Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №753/11152/25 — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2026 року м. Київ

Справа № 753/11152/25

Провадження: № 22-ц/824/11657/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О.,

суддів Верланова С. М., Нежури В. А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу адвоката Савчака Ярослава Олеговича в інтересах ОСОБА_1

на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 17 квітня 2026 року, постановлену під головуванням судді Котвицького В. Л.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

в с т а н о в и в:

У травні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_2 на свою користь аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно і до досягнення дитиною повноліття, а також судові витрати.

Заочним рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 05 березня 2026 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову, а саме, з 29.05.2025 року і до досягнення ним повноліття.

В частині стягнення аліментів за один місяць допущено рішення суду до негайного виконання.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1 211,20 грн.

05.03.2026 року адвокат Савчак Я. О. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням про долучення доказів та стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в якому він просив стягнути з відповідача понесені витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 22 000 грн.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 17 квітня 2026 року клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Савчака Я. О. про стягнення витрат на професійну правничу допомогу залишено без розгляду.

Не погодившись із таким судовим рішенням, адвокат Савчак Я. О. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції і направити справу № 753/11152/25 до Дарницького районного суду міста Києва для продовження розгляду з метою вирішення по суті питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що суд безпідставно залишив без розгляду клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, помилково ототожнивши його із заявою про ухвалення додаткового рішення. Вказував, що клопотання з доказами понесених витрат було подано 05.03.2026 року, тобто до ухвалення рішення суду по суті спору 06.03.2026 року, а тому питання про розподіл судових витрат мало бути вирішене судом під час ухвалення основного рішення. Неврахування судом своєчасно поданого клопотання не може покладатися у негативні процесуальні наслідки для позивачки та не є підставою для залишення такого клопотання без розгляду. У разі невирішення питання про судові витрати суд мав вирішити його в порядку ухвалення додаткового рішення, а не відмовляти у розгляді своєчасно поданого клопотання.

Ухвалами Київського апеляційного суду від 20 травня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Залишаючи клопотання адвоката Савчака Я. О. в інтересах ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу без розгляду, суд першої інстанції виходив із того, що клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу є заявою про ухвалення додаткового рішення, яка має відповідати вимогам ст. 183 ЦПК України. Оскільки представник позивача не надав доказів направлення відповідачу копії заяви з додатками, суд вважав, що відповідача позбавлено можливості подати заперечення щодо розміру витрат, а тому дійшов висновку про наявність підстав для залишення клопотання без розгляду.

Перевіривши такі висновки суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Право на суд стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

За змістом ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч. 1 ст. 246 ЦПК України).

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Отже, процесуальний закон передбачає вирішення питання про розподіл судових витрат як під час ухвалення рішення по суті спору, так і після його ухвалення у випадках, визначених ЦПК України. Невирішення судом цього питання в основному рішенні саме по собі не позбавляє сторону права на розгляд належно заявленої вимоги про розподіл судових витрат.

Як убачається із матеріалів справи, заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 05 березня 2026 року ухвалене судом першої інстанції за відсутності учасників справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 268 ЦПК України).

Рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи (ч. 7 ст. 268 ЦПК України).

Із протоколу створення та перевірки кваліфікованого електронного підпису вбачається, що документ «Рішення № 134632080 від 05.03.2026 р.» у справі № 753/11152/25 підписано суддею Котвицьким В. Л. 06.03.2026 року о 11:13:54 (а.с. 151).

Крім того, у матеріалах справи наявні заяви ОСОБА_1 та її адвоката Савчака Я. О. від 05.03.2026 року, в яких зазначено, що понесені судові витрати щодо оплати професійних правничих послуг будуть надані до суду протягом 05.03.2026 року (а.с. 103, 104).

Наведене свідчить, що позивачка та її представник ще до ухвалення судового рішення заявили про понесення витрат на професійну правничу допомогу та повідомили суд про подання відповідних доказів 05.03.2026 року.

