Вирок від 15 вересня 2026 р. у справі №405/4594/23 — Київський апеляційний суд

Київський апеляційний суд

В И Р О К

І м е н е м У к р а ї н и

16 вересня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в режимі відеоконференції з використанням підсистеми "Електронний суд" кримінальне провадження № 12022120000000479 щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженця с. Іванків Бориспільського району Київської області,

громадянина України, що зареєстрований та проживає за адресою:

АДРЕСА_1 , не судимого,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України,

за апеляційною скаргою прокурора на вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 2 червня 2025 року,

у с т а н о в и л а :

Вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02.06.2025 ОСОБА_7 визнаний винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.3 ст.332, ч.1 ст.358 КК України, і йому призначено покарання:

- за ч.1 ст.358 КК України - 1 рік обмеження волі;

- за ч.3 ст.332 КК України із застосуванням ст.69 КК України - 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, на строк 2 роки без конфіскації майна.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_7 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, на строк 2 роки без конфіскації майна.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_7 звільнений від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки і на нього покладено обов`язки, передбачені ст.76 КК України.

В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні - прокурор відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Кіровоградської обласної прокуратури ОСОБА_5 просить вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання скасувати та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання: за ч.1 ст.358 КК України - 1 рік обмеження волі; за ч.3 ст.332 КК України - 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна та позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, на строк 2 роки; і на підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією майна та позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, на строк 2 роки.

Прокурор не оспорює фактичні обставини кримінальних правопорушень, встановлені судом, які викладені у вироку, доведеність винуватості ОСОБА_7 та правову кваліфікацію його дій. Однак вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність і призначив ОСОБА_7 покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м`якість.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що вирок суду першої інстанції не містить переконливого обґрунтування щодо можливості призначення ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі з одночасним застосуванням положень ст.ст.69, 75 КК України. За приписами ч.1 ст.69 КК України більш м`яке покарання, ніж мінімальне, передбачене законом за відповідний злочин, може бути призначене лише за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, тобто ці обставини в своїй сукупності повинні настільки істотно знижувати ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було б явно несправедливим. Суд встановив чотири обставини, які пом`якшують покарання, а саме: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, сприяння в обороноздатності країни та вчинення кримінального правопорушення вперше, однак належним чином не мотивував, яким чином вони істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.

При цьому прокурор не погоджується з висновками суду, який визнав такою обставиною активне сприяння розкриттю злочину, оскільки під час досудового розслідування було отримано всі докази на підтвердження винуватості обвинуваченого, серед яких матеріали негласних слідчих (розшукових) дій, у той час як ОСОБА_7 жодних активних дій з метою розкриття кримінальних правопорушень не вчинював.

У запереченнях на апеляційну скаргу прокурора захисник ОСОБА_6 погоджується з висновками суду, який при призначенні покарання врахував особу обвинуваченого, який не одружений, має на утриманні батьків з певними захворюваннями, неофіційно працює, має постійне місце реєстрації та проживання, характеризується виключно позитивно, не судимий, тощо. Дав суд оцінку відсутності потерпілих та завданої шкоди, допомогу з боку ОСОБА_7 Збройним Силам України в протистоянні збройній агресії Російської Федерації, обставинам, які пом`якшують покарання, та відношенню його підзахисного до вчиненого, який жалкує про свої дії, негативно їх оцінює, бажає виправити ситуацію, яка склалася, та демонструє готовність нести покарання.

Додатково звертає увагу, що з часу вчинення кримінальних правопорушень пройшов тривалий період часу, протягом якого ОСОБА_7 порушень закону не допускав, а на час вчинення кримінального правопорушення у 2022 році внаслідок невірної оцінки суспільної обстановки, через молодий вік та незначний життєвий досвід помилково вважав, що заявник має моральне право виїхати за кордон. Проте у подальшому обвинувачений принципово змінив свої погляди, не покидав територію держави та не виявляв спроб до цього, долучився до сприяння силам оборони у відсічі збройній агресії шляхом участі у виробництві та передачі військовим підрозділам продукції оборонного призначення на волонтерських засадах.

