Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №759/9822/26 — Київський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року місто Київ

Справа № 759/9822/26

Апеляційне провадження № 33/824/3629/2026

Київський апеляційний суд у складі судді Желепи О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Живиці Олега Олександровича на постанову Святошинського районного суду міста Києва від 11 червня 2026 року (суддя Жмудь В.О.)

у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ст. 124 та ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 628650 від 31 березня 2026 року, ОСОБА_1 31 березня 2026 року о 15 год. 00 хв. у місті Києві на пров. Святошинському, 3-А керував транспортним засобом «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запахом алкоголю з порожнини рота, порушенням мови та нестійкою ходою. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки та у лікаря-нарколога відмовився, що зафіксовано нагрудними відеокамерами № 474392, 473789. Від керування транспортним засобом ОСОБА_1 відсторонено шляхом залишення автомобіля на місці події. Своїми діями він порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 628642 від 31 березня 2026 року, ОСОБА_1 того ж дня о 15 год. 00 хв., керуючи вказаним транспортним засобом та рухаючись заднім ходом на пров. Святошинському, 3-А у місті Києві, не переконався у безпечності маневру та здійснив наїзд на припаркований транспортний засіб «Toyota RAV4», реєстраційний номер НОМЕР_3 . Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 10.9 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП.

Святошинський районний суд міста Києва постановою від 11 червня 2026 року ОСОБА_1 визнав винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП, і застосував до нього адміністративні стягнення: за ст. 124 КУпАП - штраф у розмірі 850 грн; за ч. 1 ст. 130 КУпАП - штраф у розмірі 17 000 грн із позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. На підставі ст. 36 КУпАП остаточно наклав адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн із позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік та стягнув судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Не погодившись із постановою в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, його захисник - адвокат Живиця О.О. 17 червня 2026 року подав апеляційну скаргу, у якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та закрити провадження у справі щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що на час події ОСОБА_1 не перебував у стані алкогольного сп`яніння, а зафіксовані працівниками поліції зовнішні ознаки бути наслідком хронічного захворювання печінки - цирозу печінки стадії субкомпенсації, класу B за Чайлд-П`ю, що підтверджується випискою з історії хвороби № 312752 від 22 травня 2026 року, чому суд першої інстанції не надав належної оцінки та безпідставно визнав доведеним керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Посилається на порушення встановленого порядку огляду, оскільки працівники поліції пропонували ОСОБА_1 пройти огляд «на місці або у лікаря-нарколога», однак не назвали конкретного закладу охорони здоров`я та його адреси, письмове направлення на огляд йому не вручали, а відомості у направленні про доставлення 31 березня 2026 року о 15 год. 45 хв. до КНП «Київська міська клінічна лікарня № 10» не відповідають фактичним обставинам.

Крім того направлення було заповнено вже після складання протоколів, ОСОБА_1 фактично не доставляли до закладу охорони здоров`я, а тому він не відмовлявся від огляду безпосередньо у такому закладі, що свідчить про недопустимість зібраних доказів та відсутність складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Живиця О.О. апеляційну скаргу підтримали, просили її задовольнити з підстав, викладених у ній.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність, обґрунтованість і вмотивованість постанови суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

У рішенні у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року Європейський суд з прав людини зазначив, що особи, які володіють або керують автомобілями, підпадають під дію спеціальних правил, оскільки використання транспортних засобів потенційно може завдати серйозної шкоди. Реалізуючи право керувати автомобілем, особа погоджується нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За змістом наведених положень відмова від проходження огляду є самостійним складом адміністративного правопорушення, альтернативним керуванню транспортним засобом у стані сп`яніння. Відмовою є свідома, вольова та однозначна поведінка водія, який після законної вимоги поліцейського пройти огляд, роз`яснення способів його проведення та наслідків відмови не погоджується пройти такий огляд або своїми діями ухиляється від його проходження.

Відповідно до статей 245, 280 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її у точній відповідності із законом. Під час розгляду справи суд зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винуватість особи та інші обставини, що мають значення для справи. Такі дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями осіб, іншими документами, а також показаннями технічних засобів, що мають функції відеозапису.

Відповідно до ст. 252 КУпАП суд оцінює докази за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушень, передбачених ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується сукупністю належних і допустимих доказів, а саме: протоколами про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 № 628650 та № 628642 від 31 березня 2026 року, направленням на огляд, схемою місця ДТП, письмовими поясненнями, а також відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції. Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, вчинив ДТП та, маючи ознаки алкогольного сп`яніння, відмовився від проходження огляду як на місці події, так і в закладі охорони здоров`я.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи, зроблені на підставі повного дослідження доказів та правильного застосування норм матеріального і процесуального права.

