Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №757/23156/25-ц — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110

e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Унікальний номер справи 757/23156/25-ц Апеляційне провадження № 22-ц/824/12391/2026Головуючий у суді першої інстанції - Григоренко І.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2026 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі:

суддя-доповідач Оніщук М.І.,

судді Шебуєва В.А., Кафідова О.В.,

секретар Цалко Д.М.,

за участю:

представника позивача Войнаровського О.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк", подану від його імені та в інтересах адвокатом Тузовою Владиславою Олександрівною, та ОСОБА_1 , подану від його імені та в його інтересах адвокатом Скрипко Євгеном Васильовичем, на рішення Печерського районного суду м. Києва від 20 листопада 2025 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк" про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (далі - відповідач, АТ КБ «Приватбанк»), у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача 3 % річних від прострочених сум вкладу та відсотків за договором банківського вкладу «Стандарт» № SAMDN01000712888603 від 12.11.2010 року за періоди з 26.05.2011 року по 14.09.2022 року в розмірі 34 736 доларів США 08 центів США та з 24.09.2022 року по 26.12.2024 року в розмірі 6 935 доларів США 54 центів США, а всього на загальну суму 41 671 долар США 62 цента США; 3 % річних від прострочених сум вкладу та відсотків за договором банківського вкладу «Депозит VIP» № SAMDN01000724055013 від 01.03.2012 року за періоди з 04.01.2014 року по 14.09.2022 року в розмірі 31 433 доларів США 86 центів США та з 24.09.2022 року по 26.12.2024 року в розмірі 8 160 доларів США 66 центів США, а всього на загальну суму 39 594 долари США 52 цента США; 3 % річних від прострочених сум вкладу та відсотків за договором банківського вкладу «Депозит VIP» № SAMDN01000708244724 від 05.11.2009 року за періоди з 10.12.2019 року по 14.09.2022 року в розмірі 12 567 доларів США 7 центів США) та з 24.09.2022 року по 26.12.2024 року в розмірі 10 263 доларів США 59 центів США, а всього на загальну суму 22 831 долар США 29 центів США.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що 05.11.2009 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 було укладено договір банківського вкладу «Депозит VIP» № SAMDN01000708244724, сума вкладу 85 000 дол. США, строк вкладу складає 12 місяці, процентна ставка становить 13 % річних.

12.11.2010 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 укладено договір банківського вкладу (депозиту) «Стандарт» № SAMDN01000712888603, сума вкладу 93000 дол. США, строк вкладу складає 3 місяці, процентна ставка становить 7,75 % річних.

01.03.2012 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 укладено договір банківського вкладу «Депозит VIP» № SAMDN01000724055013, сума вкладу 102 000 дол. США, строк вкладу складає 6 місяці, процентна ставка становить 8 % річних.

09.12.2019 року ОСОБА_2 повідомив АТ КБ «Приватбанк» про те, що не хоче продовжувати строк дії договорів та просив повернути суму вкладів та нараховані за договорами відсотки, шляхом видачі коштів в касі банку.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 27.09.2021 року у справі №757/667/20-ц позовні вимоги ОСОБА_2 до АТ КБ «Приватбанк» про розірвання договорів, стягнення суми вкладів та штрафних санкцій задоволено частково; розірвано договори банківського вкладу № SAMDN01000708244724 від 05.11.2009 року, № SAMDN01000712888603 від 12.11.2010 року та № SAMDN01000724055013 від 01.03.2012 року, стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_2 : суму вкладу по договору № SAMDN01000708244724 від 05.11.2009 року в розмірі 85 000 доларів США та 111 589,86 доларів США процентів за вкладом; суму вкладу по договору № SAMDN01000712888603 від 12.11.2010 року в розмірі 93 000 доларів США та 65 440,15 доларів США процентів за вкладом; суму вкладу по договору № №SAMDN01000724055013 від 01.03.2012 року в розмірі 102 000 доларів США та 63 469,15 доларів США процентів за вкладом.