Крім того, ОСОБА_7 вчинив кримінальні правопорушення внаслідок збігу тяжких життєвих обставин, які полягали у значних фінансових тратах, які він поніс внаслідок неправомірних дій іншої особи, що є самостійною обставиною, яка пом`якшує покарання. Так, у січні 2022 року обвинувачений на прохання свого знайомого оформив на своє ім`я кредит у ПАТ "Креді Агріколь банк" на суму 500 000 гривень, після чого, піддавшись оманливим обіцянкам та виявивши надмірну довірливість, передав ці кошти як позику. Проте борг йому до теперішнього часу не повернуто, у зв`язку з чим обвинувачений не мав реальної можливості обслуговувати отриманий кредит і заборгованість на користь банку було стягнуто з нього рішенням суду. Тож, ОСОБА_7 , перебуваючи у відчаї та прагнучи поліпшити свій матеріальний стан, вдався до спроб сумнівного заробітку шляхом вчинення кримінальних правопорушень.

Вважає, що додатковою обставиною, яка істотно знижує тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, може розцінюватись факт подальшого виїзду заявника за межі країни, адже той попри припинення злочину правоохоронними органами все одно, незалежно від дій ОСОБА_7 , залишив територію України. В цьому ж контексті можна розглянути і факт непризову заявника на військову службу, що свідчить про відсутність шкоди для мобілізаційного потенціалу країни, адже дії обвинуваченого у такому разі об`єктивно не могли сприяти уникненню мобілізації.

З огляду на викладене просить апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок суду - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача; доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити; доводи захисника і обвинуваченого, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги і просили залишити її без задоволення; провівши судові дебати, надавши обвинуваченому останнє слово, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що її належить задовольнити частково, з таких підстав.

Вироком суду визнано доведеним, що ОСОБА_7 вчинив кримінальні правопорушення за наступних обставин.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022, введено воєнний стан, який неодноразово продовжено.

Указом Президента України "Про загальну мобілізацію" № 69/2022 від 24.02.2022 оголошено загальну мобілізацію та постановлено здійснити призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.

Згідно зі ст.15 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" на строкову військову службу призиваються придатні для цього за станом здоров`я громадяни України чоловічої статі, яким до дня відправлення у військові частини виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 27-річного віку і не мають права на звільнення або відстрочку від призову на строкову військову службу (далі - громадяни призовного віку). Поряд з цим, згідно зі ст.22 цього Закону граничний вік перебування на військовій службі (в тому числі в резерві) встановлюється для військовослужбовців, які проходять військову службу під час особливого періоду, - до 60 років.

Отже, під час воєнного стану в Україні на законодавчому рівні заборонено виїзд за межі території України осіб, які підлягають мобілізації для несення військової служби відповідно до вимог Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

ОСОБА_7 , переслідуючи корисливі мотиви та мету незаконного збагачення, достовірно знаючи про введення з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на всій території України воєнного стану, будучи обізнаним про проведення загальної мобілізації у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та забезпеченням оборони держави, підтриманням бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України, інших військових формувань, а також про наявність діючих обмежень на виїзд за кордон чоловіків віком від 18 до 60 років, у невстановлені досудовим розслідуванням час та місці, в месенджері "Telegram" створив Telegram-канал з назвою " ІНФОРМАЦІЯ_2 ", в якому розмістив оголошення, щодо зарахування "заднім" числом громадян України на навчання до польського навчального закладу - Вищої економічної школи в Стальовій Волі з подальшим наданням документів для виїзду до Республіки Польща з метою нібито здачі іспитів.

9 липня 2022 року під час особистої зустрічі в кафе "Blackkisscoffe", розташованому за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_8 , що за грошову винагороду в сумі 3 500 доларів США він зможе забезпечити зарахування та виготовлення документів про зарахування на економічний факультет Вищої економічної школи в Стальовій Волі, які необхідні для перетину державного кордону України, а саме, студентського квитку та запрошення до Вищої економічної школи в Стальовій Волі для здачі іспитів, за допомогою яких можна оформити дозвіл на перетин державного кордону України з метою навчання.

Цього ж дня ОСОБА_8 на вимогу ОСОБА_7 передав частину грошових коштів за виготовлення документів, необхідних для перетину державного кордону України, в сумі 1 500 доларів США.

27 липня 2022 року о 15 годині 10 хвилин в кафе "Blackkisscoffe" за вказаною раніше адресою ОСОБА_7 передав ОСОБА_8 документи, необхідні для перетину державного кордону України, а саме, студентський квиток та запрошення до Вищої економічної школи в Стальовій Волі для здачі іспитів, за що ОСОБА_8 передав йому грошові кошти в сумі 2 000 доларів США купюрами номіналом по 100 доларів США, з яких 200 доларів США справжні, а 1 800 доларів США - імітаційні.

