Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №361/10911/23 — Київський апеляційний суд

Унікальний номер справи 361/10911/23

Номер апеляційного провадження 22-ц/824/12342/2026

Головуючий у суді першої інстанції Н. М. Петришин

Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач

Постанова

Іменем України

09 вересня 2026 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого Поливач Л. Д. (суддя - доповідач),

суддів Шкоріної О. І., Євграфофої Є.П.

секретар судового засідання Комар Л. А.

сторони

позивач ОСОБА_1

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю

«Зоолюкс»

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 березня 2026 року, ухвалене у складі судді Н. М. Петришиної, в примішенні рішення Броварського міськрайонного суду Київської області,

в с т а н о в и в :

У грудні 2023 року до Броварського міськрайонного суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ТОВ «Зоолюкс» про відшкодування шкоди. В обґрунтування вимог позивач посилається на те, що у 2014 році ОСОБА_1 придбала домашню тварину - кішку породи «мейн-кун» з родословною по кличці «Джекі». 03 квітня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до ветеринарної клініки «Зоолюкс», розташованої за адресою: АДРЕСА_1, з метою проведення обстеження вищевказаної домашньої тварини. Проведене тварині УЗД виявило непрохідність кишечника. Позивач поінформувала лікаря про те, що тварина схильна до алергій. Під час прийому тварині були зроблені підшкірні ін`єкції препарату Серенія (седативний засіб) - 0,6 мл та препарату Бускопан (спазмолітик) - 0,3 мл. Один з уколів, призначених лікарем ОСОБА_3 , був препарат Бускопан 1 ампула. Однак, в інструкції до препарату зазначено, що Бускопан ® протипоказаний, зокрема, у таких випадках паралітичної чи обструктивної кишкової непрохідності. Після введення ін`єкцій ОСОБА_1 поїхала з клініки й незабаром після цього, в автомобілі, кішка закричала та впала. Відразу після цього позивач повернулася до клініки, де почали робити реанімаційні заходи, однак врятувати тварину не вдалося і вона померла.

Позивач вважає, що недбалі та непрофесійні дії лікарів клініки призвели до смерті домашньої тварини. Унаслідок цього ОСОБА_1 зазнала сильних душевних страждань та хвилювання, почуття безпомічності внаслідок втрати домашньої тварини. З наведених підстав, просила стягнути з відповідача ТОВ «Зоолюкс» на користь позивача ОСОБА_1 майнову шкоду, яка складається з вартості кішки в сумі 40 000 гривень та моральну шкоду в сумі 100 000 гривень, а також судові витрати.

Заочним рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 березня 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Зоолюкс» про відшкодування шкоди відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 , через представника ОСОБА_2 звернулась з апеляційною скаргою.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що апелянт не погоджується у повному обсязі з заочним рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області, вважає його незаконним та необґрунтованим, ухваленим з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.

Зауважує, що у цій справі суд встановив, що саме ОСОБА_1 звернулася до ветеринарної клініки з твариною. Також саме ОСОБА_1 звернулася до поліції щодо неналежного лікування тварини працівниками ветеринарної клініки «Зоолюкс». Саме ОСОБА_1 ініціювала проведення експертного дослідження, за результатами якого був складений висновок експертів №15757/17579 від 22.05.2023, що свідчить про те, що саме їй належала померла кішка.

На думку апелянта, твердження суду про недоведеність позивачкою того, що ТОВ «Зоолюкс» є належним відповідачем за правовідносинами які виникли між позивачкою і клінікою є невірним.

У матеріалах справи наявний висновок експертів №15757/17579 за результатами комісійного ветеринарного дослідження, складений 22.05.2023 Національним науковим центром «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса», якому суд надав неналежну оцінку.

Так суд першої інстанції встановив, що відповідно до цього висновку причиною смерті тварини є гостра дихальна недостатність у результаті анафілактичного шоку, який міг бути викликаний введенням лікарських препаратів.

У матеріалах справи наявний лист Держпродспоживслужби №11-10/17112 від 04.08.2023, відповідно до якого суб`єкт господарювання з найменуванням «Ветеринарна клініка «Зоолюкс»» та ФОП ОСОБА_3 не зверталися до Служби з питання отримання ліцензії на провадження господарської діяльності з ветеринарної практики за адресою АДРЕСА_1 , та не подавали декларації про провадження відповідної діяльності. Ця обставина має істотне значення для справи.

Звертає увагу апеляційного суду також на ту обставину, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у стягненні моральної шкоди.