Постановою Київського апеляційного суду від 14.09.2022 року у справі №757/667/20-ц рішення Печерського районного суду м. Києва від 27.09.2021 року в частині розрахунків відсотків змінено; стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_2 відсотки: за депозитним договором № SAMDN01000708244724 від 05.11.2009 року в розмірі 66 543,12 доларів США; за депозитним договором № SAMDN01000712888603 від 12.11.2010 року в розмірі 9 404,23 доларів США; за депозитним договором № SAMDN01000724055013 від 01.03.2012 року в розмірі 18 493,17 доларів США. В іншій частині рішення залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11.07.2023 року рішення Печерського районного суду м. Києва від 27.09.2021 року в незмінній частині та постанову Київського апеляційного суду від 14.09.2022 року залишено без змін.

На виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 27.09.2021 року та постанови Київського апеляційного суду від 14.09.2022 року, 11.08.2023 року Печерським районним судом міста Києва видано стягувачу ОСОБА_2 виконавчий лист у справі № 757/667/20-ц. 12.08.2023 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір про відступлення права вимоги за договорами банківського вкладу № SAMDN01000708244724 від 05.11.2009 року, № SAMDN01000712888603 від 12.11.2010 року, № SAMDN01000724055013 від 01.03.2012 року, укладеними між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2

12.08.2023 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір про відступлення права вимоги за договорами банківського вкладу № SAMDN01000708244724 від 05.11.2009, № SAMDN01000712888603 від 12.11.2010, № SAMDN01000724055013 від 01.03.2012, укладених між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 .

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 06.11.2023 року у справі №757/26208/22-ц відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк» про стягнення коштів, яке постановою Київського апеляційного суду від 04.12.2024 року скасовано в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення 3% річних від простроченої суми вкладу та ухвалено в цій частині нове рішення, а саме: стягнути з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 за період з 15.09.2022 року по 23.09.2022 року 3 % річних від простроченої суми за договором банківського владу № SAMDN01000708244724 - 62 долари США 88 центів; за договором банківського вкладу № SAMDN01000712888603 - 68 доларів США 79 центів; за договором банківського вкладу № SAMDN01000724055013 - 75 доларів США 45 центів, а всього: 207 доларів 12 центів. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

21.11.2023 ухвалою Печерського районного суду м. Києва у справі №757/667/20-ц замінено вибулого стягувача ОСОБА_2 на його правонаступника - ОСОБА_1 у виконавчому листі, виданому 11.08.2023 Печерським районним судом м. Києва у справі № 757/667/20-ц.

21.02.2024 року постановами головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіна С.В. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 757/667/20-ц, виданого 11.08.2023 року Печерським районним судом м. Києва, та приєднано його до зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_3.

27.12.2024 року АТ КБ «Приватбанк» перерахував на валютний рахунок ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 352 719,20 дол. США, а 30.12.2024 року грошові кошти у вказаній сумі надійшли на валютний рахунок ОСОБА_1

31.01.2025 року постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіна С.В. виконавче провадження НОМЕР_2 було закінчено у зв`язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Разом з тим, позивач вказував, що поза увагою залишилися та не були заявлені до стягнення наступні періоди: перший - з дати розірвання договорів банківських вкладів і по 14.09.2022 року включно (за день до дати набрання законної сили рішенням Печерського районного суду міста Києва від 27.09.2021 року у справі № 757/667/20-ц), та другий - з 24.09.2022 року (день, наступної після дати звернення до суду із позовом у справі № 757/26208/22-ц) по 26.12.2024 року (день перерахування коштів відповідачем).