Вказані дії ОСОБА_7 суд кваліфікував за ч.3 ст.332 КК України - незаконне переправлення осіб через державний кордон України наданням засобів, вчинене з корисливих мотивів.

Крім того, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин ОСОБА_7 придбав підроблені документи, необхідні для перетину державного кордону України, зокрема, документацію щодо виклику на навчання до Республіки Польща на ім`я ОСОБА_8 , яку 27 липня 2022 року близько 15 години 10 хвилин, будучи проінформованим про фіктивність документів, в кафе " ІНФОРМАЦІЯ_3 ", розташованому за адресою: АДРЕСА_2 , збув ОСОБА_8 , а саме: довідку про прийняття іноземця на стаціонарне навчання від 13.10.2021; студентський квиток на ім`я ОСОБА_9 ; довідку Вищої економічної школи в Стальовій Волі від 13.07.2022 про необхідність присутності на заняттях; наказ ректора Вищої економічної школи в Стальовій Волі від 08.03.2022 про продовження дати літньої екзаменаційної сесії; договір про стаціонарне бакалаврське навчання від 01.10.2021; довідку Вищої економічної школи в Стальовій Волі від 13.07.2022 на підтвердження статусу студента ОСОБА_10 ; довідку Вищої економічної школи в Стальовій Волі від 13.10.2022 на підтвердження прийняття на навчання ОСОБА_10 , які містять недостовірні дані щодо дати їх створення, за які ОСОБА_8 передав ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 2 000 доларів США.

Вказані дії ОСОБА_7 суд кваліфікував за ч.1 ст.358 КК України - збут підробленого іншого офіційного документа, який видається підприємством, організацією, з метою використання його іншою особою.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 16.09.2026 за клопотанням захисника вирок суду першої інстанції в частині визнання ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України, скасовано, а кримінальне провадження в цій частині закрито на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України у зв`язку зі звільненням від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, за викладених у вироку обставин, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та підтверджуються наявними в ньому доказами, які досліджувалися в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, і ніким з учасників судового провадження не оспорюються. Тому колегія суддів не переглядає їх відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України.

За встановлених судом фактичних обставин кваліфікація дій ОСОБА_7 ч.3 ст.332 КК України є вірною.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б могли бути підставою для зміни або скасування вироку, колегія суддів не вбачає.

Разом з тим, суд першої інстанції всупереч вимогам ст.ст.50, 75 КК України, без достатніх підстав, призначивши обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі нижче від найнижчої межі, звільнив від його відбування з випробуванням, на що обґрунтовано послався в апеляційній скарзі прокурор.

Так, згідно зі ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до вимог ст.75 КК України в редакції Закону № 1576-ІХ від 29.06.2021, чинній на час вчинення кримінального правопорушення, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Цих вимог закону суд першої інстанції не дотримав і, звільняючи ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, не навів переконливих доводів на підтвердження прийнятого рішення про можливість його виправлення без відбування покарання.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_7 під час дії воєнного стану з корисливих мотивів сприяв особі призовного віку, яка підлягала мобілізації і не мала права виїжджати за кордон, у незаконному переправленні через державний кордон України, обравши для себе такий спосіб заробітку. На час вчинення цього тяжкого злочину ОСОБА_7 не працював і на даний час не працює, не зважаючи на те, що підприємства - виробники військової продукції пропонували йому посади, відповідно, керівника відділу франчайзингу та проектного менеджера, що мотивує неможливістю офіційного працевлаштування через наявність зобов`язань перед банком за договором кредиту. І вказана обставина лише додатково характеризує обвинуваченого як особу, яка не бажає нести відповідальність за свої дії та їх наслідки і не приховує цього.

Безпідставно суд врахував і те, що ОСОБА_7 працює неофіційно, оскільки саме такий рід занять і призвів до вчинення ним кримінальних правопорушень. У зв`язку з цим висновки суду про перебування на утриманні ОСОБА_7 , який не працює і має велику заборгованість за кредитним договором, батьків необґрунтовані.

Погоджується колегія суддів і з доводами прокурора про відсутність такої обставини, що пом`якшує покарання, як активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень, оскільки жодних дій, спрямованих на допомогу органу досудового розслідування у встановленні обставин, які мають істотне значення для кримінального провадження, ОСОБА_7 не вчинив, на користь чого свідчить те, що так і було встановлено джерело придбання ним підроблених офіційних документів, а більшість доказів у справі зібрано внаслідок проведення негласних слідчих (розшукових) дій.

