Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №760/24799/25 — Київський апеляційний суд

справа № 760/24799/25 головуючий у суді І інстанції Кицюк В. С.

провадження № 22-ц/824/11169/2026 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді Березовенко Р.В.,

суддів: Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,

з участю секретаря Щавлінського С.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 поданою представником - адвокатом Мартинюком Андрієм Петровичем на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 09 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2025 року до Солом`янського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що перебуває з відповідачем у зареєстрованому шлюбі з 21 червня 2022 року, однак спільне життя подружжя не склалось через відсутність взаєморозуміння та спільних інтересів, а тому позивач вважає, що подальше збереження сім`ї є не можливим.

Таким чином, позивач просила суд розірвати шлюб між ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 , який зареєстрований 21 червня 2022 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Ужгороді Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), актовий запис №761.

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 09 січня 2026 року позовні вимоги задоволено.

Шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований 21 червня 2022 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Ужгороді Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), актовий запис №761 - розірвано.

Не погодившись з рішенням суду, 27 квітня 2026 року представником ОСОБА_1 - адвокатом Мартинюк А.П. через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» подано апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду, у якій останній просить cкасувати повністю рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 09 січня 2026 року по справі № 760/24799/25 та постановити нове судове рішення, яким закрити провадження по цивільній справі № 760/24799/25.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що під час виконання бойових завдань був тяжко поранений, отримав каліцтво, пов`язане із захистом Батьківщини, перебував на лікуванні і реабілітації. На даний момент, у зв`язку із тяжким пораненням, внаслідок якого він втратив руку і ногу потребує постійного догляду. Усі наведені вище обставини підтверджуються документами, які долучаються до цієї скарги, зокрема підтверджується свідоцтвом про хворобу № 269.

З моменту поранення стосунки між скаржником та позивачем у цій справі повністю змінились. Позивач у жодний спосіб не приймав участі у лікуванні та реабілітації скаржника, фактично повністю відмовившись від будь-яких шлюбних стосунків. Як показав подальший перебіг подій, позивачка продовжувала спілкуватись із скаржником тільки по причині можливих виплат, які належали до виплати скаржнику у зв`язку із бойовим пораненням. Після одержання таких виплат позивачка повністю зникла із життя скаржника. В подальшому, позивачка заявила у спілкуванні, що позивач став «непотрібним». Після наведених вище подій, які мали місце, у 2024 році позивачка повністю покинула скаржника, кожен з подружжя живе окремим життям. Фактично сім`я припинила своє існування ще тоді, а шлюб припинився та мав лише формальний характер.

З огляду на наведене, маючи намір припинити шлюб та не маючи жодної інформації про існування цієї цивільної справи № 760/24799/25, скаржник самостійно 22 грудня 2025 року, звернувся із позовом про розірвання шлюбу.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 03 лютого 2026 року у справі №760/35805/25 було відкрито провадження у відповідній цивільній справі за позовом скаржника. Із картки руху документа в системі «Електронний суд» вбачається, що позивачка у цій справі була повідомлена про відкриття провадження у справі №760/35805/25 через її кабінет у системі «Електронний суд» 16 лютого 2026 року.

Рішенням від 09 березня 2026 року у справі № 760/35805/25 Солом`янський районний суд позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнив та розірвав шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 21 червня 2022 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Ужгород Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) актовий запис №761.

Апелянт стверджує, що копія оскаржуваного судового рішення скаржнику не надходила. При цьому, у застосунку «Дія» у скаржника в розділі «Судові послуги» відображені лише судові рішення у справі №760/35805/25, судові ж рішення у цій цивільній справі (№ 760/24799/25) не відображаються.

Таким чином, скаржник стверджує, що не був обізнаний ані про існування цивільної справи № 760/24799/25, ані про ухвалені по цій справі судові рішення аж до надіслання копії оскаржуваного судового рішення позивачкою разом із клопотанням у справі №760/35805/25. Отже, про оскаржуване судове рішення представник скаржника дізнався лише 07.04.2026 року.