Отже, позивачем на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) нараховано відповідачу 3% річних від прострочених сум вкладу та відсотків за договором банківського вкладу «Стандарт» № SAMDN01000712888603 від 12.11.2010 року за періоди з 26.05.2011 року по 14.09.2022 року в розмірі 34 736 доларів США 08 центів США та з 24.09.2022 року по 26.12.2024 року в розмірі 6 935 доларів США 54 центів США, а всього на загальну суму 41 671 долар США 62 цента США; 3% річних від прострочених сум вкладу та відсотків за договором банківського вкладу «Депозит VIP» № SAMDN01000724055013 від 01.03.2012 року за періоди з 04.01.2014 року по 14.09.2022 року в розмірі 31 433 доларів США 86 центів США та з 24.09.2022 року по 26.12.2024 року в розмірі 8160 доларів США 66 центів США, а всього на загальну суму 39 594 долари США 52 цента США; 3% річних від прострочених сум вкладу та відсотків за договором банківського вкладу «Депозит VIP» № SAMDN01000708244724 від 05.11.2009 року за періоди з 10.12.2019 року по 14.09.2022 року в розмірі 12 567 доларів США 7 центів США) та з 24.09.2022 року по 26.12.2024 року в розмірі 10 263 доларів США 59 центів США, а всього на загальну суму 22 831 долар США 29 центів США, що разом становить 104 097,43 дол. США.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 20.11.2025 позов задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 3 % річних від простроченої суми за договором банківського вкладу «Стандарт» № SAMDN01000712888603 від 12.11.2010 року за період з 24.09.2022 року по 26.12.2024 року у розмірі 6 298 (шість тисяч двісті дев`яносто вісім) доларів США 63 цента; 3 % річних від простроченої суми за договором банківського вкладу «Депозит VIP» № SAMDN01000724055013 від 01.03.2012 року за період з 24.09.2022 року по 26.12.2024 року у розмірі 6 908 (шість тисяч дев`ятсот вісім) доларів США 17 центів; 3 % річних від простроченої суми за договором банківського вкладу «Депозит VIP» № SAMDN01000708244724 від 05.11.2009 року за період з 24.09.2022 року по 26.12.2024 року у розмірі 5 756 (п`ять тисяч сімсот п`ятдесят шість) доларів США 80 центів. В іншій частині позову - відмовлено.

Стягнуто з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 758 (дві тисячі сімсот п`ятдесят вісім) грн. 50 коп. (а.с. 161-175).

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить:

- змінити мотивувальну та резолютивну частину рішення Печерського районного суду м. Києва від 20.11.2025 (в частині задоволених позовних вимог) шляхом зменшення загального розміру 3 % річних з 18963,60 доларів США до 7088,22 доларів США, а саме зазначити: стягнути з АТ КБ "Приватбанк" на користь ОСОБА_1 3 % річних від простроченої суми за договором банківського вкладу "Стандарт" № SAMDN01000712888603 від 12.11.2010 за період з 22.02.2024 по 26.12.2024 у розмірі 2354,30 доларів США, 3 % річних від простроченої суми за договором банківського вкладу "Депозит VIP" № SAMDN01000724055013 від 01.03.2012 за період з 22.02.2024 по 26.12.2024 у розмірі 2582,14 доларів США, 3% річних від простроченої суми за договором банківського вкладу "Депозит VIP" № SAMDN01000708244724 від 05.11.2009 за період з 22.02.2024 по 26.12.2024 у розмірі 2151,7 доларів США;

- вказати у резолютивній частині рішення постанови про те, що стягнуті суми коштів вказані без відрахування податків та зборів, які підлягатимуть утриманню за рахунок таких коштів у подальшому (під час виплати) в установленому порядку.

В обгрунтування апеляційної скарги вказує на неврахування судом першої інстанції того, позивач (новий кредитор) безпідставно здійснив нарахування 3 % річних за період до дати укладення ним Договору про відступлення права вимоги, оскільки у зазначений період часу він не був кредитором у зобов'язанні, його майнові права боржником не порушувалися, а умови Договору цесії передбачають передачу права лише на ті суми, які можуть бути нараховані (у майбутньому часі). Таке положення повністю виключає можливість ретроспективного нарахування позивачем санкцій за період, коли право вимоги належало іншій особі. Крім того, право вимоги за вказаний минулий період не було індивідуалізоване сторонами правочину відступлення.

Зазначає, що банк наголошував у суді першої інстанції на тому, що розрахунок 3% річних має бути здійснений за період з 22.02.2024 по 26.12.2024, оскільки 21.02.2024 постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіна С.В. було відкрито виконавче провадження на виконання судового рішення у справі № 757/667/20-ц.

При цьому, відповідач вказує, що судом першої інстанції не було вирішено питання щодо оподаткування сум 3 % річних, підлягають стягненню з АТ КБ «Приватбанк», з огляду на встановлений Податковим кодексом України обов'язок податкового агента (Банка) утримувати під час виплати додаткового блага на користь фізичної особи - податок на дохід та військовий збір (а.с. 226-230).

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинами справи, а також неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягнення 3 % річних від сум процентів за весь період прострочення та 3 % річних від сум вкладів за період прострочення понад 3 роки скасувати та ухвалити у зазначених частинах нове судове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги.