Таким чином колегія суддів приходить до висновку про відсутність законних підстав для звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України.

Згідно зі ст.409 КПК України підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Тому відповідно до вимог ст.ст.413, 420 КПК України неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, тобто застосування закону, який не підлягає застосуванню, що потягло за собою неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання, є підставою для скасування вироку суду першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_7 покарання і ухвалення нового вироку судом апеляційної інстанції.

При ухваленні вироку в цій частині колегія суддів відповідно до вимог ст.65 КК України враховує, що ОСОБА_7 вчинив тяжкий злочин, обставини його вчинення, особу винного, який до кримінальної відповідальності притягується вперше, позитивно характеризується за місцем проживання та попередньої роботи, має батьків пенсіонерів, його вік, а відтак, відсутність життєвого досвіду. ОСОБА_7 займається волонтерською діяльністю, допомагаючи в розвитку та масштабуванні українських підприємств, які виробляють дрони та засоби РЕБ.

Обставинами, які пом`якшують покарання, є щире каяття та сприяння в обороноздатності країни.

Обставини, які обтяжують покарання, відсутні.

При цьому доводи захисника, який просить визнати обставиною, яка пом`якшує покарання, - вчинення кримінального правопорушення внаслідок збігу тяжких особистих обставин, непереконливі.

ОСОБА_7 добровільно уклав з АТ "Креді Агріколь Банк" кредитний договір № 1/4458878 від 12.01.2022 на суму 500 000 гривень, розпорядився ними так, як вважав за потрібне, і не має наміру виконувати відповідні зобов`язання. Долучена захисником копія розписки про позику цих коштів в день укладення договору на один день іншій особі є сумнівною, а копії заяви про вчинення кримінального правопорушення та ухвали слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 09.06.2026, якою Оболонське УП ГУНП у м. Києві зобов'язано внести відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР за заявою від 11.05.2026, не доводять факт вчинення щодо обвинуваченого кримінального правопорушення. З позовом про стягнення заборгованості ОСОБА_7 не звертався, а заяву про вчинення кримінального правопорушення подав лише тоді, коли суд апеляційної інстанції звернув на це увагу.

Не може бути врахована і та обставина, що ОСОБА_8 все одно залишив територію України, оскільки вона достовірно не встановлена і поведінка цієї особи у будь-якому разі не впливає на ступінь суспільної небезпечності вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення.

Разом з тим, встановлені судом апеляційної інстанції декілька обставин, що пом`якшують покарання, які доводять, що ОСОБА_7 усвідомив неприпустимість своїх дій, жалкує з приводу вчиненого і своєю волонтерською діяльністю намагається виправити ситуацію, яка склалася в країні в цілому у зв`язку з введенням воєнного стану, істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, що в сукупності з даними про особу винного дає підстави для застосування положень ст.69 КК України і призначення покарання у виді позбавлення волі нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.3 ст.332 КК України, та додаткові покарання, в тому числі конфіскацію майна, оскільки злочин вчинено з корисливих мотивів.

Як за видом, так і за розміром саме таке покарання відповідатиме вимогам ст.65 КК України та принципу невідворотності покарання, а також буде необхідним для досягнення його мети, тобто необхідним й достатнім для виправлення ОСОБА_7 та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 404, 407, 420 КПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 2 червня 2025 року щодо ОСОБА_7 в частині призначеного за ч.3 ст.332 КК України покарання скасувати.

Призначити ОСОБА_7 покарання за ч.3 ст.332 КК України із застосуванням ст.69 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 /чотири/ роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, на строк 2 /два/ роки з конфіскацією майна, яке є його власністю.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_7 обчислювати з дня його затримання в порядку виконання вироку.

Зарахувати ОСОБА_7 у строк відбування покарання строк затримання з 27 липня 2022 року по 29 липня 2022 року включно з розрахунку один день затримання за один день позбавлення волі та запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з 30 липня 2022 року по 26 листопада 2022 року включно з розрахунку три дні домашнього арешту за один день позбавлення волі.

У решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Вирок суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення.

В умовах дії воєнного стану після проголошення резолютивної частини вироку його повний текст обов`язково вручається учасникам судового провадження в день його проголошення.

На вирок суду апеляційної інстанції може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3