Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №367/7126/23 — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2026 року м. Київ

Справа 367/7126/23

Провадження№22-ц/824/6277/2026

Резолютивна частина постанови оголошена 16 вересня 2026 року

Повний текст постанови складено 17 вересня 2026 року

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

суддя-доповідач Стрижеуса А.М.,

суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.

секретаря: Узлій М.М.

сторони: позивач ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 12 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення завдатку, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Ірпінського міського суду Київської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення завдатку.

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову, в якій просить суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3210800000:01:074:0066, реєстраційний номер: 35314835.

Заяву обґрунтовує тим, що згідно інформації, яка є у публічному доступі, є обґрунтовані припущення, що відповідач прагне відчужити єдине нерухоме майно, яке у нього наявне, а тому вважає, що вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому права та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконання у випадку задоволення позову.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 12 грудня 2025 року заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.

Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3210800000:01:074:0066 реєстраційний номер об`єктна нерухомого майна: 35314835, право власності на який зареєстровано за ОСОБА_2 .

Постановляючи ухвалу про задоволення заяви про забезпечення позову про суд першої інстанції виходив з того, що наведені докази та обґрунтування заявлених вимог у заяві щодо забезпечення позову, з метою запобігання порушенню прав та охоронюваних законом інтересів позивача, суд вважає за необхідне задовольнити заяву про забезпечення позову.

Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, та ухвалити нове судове рішення про відмову в задволенні заяви про забезпечення позову.

Зокрема зазначає, що будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3210800000:01:074:0066, реєстраційний номер: 35314835 з липня 2025 року не належить йому, а належить іншій особі.

В судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку відповідач ОСОБА_2 підтримав доводи апеляційної скарги.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку проти доводів апеляційної скарги заперечував, посилаючись на законність та обґрунтованість судового рішення.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої у справі ухвали, суд апеляційної інстанції дійшов наступного висновку.

Як убачається з матеріалів справи, предметом позову у даній справі про повернення завдатку

Звертаючись до суду з заявою щодо забезпечення свого позову, позивач, як на підставу для її задоволення, посилався на те, що невжиття заходів забезпечення позову за позовною заявою, створює ризик невиконання або ускладнення виконання рішення суду, оскільки відповідач прагне відчужити єдине нерухоме майно, яке у нього наявне.

Так, відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Положення ч. 3 ст. 150 ЦПК України закріплюють, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Крім того, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову (постанова Верховного Суду від 16.11.2023 у справі № 921/333/23).

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17, конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Разом з тим, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки сторони позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05.02.2020 у справі № 759/13257/19.

У постанові Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 755/5333/20 (провадження № 61-17180св20) Верховний Суд дійшов висновку, що «при задоволенні заяви позивача про накладення арешту на нерухоме майно та заборони їх відчуження, суди не звернули уваги, що позов забезпечується накладенням арешту на майно, що належить відповідачеві. Тому є помилковим накладення арешту на майно особи, яка не є відповідачем у справі. Предметом позову у цій справі є позовні вимоги немайнового характеру про визнання недійсними договорів. В разі задоволення позову рішення суду не підлягатимуть примусовому виконанню, а тому суди помилково вважали, що незабезпечення позову в обраний спосіб ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду. Отже, такий захід забезпечення позову не відповідає змісту порушеного, на думку позивача, права, та не є співмірним із заявленими вимогами в цій справі».

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Разом з тим, з доданих до апеляційної скарги доказів, вбачається, що станом на дату звернення ОСОБА_1 до суду із заявою про забезпечення позову - будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3210800000:01:074:0066, реєстраційний номер: 35314835, і на якій судом накладено арешт не належить відповідачу ОСОБА_2 , а належить інші особі ОСОБА_3 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав.

При постановленні оскаржуваної ухвали суд першої інстанції не врахував, що позов забезпечується накладенням арешту на майно, що не належить відповідачеві, а належить іншій особі, що, у свою чергу, виходить за межі мети забезпечення позову, яка полягає у вжитті судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення у випадку задоволення заявлених позовних вимог саме у даній справі.

Тобто, накладення арешту на майно ОСОБА_3 , яка не є відповідачем у справі, не відповідає предмету позову.

Пунктом 2 частини 1 статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Частиною 1 ст. 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Таким чином, враховуючи фактичні обставини справи, предмет позову та наведені позивачем обґрунтування позову та необхідності його забезпечення, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 -задовольнити.

Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 12 грудня 2025 року - скасувати.

У задоволенні зави ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус

Судді: Л.Д. Поливач

О.І. Шкоріна