В обгрунтування апеляційної скарги вказує на неврахування судом першої інстанції того, що якщо боржник не сплатив суму боргу, яка складається з тіла кредиту та процентів, то прострочення такого грошового зобов'язання не призводить до подальшої зміни його розміру, але в боржника виникає додатковий обов'язок щодо сплати річних процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України.

Вважає безпідставним висновок суду першої інстанції про те, що нарахування 3 % річних за ч. 2 ст. 625 ЦК України обмежується трьома останніми роками, що передують поданню позову, а відтак до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених у вказаній нормі, слід застосовувати строк позовної давності, адже на вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат на підставі частини другої статті 625 ЦК України, які нараховані та заявлені у зв`язку з невиконанням грошового зобов`язання про видачу вкладу, позовна давність не поширюється відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 268 ЦК України, оскільки інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання.

Крім того, зазначає, що оскільки він звернувся до суду 16.05.2025, а в цей період були призупинені строки позовної давності ще з 02.04.2020 у зв`язку з дією карантину на території України, то відповідно у разі поширення позовної давності на дані вимоги, право на позов в межах трирічного строку позовної давності виник би у позивача з 02.04.2017, але аж ніяк не з 16.05.2022, як вважає суд в оскаржуваному рішенні (а.с. 194-200).

Представник позивача у судовому засіданні свою апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити. Щодо задоволення апеляційної скарги відповідача заперечував з підстав її необгрунтованості та безпідставності.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надіслав до суду заяву, в якій розгляд справи просив проводити за його відсутності. Також, у заяві зазначив, що пояснення щодо своєї апеляційної скарги та заперечення на апеляційну скаргу позивача були надані ним у попередньому судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційних скарг, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 05.11.2009 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 укладено договір банківського вкладу № SAMDN01000708244724 «Депозит VIP», сума вкладу 85 000,00 дол. США, строк вкладу 12 місяців (з 05.11.2009 року до 05.11.2010 року включно), процентна ставка - 13 % річних (а. с. 15-17).

12.11.2010 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 укладено договір банківського вкладу № SAMDN0100712888603 «Стандарт», сума вкладу 93 000,00 дол. США, строк вкладу 3 місяці, процентна ставка - 7,75% (а. с. 18-20).

01.03.2012 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 укладено договір банківського вкладу № SAMDN0100724055013 «Депозит VIP», сума вкладу 102 000,00 дол. США, строк вкладу 6 місяців, процентна ставка 8 % річних (а.с. 21-23).

Згідно з п. 16 договору банківського вкладу № SAMDN01000708244724, п. 7 банківського вкладу № SAMDN01000712888603, п. 16 договору банківського вкладу № SAMDN01000724055013 сторони мають право достроково розірвати договір, повідомивши про це другу сторону за два банківських дня до дати розірвання.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 27.09.2021 року у справі №757/667/20-ц позовні вимоги ОСОБА_2 до АТ КБ «Приватбанк» про розірвання договорів, стягнення суми вкладів та штрафних санкцій задоволено частково. Розірвано укладений між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «Приватбанк» (правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк») договір банківського вкладу «Депозит VIP» № SAMDN01000708244724 від 05.11.2009 року.

Розірвано укладений між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «Приватбанк» (правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк») договір банківського вкладу № SAMDN01000712888603 від 12.11.2010 року.

Розірвано укладений між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «Приватбанк» (правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк») договір банківського вкладу № SAMDN01000724055013 від 01.03.2012 року.

Стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_2 суму вкладу по договору № SAMDN01000708244724 від 05.11.2009 року в розмірі 85 000 доларів США та 111 589,86 доларів США процентів за вкладом.

Стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_2 суму вкладу по договору № SAMDN01000712888603 від 12.11.2010 року в розмірі 93 000 доларів США та 65 440,15 доларів США процентів за вкладом.

Стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_2 суму вкладу по договору № SAMDN01000724055013 від 01.03.2012 року в розмірі 102 000 доларів США та 63 469,15 доларів США процентів за вкладом (а. с. 25-35).