Статтею 294 КУпАП визначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Оскільки ОСОБА_1 визнав свою вину у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а апеляційна скарга не містить доводів щодо незаконності постанови у цій частині, підстав для перегляду встановлених судом обставин ДТП та висновку про винуватість за ст. 124 КУпАП немає.

Щодо правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, матеріалами справи достовірно підтверджено факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, він не заперечував керування та обставин дорожньо-транспортної пригоди, визнав порушення вимог п. 10.9 Правил дорожнього руху України. Після прибуття працівників поліції у нього були виявлені ознаки, які давали достатні підстави запропонувати пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння.

Із відеозапису вбачається, що о 15 год. 43 хв. поліцейський повідомив ОСОБА_1 про виявлені ознаки алкогольного сп`яніння та запропонував пройти огляд. ОСОБА_1 одразу відповів: «відмовлюсь», а на уточнювальне запитання, чи відмовляється він від огляду у лікаря-нарколога, зазначив: «в принципі відмовляюсь». Після попередження про правові наслідки відмови він попросив зачекати.

О 15 год. 52 хв. інший працівник поліції повторно запропонував пройти огляд на місці події або у лікаря-нарколога. ОСОБА_1 відповів: «давайте не будемо», а на пряме запитання, чи відмовляється він від огляду, однозначно сказав: «так». Після чергової пропозиції пройти огляд на місці він попросив «дві секунди» та зателефонував іншій особі.

О 15 год. 53 хв. пропозицію пройти огляд було повторено ще раз, на що ОСОБА_1 повідомив: «я відмовляюсь». На уточнення про огляд у лікаря-нарколога він знову відповів відмовою. Поліцейський роз`яснив, що у зв`язку з цим буде складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП за порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху України, на що ОСОБА_1 відповів, що розуміє наслідки.

Отже, ОСОБА_1 неодноразово, у зрозумілій формі пропонувалося пройти огляд як на місці події, так і у лікаря-нарколога, йому роз`яснювалися наслідки відмови та надавався час для прийняття рішення. Попри це він послідовно, чітко та недвозначно відмовився від будь-якого запропонованого огляду. Така поведінка правильно кваліфікована працівниками поліції та судом першої інстанції як відмова особи, яка керувала транспортним засобом, від проходження огляду у встановленому законом порядку.

Першочергово апеляційний суд звертає увагу, що переважна частина доводів апеляційної скарги спрямована на доведення відсутності факту перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння. Водночас таке обвинувачення йому не пред`являлося, оскільки протокол серії ЕПР1 № 628650 складено за порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху України - відмову від проходження огляду на стан сп`яніння, а не за керування транспортним засобом у встановленому стані алкогольного сп`яніння.

Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП містить кілька альтернативних складів правопорушення. Для відповідальності за відмову від огляду не вимагається встановлення того, чи перебував водій фактично у стані сп`яніння. Достатнім є доведення керування транспортним засобом, наявності законної вимоги пройти огляд у зв`язку з виявленими ознаками та свідомої відмови водія від такого огляду, а тому доводи про відсутність доказів алкогольного сп`яніння не стосуються суті пред`явленого ОСОБА_1 обвинувачення та не спростовують установленого складу правопорушення.

Посилання захисника на захворювання печінки також не дає підстав для закриття провадження, оскільки надана виписка з історії хвороби № 312752 від 22 травня 2026 року підтверджує проходження ОСОБА_1 стаціонарного лікування у період з 12 по 22 травня 2026 року з діагнозом «цироз печінки стадії субкомпенсації, клас B за Чайлд-П`ю». Водночас цей документ не містить медичного висновку про стан ОСОБА_1 саме 31 березня 2026 року, не встановлює походження кожної із зафіксованих того дня ознак та не підтверджує, що вони були викликані виключно захворюванням печінки.

У будь-якому разі можливість виникнення зовнішніх проявів, схожих на ознаки алкогольного сп`яніння, внаслідок захворювання не скасовувала обов`язку ОСОБА_1 виконати законну вимогу поліцейського та пройти огляд. Навпаки, саме огляд у встановленому порядку був належним і об`єктивним способом з`ясувати причину виявлених ознак, підтвердити відсутність сп`яніння та відмежувати прояви хвороби від впливу алкоголю. Усвідомлення особливостей власного стану мало спонукати водія не уникати огляду, а сприяти його проведенню.

Крім того, під час усього зафіксованого на відеозаписі спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 жодного разу не повідомив про наявність у нього захворювання печінки, про те, що саме воно може спричиняти виявлені ознаки, або про небажання розголошувати діагноз. Така позиція була заявлена лише під час судового розгляду та не узгоджується з його поведінкою безпосередньо на місці події.

