Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №359/10663/24 — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2026 року м. Київ

Справа № 359/10663/24

Провадження №22-ц/824/5416/2026

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Стрижеуса А.М.,

суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.

секретаря: Узлій М.М.

сторони: позивач Акціонерне товариство «Універсал Банк» відповідач ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подану адвокатом Індутним-Шматьком Станіславом Миколайовичем, на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 листопада 2025 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2024 року АТ «Універсал Банк» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 .

Позов мотивовано тим, що 1 грудня 2017 року позивач уклав з ОСОБА_1 кредитний договір, за яким АТ «Універсал Банк» відкрив кредитний рахунок для обслуговування відповідача та видав кредитну картку, а ОСОБА_1 зобов`язався повернути використані ним кредитні грошові кошти. У зв`язку з тим, що відповідач не виконує грошове зобов`язання, у нього виник борг по поверненню кредиту в розмірі 151973 гривень 66 копійок. ОСОБА_1 ухиляється від добровільного повернення вказаного боргу. Тому АТ «Універсал Банк» просить суд стягнути з відповідача борг за кредитним договором від 11 грудня 2017 року в розмірі 151973 гривень 66 копійок.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду від 24 жовтня 2024 року було відкрито провадження у цивільній справі та призначено розгляд цивільної справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 листопада 2025 рокупозов АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» борг за кредитним договором від 11 грудня 2017 року в розмірі 151973 гривень 66 копійок та витрати на оплату судового збору в розмірі 3028 гривень 00 копійок.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що зі змісту виписки про рух грошових коштів по рахунку, відкритому для обслуго-вування ОСОБА_1 (а.с.130-244 т.1), вбачається, що відповідач неодноразово використовував кредитні грошові кошти. Всупереч ч.1 ст.81 ЦПК України ОСОБА_1 , його представники ОСОБА_2 та Індутний-Шматько С.М. не подали докази на підтвердження належного виконання грошового зобов`язання за кредитним договором. Тому у відповідача виник борг по поверненню кредиту в розмірі 151973 гривень 66 копійок. Ця обставина підтверджується приєднаним до позову письмовим розрахунком.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 адвокат Індутний-Шматько Станіслав Миколайович подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволені позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим, ухваленим при неправильній оцінці доказів, наявних у матеріалах справи і як наслідок неправильних висновків суду, що в сукупності призвело до неправильного застосування норм матеріального права при порушенні норм процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами укладення між банком та відповідачем договору.

Наголошує, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами самого факту встановлення кредитного ліміту або отримання відповідачем кредитних коштів в будь-який інший спосіб.

Також наголошує на тому, що банком самостійно збільшено тіло кредиту за рахунок нарахованих відсотків, погашення яких відбулось за рахунок тіла кредиту, відповідно відбулось штучне збільшення тіла кредиту, та таким чином позивач не визнає списання нараховані за відсотками які були включені в тіло кредиту.

В судове засідання сторони не з`явилися, про день та час розгляду справи відповідно до звітів про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду, повідомлялися належним чином.

Представника ОСОБА_1 адвоката Індутного-Шматька С.М., клопотання якого про участь в судовому засіданні в режимі ВКЗ було задоволено ухвалою Київського апеляційного суду від 26 березня 2026 року та ухвала суду була доставлена в його кабінет, було намагання під`єднати до судового засідання за допомогою програмного забезпечення «Easy con», разом з тим у визначений судом час представник ОСОБА_1 адвокат Індутний-Шматько С.М. не під`єднався до системи «Easy con» у зв`язку з чим у апеляційного суду була відсутня можливість під`єднати його для участі в судовому засіданні.

У вказаній ухвалі відповідача було зобов`язано, зайти та авторизуватися в Системі за 10 хвилин до початку судового засідання, завчасно активувати технічні засоби (мікрофон, навушники та камера) та перевірити їх працездатність шляхом тестування за допомогою Системи.

Разом з тим, представником ОСОБА_1.вказані дії не були виконані, та під час спроб відповідача під`єднання до системи «Easy con», він не з`явився до судового засідання, зокрема у системі було зазначено, що представник позивача не під`єднаний та зв`язок з ним відсутній.