Постановою Київського апеляційного суду від 14.09.2022 року у справі № 757/667/20-ц, рішення Печерського районного суду м. Києва від 27.09.2021 року в частині розрахунку відсотків змінено, стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_2 відсотки за депозитним договором № SAMDN01000708244724 від 05.11.2009 року в розмірі 66 543,12 доларів США; стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_2 відсотки за депозитним договором № SAMDN01000712888603 від 12.11.2010 року в розмірі 9 404,23 доларів США; стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_2 відсотки за депозитним договором № SAMDN01000724055013 від 01.03. 2012 року в розмірі 18 493,17 доларів США. В іншій частині рішення залишити без змін (а. с. 36-47).

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11.07.2023 року рішення Печерського районного суду м. Києва від 27.09. 2021 року в незмінній частині та постанову Київського апеляційного суду від 14.09.2022 року залишено без змін. Поновлено виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 27.09.2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 14.09.2022 року (а. с. 48-56).

З постанови Київського апеляційного суду від 14.09.2022 року та постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11.07.2023 року встановлено, що 23.05.2011 року ОСОБА_2 звертався із заявою про розірвання депозитного договору № SAMDN01000712888603, 02.04.2014 року ОСОБА_2 звертався із заявою про розірвання депозитного договору № SAMDN01000724055013, та 09.12.2019 року ОСОБА_2 звертався із заявою про розірвання депозитного договору № SAMDN01000708244724.

Київський апеляційний суд у постанові від 14.09.2022 року врахував, що такі договори є розірваними, у зв`язку із чим нарахування відсотків за ними повинно здійснюватися за ставкою «На вимогу» у розмірі 0,01%, зокрема за договором № SAMDN0100712888603 нарахування відсотків «На вимогу» судом здійснено з 25.05.2011 року, за договором № SAMDN0100724055013 з 04.01.2014 року, за договором № SAMDN01000708244724 з 10.12.2019 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

На виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 27.09.2021 року та постанови Київського апеляційного суду від 14.09.2022 року, 11.08.2023 року Печерським районним судом міста Києва видано стягувачу ОСОБА_2 виконавчий лист у справі № 757/667/20-ц (а.с. 57-58).

12.08.2023 року між ОСОБА_2 (далі - Сторона - 1) та ОСОБА_1 (Сторона - 2) укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до п. 1.1. якого, Сторона - 1 передала Стороні - 2, а Сторона - 2 прийняла від Сторони - 1 право вимоги на отримання:

- суми вкладу за договором № SAMDN01000708244724 від 05.11.2009 року в розмірі 85 000 доларів США та 66 543,12 доларів США відсотків за вкладом та 66 543,12 доларів СПА відсотків за вкладом,

- суми вкладу за договором № SAMDN01000712888603 від 12.11.2010 року в розмірі 93 000 доларів США та 9 404,23 доларів США відсотків за вкладом,

- суми вкладу за договором № SAMDN01000724055013 від 01.03.2012 року в розмірі 102 000 доларів США та 18493,17 доларів США відсотків за вкладом, стягнутих з АТ КБ «Приватбанк» на користь Сторони - 1 на підставі рішення Печерського районного суду м. Києва від 27.09.2021 року у справі № 757/667/20-п, зміненого постановою Київського апеляційного суду від 14.09.2022 року, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 11.07.2023 року, та виданого 11.08.2023 року Печерським районним судом міста Києва на їх виконання виконавчого листа;

- а також будь-яких сум (відсотків, пені, штрафу, трьох відсотків річних, інфляційних втрат тощо), які можуть бути нараховані і/або стягнуті (сплачені) за договорами банківського вкладу № SAMDN01000708244724 від 05.11.2009 року, № SAMDN01000712888603 від 12.11.2010 року, № SAMDN01000724055013 від 01.03.2012 року, укладеними між Стороною - 1 та АТ КБ «Приватбанк», у т.ч., але не виключно, в межах справи № 757/26208/22-ц за позовом Сторони - 1 до АТ КБ «Приватбанк» про стягнення коштів (пені, трьох процентів річних) за договорами банківського вкладу, яка перебуває у провадженні Печерського районного суду міста Києва (а. с. 59-60).