У цій справі позивач обґрунтовувала моральну шкоду тим, що смерть домашньої тварини спричинила їй душевні страждання, хвилювання, відчуття безпомічності та втрату тварини, з якою вона мала особистий емоційний зв`язок.

Суд не врахував характер події, раптовість смерті тварини, обставини смерті після звернення до ветеринарної клініки, поведінку позивача після події, звернення до поліції, ініціювання отримання експертного дослідження, звернення до суду за захистом, особливий статус тварини як об`єкта цивільних прав.

Відповідач ТОВ «Зоолюкс» своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Сібілєв М.А. подану апеляційну скаргу підтримав, просив задовольнити з викладених у ній підстав, заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 березня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Позивач ОСОБА_1 , представник відповідача ТОВ «Зоолюкс» у засідання суду апеляційної інстанції не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися у відповідності до вимог закону. Враховуючи те, що позивач, відповідач повідомлялися про розгляд справи апеляційним судом, беручи до уваги ч. 2 ст. 372 ЦПК, відповідно до якої неявка сторін, або інших учасників справи належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, суд вважав за можливе розглянути дану справу за відсутності представника відповідача ТОВ «Зоолюкс» та позивача ОСОБА_1 та за участі її представника.

Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях. Сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника позивача ОСОБА_5 , вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Так, згідно ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом положень ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно положень ст. 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч.1 ст.10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом 03 квітня 2023 року позивач ОСОБА_1 звернулась до ветеринарної клініки «Зоолюкс» з кішкою.

Згідно рекомендації щодо лікування № 000072367 від 03.04.2023, кішкі встановлено попередній діагноз: гострий панкреатит, ст. в тонкому відділі кишківника з ознаками непрохідності, супутній діагноз: хронічна ентеропатія. Як зазначає позивачки, у клініці кішці ввели препарати: Серенія - 0,6 мл. та Бускопан - 0,3 мл.

Відповідно до попереднього чеку від 03.04.2023, клієнт ОСОБА_6 сплатив 1257 гривень за клінічний огляд (первинний), консультацію лікаря, а також за введення ін`єкцій - препаратів Бускопан (1 ампула), Серенії (0,6 мл), УЗД черевної порожнини, шприц 1 мл., шприц 2 мл.

Згідно рекомендації щодо лікування № 000072379 від 04.04.2023, пацієнту Джекі , мейн-кун, встановлено диф/діагноз: алергічна реакція анафілактоїдного типу, гостра дихальна недостатність. Пацієнт прибув о 23.15 без ознак спонтанного дихання та серцебиття. Попередньо причиною може бути алергічна реакція анафілактоїдного типу (анафілактичний шок) не виключено, що на препарати, введені на прийомі. Проведена реанімація безуспішна. О 23 годині 57 хвилин, констатовано смерть пацієнта.

За змістом Висновку експертів № 15757/17579 за результатами проведення комісійного ветеринарного дослідження, складеного 22.05.2023 Національним науковим центром «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса», 06.04.2023 до наукового центру надійшла заява від громадянки ОСОБА_1 щодо проведення експертного дослідження, на вирішення якого поставлено два питання: причина смерті тварини; таксономічна приналежність тварини. Надані на дослідження документи, містять інформацію, яка була використана в якості анамнестичних даних: вид тварини- кішка свійська; кличка Джекі ; вік 8 років; стать самка; маса тіла 6 кг.; порода Мейн-кун; окрас шерсті-чорна з рудими плямами; особливі прикмети відсутні; приналежність тварини ОСОБА_8 ; дата смерті 03.04.2023 .

Відповідно до вищевказаного висновку № 15757/17579 від 22.05.2023 причиною смерті тварини слід вважати гостру дихальну недостатність в результаті шоку, який міг бути викликаний введенням лікарських препаратів. Тварина, труп якої надано на дослідження, відноситься до виду тварин «кішка свійська» родини котових, класу ссавці, типу хордових. Ця тварина належить до хребетних, має головний, спинний мозок, кровоносну і нервову системи.

Згідно Довідки Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві, 04.04.2023 до управління поліції надійшло звернення ОСОБА_1 щодо неналежного лікування тварини працівниками ветеринарної клініки «Зоолюкс». Вказану подію зареєстровано за № 17041 від 04.04.2023.

