підприємства або організації, які безпосередньо надають житлово-комунальні послуги споживачам.

Правовідносини з постачання фізичним особам централізованого опалення та постачання гарячої води регулюються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені Постановою КМУ від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила).

Відповідно до п. 8 Правил послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Встановлено, що розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27 грудня 2017 №1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між КМДА та АЕК «Київенерго», КП «Київтеплоенерго» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго». За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 квітня 2018 року №591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

Отже, з 1 травня 2018 року КП «Київтеплоенерго» здійснює надання послуг з централізованого опалення (ЦО) та централізованого постачання гарячої води (ЦПГВ).

Правовідносини з постачання ЦО та ЦПГВ (Послуги) регулюються ЗУ «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими Поставою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (Правила), які діяли до 10 жовтня 2018 року, та іншими нормативно-правовими актами у сфері житлово-комунальних послуг.

Пункт 10 Правил № 630, який був чинний на час виникнення спірних правовідносин, передбачав, що справляння плати за нормативами споживання за наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань не допускається, за винятком випадків, передбачених абзацом п'ятим пункту 15 цих Правил. Виконавець і споживач не мали права відмовлятися від врахування показань засобів обліку.

Відповідно до п.29 Правил № 630 споживач має право: зокрема, на установлення квартирних засобів обліку та взяття їх на абонентській облік; на періодичну повірку: обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) квартирних засобів обліку.

Статтею 32 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

За наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством.

Установлено, що 18 лютого 2015 року уповноваженою особою (інженер РЕО-7) в присутності мешканця квартири АДРЕСА_2 провели обстеження монтажу та технічного стану лічильників на гарячу та холодну воду, про що складений акт. Згідно акту лічильник гарячого водопостачання встановлений згідно вимог технічного паспорта № 5091626, тип ЛК-15, початкові показники 00001 куб м. Лічильник опломбований таро ( а.с.53).

Таким чином наявність в квартирі відповідачів лічильника на гарячу воду, нарахування комунальних послуг не на підставі показників квартирних засобів обліку протягом чотирьох років, є протиправним ( повірку квартирних лічильників води в Україні потрібно проводити раз на 4 роки).

Незважаючи на наявність у квартирі відповідачів встановленого квартирного засобу обліку гарячої води , нарахування оплати за постачання гарячої води за період з липня 2015 року по липень 2019 року позивач проводив на загальних підставах без урахування його показників, що є протиправним.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про обгрунтованість позовних вимог КП «Київтеплоенерго» про стягнення з відповідачів в межах позовної давності заборгованості за спожиті до 1 травня 2018 року послуги з централізованого гарячого водопостачання, яка розрахована з урахуванням показників будинкового лічильника, є помилковим.

За загальним правилом сплив позовної давності є підставою для відмови у позові та застосовується тільки до обґрунтованих позовних вимог. Якщо суд дійде висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, то повинен відмовити в задоволенні такого позову саме з цієї підстави.

За таких обставин суд першої інстанції безпідставно застосував до частини вимог позивача про стягнення заборгованості за постачання гарячої води (з 2 квітня 2017 року по 1 травня 2018 року) позовну давність.

Отже, вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за спожиті до 1 травня 2018 року послуги з централізованого гарячого водопостачання в сумі 9352,27 грн, інфляційна складова боргу в сумі 1608,59 грн, три відсотки річних в сумі 467,36 грн взагалі не підлягають задоволенню через їх необґрунтованість.

А тому рішення суду першої інстанції в частині солідарного стягненняз ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь КП «Київтеплоенерго» суми заборгованості за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого гарячого водопостачання в розмірі 4679,31грн, інфляційну складову боргу в розмірі 893,72 грн, три відсотки річних в розмірі 245,38 грн підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову позивачу у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Крім того, оскільки до липня 2019 року позивач мав нараховувати оплату з централізованого постачання гарячої води з урахуванням показань квартирного лічильника, але нараховував згідно з показаннями будинкових засобів обліку, висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині нарахованої заборгованості за послуги централізованого постачання гарячої води за період з 1 травня 2018 року по липень 2019 року є помилковим.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь КП «Київтеплоенерго» заборгованості за спожиті з 1 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого постачання гарячої води підлягає зміні, а сума заборгованості зменшенню з 22476,75 грн до 21661,87 грн. Оскільки сума інфляційної складової боргу та трьох відсотків річних, розрахована апеляційним судом на цю суму заборгованості є більшою, ніж просить позивач, тому стягнуті судом першої інстанції інфляційна складова боргу та три відсотки річних, розраховані позивачем, зменшенню не підлягають.

