Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №752/15626/22-ц — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2026 року м. Київ

Справа № 752/15626/22-ц

Провадження №22-ц/824/5400/2026

Резолютивна частина постанови оголошена 16 вересня 2026 року

Повний текст постанови складено 17 вересня 2026 року

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Стрижеуса А.М.,

суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.

секретаря: Узлій М.М.

сторони: позивач ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 12 серпня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гамаль Ірина Миколаївна про визнання вимоги протиправною,-

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М. про визнання вимоги протиправною.

Позов мотивовано тим, що 17.10.2022 року позивачу стало відомо про Вимогу про усунення порушень (в порядку ст.35 Закону України «Про іпотеку»), посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М. 09 серпня 2022 року за реєстровим № 2088. Вказана вимога надійшла приватним повідомленням на особистий номер телефона через Wats App.

У зазначеній вимозі ОСОБА_2 (далі - відповідач, Позикодавець) вимагає протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня отримання цієї вимоги про усунення порушень, повернути надану позику в повному обсязі, а саме сплатити у повному обсязі суму заборгованості за позикою в розмірі - 1 845 363,60 гривень, що є еквівалентом суми 47 196,00 доларів США за курсом продажу доларів США в АТ КБ «ПриватБанк» станом на 09 серпня 2022 року - залишок за договором позики.

Зазначено, що якщо в термін 30 (тридцяти) днів з дня отримання цієї вимоги про усунення порушень, не буде усунено порушення умов Договору позики, то у відповідності зі статтею 37 Закону України «Про іпотеку» та на підставі Договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М. 18 серпня 2021 року за реєстровим №8039, відповідач матиме право зареєструвати право власності на Предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 на своє ім`я.

З зазначеною вимогою, позивач не згоден, вважає її, такою що порушує його права та законні інтереси, а тому підлягає визнанню протиправною.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 14.11.2022 року цивільну справу №752/15626/22-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гамаль Ірина Миколаївна про визнання вимоги протиправною, передано за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва.

Відповідно до ст. ст. 14, 33 ЦПК України справу було розподілено до розгляду судді Печерського районного суду Соколову О.М.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17.02.2023 року відкрито провадження у цивільній справі за правилами спрощеного провадження, з повідомленням сторін.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17.02.2023 року відмовлено в задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_3 про забезпечення позову.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 12 серпня 2025 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М. про визнання вимоги протиправною відмовлено.

Відмовляючи в задоволені позову суд першої інстанції виходив з того, що у спірних правовідносинах відсутній факт притягнення сторонами одна одної до цивільно-правової відповідальності; оскаржувана Вимога не містить вимог про сплату позивачем неустойки; позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу існування причинно-наслідкового зв`язку між збройною агресією російської федерації, як обставини непереборної сили, та неможливістю Позивача належно виконувати договірні зобов`язання; позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу належного повідомлення відповідача, в порядку передбаченому п. 21 Договору позики посвідченому 18.08.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М. за реєстровим № 8038, про настання обставин непереборної сили. Що відповідно до умов договору позбавляє Позивача права посилатись на настання обставин непереборної сили.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі посилаючись на те, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим, ухваленим при неправильній оцінці доказів, наявних у матеріалах справи і як наслідок неправильних висновків суду, що в сукупності призвело до неправильного застосування норм матеріального права при порушенні норм процесуального права.

Вказує, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором позичальник звільняється від відповідальності визначеною ст. 625 ЦПК України.

Зазначає, що оскільки суд помилково зазначив, що договір позики є не споживчим, до нього застосовуються положення п. 5.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про іпотеку» яка зупиняє дію ст. 37 Закону України «Про іпотеку» у частині реалізації права іпотекодавця на набуття права власності на предмет іпотеки щодо нерухомого майна.

11 лютого 2026 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника ОСОБА_2 адвоката Огородник К.Я, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення а рішення без змін.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 адвокат Дрижакова Д.Ю. підтримала доводи апеляційної скарги.

Представник ОСОБА_2 адвокат Огородник К.Я. проти доводів апеляційної скарги заперечував, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду.

Позивача ОСОБА_1 , клопотання якої про участь в судовому засіданні в режимі ВКЗ було задоволено протокольною ухвалою Київського апеляційного суду від 27 травня 2026 року, було намагання під`єднати до судового засідання за допомогою програмного забезпечення «Easy con», разом з тим у визначений судом час позивач ОСОБА_1 не під`єдналася до системи «Easy con» у зв`язку з чим у апеляційного суду була відсутня можливість під`єднати її для участі в судовому засіданні.

Разом з тим, позивачем ОСОБА_1 не були виконані дії щодо під`єднання до системи, та під час спроб відповідача під`єднання до системи «Easy con», вона не з`явилася до судового засідання, зокрема у системі було зазначено, що позивач не під`єднаний та зв`язок з ним відсутній.