Необґрунтованими є доводи апеляційної скарги про те, що пропозиція пройти огляд «у лікаря-нарколога», а не дослівно «у відповідному закладі охорони здоров`я», свідчить про порушення процедури, оскільки за змістом ст. 266 КУпАП, Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103, та Інструкції, затвердженої спільним наказом МВС України і МОЗ України від 9 листопада 2015 року № 1452/735, огляд у закладі охорони здоров`я проводиться уповноваженим медичним працівником. У загальновживаному розумінні пропозиція пройти огляд «у лікаря-нарколога» однозначно означала медичний огляд у відповідному закладі охорони здоров`я та не могла бути сприйнята як пропозиція пройти огляд у неналежному місці чи неналежною особою.

Відеозапис підтверджує, що ОСОБА_1 правильно розумів зміст пропозицій поліцейських, він не висловлював готовності пройти огляд за умови уточнення назви чи адреси закладу, не просив доставити його до конкретної лікарні та не заперечував проти огляду лише через невизначеність медичного закладу. Навпаки, він неодноразово відмовився і від огляду на місці, і від огляду у лікаря-нарколога як такого, а тому не називання на початку спілкування конкретної адреси закладу не перебуває у причинному зв`язку з його відмовою та не нівелює її правових наслідків.

Відповідно до п. 6 Порядку № 1103 водій, який відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. Згідно з п. 7 цього Порядку поліцейський забезпечує проведення такого огляду не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав. Пунктом 8 Порядку передбачено, що у разі відмови водія від проведення огляду поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису складає протокол, у якому зазначає ознаки сп`яніння та дії водія щодо ухилення від огляду.

За приписами Інструкції № 1452/735 форма направлення на огляд наведена у додатку до Інструкції, а поліцейський з метою забезпечення достовірності результатів огляду забезпечує доставлення водія до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. Водночас законодавство не встановлює обов`язку вручати водієві примірник письмового направлення як необхідної передумови виникнення обов`язку пройти огляд або як умови притягнення до відповідальності за відмову. Огляд у закладі охорони здоров`я проводиться у присутності поліцейського, який організовує доставлення особи, якщо вона погоджується пройти такий огляд.

Враховуючи викладене, доводи про невручення ОСОБА_1 письмового направлення не спростовують факту відмови, безпосередньо зафіксованого технічними засобами відеозапису. Так само закон не покладає на поліцейських обов`язку всупереч чітко вираженій волі водія примусово доставляти його до закладу охорони здоров`я лише для того, щоб він повторив свою відмову вже у приміщенні лікарні. Забезпечення доставлення передбачає організацію проходження огляду для особи, яка погодилася на нього, і не є підставою для фізичного примусу і медичного втручання.

Однозначна відмова ОСОБА_1 їхати до лікаря-нарколога означала відмову від проведення огляду в закладі охорони здоров`я. Інше тлумачення фактично дозволяло б водієві уникати відповідальності лише шляхом відмови від самого доставлення, що суперечило б змісту п. 2.5 Правил дорожнього руху України та ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Щодо посилань апелянта на відомості у направленні про доставлення ОСОБА_1 до КНП «Київська міська клінічна лікарня № 10» о 15 год. 45 хв. апеляційний суд зазначає, що відеозапис не підтверджує фактичного доставлення його до цього закладу. Водночас зазначене формулювання у бланку направлення не покладено судом першої інстанції в основу висновку про винуватість як доказ фактичного проведення чи відмови від огляду у лікарні. Направлення визначало медичний заклад, до якого водій мав бути доставлений у разі його згоди, тоді як сам факт відмови повно та безпосередньо зафіксований відеозаписом.

Можлива неточність під час заповнення окремої графи направлення, так само як і його технічне оформлення після складання протоколів, не спростовує послідовності подій, відображеної безперервним відеозаписом, не змінює змісту неодноразово висловленої відмови та не свідчить про недопустимість усієї сукупності доказів. Законодавством пов`язується дійсність протоколу про адміністративне правопорушення з моментом заповнення бланка направлення після того, як водій уже однозначно відмовився від обох запропонованих способів огляду.

Таким чином, поліцейські мали передбачені законом підстави запропонувати ОСОБА_1 пройти огляд, неодноразово запропонували обидва передбачені способи його проведення, роз`яснили наслідки відмови та належним чином зафіксували поведінку водія технічними засобами відеозапису. ОСОБА_1 , розуміючи зміст вимоги та її наслідки, свідомо відмовився від проходження огляду.

Сукупність досліджених доказів поза розумним сумнівом підтверджує наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Доводи апеляційної скарги законних і обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують та переважно стосуються обставин, які не входять до предмета доказування за пред`явленим обвинуваченням у відмові від огляду.

Згідно з положеннями ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; скасувати постанову та закрити провадження у справі; скасувати постанову та прийняти нову постанову; змінити постанову.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, Київський апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Живиці Олега Олександровича - залишити без задоволення.

Постанову Святошинського районного суду міста Києва від 11 червня 2026 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя О. В. Желепа