Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №757/11236/25-ц — Київський апеляційний суд

справа № 757/11236/25-ц головуючий у суді І інстанції Литвинова І.В.

провадження № 22-ц/824/10354/2026 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді Березовенко Р.В.,

суддів: Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,

з участю секретаря Щавлінського С.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 поданою представником - адвокатом Бойком В`ячеславом Володимировичем на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 07 квітня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про стягнення безпідставно списаних коштів,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2025 року ОСОБА_2 звернувся до Печерського районного суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про стягнення безпідставно списаних коштів.

19 березня 2025 року ухвалою судді у справі відкрито провадження, для розгляду за правилами спрощеного провадження з викликом сторін.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 07 квітня 2026 року позовну заяву залишено без розгляду.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, 09 квітня 2026 року представником ОСОБА_1 - адвокатом Бойко В.В. через систему «Електронний суд» було подано до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій представник просить скасувати ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 07 квітня 2026 року, як таку що перешкоджає подальшому провадженню у справі, та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що 09 квітня 2026 року адвокат Бойко В.В. у застосунку "Електронний суд" отримав ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 07 квітня 2026 року, якою позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про стягнення безпідставно списаних коштів, залишено без розгляду, з підстав повторної неявки позивача та представника у судове засідання.

Разом з цим, представник апелянта не погоджується з такими висновками суду, оскільки ним 06 квітня 2026 року через систему "Електронний суд" відправлено до Печерського районного суду м. Києва заяву про розгляд цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про стягнення безпідставно списаних коштів, яка призначена на 07 квітня 2026 року о 10:15 год. без участі сторони позивача.

Таким чином, представник апелянта вважає, що ухвала про залишення без розгляду постановлена без повного з`ясування обставин, які стали підставою для залишення позовної заяви без розгляду.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 18 травня 2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 поданою представником -адвокатом Бойком В`ячеславом Володимировичем на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 07 квітня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про стягнення безпідставно списаних коштів.

27 травня 2026 року через систему «Електронний суд» представником ПАТ КБ «Приватбанк» - адвокатом Рожко С.М. подано відзив на апеляційну скаргу, у якому останній не погоджується з доводами представника позивача, оскільки стверджує, що датою отримання судом документа є 08 квітня 2026 року.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 08 липня 2026 року призначено справу до розгляду з повідомленням учасників справи.

У судове засідання апелянт не з`явився про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Разом з цим, від представника ОСОБА_1 - адвоката Бойко В.В. 13 вересня 2026 року через систему «Електронний суд» направлено заяву про розгляд справи без участі скаржника та його представника.

Представник відповідача Рожко С.М. в судовому засіданні заперечував щодо задоволення скарги у повному обсязі.

Заслухавши думку представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Суд першої інстанції залишаючи позов без розгляду дійшов висновку, що у судові засідання у справі, які призначалися поспіль: на 12 лютого 2026 року, 07 квітня 2026 року, про які позивач ОСОБА_1 та його представник Бойко В.В. були повідомлені належним чином через Електронний суд, не з`явилися, про причини неявки до суду не повідомили, заяв про розгляд справи за їх відсутності на підставі наявних у матеріалах справи письмових доказів не надходило.

Таким чином, суд першої інстанції у відповідності до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України, залишив позовну заяву без розгляду.

Колегія суддів, перевіривши оскаржуване рішення, у межах доводів апеляційної скарги, не погоджується з висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначена рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається Цивільним процесуальним кодексом України.

Відповідно до частин 1 - 4 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до частини 1 статті 42 ЦПК України, у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.

За змістом пункту 2 частини 1 статті 43 ЦПК України учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (частина 1 статті 48 ЦПК України).

Згідно зі статтею 49 ЦПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою.

При цьому за змістом частини 3 статті 196 ЦПК України учасник справи може відмовитися від свого права брати участь в судовому засіданні, заявивши клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Отже, учасник справи має право: а) брати участь в судових засіданнях (особисто або через представника); б) не брати участі в судових засіданнях, подавши клопотання про розгляд справи за його відсутності, крім випадків, коли суд визнав явку учасника обов`язковою.

Аналіз зазначених норм процесуального права свідчить про те, що учасник справи не може відмовитися від свого права на участь в судових засіданнях за принципом мовчання, його волевиявлення щодо цього має бути формалізовано.

Дії суду у випадку неявки в судове засідання учасника справи визначені у статті 223 ЦПК України, відповідно до частини 5 якої, у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його не з`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

У системно-логічному зв`язку із цією нормою перебуває норма, закріплена у пункті 3 частини 1 статті 257 ЦПК України, яка визначає, що суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Системний аналіз змісту частини 5 статті 223 та пункту 3 частини 1 статті 257 ЦПК України свідчить про те, що процесуальним наслідком повторної неявки позивача в судове засідання є залишення позову без розгляду.