Саме у зв`язку із необізнаністю скаржника та обставиною існування провадження у цій цивільній справі він звернувся із аналогічним позовом до позивачки, у провадженні за яким у справі №760/35805/25 було ухвалене судове рішення по суті спору.

Враховуючи зазначені обставини, апелянт вказує, що рішення Солом`янського районного суду від 09 березня 2026 року було доставлене у кабінет позивачки в системі «Електронний суд» 11 березня 2026 року та не було оскаржене станом на дату подання цієї скарги.

Таким чином, на момент подання цієї апеляційної скарги існує рішення, що набрало законної сили, між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Відтак, оскільки оскаржуване судове рішення було ухвалене з порушенням вимог процесуального та матеріального закону, відповідно до положень ст. 255, 377 ЦПК України воно підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 травня 2026 року поновлено строк на оскарження рішення суду першої інстанції та відкрито провадження за апеляційною скаргою, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

28 травня 2026 через систему «Електронний суд» ОСОБА_2 було подано відзив на апеляційну скаргу, у якому остання зазначила, що відповідач був обізнаний про бажання позивача розірвати шлюб задовго до звернення до суду, оскільки сторони неодноразово подавали спільні заяви до органів РАЦС щодо розірвання шлюбу, однак після подання заяв відповідач забирав їх та фактично перешкоджав процесу розлучення.

Таким чином, підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції немає, оскільки судом були належним чином встановлені всі обставини справи та надана правильна правова оцінка доказам.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 08 липня 2026 року справу призначено до розгляду в суді апеляційної інстанції, з повідомленням учасників справи.

У судовому засіданні представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.

Позивач належним чином повідомлена про місце, час і дату розгляду справи в апеляційній інстанції, у судове засідання не з`явилась. Заяв або клопотань про неможливість прибути у судове засідання, відкладення розгляду справи, розгляд справи за її відсутності або ж про проведення судового засідання у режимі відеоконференції до суду не надходило.

Колегія суддів звертає увагу, що виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні. При цьому, участь сторін та їх представників в судовому засіданні суду апеляційної інстанції не є обов`язковою (частина 2 ст. 372 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що на зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу (див. серед іншого «Гуржій проти України», заява № 326/3, 01 квітня 2008 року, «Олександр Шевченко проти України», № 8771/02, § 27, 26 квітня 2007 року). Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України", № 16652/04).

Зважаючи на вищезазначене та положення ч. 8 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ч. 2 ст. 372 ЦПК України, апеляційний суд визнав повідомлення учасників справи належним, а неявку позивача або ж її представника такою, що не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши думку учасника справи, який прибув в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що 21 червня 2022 року сторони уклали шлюб, який зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Ужгороді Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), про що видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 , актовий запис №761.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідач своїм правом не скористався, відзив не подав дійшов висновку, а матеріали справи свідчать про те, що сторони вже тривалий час не підтримують шлюбних відносин, спільне господарство не ведуть, тому позов підлягає задоволенню.

Колегія суддів, перевіривши оскаржуване рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

Щодо повідомлення відповідача (апелянта).

Відповідно до частини п`ятої статті 279 ЦПК України особливістю такого порядку є розгляд справ за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

В той же час, частина шоста статті 272 ЦПК України визначає, що днем вручення судового рішення є: день вручення судового рішення під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Так, апеляційним судом встановлено, що ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 11 вересня 2025 року призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалу про відкриття провадження від 11 вересня 2025 року, місцевим судом було направлено відповідачу за місцем реєстрації, а саме: АДРЕСА_1 .

В матеріалах справи долучена роздруківка перевірки статусу відстеження поштового відправлення (а.с. 24), у якій зазначена відмітка «закінчення встановленого терміну зберігання».