Відповідно до листа Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів № 11-10/17112 від 04.08.2023, суб`єкт господарювання з найменуванням «Ветеринарна клініка «Зоолюкс» не зверталася до Держпродспоживслужби щодо отримання ліцензії на провадження господарської діяльності з ветеринарної практики, у тому числі за місцем провадження господарської діяльності за адресою: АДРЕСА_1 . ФОП ОСОБА_3 щодо отримання ліцензії на провадження господарської діяльності з ветеринарної практики, у тому числі за місцем провадження господарської діяльності за адресою: АДРЕСА_1 , також не зверталася. Суб`єкт господарювання з найменуванням «Ветеринарна клініка «Зоолюкс» та ФОП ОСОБА_3 не подавали декларації про провадження господарської діяльності з ветеринарної практики, у них відсутні ліцензії на проведення господарської діяльності з ветеринарної медицини.

Отже, на думку позивачки з винних дій співробітниці ветеринарної клініки «Зоолюкс» померла належна їй кішка, у зв`язку з чим вона просила суд відшкодувати їй за рахунок відповідача ТОВ «Зоолюкс» вартість кішки, а також спричинену їй моральну шкоду.

Вирішуючи спір у даній справі, судом першої інстанції зазначено, що за змістом наданих позивачем доказів, зокрема, Висновку експертів № 15757/17579 від 22.05.2023, рекомендацій щодо лікування від 03 та 04 квітня 2023 року, чеку від 03.04.2026 власником померлої тварини є ОСОБА_9 .

Суд зауважив, що позивачем ОСОБА_1 не надано доказів, зокрема, ветеринарного паспорта тварини, який би містив інформацію про тварину (кличка, порода, дата народження, забарвлення) та власника (ПІБ, адреса, телефон), а також дані про щеплення, чи інших належних та допустимих доказів щодо її прав на тварину, не наведено пояснень щодо можливого придбання позивачем вищевказаної тварини у ОСОБА_8 .

Жодних відомостей, доводів чи обґрунтувань того, що ОСОБА_1 станом на 04.04.2023 була власником тварини, й відповідно мала б право на відшкодування шкоди, завданої неправомірними діями третіх осіб, матеріали справи не містять.

Крім того, суд дійшов висновку, що позивачем не надано достатніх та беззаперечних доказів того, що ТОВ «Зоолюкс», код ЄДРПОУ 34702527, адреса місцезнаходження: АДРЕСА_1, є належним відповідачем у даній справі, та зобов`язане відшкодувати позивачу шкоду, завдану неналежним наданням «Ветеринарною клінікою «Zooлюкс» відповідних послуг, а отже у задоволенні позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди суд відмовив.

Щодо заявлених ОСОБА_1 позовних вимог про стягнення моральної шкоди, суд вважав, що жодних належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених вимог позивачем до суду не надано.

Перевіряючи такі висновки суду, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За змістом ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно із статтею 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Відповідно до частини 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до роз`яснень, які містяться у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

На підтвердження завданої шкоди, позивачем, зокрема, надано рекомендації щодо лікування № 000072367 від 03.04.2023, чек від 03.04.2023, рекомендації щодо лікування № 000072379 від 04.04.2023, довідку Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві по письмовій заяві ОСОБА_1 , а також Висновок експертів № 15757/17579 за результатами проведення комісійного ветеринарного дослідження, складений 22.05.2023 Національним науковим центром «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса».

Що стосується відповіді на питання, чи довела позивач, що вона є власником померлої тварини, а також що ця тварина була певної породи.

Згідно ч. 1 ст. 180 ЦК України тварини є особливим об`єктом цивільних прав. На них поширюється правовий режим речі, крім випадків, встановлених законом.

Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (частина перша статті 319 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Частиною першою статті 1 Закону України «Про жорстоке поводження з тваринами» передбачено, що домашні тварини - собаки, коти та інші тварини, що протягом тривалого історичного періоду традиційно утримуються і розводяться людиною, а також тварини видів чи порід, штучно виведених людиною для задоволення естетичних потреб і потреб у спілкуванні, що, як правило, не мають життєздатних диких популяцій, які складаються з особин з аналогічними морфологічними ознаками, та існують тривалий час у їх природному ареалі.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону України «Про жорстоке поводження з тваринами» правила утримання домашніх тварин установлюються органами місцевого самоврядування.

Норми утримання домашніх тварин у місті Києві визначені Законом України «Про захист тварин від жорстокого поводження» та Рішенням Київської міської ради від 27.10.2007 № 1079/3912, яким затверджені «Правила утримання домашніх собак та котів у м. Києві».

Згідно п. 1 Правил утримання домашніх собак та котів у м. Києві власники тварин повинні поставити тварину на особистий облік відповідно до Правил в уповноваженому органі КМДА.

