Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №369/12885/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 22-ц/824/13086/2026

Справа № 369/12885/25

П О С Т А Н О В А

Іменем України

16 вересня 2026 року

м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,

за участю секретаря Діденка А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником Красіловським Володимиром Степановичем , на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області, постановлену у складі судді Пінкевич Н.С. в м. Київ 21 травня 2026 року про залишення позову без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного сумісного майна,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи,

в с т а н о в и в :

У липні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із даним позовом, просила стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за неподільні речі (транспортний засіб) в розмірі 128400 грн., визнати за ОСОБА_3 право власності на транспортний засіб - автомобіль Volvo V50, об`єм двигуна 1560, рік випуску 2009, кузов № НОМЕР_1 , первинна реєстрація транспортного засобу, придбаного в торгівельній організації, який ввезено з-за кордону (ТСЦ № 8046) - 25 жовтня 2022 року, зареєстрований за відповідачем ОСОБА_3 , оціночною вартістю 256800 грн.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 травня 2026 року позов ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Позивач ОСОБА_1 у особі представника Красіловського В.С. , не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали, порушення норм процесуального права, просила скасувати ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 травня 2026 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилалася на те, що 08 грудня 2025 року представником позивача - адвокатом Красіловським В.С. через зареєстрований електронний кабінет у підсистемі Електронний суд було подано заяву про розгляд справи без участі позивача та представника позивача за поданими документами до справи (вхідний № 62824/25-Вх, вхідна дата 10 грудня 2025 року). В заяві також зазначалося, що сторона позивача позовні вимоги підтримує в повному обсязі, та проти заочного розгляду справи не заперечує. Копія заяви про розгляд справи без участі від 08 грудня 2025 року, реєстраційна картка документа та знімки екрану електронного кабінету в підсистемі Електронний суд додаються.

Адвокатом Красіловським В.С. після отримання ухвали про залишення позову без розгляду було подано адвокатський запит до суду першої інстанції, в якому він просив надати інформацію, чи надходила до суду заява від 08 грудня 2025 року про розгляд справи без участі позивача та його представника по справі № 369/12885/25.

Наводила зміст ст. 257 ЦПК України, зазначала, що оскільки 08 грудня 2025 року представником позивача - адвокатом Красіловським В.С. подано заяву про розгляд справи без участі позивача та її представника за поданими документами, суд першої інстанції безпідставно постановив ухвалу від 21 травня 2026 року про залишення позову без розгляду, чим порушив норми процесуального права.

Відзивів на апеляційну скаргу не надійшло.

В судове засідання учасники справи не з`явились, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи шляхом направлення судових повісток-повідомлень: позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 - на поштові адреси, представник позивача Красіловський В.С. - до електронного суду.

Від представника позивача Красіловського В.С. надійшло клопотання про розгляд справи у його відсутності.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, передумовою якого є не відсутність учасників справи, а неможливість вирішення спору в судовому засіданні (правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 25 червня 2024 року в справі № 359/6678/19, провадження № 61-17877св23).

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності учасників справи, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у підготовче судове засідання 21 квітня 2025 року позивачка або її представник адвокат Красіловський В.С. не з`явилися, тому судом оголошено перерву. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується доставкою повістки та ухвали від 29 грудня 2025 року в електронний кабінет представника позивача - адвоката Красіловського В.С., причини неявки суду не повідомляли. У підготовче судове засідання 21 травня 2025 року позивачка або її представник адвокат Красіловський В.С. не з`явилися. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується доставкою смс-повідомлення на номер, який вказаний у позовній заяві та доставкою повістки в електронний кабінет представника позивача - адвоката, причини неявки суду не повідомляли, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Залишаючи позов без розгляду ухвалою від 21 травня 2026 року на підставі п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд першої інстанції виходив із того, що позивач або її представник, які належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання, повторно не з`явилися до суду, не підтримавши вимоги в судовому засіданні, із заявою про розгляд справи за їх відсутності не зверталися, їх нез`явлення перешкоджає розгляду справи, що є підставою для залишення позову без розгляду.

Однак з такими висновками апеляційний суд не може погодитися, виходячи із наступного.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, має тлумачитися з урахуванням верховенства права, яке вимагає, щоб сторони у справі мали ефективний судовий засіб, що давав би їм можливість заявляти про свої громадянські права. Це положення втілює «право на суд», право на доступ до якого, тобто право на звернення до суду у цивільних справах, є лише одним аспектом; однак це аспект, який фактично дає можливість скористатися додатковими гарантіями, викладеними в пункті 1 статті 6 Конвенції.

У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на «розгляд» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», заява № 48778/99).

Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має застосовуватися на практиці і бути ефективним (рішення у справі «Белле проти Франції» від 04 грудня 1995 року).

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Частиною першою статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Аналіз зазначених норм права вказує на те, що ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати участь у судовому процесі. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

У постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18 листопада 2022 року у справі № 905/458/21, на яку містяться посилання в апеляційній скарзі, зазначено, що:

«учасник справи має право: а) брати участь в судових засіданнях (особисто або через представника); б) не брати участі в судових засіданнях, подавши клопотання про розгляд справи за його відсутності, крім випадків, коли суд визнав явку учасника обов`язковою.

Аналіз зазначених норм процесуального права свідчить про те, що учасник справи не може відмовитися від свого права на участь в судових засіданнях за принципом мовчання, його волевиявлення щодо цього має бути формалізовано.

Правове значення для прийняття судом рішення про залишення позову без розгляду з підстави нез`явлення позивача у судове засідання, передбаченої цими нормами процесуального права, має одночасна наявність таких обставин, так звані умови для залишення позову без розгляду у випадку неявки позивача в судове засідання: 1) належне повідомлення судом позивача про час і місце судового засідання; 2) неявка позивача в судове засідання або неповідомлення позивачем суду причин його неявки в судове засідання; 3) неподання позивачем суду заяви про розгляд справи за його відсутності.

