Постанова від 10 вересня 2026 р. у справі №367/5176/21 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 367/5176/21

провадження № 22-ц/824/13225/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів :

судді-доповідача Кирилюк Г. М.,

суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т. І.,

розглянув в порядку письмового провадження справу за поданням приватного виконавця виконавчого округу Київської області Крегула Івана Івановича про визначення частки майна боржника у спільній сумісній власності, за апеляційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу Київської області Крегула Івана Івановича на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 10 червня 2026 року в складі судді Мерзлого Л. В.,

установив:

02 серпня 2021 року суддею Ірпінського міського суду Київської області Мерзлим Л. В. видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 13.07.2021 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

08 січня 2026 року приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Крегулом І. І. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1.

18 березня 2026 до Ірпінського міського суду Київської області надійшло подання приватного виконавця виконавчого округу Київської області Крегула І. І. про визначення частки майна боржника у спільній сумісній власності.

Подання обґрунтовано тим, що для повного та своєчасного виконання судового наказу від 02 серпня 2021 року про стягнення аліментів необхідно звернути стягнення на частку майна боржника у майні що є спільною сумісною власністю.

26.05.2026 представник боржника ОСОБА_1 - адвокат Коваленко Я. О. звернувся до суду з заявою про зупинення провадження у справі за поданням приватного виконавця до ухвалення рішення за заявою ОСОБА_1 про розстрочення сплати заборгованості за аліментами в рамках виконавчого провадження НОМЕР_1 з примусового виконання судового наказу про стягнення аліментів.

Посилався на те, що вимоги по заяві боржника ОСОБА_1 про розстрочення сплати заборгованості за аліментами та подання приватного виконавця про визначення частки боржника у спільній сумісній власності є взаємовиключними і у випадку задоволення заяви ОСОБА_1 у приватного виконавця Крегула І. І. відпадуть правові підстави для звернення до суду з вищевказаним поданням.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 10 червня 2026 року заяву задоволено.

Зупинено розгляд провадження № 6/367/118/2026 у цивільній справі № 367/5176/21 за поданням приватного виконавця виконавчого округу Київської області Крегула І. І. про визначення частки майна боржника ОСОБА_1 у спільній сумісній власності, до набрання законної сили ухвалою Ірпінського міського Київської області від 01 червня 2026 року у провадженні № 6/367/88/2026 за заявою ОСОБА_1 про розстрочення сплати заборгованості за аліментами в рамках виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2 з примусового виконання судового наказу Ірпінського міського суду Київської області по справі № 367/5176/21, виданого 02 січня 2026 року.

Зупиняючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що зазначені вимоги є взаємовиключними і у випадку задоволення заяви ОСОБА_1 про розстрочення та встановлення відповідного графіку сплати заборгованості аліментів, у приватного виконавця виконавчого округу Київської області Крегула І. І. відпадуть правові підстави для звернення до суду з поданням про визначення частки у майна боржника у спільній сумісній власності для подальшої примусової реалізації.

26 червня 2026 року приватний виконавець Крегул І. І. через підсистему «Електронний суд» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 10 червня 2026 року про зупинення провадження та передати справу до Ірпінського міського суду Київської області для продовження розгляду.

Вважає вказану ухвалу суду першої інстанції такою, що винесена з порушенням норм матеріального права.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовано тим, що визначення частки боржника у спільному майні є самостійною процесуальною дією, передбаченою законом, яка не є тотожною зверненню стягнення на таку частку та не вирішує питання її примусової реалізації. Саме по собі вирішення питання про розстрочення виконання рішення суду не впливає на встановлення розміру частки боржника у майні, яким боржник володіє спільно з іншими особами, а відтак не має преюдиційного значення для розгляду подання приватного виконавця.

Вважає, що зібрані у справі докази дають можливість вирішити питання про визначення частки боржника незалежно від результатів розгляду заяви про розстрочення виконання рішення.