Ветеринарний паспорт тварини - це офіційний ідентифікаційний документ, який містить основні відомості про домашнього улюбленця (породу, вік, кличку, опис), інформацію про його власника, а також повну історію ветеринарно-профілактичних заходів.

Офіційним нормативно-правовим актом, який регулює порядок видачі та вимоги до оформлення ветеринарно-санітарного паспорта на домашніх тварин в Україні, є Наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України № 288 від 01.08.2014 року.

Щоб оформити ветеринарно-санітарний паспорт, потрібно:

- провести огляд тварини у державного лікаря ветеринарної медицини;

- переконатися, що тварина має маркування: мікрочип (його потрібно зчитати за допомогою сканера) або клеймо, нанесене не пізніше 3 липня 2011 року. Дані про ідентифікацію тварини треба внести до ветсанпаспорту;

- надати підтвердження про щеплення від сказу.

Такі вимоги визначаються частиною 3.4 Правил заповнення, зберігання, списання ветеринарних документів та вимог до їх обліку, затвердженого наказом Мінагрополітики № 288.

Звернувшись з позовом до суду, позивач вказує про те, що саме вона у 2014 році придбала домашню тварину - кішку породи «мейн-кун» з родословною по кличці «Джекі» та саме вона є власником тварини.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частинах першій та другій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як вбачається з матеріалів справі, ОСОБА_1 не надано доказів, зокрема, ветеринарного паспорта тварини, який би містив інформацію про тварину (кличка, порода, дата народження, забарвлення) та власника (ПІБ, адреса, телефон), а також дані про щеплення, чи інших належних та допустимих доказів щодо її прав на тварину, не наведено пояснень щодо можливого придбання вищевказаної тварини.

Навпаки, у попередньому чеку, який надала суду позивачка, зазначається, що Клієнтом клініки є ОСОБА_6 (а.с. 9), у висновку проведення комісійного ветеринарного дослідження, складеному 22.05.2023 Національним науковим центром «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» також зазначається про приналежність тварини ОСОБА_8 (а.с.25). На коробці с трупом кішки, доставленої до експертної установи також було зазначено « ОСОБА_10 » (а.с.25)

Та обставина, що позивачка звернулась за допомогою кішки до клініки, що вона зверталась до національної поліції та до експертної установи, не свідчать про те, що саме ОСОБА_1 належала загибла кішка і що саме їй заподіяно шкоду.

Отже, встановивши, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами належність їй на праві власності травини, суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про відшкодування як матеріальної так і моральної шкоди.

Крім того суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду про те, що позивачем не доведено, що клініка, яка надавала послуги, є Товариством з обмеженою відповідальністю «Зоолюкс», до якого ОСОБА_1 пред'явила позовні вимоги.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що саме Товариство з обмеженою відповідальністю «Зоолюкс» надавало ветеринарні послуги кішці.

Водночас, колегія суддів зауважує, що згідно висновку проведення комісійного ветеринарного дослідження, складеного 22.05.2023 Національним науковим центром «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса», причиною смерті травини слід вважати гостру дихальну недостатність в результаті анафілактичного шоку, який міг бути викликаний введенням спеціальних препаратів.

Отже, висновок проведеної експертизи № 15757/17579 від 22.05.2023 не містить стверджувальної відповіді на запитання внаслідок чого настала загибель тварини.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що позивачем не надано доказів, на підставі яких можливо однозначно встановити причини смерті тварини, а також наявність чи відсутність причинно-наслідкового зв`язку між завданою шкодою позивачу та діями лікаря. Рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях.

Доводи апеляційної скарги про те, що всі ускладнення стану тварини та її смерть стали наслідком неналежних дій лікарів ветеринарної клініки «Зоолюкс», якими було поведено підшкірні ін`єкції, колегія суддів оцінює критично, оскільки вони не підтвердженні належними доказами та не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не було всебічно досліджено наданий висновок експертів, колегія суддів відхиляє, оскільки вони не містять категоричного твердження щодо причин смерті тварини та підтверджують наявність вини в діях відповідача.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, суд правильно виходив з того, що позивачкою не доведено належними та допустимими доказами факт заподіяння саме їй шкоди, а також заподіяння шкоди саме відповідачем.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно встановлено усі обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права та дотримано норми процесуального права при винесенні рішення.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, про незаконність чи необґрунтованість рішення - не свідчать, а тому відсутні підстави для їх задоволення та скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. 367, 368, 369, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 381-384, 386, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повна постанова складена 18 вересня 2026 року.

Судді Л. Д. Поливач

Є. П. Євграфова

О.І. Шкоріна