Відповідно до ч. 5 ст. 212 ЦПК України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, його представник, який подав відповідну заяву, крім випадку коли суд після призначення судового засідання чи під час такого засідання втратив технічну можливість забезпечити проведення відеоконференції.

Заявник самостійно обрав для себе зручний для нього спосіб участі в судовому засіданні - режим відеоконференції, суд створив йому належні технічні можливості. Однак обов`язок забезпечити явку та справність власних технічних засобів покладається на сторони. За таких обставин, право представника позивача на доступ до правосуддя не є порушеним.

Враховуючи викладе суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи без позивача ОСОБА_1 , оскільки саме на неї покладалась відповідальність для забезпечення технічної можливості провести відеоконференцію, разом з тим він не з`явився в мережі для проведення засідання в режимі відео конференції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Судом встановлено, що 18.08.2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено Договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М. за реєстровим №8038.

У забезпечення виконання зобов`язань Позичальника за Договором позики ОСОБА_1 в іпотеку було передано нерухоме майно, а саме квартира АДРЕСА_1 , про що укладено Договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М. 18.08.2021 року за реєстровим № 8039.

Відповідно до п.1 Договору позики Позикодавець передав, а Позичальник прийняв у власність грошові кошти в сумі 1 241 429,60, що є еквівалентом суми 46 322,00 доларів США за курсом продажу доларів США в АТ КБ «ПриватБанк» на день укладання цього договору.

Зазначену суму грошей Позичальник зобов`язався повернути Позикодавцеві в строк до 18.11.2021 року включно готівкою або в безготівковому порядку. Сторони встановили безпроцентний характер цього договору.

Відповідно до п.3 Договору позики за погодженням між сторонами повернення позики здійснюватиметься частинами, у такі строки та розміри: до 18.09.2021 року - еквівалент 874,00 доларів США у гривнях; до 18.10.2021 року - еквівалент 874,00 доларів США у гривнях; до 18.11.2021 року - еквівалент 44 574,00 доларів США у гривнях.

18.11.2021 року Договором про внесення змін до Договору позики, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М. за реєстровим № 8038, п.1 Договору позики викладений у новій редакції: «Позикодавець передав, а Позичальник прийняв у власність грошові кошти в сумі 1 304 357,60 (Один мільйон триста чотири тисячі триста п`ятдесят сім гривень 60 копійок), що є еквівалентом суми 48 944,00 доларів США за курсом продажу доларів США в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на день укладання цього договору.

Зазначену суму грошей Позичальник зобов`язався повернути Позикодавцеві в строк до 18.02.2022 року включно готівкою або в безготівковому порядку.

Відповідно до п.3 Договору позики за погодженням між сторонами повернення позики здійснюватиметься частинами, у такі строки та розміри: до 18.09.2021 року - еквівалент 874,00 доларів США у гривнях; до 18.10.2021 року - еквівалент 874,00 доларів США у гривнях; до 18.11.2021 року - еквівалент 874,00 доларів США у гривнях; до 18.12.2021 року - еквівалент 874,00 доларів СТІТА у гривнях; до 18.01.2022 року - еквівалент 874,00 доларів США у гривнях; до 18.02.2022 року - еквівалент 44 574,00 доларів США у гривнях.

Відповідний договір про внесення змін до Договору іпотеки від 18.08.2021 року було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М. 18.11.2021 року та зареєстровано за № 11211.

16.02.2022 року Договором про внесення змін до Договору позики, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М. за реєстровим № 8038, п.1 Договору позики викладений у новій редакції: «Позикодавець передав, а Позичальник прийняв у власність грошові кошти в сумі 1 459 317,80 (Один мільйон чотириста п`ятдесят дев`ять тисяч триста сімнадцять гривень 80 копійок), що є еквівалентом суми 51 566,00 доларів США за курсом продажу доларів США в АТ КБ «ПриватБанк» на день укладання цього договору.

Зазначену суму грошей Позичальник зобов`язався повернути Позикодавцеві в строк до 18.05.2022 року включно готівкою або в безготівковому порядку.

Відповідно до п.3 Договору позики за погодженням між сторонами повернення позики здійснюватиметься частинами, у такі строки та розміри: до 18.09.2021 року - еквівалент 874,00 доларів США у гривнях; до 18.10.2021 року - еквівалент 874,00 доларів СІНА у гривнях; до 18.11.2021 року - еквівалент 874,00 доларів США у гривнях; до 18.12.2021 року - еквівалент 874,00 доларів США у гривнях; до 18.01.2022 року - еквівалент 874,00 доларів США у гривнях; до 18.02.2022 року - еквівалент 874,00 доларів США у гривнях; до 18.03.2022 року - еквівалент 874,00 доларів США у гривнях; до 18.04. 2022 року - еквівалент 874,00 доларів США у гривнях; до 18.05. 2022 року - еквівалент 44 574,00 доларів США у гривнях.