Відповідно до ч. 5 ст. 212 ЦПК України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, його представник, який подав відповідну заяву, крім випадку коли суд після призначення судового засідання чи під час такого засідання втратив технічну можливість забезпечити проведення відеоконференції.

Заявник самостійно обрав для себе зручний для нього спосіб участі в судовому засіданні - режим відеоконференції, суд створив йому належні технічні можливості. Однак обов`язок забезпечити явку та справність власних технічних засобів покладається на сторони. За таких обставин, право представника позивача на доступ до правосуддя не є порушеним.

Враховуючи викладе суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи без представника ОСОБА_1 , оскільки саме на нього покладалась відповідальність для забезпечення технічної можливості провести відеоконференцію, разом з тим він не з`явився в мережі для проведення засідання в режимі відео конференції.

За таких обставин, апеляційний суд в складі колегії суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи.

Оскільки справа розглядається за відсутності учасників справи, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч.5 ст.268 ЦПК України).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Судом встановлено, що 11 грудня 2017 року АТ «Універсал Банк» уклав з відповідачем кредитний договір, за яким позивач зобов`язався відкрити кредитний рахунок для обслуговування ОСОБА_1 та видати йому кредитну картку, а відповідач зобов`язався повернути використані ним кредитні грошові кошти. Ці обставини підтверджуються копією анкети-заяви до договору про надання банківських послуг від 11 грудня 2017 року (т.1 а.с.10).

У виконання кредитного договору АТ «Універсал Банк» відкрив кредитний рахунок для обслуговування ОСОБА_1 та видав йому кредитну картку. Ці обставини підтверджуються відповідними довідками операційного директора АТ «Універсал Банк» (т.1 а.с.245, 246, т.3 а.с.122,123).

У пункті 2, підписаної відповідачем при відкритті банківського рахунку анкети-заяви, споживач банківських послуг (Клієнт) погоджується, що ця анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають Договір про надання банківських послуг, укладення якого він підтверджує і зобов`язується виконувати його умови.

В пункті 3 анкети-заяви відповідач підтвердив, що підписанням цього Договору вона підтверджує, що ознайомлена з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту (згідно вимог чинного законодавства) та отримала їх примірники у мобільному додатку. Окрім того, в цьому ж пункті анкети-заяви, відповідачка беззастережно погодилася з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту. Отже, анкета - заява є невід`ємною частиною Договору і враховуючи її зміст, підписавши анкету-заяву, відповідачка також підтвердила, що ознайомлена з усіма частинами договору і отримала відповідні примірники.

У вищевказаних документах, що разом становлять укладений між сторонами Договір (анкета-заява, Умови і правила надання банківських послуг, Тарифи, Таблиця обчислення вартості кредиту та Паспорт споживчого кредиту) містяться всі істотні умови договору, у тому числі умови про процентну ставку, пеню, штрафи, умови та строк повернення кредиту згідно із ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Зокрема у пп. 8.1 (Тарифи), розділу ІІ Умовах і правил в редакції, яка діяла на момент укладення Договору, сторонами узгоджена Базова відсоткова ставка, що нараховується на максимальну заборгованість на день, за умови непогашення заборгованості в повному обсязі в пільговий період, за кожний день з моменту виникнення заборгованості - 3,2% на місяць (38,4 % річних). А також передбачена збільшена відсоткова ставка у випадку наявності простроченої заборгованості - 6,4% на місяць (76,8 % річних). З матеріалів справи вбачається, що з 01 вересня 2020р. процентна ставка змінилась і становила 3,1 % в місяць (37,2 %).

Крім цього, відповідно до змісту анкети-заяви, сторони погодили зразок власноручного підпису відповідачки або його аналоги (у тому числі мій електронний /електронний цифровий підпис) обов`язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті в Банку, а також засвідчено генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка має використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення дій відповідача, згідно з договором. Крім того відповідачкою підписано паспорт споживчого кредиту «Чорної карти «Мonobank».

Також у п. 11 сторони погодили, що усе листування щодо цього договору має здійснюватись через мобільний додаток або через інші дистанційні канали, відповідно до умов Договору.

До кредитного договору банком долучено витяг з Умов обслуговування рахунків фізичної особи, Умов і правил обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів.