В решті заборгованість за централізоване постачання гарячої води з липня 2019 року по 31 жовтня 2021 року та за послуги з постачання гарячої води з 1 листопада 2021 року правильно позивачем нарахована згідно з показаннями будинкових засобів обліку, оскільки у лютому 2019 року лічильник на гарячу воду, встановлений у квартирі відповідачів, до 9 січня 2026 року повірку не проходив.

Саме по собі проходження повірки у січні 2026 року не дає підстав для перерахунку заборгованості за минулий період.

Що стосується іншої частини заборгованості, то така розрахована правильно, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність позивачем розміру заборгованості та не спростування її стороною відповідача.

Доводи апеляційної скарги щодо неналежності наданих розрахунків, то такі є безпідставними, оскільки надані позивачем розрахунки містять інформацію стосовно нарахованих сум, площі квартири та показники спожитих Гкал, тарифи (стосується послуги з опалення) , а так само інформацію стосовно обсягу спожитих кубометрів води, тарифів на гарячу воду. Крім того, розрахунок заборгованості містить інформацію щодо споживачів, адресу, номер особового рахунку та період нарахування. Відповідно в розумінні ст.77 ЦПК України є належними доказами, так як стосуються предмету доказування у цій справі.

Відповідача не надані суду належні та допустимі докази щодо проведення оплати за послуги з централізованого опалення в період з 1 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року, а так само за послуги з постачання теплової енергії з 1 листопада 2021 року.

Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 висновків суду першої інстанції, з якими погоджується колегія суддів, не спростовують і не впливають на їх правильність.

Доводи апеляційної скарги КП «Київтеплоенерго» є безпідставними і необґрунтованими.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат ОСОБА_1 стосовно сплати судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.1, п.3 ч. ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню на 1,47% (113705,91 грн х 100%: 115401,39).

Відповідно з КП «Київтеплоенерго» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 66,77 грн ( 4542 грн х 1,47% : 100%).

З наданих до апеляційної скарги документів вбачається, що витрати відповідача на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції складають 7000 грн.

На підтвердження таких витрат відповідачем надані договір про надання правничої допомоги адвоката від 17 грудня 2025 року, додаткова угода № 2 від 20 березня 2026 року, відповідно до умов якої сторони погодили надання адвокатом правничої допомоги клієнту у вигляді представництва та захисту його прав у Київському апеляційному суді під час розгляду справи, також визначили гонорар у фіксованому розмірі 7000 грн. Актом прийму-прийняття наданих юридичних послуг № 2 від 22 червня 2026 року підтверджується надання таких послуг: підготовка та подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції - 4 години; підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу позивача - 3 години.

Отже, витрати відповідача є доведеними.

Зважаючи на те, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню на 1, 47%, витрати відповідача на професійну правничу допомогу, пропорційно до задоволених вимог апеляційної скарги, складають суму в розмірі 102,90 грн і підлягають стягненню з КП «Київтеплоенерго».

Що стосується заявлених відповідачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції, то в цій частині колегія суддів звертається до практики Верховного Суду.

Так, Верховний Суду у постанові від 8 квітня 2020 року у справі №278/1396/19 виснував, що аналіз змісту наведено частини статті (ч.8 ст.141 ЦПК України) дає підстави для висновку, що можливість подання сторонами доказів в підтвердження понесених судових витрат, в тому числі і витрат на професійну правничу допомогу у відповідній інстанції, процесуальний закон ставить у залежність від процесуальної стадії розгляду справи у конкретній інстанції. Тобто докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції подаються до закінчення судових дебатів у справі саме в суд першої інстанції, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення судом першої інстанції за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, відповідно подаються до закінчення судових дебатів під час перегляду справи у суді апеляційної інстанції, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення апеляцією за умови, що до закінчення судових дебатів у суді апеляційної інстанції сторона зробила про це відповідну заяву. Повторне подання доказів в суді апеляційної (касаційної) інстанції в підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, понесених в суді першої інстанції, процесуальний закон не вимагає.

Таким чином, оскільки докази на підтвердження витрат відповідача на професійну правничу допомогу до суду першої інстанції стороною відповідача не подавались, підстави для їх стягнення апеляційним судом відсутні.

З урахуванням наведеного та керуючись статтями 255, 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 18 лютого 2026 року в частині солідарного стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» суми заборгованості за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого гарячого водопостачання в розмірі 4679,31грн, інфляційну складову боргу в розмірі 893,72 грн, три відсотки річних в розмірі 245,38 грн скасувати і ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні цих вимог.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 18 лютого 2026 року в частині солідарного стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованості за спожиті з 1 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого постачання гарячої води змінити, зменшити суму заборгованості з 22476,75 грн до 21661,87 грн.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Стягнути з Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 66,77грн, витрати на професійну правничу допомогу у сумі 102,90 грн, а всього 169,67 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна

Судді: Є.П.Євграфова

Л.Д.Поливач