Залишення позовної заяви без розгляду - це форма закінчення справи без ухвалення рішення, яка застосовується, як правило, у зв`язку з порушенням заінтересованими особами умов реалізації права на звернення до суду і не перешкоджає повторному зверненню до суду з таким же позовом. Заява залишається без розгляду за наявності точно встановлених в законі обставин, які свідчать про недодержання умов реалізації права на звернення до суду за захистом і можливість застосування яких не втрачена.

Правове значення для прийняття судом рішення про залишення позову без розгляду з підстави повторного нез`явлення позивача в судове засідання, передбаченої вищенаведеними нормами процесуального права, має одночасна наявність таких обставин, так звані умови для залишення позову без розгляду у випадку неявки позивача в судове засідання: 1) належне повідомлення судом позивача про час і місце судового засідання; 2) повторна неявка позивача в судове засідання або неповідомлення позивачем суду причин його неявки в судове засідання; 3) неподання позивачем суду заяви про розгляд справи за його відсутності.

Проаналізувавши положення частини 5 статті 223 та пункту 3 частини 1 статті 257 ЦПК України, можна стверджувати, що зазначені норми процесуального права не передбачають можливості інших варіантів дій суду, окрім залишення позовної заяви без розгляду. Формулювання "суд залишає позов без розгляду" виражає імперативну вказівку суду (судді) щодо заборони продовження розгляду справи, щодо завершення судового провадження без винесення рішення.

З огляду на викладене колегія суддів констатує, що повноваження суду залишити позов без розгляду, передбачені цими нормами процесуального права відносяться до імперативних.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain", заява № 11681/85, зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Необхідно враховувати, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що кожна сторона, яка задіяна в судовому розгляді, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у справі за її участю, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Цивільний процесуальний закон передбачає порядок судового розгляду справи у змагальному порядку за участю обох сторін.

Неявка позивача або його представника в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин неявки може означати втрату позивачем юридичного інтересу до розгляду його справи судом.

Положення частини 5 статті 223 та пункту 3 частини 1 статті 257 ЦПК України передбачають подання позивачем до суду заяви про розгляд справи за його відсутності. Тобто право позивача як особи, яка подала позов та зацікавлена в його розгляді, не бути присутнім у судовому засіданні кореспондується з його обов`язком подати до суду відповідну заяву про розгляд справи за його відсутності.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції керуючись п. 3 частини 1 статті 257 ЦПК України, дійшов передчасних висновків щодо залишення позовної заяви без розгляду, оскільки з матеріалів справи встановлено, що представником позивача через систему «Електронний суд» було виконано свій процесуальний обов`язок і подано заяву про розгляд справи за відсутності сторони позивача.

Колегія суддів вбачає, що даний документ був сформований у системі «Електронний суд» 06 квітня 2026 року та зареєстрований судом 07 квітня 2026 року, що підтверджується відміткою суду (а.с. 101 -102).

Також, відправлення даної заяви представником позивача підтверджується відомостями з системи «Електронний суд» до яких колегія суддів має відкритий доступ, з якої вбачається, що 07 квітня 2026 наявна картка реєстраційного документу, у якому міститься заява, на яку посилається представник апелянта.

Відтак, колегією суддів встановлено, що станом на 07 квітня 2026 року (день судового засідання) представником позивача були вчинені дії, які вказують на зацікавленість сторони у розгляді справи, а тому підстави для залишення позовної заяви без розгляду на день постановлення ухвали у суду першої інстанції були відсутні.

Колегія суддів не приймає до уваги відмітку «отримано 08 квітня 2026 року», яка проставлена на заяві про розгляд справи без участі, оскільки вона не містить ідентифікуючих даних особи, яка прийняла дану заяву та доказів її надходження до суду саме 08 квітня 2026 року.

Крім цього, колегія суддів звертає увагу, що представник позивача є користувачем системи «Електронний суд» через який місцевий суд і повідомляв останнього про розгляд справи, а тому при вирішенні питання щодо залишення позовної заяви без розгляду необхідність у перевірці надходжень заяв та клопотань через вказану систему для суду є обов`язковою.

За таких обставин, з огляду на наявність у матеріалах справи заяви представника позивача про розгляд справи без його участі, колегія суддів вважає, що відсутні підстави виснувати про повторність неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача та його представника, у зв`язку із чим висновкисуду про залишення позову без розгляду є такими, що порушують норми процесуального права, а саме право позивача на розгляд його справи і ухвалення судового рішення по суті спору за його відсутності.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, внаслідок чогодійшов помилкового та передчасного висновку про наявність правових підстав для залишення позовної заяви без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України порушення норм процесуального права, яке призвело до помилковості ухвали є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку про скасування ухвали суду першої інстанції з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 374, 379, 382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 подану представником - адвокатом Бойком В`ячеславом Володимировичем - задовольнити.

Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 07 квітня 2026 року - скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст постанови виготовлено 17 вересня 2026 року.

Головуючий: Р.В. Березовенко

Судді: О.Ф. Лапчевська

Г.І. Мостова