Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №759/12698/24 — Київський апеляційний суд

К И Ї В С Ь К И Й А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2026 року місто Київ

справа № 759/12698/24

апеляційне провадження № 22-ц/824/12254/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Саліхова В.В.,

суддів: Євграфової Є.П., Левенця Б.Б.,

за участю секретаря судового засідання: Зеленчука М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Павленка Вячеслава Вікторовича на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 04 травня 2026 року, постановлену під головування судді Петренко Н.О., у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Святошинського районного суду міста Києва від 26 вересня 2024 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Явір-Житлобуд-2» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг,-

в с т а н о в и в:

У березні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Святошинського районного суду міста Києва від 26 вересня 2024 року за позовом ТОВ «Явір-Житлобуд-2» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг.

Заява мотивована тим, що при ухваленні рішення суд не врахував факти, встановлені іншими судовими рішеннями, про які їй стало відомо лише після завершення розгляду справи. Зокрема, заявник вказує на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18.03.2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.11.2024 року у справі № 640/6642/20, якими підтверджено втрату чинності розпорядженням КМДА № 1207 від 05.10.2017 року (щодо тарифів). Постанову Київського апеляційного суду від 16.12.2024 року у справі № 759/13484/24, де зроблено висновки про неможливість застосування тарифів після зміни законодавства. Заявник вважає, що оскільки розпорядження про тарифи втратило чинність ще у 2019 році, позивач не мав права нараховувати заборгованість за цим тарифом, а договір від 24.07.2019 року є нікчемним.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 04 травня 2026 року в задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення - відмовлено.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Павленко В.В. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу від 04 травня 2026 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала суду постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що суд безпідставно відмовив у задоволенні заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, не надавши належної оцінки обставинам, які заявник вважає нововиявленими, та не врахувавши, що факти, встановлені іншими судовими рішеннями, про які заявнику стало відомо лише після завершення розгляду справи, мають істотне значення для розгляду справи та впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену у рішенні у даній справі.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Павленко В.В. підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник ТОВ «Явір-Житлобуд-2» - адвокат Костін К.М. проти доводів апеляційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення.

Заслухавши доповідь судді Саліхова В.В., пояснення представника відповідача та представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції виходив з того, що рішення Київського окружного адміністративного суду у справі № 640/6642/20 було ухвалено 18.03.2024 року. Розгляд справи № 759/12698/24 у суді першої інстанції тривав до 26.09.2024 року, а в апеляційній інстанції до 11.11.2025 року. Таким чином, вказані судові акти перебували у вільному доступі в ЄДРСР та могли бути подані заявником під час розгляду справи.

Обставини, на які посилається заявник, фактично є новими доказами або переоцінкою вже наявних доказів, що не дозволяється при даному виді провадження.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що обставини, на які посилається ОСОБА_1 , не відповідають критеріям істотності та нововиявленості, визначеним ст. 423 ЦПК України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принцип остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду лише тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення (рішення Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 28 листопада 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії» («Brumarescu v. Romania»), пункт 61). Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення ЄСПЛ від 24 липня 2003 року у справі «Рябих проти Росії» («Ryabykh v/ Russia»), пункт 52), рішення ЄСПЛ від 29 січня 2016 року у справі «Устименко проти України», пункт 46).

Отже, забезпечення принципу res judicata є однією з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд.

Відповідно до положень статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Отже, нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

Тобто необхідними умовами визначення обставин, передбачених у пункті 1 частини другої статті 423 ЦПК України, нововиявленими є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.

Для перегляду судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами, суд повинен враховувати не тільки ту обставину, що заявнику не було відомо про них, а й те, що такі обставини не могли бути йому відомі на час розгляду справи.

Для визначення обставин нововиявленими є необхідним, щоб ці обставини існували на час розгляду справи, але підстави для перегляду судового рішення виникли після ухвалення рішення у справі (зокрема шляхом скасування судового рішення, яке стало підставою для його ухвалення), вони спростовують обставини, встановлені судом на час розгляду справи, та мають важливе значення для її розгляду.

Нововиявлені обставини повинні підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення.

Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи могли ці обставини спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.

Необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Неподання стороною або особою, яка бере учать у справі, доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, а також відмова суду у прийнятті доказів не є підставами для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Звернувшись до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, заявник визначає як нововиявлену обставину - судові рішення, якими підтверджено втрату чинності розпорядження КМДА №1207 від 05.10.2017 року щодо тарифів, а відтак, заявник вважає, що позивач не мав права нараховувати заборгованість за цим тарифом.

Колегія суддів вважає, що таке формулювання заявником підстав для перегляду судового рішення у порядку статті 423 ЦПК України суперечить законодавчому визначенню та тлумаченню поняття «нововиявлені обставини», яке полягає у тому, що це повинні бути саме істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Оскільки зазначені заявником обставини могли бути йомі відомі на час розгляду справи, так як рішення Київського окружного адміністративного суду було ухвалено 18 березня 2024 року, тобто до розгляду даної справи, тому зазначене не може бути підставою для перегляду рішення за нововиявленими обставинами відповідно до пункту 1 частини першої статті 423 ЦПК України.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви, оскільки заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є необґрунтованою.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм чинного законодавства та фактично зводяться до незгоди заявника з висновками, які суд зробили під час первинного розгляду цієї справи у двох судових інстанціях.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у даній справі постановлена відповідно до вимог матеріального і процесуального законодавства та обґрунтовані підстави для її скасування відсутні.

Відповідно до вимог статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Павленка Вячеслава Вікторовича - залишити без задоволення.

Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 04 травня 2026 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 18 вересня 2026 року.

Головуючий:

Судді: