Постанова від 10 вересня 2026 р. у справі №759/6448/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2026 року

м. Київ

апеляційне провадження № 33/824/3128/2026

Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Євграфової Є. П.,

при секретарі Мудрак Р. Р.

за участі захисника Рвачова О. О.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Рвачова Олексія Олександровича, в інтересах ОСОБА_1 ,

на постанову Святошинського районного суду міста Києва у складі судді Дячука С. І.

від 14 квітня 2026 року

у справі № 759/6448/26 Святошинського районного суду міста Києва

про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 122, ч. 1 ст. 130 КУпАП

громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працюючого, проживає: АДРЕСА_1 ,

У С Т А Н О В И В :

Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 14 квітня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 КУпАП за якими накладено на нього стягнення в межах санкції, встановленої за більш тяжке правопорушення з числа вчинених, у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605 грн 60 коп.

На дану постанову 27 жовтня 2025 року захисник Рвачов О. О., в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу. Апелянт вважає оскаржувану постанову Святошинського районного суду міста Києва від 14 квітня 2026 року незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП через відсутність події і складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 та ст. 122-2 КУпАП.

Зазначає, що суд першої інстанції неповно дослідив фактичні обставини та дійшов помилкового висновку про наявність у його діях ознак суб`єкта правопорушень, оскільки 25 лютого 2026 року приблизно о 17 годині 15 хвилин він не здійснював керування транспортним засобом марки Mercedes-Benz S 320 CDI.

Апелянт наголошує, що на наявному у матеріалах справи відеозаписі він неодноразово і категорично заперечував факт перебування за кермом, тоді як присутня на місці події ОСОБА_2 підтвердила поліцейським, що саме вона виконувала функції водія.

Вказує, що працівники патрульної поліції внесли до протоколів серії ЕПР1 № 600691 та № 600706 завідомо недостовірні відомості щодо його статусу як водія, у зв`язку з чим вказані документи є недопустимими та неналежними доказами.

Звертає увагу на факт оскарження у судовому порядку постанови серії ЕНА № 6724649 за ч. 2 ст. 126 КУпАП, що, на думку захисту, виключає можливість її врахування судом на підтвердження факту керування.

Стверджує про грубе порушення поліцейськими процедури направлення на стан сп`яніння, визначеної Інструкцією № 1452/735, оскільки письмове направлення йому під підпис не вручалося та не оголошувалося, що виключає об`єктивну сторону правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Крім того, апелянт зазначає, що суд першої інстанції безпідставно знехтував показаннями свідка ОСОБА_2 , у зв`язку з чим заявив клопотання про її повторний виклик та допит у суді апеляційної інстанції.

Також апелянт ставив питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, посилаючись на те, що постановою Київського апеляційного суду від 13.05.2026 раніше подану 23.04.2026 апеляційну скаргу було повернуто апелянту, повторна апеляційна скарга була подана 14.05.2026, тобто в межах десятиденного строку на апеляційне оскарження постанови суду. Посилаючись на те, що вказані обставини зумовили пропуск строку на апеляційне оскарження, просив поновити такий строк.

Перевіривши матеріали справи, вважаю, що заявлене апелянтом клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Доводи апелянта щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне заслуговують на увагу і підтверджуються матеріалами справи, а тому суд вважає причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови Святошинського районного суду міста Києва від 14.04.2026 поважними, а клопотання таким, що підлягає задоволенню.

В судових засіданнях суду апеляційної інстанції 19.06.2026 та 10.07.2026 ОСОБА_1 , а захисник Рвачов О. О. також у засіданні 11.09.2026, підтримали подану апеляційну скаргу з підстав та доводів, викладених в ній.

Дослідивши матеріали адміністративної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

За змістом протоколу від 25.02.2026 ЕПР1 № 600706 про адміністративне правопорушення, що 25.02.2026 о 17 годині 15 хвилин, по Гостомельському шосе, 1/1, в м. Києві, ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Мерседес Бенц», державний номерний знак НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, хитка хода, тремтіння пальців рук, поведінка не відповідає ситуації. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, у встановленому законом порядку, водій відмовився, чим порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ст. 130 КУпАП.