Крім того, як встановлено судом, що відповідно до п. 6 частини розділу І Умов і правил надання банківських послуг, що погодили сторони, сторони узгодили, що всі правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися сторонами або кожною стороною окремо з використанням удосконаленого електронного о підпису (ЕП) у Мобільному додатку. Удосконалений електронний підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях.

Судом встановлено, та не було спростовано стороною відповідача, протягом всього часу розгляду справи в суді, що удосконалений електронний підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа. Сторони погодили використання електронного підпису без сертифіката ключа. Генерація ключової пари (особистого та відкритого ключів) здійснюється за допомогою смартфону відповідачки, на якому встановлений Мобільний додаток лише після ідентифікації останньої з використанням її смартфону. Згенерований особистий ключ клієнта (відповідачки) захищається паролем та може бути розміщений у хмарному сховищі. Відкритий ключ розміщується в анкеті-заяві, яка підписується клієнтом. Отже, підписанням відповідачка засвідчила генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним їй відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення її дій згідно з договором, при цьому відповідачка визнала, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Підтвердив, що всі наступні правочини можуть вчинятися ним або банком з використанням електронного цифрового підпису.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Так, відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII (надалі - Закон № 675-VIII) від 03.09.2015, який набрав чинності 30.09.2015, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону № 675-VIII визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII).

Частиною 5 статті 11 Закону № 675-VIII встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6 статті 11 Закону № 675-VIII).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII.

Згідно з частиною 13 статті 11 Закону № 675-VIII електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи11 грудня 2017 року АТ «Універсал Банк» уклав з відповідачем кредитний договір, за яким позивач зобов`язався відкрити кредитний рахунок для обслуговування ОСОБА_1 та видати йому кредитну картку, а відповідач зобов`язався повернути використані ним кредитні грошові кошти, та відповідно до умов якого АТ «Універсал Банк» відкрив поточний рахунок у гривні на його ім`я із встановленням кредитного ліміту на суму, вказану у мобільному додатку, відповідно до умов договору та наведених нижче умов.

Проставлянням власноруч свого підпису під цією анкетою-заявою відповідач:

- погодився із тим, що ця анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг, укладення якого він підтверджує і зобов`язується виконувати його умови;

- підтвердив, що він ознайомлений з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту (згідно вимог діючого законодавства) та отримав їх примірники у мобільному додатку, вони йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення. Окрім цього, він беззастережно погоджується з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту. Погоджується, з тим, що про зміни доступного розміру дозволеного кредитного ліміту банк повідомляє його шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток;

- просив вважати наведений зразок його власноручного підпису або його аналогу (в тому числі його електронний/електронний цифровий підпис) обов`язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті йому в банку. Засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з договором. Також, визнав, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Підтверджує, що всі наступні правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися ним та/або банком з використанням електронного/електронного цифрового підпису;

- підтвердив, що ця анкета-заява є також заявою на відкриття рахунку і карткою із зразком його підпису.

Отже, матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між позивачем та відповідачем був укладений договір про надання банківських послуг.

До анкети-заяви представник банку долучив витяг з Умов і правил обслуговування фізичних осіб, затверджених рішенням Правління ПАТ «Універсал Банк», а також додатки із визначенням тарифів та основних умов кредитування.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що відповідачка не погоджувалась з умовами договору про списання відсотків є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Із доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що станом на 11 липня 2024 у відповідачки утворилась заборгованість у розмірі 151 973,66 грн. та складається із: загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) - 151 973,66 грн.

Окрім того, представником позивача було надано виписку про рух коштів по картці від 13 лютого 2025 року, яка містить інформацію про здійснені відповідачем операції по картці за період з 12 грудня 2017 року по 11 липня 2024 року.

Як вбачається з вказаної виписки про рух коштів по картці, відповідач активно користувався рахунком, здійснював з нього платежі, оплачував різноманітні послуги, здійснював платежі у закладах торгівлі та харчування, переказував грошові кошти, що на переконання колегії суддів свідчить про те, що відповідач безсумнівно розумів зміст та характер надаваних йому банківських послуг, бо тривалий час користувався наданим йому кредитним лімітом, здійснюючи використання наданих кредитних коштів для задоволення власних потреб.