05.03.2026 року адвокат Савчак Я. О. в інтересах ОСОБА_1 направив до суду через систему «Електронний суд» клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, яке зареєстровано судом 06.03.2026 року та передано на розгляд. Згідно додатків, до вказаного клопотання було додано: витяг; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 4222 від 26.10.2010 року; копію ордера на надання правничої (правової) допомоги серії АА № 1374268 від 31.03.2025 року; копію договору про надання професійних правничих послуг адвоката № 31-03/2025-К від 31.03.2025 року; копію рахунка щодо сплати професійних правничих послуг адвоката від 31.03.2025 року; копію рахунка щодо сплати професійних правничих послуг адвоката від 03.03.2026 року; копію рахунка щодо сплати професійних правничих послуг адвоката від 31.10.2025 року; платіжну інструкцію № @2PL189921 від 05.03.2026 року на суму 6 000 грн; платіжну інструкцію № @2PL803863 від 05.11.2025 року на суму 6 000 грн; платіжну інструкцію № @2PL497019 від 03.04.2025 року на суму 30 000 грн; копію акта щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт приймання-передачі професійних правничих послуг адвоката № 05-03/2026 від 05.03.2026 року за період 31.03.2025 р. - 05.03.2026 р. на суму 22 000 грн (а.с. 109-132).

Отже, з урахуванням положень ч.ч. 4, 5 та 7 ст. 268 ЦПК України та відомостей протоколу створення і перевірки кваліфікованого електронного підпису, на час направлення представником позивачки 05.03.2026 року клопотання про долучення доказів та стягнення витрат на професійну правничу допомогу повне судове рішення у справі ще не було складено та підписано. За назвою, змістом і часом подання це клопотання було процесуальним зверненням сторони з питання розподілу судових витрат, поданим до ухвалення рішення у справі, а не заявою про ухвалення додаткового рішення в порядку ст. 270 ЦПК України.

За таких обставин колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції помилково ототожнив клопотання від 05.03.2026 року із заявою про ухвалення додаткового рішення та, виходячи з такої помилкової процесуальної кваліфікації, застосував до нього відповідні процесуальні наслідки.

Те, що питання про витрати на професійну правничу допомогу не було вирішено в основному рішенні, не змінює процесуальної природи звернення, поданого представником позивачки 05.03.2026 року. Невирішення судом своєчасно заявленого питання про судові витрати могло бути усунуте у порядку, передбаченому п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, у тому числі з власної ініціативи суду.

Оскаржувану ухвалу суд першої інстанції також мотивував відсутністю доказів направлення відповідачу копії клопотання з доданими до нього документами та послався на ч. 4 ст. 183 ЦПК України.

Разом із тим такий висновок суду першої інстанції не узгоджується зі змістом ст. 183 ЦПК України. Частина друга цієї статті прямо передбачає обов`язок додавати докази надіслання (надання) заяви, скарги, клопотання чи заперечення іншим учасникам справи щодо процесуальних документів, які подаються на стадії виконання судового рішення, у тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень. Натомість клопотання представника позивачки від 05.03.2026 року було подане під час розгляду справи по суті, а не на стадії виконання судового рішення.

Посилання суду першої інстанції на постанову Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі № 725/1301/21 не спростовує наведених висновків. У зазначеній справі Верховний Суд надавав оцінку дотриманню стороною порядку пред`явлення до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та направлення іншій стороні документів на підтвердження таких витрат. Натомість у справі, яка переглядається, суд першої інстанції передусім неправильно визначив процесуальну природу клопотання від 05.03.2026 року як заяви про ухвалення додаткового рішення, не врахувавши час його подання та те, що на цей момент судове рішення ще не було складено і підписано. Тому наведений судом першої інстанції правовий висновок Верховного Суду не є підставою для залишення цього клопотання без розгляду.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про наявність підстав для залишення клопотання адвоката Савчака Я. О. в інтересах ОСОБА_1 про долучення доказів та стягнення витрат на професійну правничу допомогу без розгляду є передчасним та не ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права.

Згідно з вимогами ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

З урахуванням вищевикладеного, ухвала Дарницького районного суду міста Києва від 17 квітня 2026 року постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, а відтак апеляційна скарга адвоката Савчака Я. О. в інтересах ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 367, 369, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу адвоката Савчака Ярослава Олеговича в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 17 квітня 2026 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Т. О. Невідома

Судді С. М. Верланов

В. А. Нежура