Розгляд подання не передбачає вирішення питання про звернення стягнення на відповідну частку, її відчуження та реалізацію, а лише встановлює належний йому розмір частки у спільному майні. Обсяг майнових прав боржника на земельну ділянку не залежить від того, чи буде надано розстрочення виконання судового наказу, а також від порядку чи строків погашення заборгованості. Отже, питання про визначення частки боржника у праві спільної сумісної власності є самостійним предметом судового розгляду, який не обумовлений вирішенням заяви про розстрочення виконання рішення та не перебуває від неї у такій залежності, що унеможливлювала б його розгляд до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Відзив на апеляційну скаргу подано не було.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвала суду першої інстанції не відповідає.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Дотримання розумних строків розгляду справи є одним з пріоритетних принципів судочинства. Поряд із цим існують обставини, за яких провадження може бути зупинено.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.

Тобто інститут зупинення судового провадження застосовується не просто у зв`язку із виникненням підстав, передбачених процесуальним законом, а обумовлюється наявністю обставин, які створюють об`єктивні перешкоди для здійснення судового розгляду.

Зупинення провадження у справі застосовується лише за обставин, визначених процесуальним законом в інтересах виконання завдань цивільного судочинства.

Підстави обов`язкового зупинення провадження регламентовані статтею 251 ЦПК України.

У частині першій статті 251 ЦПК України сформовано вичерпний перелік підстав для виникнення обов`язку суду зупинити провадження у справі.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд у кожному конкретному випадку зобов`язаний з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи.

Пов`язаність справ полягає в тому, що рішенням суду в іншій справі встановлюються обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у цій справі. Обставини повинні бути такими, що мають значення для цієї справи, тобто зупинення провадження у цивільній справі, виходячи з мотивів наявності іншої справи, може мати місце тільки у випадку, коли у цій справі можуть бути вирішенні питання, що стосуються підстав заявлених позовних вимог або умов, від яких залежить їх розгляд.

Судом встановлено, що 02 серпня 2021 року суддею Ірпінського міського суду Київської області Мерзлим Л. В. видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 13.07.2021 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

08 січня 2026 року приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Крегулом І. І. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1.

Приватним виконавцем здійснено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, згідно якого загальна сума заборгованості станом на 31 січня 2026 року складає 241 988,24 грн.

З огляду на те, що приватним виконавцем в процесі виконання рішення не виявлено зареєстрованих за боржником транспортних засобів, джерел та/або сум отримуваного боржником доходів, відсутність коштів на рахунках у банківських установах, достатніх для повного виконання судового рішення, вжитими заходами не вдалось примусового виконання рішення суду в повному обсязі, останній звернувся до суду з поданням про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно зі стягувачем ОСОБА_2 .

Так, частиною шостою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Відповідно до частини першої статті 443 ЦПК України питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця.

Визначення частки майна боржника у майні, що перебуває у спільній сумісній власності, є необхідним для здійснення виконавчого провадження про примусове стягнення аліментів із боржника, який немає іншого майна, на яке може бути звернено стягнення. Визначення такої частки не призведе до звуження належних боржнику прав на майно, оскільки предметом розгляду подання є не звернення стягнення на майно, а лише визначення частки боржника у спільній сумісній власності.

З огляду на те, що вирішення питання про визначення частки боржника у спільній сумісній власності не залежить від наслідків вирішення питання про розстрочення сплати заборгованості за аліментами, у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для зупинення провадження.

Згідно із вимогами ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За таких обставин, суд першої інстанції зробив помилковий висновок про зупинення провадження, у зв`язку з чим оскаржена ухвала, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 379, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Київської області Крегула Івана Івановича задовольнити.

Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 10 червня 2026 року скасувати.

Справу за поданням приватного виконавця виконавчого округу Київської області Крегула Івана Івановича про визначення частки майна боржника у спільній сумісній власності направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя-доповідач Г. М. Кирилюк

Судді: І. М. Рейнарт

Т. І. Ящук