Відповідно до п. 2.1. Договору про відступлення права вимоги від 12.08.2023 року, право вимоги, зазначене у пункті 1.1. договору, вважається переданим з моменту підписання цього договору сторонами та передачі Стороною - 1 Стороні - 2 документації, а саме: договору банківського вкладу «Депозит VIP» № SAMDN01000708244724 від 05.11.2009 року; договору банківського вкладу № SAMDN01000712888603 від 12.11.2010 року; договору банківського вкладу № SAMDN01000724055013 від 01.03.2012 року; інших документів (квитанцій, банківських виписок, заяв, повідомлень, листів тощо в оригіналах і/або копіях), пов`язаних із вищеперерахованими договорами банківського вкладу; оригінала виконавчого листа, виданого 11.08.2023 року Печерський районним судом м. Києва у справі № 757/667/20-ц; копій матеріалів цивільної справи № 757/667/20-ц та № 757/26208/22-ц.

Пунктом 2.2. Договору про відступлення права вимоги від 12.08.2023 року визначено, що документація, передбачена у пункті 2.1. Договору, передається в момент укладення цього договору, що підтверджується його підписанням та актом приймання-передачі документації.

На виконання умов Договору про відступлення права вимоги від 12.08.2023 року сторони 12.08.2023 року склали та підписали акт приймання-передачі документації за Договору про відступлення права вимоги від 12.08.2023 року, згідно з яким було передано Стороною - 1 Стороні - 2 вищезазначені договори банківського вкладу, а також відповідну документацію, у т. ч. копії матеріалів цивільної справи № 757/667/20-ц та № 757/26208/22-ц (а.с. 61-62).

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 21.11.2023 року у справі № 757/667/20-ц замінено вибулого стягувача ОСОБА_2 , на його правонаступника - ОСОБА_1 , у виконавчому листі, виданого 11.08.2023 року Печерським районним судом м. Києва у справі № 757/667/20-ц (а.с. 63-68).

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 06.11.2023 року у справі № 757/26208/22-ц відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк» про стягнення коштів (а.с. 80-86), яке постановою Київського апеляційного суду від 04.12.2024 року скасовано в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення 3% річних від простроченої суми вкладу та ухвалено в цій частині нове рішення. Стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 за період з 15.09.2022 року по 23.09.2022 року 3% річних від простроченої суми за договором банківського владу № SAMDN01000708244724 - 62 долари США 88 центів; за договором банківського вкладу № SAMDN01000712888603 - 68 доларів США 79 центів; за договором банківського вкладу №SAMDN01000724055013 - 75 доларів США 45 центів, а всього 207 доларів 12 центів. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін (а.с. 87-96).

21.02.2024 року поставною головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіна С.В. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 757/667/20-ц, виданого 11.08.2023 року Печерським районним судом м. Києва (а. с. 69-70).

21.02.2024 року поставною головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіна С.В. приєднано виконавче провадження № НОМЕР_1 до зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_3 (а. с. 72-73).

27.12.2024 року АТ КБ «Приватбанк» перерахувало на валютний рахунок ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 352 719,20 дол. США, а 30.12.2024 року кошти у вказаній сумі надійшли на валютний рахунок ОСОБА_1 , відкритий в АТ «УкрСиббанк», що підтверджується квитанціями (а. с. 75-77).

31.01.2025 року постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіна С.В. виконавче провадження № НОМЕР_1 було закінчено у зв`язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 78-79).

Так, відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України визначається, що зобов`язання повинні бути виконанні у встановлений строк його виконання.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Аналогічний правовий висновок висловлено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц.

Отже, положення статті 625 ЦК України передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати із деліктного зобов`язання та рішення суду.

Наявність судового рішення про стягнення суми боргу, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).

У правовідносинах з неналежного виконання грошового зобов`язання права та інтереси кредитора забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі №657/1024/16-ц вказала, що, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц зазначено, що за змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Так, як вже зазначалося вище, рішенням Печерського районного суду м. Києва від 27.09.2021 було розірвано три договори банківських вкладів та стягнено суми вкладів та проценти за користування ними, яке постановою Київського апеляційного суду від 14.09.2022 змінено в частині розрахунків відсотків. В решті рішення суду залишено без змін.