Проте, згідно постанови Верховного Суду України від 27.03.2019 року у справі № 201/6092/17 у пунктах 47, 48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17-ц (провадження № 14-507цс18) вказано, що приписи ЦПК України не дозволяють дійти висновку, що повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» є доказом належного інформування відповідача про час і місце розгляду справи. Окрім того, за змістом висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не свідчить про відмову сторони від одержання повістки чи про її незнаходження за адресою, повідомленою суду (пункт 31 постанови від 20 червня 2018 року у справі № 127/2871/16-ц).

При цьому, колегія суддів вважає, що вказана роздруківка не може вважатись належним доказом саме направлення відповідачу ухвали про відкриття провадження, оскільки не містить жодних офіційних ідентифікуючих даних, окрім трекінгового номеру, який апеляційний суд не може перевірити, оскільки саме поштове повідомлення та/або відповідні реєстри поштової кореспонденції у матеріалах справи відсутні.

Відтак, апеляційний суд дійшов висновку, що матеріали справи не містять належних, достатніх та допустимих доказів щодо обізнаності відповідача про існування судового провадження та розгляд справи та відповідного його повідомлення у встановленому законом порядку, а тому доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 522/18010/18 (провадження № 61-13667сво21) зазначено, що у ЦПК України законодавець встановив повноваження суду апеляційної інстанції скасовувати рішення суду першої інстанції із підстави неналежного повідомлення у суді першої інстанції особи, яка подала апеляційну скаргу. Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою (пункт 3 частини третьої статті 376 ЦПК України).

Відтак, колегія суддів враховуючи неналежність повідомлення сторони відповідача про розгляд справи, дійшла висновку про порушення норм процесуального права, що є обов`язковою підставою для його скасування.

Окрім цього, враховуючи встановлення апеляційним судом відсутності доказів обізнаності відповідача про розгляд справи, клопотання апелянта викладене у прохальній частині щодо долучення доказів у справі підлягає задоволенню, на підставі ч. 3 ст. 367 ЦПК України, оскільки в разі належного повідомлення сторона могла їх надати до суду першої інстанції.

Таким чином, враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду з ухваленням нового судового рішення про закриття провадження у справі, з наступних підстав.

Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, далі - Конвенція). Зокрема, ЄСПЛ зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

Поряд з цим за змістом пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд може закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо встановить, що предмет спору був відсутній на час пред`явлення позову.

Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред`явлення позову.

Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).

Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди, тощо.

Апеляційним судом при перегляді даної справи встановлено, що 03 лютого 2026 року Солом`янським районним судом м. Києва відкрито провадження у цивільній справі №760/35805/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Дана справа була призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 09 березня 2026 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задоволено.

Розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 21 червня 2022 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Ужгород Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), актовий запис №761.

Таким чином, колегією суддів встановлено, що станом на день перегляду оскаржуваного рішення наявне рішення, яке набрало законної сили, оскільки з Єдиного реєстру судових рішень не вбачається, що за даною справою відкрито апеляційне провадження та й позивач подаючи відзив на апеляційну скаргу не повідомила суд, що нею дане рішення було оскаржено.

Апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 273 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до ч. 1 ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Таким чином, станом на день розгляду справи шлюб між сторонами є розірваним.

Відтак, враховуючи зазначені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки при розгляді апеляційної скарги встановлені обов`язкові підстави для скасування рішення від 09 січня 2026 року то при ухвалені нового рішення у суду апеляційної інстанції виникли обставини, за яких необхідно закрити провадження у справі, оскільки не можливо розглянути спір по суті враховуючи те, що шлюб між сторонами розірваний, що вказує на відсутність спору.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку що оскаржуване рішення слід скасувати, а провадження у справі закрити, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

У відповідності до вимог частини першої статі 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі з підстав, передбачених статтею 255 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 255, 377, 381, 382, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 подану представником - адвокатом Мартинюком Андрієм Петровичем - задовольнити.

Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 09 січня 2026 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Провадження за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу - закрити.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 17 вересня 2026 року.

Головуючий: Р.В. Березовенко

Судді: О.Ф. Лапчевська

Г.І. Мостова