За змістом протоколу від 25.02.2026 ЕПР1 № 600691, що 25.02.2026 о 17 годині 15 хвилин, по Гостомельському шосе (МО7) 2 км 600 м в м. Києві, ОСОБА_1 керуючи автомобілем «Мерседес Бенц», державний номерний знак НОМЕР_1 не виконав вимогу про зупинку, подану за допомогою сигнального диску з червоним сигналом білого та червоного кольорів. Автомобіль було зупинено шляхом переслідування службовим транспортом «Мітсубіші» державний номерний знак НОМЕР_2 з червоними та синіми проблисковими маячками, чим порушив п. 8.9.а ПДР України, за що передбачена відповідальність ст. 122-2 КУпАП.

Суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтею 122-2 та ч. 1 ст. 130 КУпАП, ґрунтуючись на сукупності узгоджених між собою доказів: протоколах про адміністративні правопорушення, нереалізованому направленні на медичний огляд та безперервному відеозаписі з нагрудної камери поліцейського під номером 600706. Оцінюючи позицію особи, яка притягається до відповідальності, та показання свідка ОСОБА_2 , місцевий суд розцінив їх критично як такі, що спрямовані на штучне уникнення покарання. Суд обґрунтував це тим, що ОСОБА_1 як водія безпосередньо впізнав співробітник поліції, який особисто подавав сигнал про зупинку за допомогою жезла та диска з червоним сигналом, вимогу якого водій проігнорував і прискорив рух. Оцінюючи покази свідка ОСОБА_2 , суд установив їх явну недостовірність, зважаючи на те, що остання не має посвідчення водія, після зупинки вийшла з боку переднього пасажирського сидіння й перебувала осторонь, не пам`ятала, де поділа ключі, а її твердження про необхідність «провертати ключ у гнізді запалювання» повністю спростовується технічними характеристиками автомобіля «Mercedes-Benz S 320 CDI», обладнаного електронним смарт-ключем у вигляді брелка. Суд акцентував увагу на тому, що ключі весь час перебували виключно у володінні ОСОБА_1 , який поклав їх на капот під час поверхневої перевірки і лише згодом, на тринадцятій хвилині спілкування, передав ОСОБА_2 . Факт перебування постанови за частиною другою статті 126 КУпАП на стадії судового оскарження суд визнав таким, що не спростовує належність та допустимість решти зібраних доказів винуватості особи у недотриманні вимог пунктів 2.5 та 8.9а Правил дорожнього руху.

Апеляційний суд погоджується з такими висновком суду, з огляду на наступне.

Склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП, з об`єктивної сторони полягає у невиконанні водіями транспортних засобів вимог поліцейського про зупинку транспортного засобу, яка подається у спосіб, передбачений підпунктом «а» пункту 8.9 Правил дорожнього руху України, зокрема за допомогою сигнального диска з червоним сигналом або світлоповертачем чи руки, що вказує на відповідний транспортний засіб. Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується прямим умислом або необережністю, коли водій, усвідомлюючи поданий сигнал або маючи реальну змогу його сприйняти, ігнорує законну вимогу уповноваженої особи та продовжує рух, змушуючи працівників поліції здійснювати примусову зупинку шляхом переслідування.

Склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою ст. 130 КУпАП, у формі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, є формальним. Об`єктивна сторона цього правопорушення вважається закінченою з моменту, коли водій транспортного засобу, маючи зовнішні ознаки алкогольного сп`яніння, на законну вимогу працівника поліції відмовляється пройти огляд на місці за допомогою спеціальних технічних засобів або в закладі охорони здоров`я. Мотиви такої відмови для кваліфікації діяння юридичного значення не мають, оскільки диспозиція норми спрямована на забезпечення безпеки дорожнього руху та виконання обов`язку водія, закріпленого пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України. Суб`єктивна сторона правопорушення виражається у прямому умислі, спрямованому на невиконання встановленого законом обов`язку пройти медичний огляд.

Суб`єктом правопорушень за обома статтями є виключно водій - особа, яка керує транспортним засобом. Відповідно до пункту 1.10 Правил дорожнього руху керуванням визнається виконання функцій водія під час руху транспортного засобу, тобто діяння особи, спрямовані на приведення транспортного засобу в рух, збереження контролю над його траєкторією та переміщення у просторі.