27.12.2024 АТ КБ «Приватбанк» виконав постанову Київського апеляційного суду від 14.09.2022 у справі № 757/667/20-ц та перерахував на валютний рахунок ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 352719,20 доларів США, а отже у позивача виникло право на застосування наслідків порушення грошового зобов`язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Окрім того, постановою Київського апеляційного суду від 04.12.2025 у справі № 757/26208/22-ц стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 за період з 15.09.2022 року по 23.09.2022 року 3 % річних від простроченої суми за договором банківського владу № SAMDN01000708244724 - 62 долари США 88 центів; за договором банківського вкладу № SAMDN01000712888603 - 68 доларів США 79 центів; за договором банківського вкладу № SAMDN01000724055013 - 75 доларів США 45 центів, а всього: 207 доларів 12 центів.

Таким чином, враховуючи вищевстановлені обставини справи та наведені положення законодавства, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача 3 % річних, нарахованих на суми вкладів за договорами банківських вкладів за період з 24.09.2022 року (дата, по яку стягнуто з відповідача 3 % річних постановою Київського апеляційного суду від 04.12.2024 року) по 26.12.2024 року (день, що передує дню перерахування банком позивачу вкладів та відсотків за ними), є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При цьому, перевіривши розрахунки 3 % річних, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що 3 % річних, нарахованих на суму вкладу (93 000,00 дол. США) за договором банківського вкладу «Стандарт» № SAMDN01000712888603 від 12.11.2010 року за період 24.09.2022 року по 26.12.2024 року, становить - 6 298,63 доларів США; 3 % річних, нарахованих на суму вкладу (102 000,00 дол. США) за договором банківського вкладу «Депозит VIP» № SAMDN01000724055013 від 01.03.2012 року за період 24.09.2022 року по 26.12.2024 року, становить - 6 908,17 доларів США; 3 % річних, нарахованих на суму вкладу (85 000,00 дол. США) за договором банківського вкладу «Депозит VIP» № SAMDN01000708244724 від 05.11.2009 року за період з 24.09.2022 року по 26.12.2024 року, становить - 5 756,80 доларів США, що разом становить 18 963,60 доларів США.

Також, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав для про стягнення 3 % річних від сум процентів, нарахованих на вклади за перший період з дати розірвання договорів банківських вкладів і по 14.09.2022 включно (за день до дати набрання законної сили рішенням Печерського районного суду м. Києва від 27.09.2021 у справі № 757/667/20-ц) та за другий період з 24.09.2022 по 26.12.2024, адже нарахування 3 % річних за ст. 625 ЦК України повинно здійснюватися виключно на суму вкладу, тобто до бази для нарахування не можуть бути включені проценти, нараховані на вклад.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних про стягнення з відповідача 3 % річних, нарахованих на суму вкладів за період з дати розірвання договорів банківських вкладів і по 14.09.2022 включно (за день до дати набрання законної сили рішенням Печерського районного суду м. Києва від 27.09.2021 у справі № 751/667/20-ц, позивач вказував на помилковість висновку суду першої інстанції щодо пропуску ним строків для звернення до суду з вказаними вимогами.

Так, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша й абзац перший частини п`ятої статті 261 ЦК України).

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (далі - постанова № 211) з 12 березня 2020 року на всій території України встановлений карантин.

Строк дії карантину уряд неодноразово продовжував, а відмінив о 24 годині 00 хвилин 30 червня 2023 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

За Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 2 квітня 2020 року (далі - Закон № 540-IX), розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнений пунктом 12.

Згідно з цим пунктом під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

На підставі указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введений воєнний стан строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі цей строк неодноразово продовжувався та триває досі.

Згідно із Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», який набрав чинності 17 березня 2022 року (далі - Закон № 2120-ІХ), розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнений пунктами 18 і 19.

Пункт 18 передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Згідно з пунктом 19 у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

За змістом пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України саме у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу. Тому виключно до тих відносин не застосовуються положення статті 625 ЦК України (див. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 4 червня 2025 року у справі № 752/30967/21, від 5 листопада 2025 року у справі № 754/9673/24).

На підставі Закону України від 8 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини», який набрав чинності 30 січня 2024 року (далі - Закон № 3450-ІХ), пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України викладений у новій редакції.

Згідно з цими змінами у період дії воєнного стану в Україні, введеного указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

За Законом України від 14 травня 2025 року № 4434-IX «Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», який набрав чинності 4 вересня 2025 року, пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключений.