Отже, встановлені обставини справи щодо руху коштів по картці відповідача свідчать про те, що останній був обізнаним про списання відсотків, оскільки зазначені відомості є у його вільному електронному доступі.

У свою чергу, доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п.п. 5, 30, 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ від 04.07.2018 № 75, бухгалтерський облік ведеться безперервно з часу реєстрації банку до його ліквідації. Банк самостійно визначає систему організації операційної діяльності залежно від його структури, обсягів та видів банківських операцій, кількості працюючих, розвитку інформаційних технологій. Банк самостійно розробляє технології здійснення банківських операцій. Оброблення інформації про операції та її зберігання мають виконуватися на серверах та/або іншій комп`ютерній техніці, які/яка повинні/а фізично розташовуватися на території України, за винятком збереження резервних копій, захищених із використанням відповідних засобів технічного та/або криптографічного захисту, а виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

У постанові Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16 зазначено, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто, виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами існування заборгованості за кредитним договором.

Отже, надані банком виписка про рух коштів по картці відповідача та розрахунок заборгованості є належними доказами, які підтверджують розмір заборгованості за кредитним договором, оскільки містять детальний розпис нарахованої заборгованості за кредитним договором, дати здійснення платежів боржником, кількість днів, за які нарахована заборгованість, залишок заборгованості за наданим кредитом, дати нарахування складових загальної заборгованості за кредитом.

Натомість, відповідач, заперечуючи щодо задоволення позовних вимог, не надав суду доказів, які б спростовували визначений банком розмір заборгованості за кредитом, як і не навів заперечень щодо неотримання та невикористання ним грошових коштів позивача.

Крім того апеляційний суд зазначає, що матеріали справи не містять інформації про звернення ОСОБА_1 до Банку із вимогою про визнання договору не укладеним чи незгодою з певними умовами договору, заявами про перерахунок (перегляд) розміру його заборгованості, заперечень проти списання відсотків за користування кредитними коштами, що, в свою чергу, свідчить про визнання ОСОБА_1 умов такого договору.

Судом першої інстанції обґрунтовано було встановлено, що кредит відповідачеві надано шляхом встановлення кредитного ліміту на картковий рахунок, факт використання кредитних коштів позичальником доводиться випискою по рахунку та розрахунком заборгованості станом. При цьому, на підтвердження зазначених фактів матеріали справи містять відповідні заяви клієнта - ОСОБА_1 , в яких останній просить надати відповідний тип кредиту. Разом з цим, заперечуючи проти вимог у цій частині, як вірно встановив суд першої інстанції, матеріали справи не містять доказів на спростування факту укладення таких договорів, а доводи відповідача зводять до незгоди із заявленими позовними вимогами.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 243/6552/20, від 16.12.2020у справі № 561/77/19, від 12.06.2021 у справі № 524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20.

Доводи апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять доказів того, що відповідач ознайомлений з Умовами та правилами надання банківських послуг в AT «Універсал Банк» та їх підписував, колегія суддів відхиляє, адже із наданого позивачем до суду першої інстанції алгоритму укладення кредитного договору встановлено, що без ознайомлення з Умовами обслуговування рахунків особи в АТ «Універсал Банк» та Тарифами за карткою Monobank подальше укладення електронного договору кредиту на сайті є неможливим. Отже, заповненням Анкети-заяви відповідач підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02.11.2021 року у справі №243/6552/20, від 16.12.2020 у справі №561/77/19, від 12.06.2021 у справі №524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі №234/7159/20.

Аналіз наведених правових норм та встановлених обставин дає колегії суддів підстави для висновку, що розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин і нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, дослідив наявні у справі докази і дав їм належну правову оцінку, дійшов обґрунтованого висновку.

Конституцією України передбачено, що всі рівні перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (статті 24 та 129).

Аргументи, зазначені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, були перевірені судом першої інстанції, їм судом надана мотивована оцінка.

Згідно з підпунктом б), в) пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що: «у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».

Тому, з урахуванням висновку щодо суті апеляційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Оскільки Київський апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення а рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 листопада 2025 року - без змін, розподіл судових витрат Київським апеляційним судом не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 390 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Індутним-Шматьком Станіславом Миколайовичем - залишити без задоволення.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 листопада 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач А. М. Стрижеус

Судді: Л. Д. Поливач

О. І. Шкоріна