Дослідивши відеозапис з нагрудної камери поліцейських, апеляційний суд вважає безпідставними твердження сторони захисту про те, що ОСОБА_1 25.02.2026 о 17 годині 15 хвилин не керував автомобілем Mercedes-Benz S 320 CDI (д.н.з. НОМЕР_1 ).

Згідно з хронометражем відеозапису, о 02 хвилині 33 секунді зафіксовано подання поліцейським завчасної, однозначної та зрозумілої команди про зупинку автомобіля за допомогою спеціального сигнального диска з червоним сигналом, яку водій проігнорував, прискоривши рух автомобіля Mercedes-Benz повз представника поліції. Вказані дії зумовили негайний початок переслідування порушника двома службовими автомобілями патрульної поліції з увімкненими проблисковими маячками червоного та синього кольорів. Інспектор поліції, який безпосередньо подавав сигнал про зупинку, перебував у безпосередній близькості до транспортного засобу та спостерігав через скло водія чоловічої статі, відразу ідентифікувавши його на місці остаточної зупинки як ОСОБА_1 .

О 05 хвилині 01 секунді відеозапису зафіксовано зупинку автомобіля Mercedes-Benz, рух якого було фізично заблоковано зустрічною смугою першим службовим екіпажем поліції. У момент під`їзду другого екіпажу (до фактичної зупинки) о 05 хвилині 10 секунді запису зафіксовано, що з автомобіля з боку пасажирських дверей виходить жінка в чорному одязі ( ОСОБА_2 ), яка демонстративно відстороняється від затриманого автомобіля, рухається вбік і зупиняється на відстані близько 10-15 метрів. ОСОБА_2 не виявляє жодного наміру підійти до поліцейських, не висловлює претензій щодо примусового блокування авто, не пред`являє документів водія, що суперечить типовій та розумній моделі поведінки водія, якого щойно переслідувала поліція.

Водночас саме ОСОБА_1 залишається безпосередньо біля автомобіля та бере участь у з`ясуванні підстав затримання з працівниками першого екіпажу, які заблокували рух, що беззаперечно засвідчує його фактичний статус кермувальника транспортного засобу.

Апеляційний суд окремо аналізує доводи апелянта щодо помилкового опису ключа в постанові місцевого суду як «смарт-ключа» та визнає такі доводи неспроможними змінити кваліфікацію діяння.

Конструктивна специфіка системи запалювання автомобілів марки Mercedes-Benz відповідного покоління полягає у використанні електронного ключа (типу EIS/EZS), який інтегрує функції пульта дистанційного керування центральним замком та електронного ключа запалювання, що вставляється у відповідне гніздо замка і провертається для запуску двигуна без наявності металевого леза. Вживання судом першої інстанції словесної конструкції «смарт-ключ «брелок» є виключно спрощеним термінологічним позначенням безконтактного корпусу ключа і жодним чином не нівелює суті встановлених фактичних дій осіб. Юридичне та доказове значення у даній справі має не спосіб контакту ключа із замком запалювання, а факт виключного фізичного володіння цим ключем саме ОСОБА_1 .

Відповідно до відеозапису, о 11 хвилині 21 секунді саме ОСОБА_1 під час здійснення поверхневої перевірки самостійно дістає з власного одягу та кладе на кришку багажника єдиний електронний ключ від автомобіля. О 01 годині 11 хвилині 21 секунді відеозапису на пряме запитання співробітника патрульної поліції саме ОСОБА_1 особисто стверджує, що автомобіль зачинено. О 13 хвилині 05 секунді відеозапису зафіксовано, як ОСОБА_1 бере зазначений ключ із багажника та передає його ОСОБА_2 , яка до цього моменту весь час стояла осторонь на відстані понад 10 метрів від авто.

У судовому засіданні апеляційного суду захисник категорично заперечив наявність у ОСОБА_2 іншого ключа чи існування двох комплектів ключів від вказаного автомобіля, спростувавши раніше заявлені міркування про те, що водійка нібито залишила свій ключ у салоні і тому брала його в ОСОБА_1 .