Неявка позивача або його представника в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин неявки може означати втрату позивачем юридичного інтересу до розгляду його справи судом.

Разом з цим у разі, якщо позивач не з`явився в судове засідання, однак, повідомив суду інформацію про причини своє неявки, суд має здійснити оцінку поважності таких причин. За відсутності такого повідомлення суд приймає рішення про залишення заяви без розгляду.

Питання поважності причин є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються відповідні обставини. Поважними причинами є лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язуються з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне вчинення певної процесуальної дії».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року в справі № 756/6049/19 (провадження № 61-4177св21) вказано, що:

«залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв`язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому. Однією з підстав для залишення позову без розгляду є повторна, тобто двічі поспіль, неявка в судове засідання позивача, якщо від нього не надходило заяви про розгляд справи без його участі та існують перешкоди для такого розгляду.

При цьому позивач має бути належним чином і в установленому порядку повідомлений про дату, час і місце як першого, так і другого судового засідання, в яке він не з`явився. Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого учасник справи самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами. Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо нез`явлення позивача є перешкодою для розгляду справи. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи.

Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи. З матеріалів справи вбачається, що заява про розгляд справи за відсутності позивача ані позивачем, ані його представником подана не була. Правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача».

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 19 листопада 2025 року у справі № 379/527/23 (провадження № 61-4265св24).

Із матеріалів справи вбачається, що ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 липня 2025 року відкрито провадження по справі, визначено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання (а. с. 29 - 30).

Згідно з розпорядженням керівника апарату Києво-Святошинського районного суду Київської області Распутної Н.О. № 2068 від 23 грудня 2025 року щодо повторного автоматичного розподілу справи № 369/12885/25 та протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 24 грудня 2025 року вказану справу передано на розгляд судді Пінкевич Н.С. (а. с. 37).

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 грудня 2025 року було прийнято до провадження вищевказану справу та призначено підготовче судове засідання на 21 квітня 2026 року (а. с. 38).

Про дату, час і місце розгляду справи учасники справи повідомлялися судовими повістками, в тому числі представник позивача, що підтверджується довідкою Києво-Святошинського районного суду Київської області про доставку судової повістки в електронний кабінет представника позивача Красіловського В.С. 28 січня 2026 року (а. с. 41).

У підготовче судове засідання 21 квітня 2025 року позивач або її представник адвокат Красіловський В.С. не з`явилися, тому судом оголошено перерву до 21 травня 2026 року (а. с. 48).

Про дату, час і місце розгляду справи учасники справи повідомлялися судовими повістками, в тому числі представник позивача, що підтверджується довідкою Києво-Святошинського районного суду Київської області про доставку судової повістки в електронний кабінет представника позивача Красіловського В.С. 24 квітня 2026 року (а. с. 55).

Разом із тим, 08 грудня 2025 року представником позивача - адвокатом Красіловським В.С. через зареєстрований електронний кабінет у підсистемі Електронний суд було подано заяву про розгляд справи без участі позивача та представника позивача за поданими документами до справи (вхідний № 62824/25-Вх, вхідна дата 10 грудня 2025 року). В заяві також зазначалося, що сторона позивача позовні вимоги підтримує в повному обсязі, та проти заочного розгляду справи не заперечує.

Листом Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 червня 2026 року на адвокатський запит підтверджено, що згідно даних автоматизованої системи документообігу суду, 08 грудня 2025 року до суду надійшла заява адвоката Красіловського В.С. про розгляд справи № 369/12885/25 без участі, зареєстрована за вх. № 62824 від 10 грудня 2025 року.

Наведені обставини також підтверджуються копією заяви про розгляд справи без участі від 08 грудня 2025 року, реєстраційною карткою документа та знімками екрану електронного кабінету в підсистемі Електронний суд, долучених до апеляційної скарги, однак були залишені поза увагою суду першої інстанції, який дійшов хибного протилежного висновку, що заява про розгляд справи за його відсутності позивачем не подавалась.

Враховуючи, що в даному випадку представником позивача була подана заява про розгляд справи у його відсутності, а також ту обставину, що суд мав можливість розглянути справу за відсутності представника позивача за наявними матеріалами справи, оскільки явку представника позивача не визнано обов`язковою мотивованою ухвалою, суд першої інстанції безпідставно залишив позов у даній справі без розгляду.

Позивач не відмовлялася в будь-який опосередкований спосіб від своїх вимог і в матеріалах справи відсутні докази про втрату її інтересу до власної позовної заяви, відтак, використаний судом процесуальний засіб у виді залишення позову без розгляду не є пропорційним досягнутій цілі обмеження права позивача на судовий захист.

Аналізуючи фактичні обставини справи, вимоги процесуального права, апеляційний суд вважає, що підстави для залишення позову без розгляду були відсутні, доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про залишення позову без розгляду з підстав, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

Відповідно до приписів п. 3, 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Виходячи із вищевикладеного, ухвала Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 травня 2026 року про залишення позову без розгляду не може вважатись законною та обґрунтованою, не може залишатися в силі та підлягає скасуванню.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 379 ЦПК України, оскільки ухвала, що перешкоджає подальшому провадженню, постановлена з невідповідністю висновків суду, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, із порушенням норм процесуального права.

Керуючись ст. 367, 374, 379, 381, 382 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником Красіловським Володимиром Степановичем , задовольнити.

Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 травня 2026 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: Кашперська Т.Ц.

Судді: Фінагеєв В.О.

Яворський М.А.