Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №6-179/2010 — Київський апеляційний суд

справа № 6-179/2010

провадження № 22-ц/824/7678/2026

головуючий у суді І інстанціїГалаган В.І.

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Писаної Т.О.

суддів - Приходька К.П., Журби С.О.

за участю секретаря судового засідання - Івкової Д.Л.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк» на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 16 січня 2026 року у цивільній справі за заявою Акціонерного товариства «Сенс Банк», заінтересована особа: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про видачу дублікату виконавчого листа та заміну стягувача його правонаступником,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2025 року до Дніпровського районного суду міста Києва надійшла заява Акціонерного товариства «Сенс Банк», заінтересована особа: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про видачу дублікату виконавчого листа та заміну стягувача його правонаступником.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 16 січня 2026 року заяву Акціонерного товариства «Сенс Банк», заінтересована особа: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про видачу дублікату виконавчого листа та заміну стягувача його правонаступником, - повернуто суб`єкту звернення.

Не погоджуючись із указаною ухвалою представник Акціонерного товариства «Сенс Банк» - Гаполяк Олег Володимирович звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що представником апелянта копію заяви про видачу дубліката виконавчого листа та заміну сторони стягувача у виконавчому листі було направлено на усі відомі адреси ОСОБА_1 .

Зазначає, що до заяви про видачу дубліката виконавчого листа та заміну сторони стягувача у виконавчому листі долучено бланк опису вкладення, завірений відповідним відділенням зв`язку, разом з фінансовим чеком про відправлення, що міститься в додатках з порядковими номерами 12, 13, 14.

Вважає, що повернення заяви про видачу дубліката виконавчого листа та заміну сторони стягувача у виконавчому листі з підстав ненадання доказів надсилання її копії учаснику справи (провадження), є перешкодою у доступі до судочинства.

Відзив на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надходив.

У судове засідання 15 вересня 2026 року учасники справи не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.

Відповідно до положень статей 223, 372 ЦПК України неявка належним чином повідомлених учасників справи не перешкоджає її апеляційному розгляду.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Разом з тим частина друга вказаної статті передбачає, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Тобто, процесуальним законом суду апеляційної інстанції надано право розгляду справи за відсутності сторін, які належним чином повідомлені про розгляд справи.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, передумовою якого є не відсутність учасників справи, а неможливість вирішення спору в судовому засіданні (правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 25 червня 2024 року в справі №359/6678/19, провадження № 61-17877св23).

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, дійшла висновку про наявність підстав для її скасування.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною другою статті 183 ЦПК України до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).

Частиною четвертою статті 183 ЦПК України передбачено, що суд, встановивши, що письмову заяву, клопотання чи заперечення подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Разом з тим застосування наведеної процесуальної норми має здійснюватися не формально, а з урахуванням завдань цивільного судочинства, принципів змагальності, пропорційності та забезпечення права особи на доступ до суду.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, АТ «Сенс Банк», звертаючись до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа та заміну стягувача його правонаступником, долучило до заяви документи на підтвердження направлення її копій учасникам справи.

При цьому в апеляційній скарзі представник АТ «Сенс Банк» зазначає, що копію заяви з додатками було направлено на усі відомі заявнику адреси ОСОБА_1 , а на підтвердження такого направлення до матеріалів заяви долучено бланки опису вкладення, завірені відповідним відділенням поштового зв`язку, та фінансові документи, що підтверджують оплату поштових послуг.

Отже, висновок суду першої інстанції про те, що заявником взагалі не долучено доказів направлення копії заяви учасникам справи, не відповідає фактичним обставинам, оскільки такі документи були подані заявником та містяться серед додатків до заяви.

Суд першої інстанції, пославшись на необхідність подання оригіналів опису вкладення та документа, що підтверджує надання поштових послуг, фактично звів перевірку дотримання вимог частини другої статті 183 ЦПК України виключно до формального дослідження способу оформлення доказів, не надавши належної оцінки їх змісту та сукупності.

Водночас сама по собі наявність певних недоліків в оформленні доказів направлення процесуального документа не може автоматично свідчити про відсутність такого направлення, якщо з поданих матеріалів можливо встановити факт вчинення заявником відповідної процесуальної дії.

У цьому контексті колегія суддів враховує правові підходи Верховного Суду щодо необхідності уникнення надмірного формалізму при застосуванні процесуальних норм.

Так, Верховний Суд у постанові від 05 серпня 2020 року у справі № 177/1163/16-ц зазначив, що при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, оскільки надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини також послідовно наголошує, що процесуальні правила покликані забезпечувати належне здійснення правосуддя, однак їх застосування не повинно перетворюватися на надмірний формалізм, який перешкоджає особі отримати розгляд її вимог судом. Зокрема, у справі «Zubac v. Croatia» ЄСПЛ наголосив на необхідності забезпечення практичного та ефективного, а не лише теоретичного доступу до суду. Аналогічний підхід застосовується у практиці Верховного Суду.

Колегія суддів звертає увагу, що встановлена законом вимога про направлення іншим учасникам справи копії процесуального документа спрямована на забезпечення принципу змагальності та надання іншій стороні можливості ознайомитися з відповідними вимогами й належним чином реалізувати свої процесуальні права.

Разом з тим у цій справі така процесуальна мета не була порушена.

З матеріалів справи вбачається, що заявник вжив заходів для повідомлення заінтересованих осіб про подання відповідної заяви, а суд першої інстанції, вирішуючи питання про повернення заяви, не встановив, що заінтересована особа фактично була позбавлена можливості отримати її копію або реалізувати свої процесуальні права.

За таких обставин повернення заяви без її розгляду по суті лише з формальних підстав, пов`язаних із оцінкою форми документів, поданих на підтвердження направлення копії заяви, не відповідає принципу пропорційності між застосованим процесуальним обмеженням та його метою.

Більше того, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на доступ до суду є складовою права на справедливий суд.

Право на доступ до суду має бути не лише формальним, а практичним та ефективним. Як зазначав Верховний Суд, надмірний формалізм при застосуванні процесуальних норм може становити неправомірне обмеження права особи на доступ до суду.

Колегія суддів вважає, що у цьому випадку суд першої інстанції, встановивши наявність документів, поданих заявником на підтвердження направлення заяви, повинен був оцінити їх у сукупності та з`ясувати, чи дійсно вони не підтверджують виконання заявником передбаченого законом процесуального обов`язку.

Натомість суд фактично ототожнив відсутність певного способу документального оформлення поштового відправлення з відсутністю самого факту направлення заяви, що за конкретних обставин цієї справи є проявом надмірного формалізму.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

З огляду на наведене колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність передбачених частиною четвертою статті 183 ЦПК України підстав для повернення заяви АТ «Сенс Банк».

Висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, а оскаржувана ухвала постановлена з помилковим застосуванням норм процесуального права, що відповідно до статті 379 ЦПК України є підставою для її скасування.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу АТ «Сенс Банк» задовольнити, ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва скасувати, а матеріали за заявою АТ «Сенс Банк» про видачу дубліката виконавчого листа та заміну стягувача його правонаступником направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. 7, 367, 374, 379, 381, 382, 389 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк» задовольнити.

Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 16 січня 2026 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.О. Писана

Судді К.П. Приходько

С.О. Журба