Відповідний договір про внесення змін до Договору іпотеки від 18.08. 2021 року було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М. 16 лютого 2022 року та зареєстровано за №1173.

Відповідно до п. 5.3. Договору іпотеки у разі порушення Іпотекодавцем зобов`язань за цим договором, Іпотекодержатель надсилає Іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення, оформлену відповідно до вимого Закону України «Про іпотеку». У вимозі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на Предмет іпотеки.

17.10.2022 року позивачу стало відомо про Вимогу про усунення порушень (в порядку ст.35 Закону України «Про іпотеку»), посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М. 09 серпня 2022 року за реєстровим № 2088. Вказана вимога надійшла приватним повідомленням на номер телефона позивача через Wats App.

У зазначеній вимозі ОСОБА_2 вимагає протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня отримання цієї вимоги про усунення порушень, повернути надану позику в повному обсязі, а саме сплатити у повному обсязі суму заборгованості за позикою в розмірі - 1 845 363,60 гривень, що є еквівалентом суми 47 196,00 доларів США за курсом продажу доларів США в АТ КБ «ПриватБанк» станом на 09 серпня 2022 року - залишок за договором позики.

Зазначено, що якщо в термін 30 (тридцяти) днів з дня отримання цієї вимоги про усунення порушень, не буде усунено порушення умов Договору позики, то у відповідності зі статтею 37 Закону України «Про іпотеку» та на підставі Договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М. 18 серпня 2021 року за реєстровим №8039, відповідач матиме право зареєструвати право власності на Предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 на своє ім`я.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.

За правилами ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).

При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Згідно з ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.2 ст.43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.

За вимогами ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» споживче кредитування - правовідносини щодо надання, обслуговування та повернення споживчого кредиту.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» - споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» - договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право надавати споживчі кредити.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення Закону України «Про споживче кредитування», оскільки наданий суду договір позики не є договором про споживче кредитування у розумінні зазначеного Закону.

Зокрема, зі змісту договору не вбачається, що позика надавалася для задоволення споживчих потреб позичальника. Крім того, позикодавцем за договором виступила фізична особа, а не банк чи інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право надавати споживчі кредити. Також умовами договору не передбачено процентної ставки за користування грошовими коштами. З огляду на це, доводи апеляційної скарги щодо необхідності застосування до спірних правовідносин законодавства про споживче кредитування є необґрунтованими.

А тому доводи апеляційної скарги в частині незастосування до спірних правовідносин пункту 5-2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про іпотеку» є необґрунтованими.

Зазначена норма зупиняє дію статті 37 Закону України «Про іпотеку» у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки щодо нерухомого майна, однак застосовується до правовідносин, які відповідають умовам, визначеним законом а саме до договорів споживчого кредитування, проте оскільки у цій справі спірні правовідносини виникли з договору позики між фізичними особами, який не є договором споживчого кредитування, підстави для застосування вказаних положень Закону України «Про іпотеку» відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України - зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України - зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України - порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України - у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України - боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Доводи апеляційної скарги про те, що у період дії в Україні воєнного чи надзвичайного стану, у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором позики, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, є необґрунтованими.

Дійсно, на період дії воєнного стану законодавством передбачено обмеження щодо стягнення з позичальника відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання, зокрема передбаченої статтею 625 ЦК України, а також штрафних санкцій. Водночас у цій справі предметом та підставами позову є визнання вимоги протиправною, а не стягнення інфляційних втрат, трьох відсотків річних чи штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов`язання.

За таких обставин посилання апелянта на зазначені положення закону не спростовують висновків суду першої інстанції та не є підставою для задоволення апеляційної скарги.

Аналіз наведених правових норм та встановлених обставин дає колегії суддів підстави для висновку, що розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин і нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, дослідив наявні у справі докази і дав їм належну правову оцінку, дійшов обґрунтованого висновку.

Конституцією України передбачено, що всі рівні перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (статті 24 та 129).

Аргументи, зазначені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, були перевірені судом першої інстанції, їм судом надана мотивована оцінка.

Згідно з підпунктом б), в) пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що: «у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».

Тому, з урахуванням висновку щодо суті апеляційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Оскільки Київський апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення а рішення Печерського районного суду м. Києва від 12 серпня 2025 року - без змін, розподіл судових витрат Київським апеляційним судом не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 390 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 12 серпня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач А. М. Стрижеус

Судді: Л. Д. Поливач

О. І. Шкоріна