Таким чином, впродовж строку дії воєнного стану позовна давність була продовжена від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року включно, а 30 січня 2024 року її перебіг зупинився до 3 вересня 2025 року включно.

Якщо позовна давність не спливла станом на 2 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжений (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився на строк дії воєнного стану.

Отже, оскільки позивач звернувся до суду 16.05.2025, а в цей період були призупинені строки позовної давності ще з 02.04.2020, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що право на позов в межах трирічного строку позовної давності виникло у позивача з 02.04.2017.

Водночас, помилкове обрахування судом першої інстанції строків позовної давності до вимог позивача про стягнення 3 % річних, нарахованих на суму вкладів за період з дати розірвання договорів банківських вкладів і по 14.09.2022 включно (за день до дати набрання законної сили рішенням Печерського районного суду м. Києва від 27.09.2021 у справі № 757/667/20-ц), не впливає на правильність висновку суду про відсутність підстав для задоволення цих вимог, адже обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, сплатити три проценти річних від простроченої суми, виникає виходячи з наявності самого факту прострочення, який за обставинами цієї справи встановлено рішенням Печерського районного суду м. Києва від 27.09.2021 у справі № 757/667/20-ц, яке набрало законної сили 14.09.2022 (після апеляційного перегляду) і саме указаним судовим рішенням було встановлено порушення прав позивача та визначено розмір грошового зобов'язання.

Посилання відповідача на неправомірність нарахування позивачем 3 % річних за період до 12.08.2023, у зв'язку з тим, що Договір про відступлення права вимоги від 12.08.2023 не передбачав передачу ОСОБА_1 права на отримання компенсаційних нарахувань за минулі роки, колегія суддів відхиляє, адже останні зводяться виключно до власного помилкового тлумачення відповідачем умов договору та спростовуються самим змістом цього договору.

Щодо доводів відповідача про те, що у резолютивній частині судового рішення має бути зазначено, що суми коштів, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, вказані без відрахування податків та зборів, які підлягатимуть подальшому утриманню в установленому законом порядку за рахунок таких коштів, оскільки сума 3 % річних є фактично доходом позивача, який відповідно до законодавства України підлягає оподаткуванню, слід зазначити, що обов'язки сторін у сфері оподаткування, які виникають у зв'язку з ухваленням та/або виконанням судових рішень про стягнення коштів, суд не встановлює.

При цьому, тлумачення ст. 265 ЦПК України дає підстави для висновку, що положення цієї статті не містять імперативної вказівки щодо додаткової деталізації суми, яка на підставі рішення суду підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, з вказівкою про утримання податків та інших обов'язкових платежів.

Перерахування стягувачеві суми меншої, ніж зазначена у резолютивній частині судового рішення (виконавчому документі), не вважається належним виконанням судового рішення. Предметом грошового зобов'язання є грошові кошти, виражені у відповідній валюті. Сплата (перерахування) коштів у розмірі меншому, ніж зазначена у резолютивній частині судового рішення (виконавчому документі), свідчить про порушення принципу належного виконання в частині предмета виконання.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25.03.2024 у справі № 461/2729/22 та від 20.11.2024 у справі № 759/212/20.

Отже, податкові зобов'язання сторін, які виникають у зв'язку з ухваленням та/або виконанням судових рішень про стягнення коштів, встановлюються не судом, а визначені податковим законодавством України.

З вищенаведеного вбачається, що доводи апелянтів щодо незаконності рішення не грунтуються на вимогах закону, суперечать наявним у справі доказам та фактичним обставин справи, а отже не спростовують та не впливають на законність і обгрунтованість ухваленого судом рішення.

Таким чином, суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе рішення.

При апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення, в справі не виявлено.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційних скарг без задоволення, а рішення суду без змін.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 372, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги Акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк", подану від його імені та в інтересах адвокатом Тузовою Владиславою Олександрівною, та ОСОБА_1 , подану від його імені та в його інтересах адвокатом Скрипко Євгеном Васильовичем, - залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 20 листопада 2025 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк" про стягнення коштів - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст постанови складений 17 вересня 2026 року.

Суддя-доповідач М.І. Оніщук

Судді В.А. Шебуєва

О.В. Кафідова