За відсутності другого комплекту ключів наявність єдиного ключа в кишені ОСОБА_1 , який особисто повідомив поліцейським, що автомобіль зачинений, повністю нівелює твердження ОСОБА_2 про те, що вона здійснювала керування транспортним засобом, оскільки за таких обставин ОСОБА_2 не мала жодної фізичної можливості керувати автомобілем, потім замкнути його та відійти від нього на значну відстань, не володіючи ключем від замка запалювання та дверей, який весь час перебував у кишені одягу ОСОБА_1 .

З урахуванням зафіксованого на відеозаписі на 05 хвилині 10 секунд виходу ОСОБА_2 саме із пасажирської сторони, її покази розцінюються судом критично як явно недостовірні та дані з метою ухилення її знайомого від адміністративної відповідальності також з огляду на те, що остання офіційно не має і ніколи не отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами будь-якої категорії, що виключає розумну ймовірність допуску її власником або законним володільцем до керування автомобілем та свідчить про надуманість цієї версії виключно з метою штучного перекладення відповідальності на особу, до якої не може бути застосовано передбачене санкцією стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами. Спроба ОСОБА_2 на 01 годині 19 хвилині 40 секунді запису стверджувати про своє керування транспортним засобом була вчинена значно пізніше після отримання нею ключів та є суто узгодженою захисною позицією.

Відсутність власноручних заперечень чи пояснень ОСОБА_1 у бланках протоколів про адміністративні правопорушення за ст. 122-2 та ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджує, що особа свідомо не скористалася процесуальною можливістю викласти власну версію подій безпосередньо інспектору під час оформлення матеріалів.

Твердження апелянта про відсутність в його діях об`єктивної сторони порушення частини першої статті 130 КУпАП спростовуються доказами безперервного відеозапису. О 13 хвилині 19 секунді відеозапису ОСОБА_1 демонстративно та відкрито визнав факт вживання алкогольних напоїв, а о 13 хвилині 29 секунді та надалі на неодноразові й чіткі законні вимоги працівників поліції категорично відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки за допомогою технічного приладу «Drager», так і в медичному закладі у лікаря-нарколога, безпідставно вимагаючи надати йому відеозапис його керування.

Процедура направлення на медичний огляд проведена з дотриманням статті 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, оскільки пряма усна відмова особи, зафіксована на відеозаписі, звільняє поліцейських від необхідності фактичного доставлення особи до закладу охорони здоров`я та унеможливлює вручення відповідного бланка під підпис особі, яка ухиляється від підписання будь-яких матеріалів. Усі відомості про відмову належним чином внесені до відповідного бланка направлення, що долучений до матеріалів провадження.

Посилання апелянта на факт судового оскарження постанови серії ЕНА № 6724649 за частиною другою статті 126 КУпАП не спростовує факт керування транспортним засобом, встановлений сукупністю досліджених у цій справі доказів, оскільки вказаний документ не є виключним доказом керування автомобілем і суд апеляційної інстанції самостійно оцінює обставини події на підставі первинних даних безпосередньої фіксації правопорушень.

Сукупність досліджених судом доказів (відеозаписів бодікамер, протоколів про адміністративні правопорушення, письмових рапортів та бланка направлення) є взаємоузгодженою, послідовною, логічною та повністю спростовує всі доводи сторони захисту, відповідаючи стандарту доказування поза розумним сумнівом.

Суд першої інстанції всебічно та повно встановив усі фактичні обставини відповідно до статті 280 КУпАП, вірно кваліфікував дії правопорушника та застосував стягнення в межах закону.

Підстав для закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення у діях ОСОБА_1 не встановлено.

Керуючись ст. 294 КУпАП апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання про поновлення строку задовольнити.

Поновити захиснику Рвачову Олексію Олександровичу, в інтересах ОСОБА_1 , строк на апеляційне оскарження постанови Святошинського районного суду м. Києва від 14 квітня 2026 року.

Апеляційну скаргу захисника Рвачова Олексія Олександровича, в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Постанову Святошинського районного суду міста Києва від 14 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. П. Євграфова