Постанова від 03 вересня 2026 р. у справі №759/10642/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2026 року

м. Київ

апеляційне провадження № 33/824/3840/2026

Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Євграфової Є. П.,

при секретарі Мудрак Р. Р.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Святошинського районного суду міста Києва у складі судді Жмудь В. О.

від 30 червня 2026 року

у справі № 759/10642/26 Святошинського районного суду міста Києва

про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП

громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

У С Т А Н О В И В:

Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 30 червня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн 00 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 грн 60 коп.

На погоджуючись з вказаною постановою ОСОБА_1 , 08.07.2026 оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що справа була розглянута поверхнево, без врахування фактичних обставин по справі, протокол про адміністративне правопорушення складений з порушенням та не відповідає обставинам справи. Також вказував, що матеріали справи не містять відеозапис із ДТП та просив провести експертизу схеми ДТП.

В судове засідання суду апеляційної інстанції особа, що притягається до відповідальності - ОСОБА_1 , а також потерпілий ОСОБА_2 не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали адміністративного провадження та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність. Стаття 124 КУпАП передбачає відповідальність за порушення Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

Відповідно до змісту протоколу від 14.04.2026 серії ЕПР1 № 640802, ОСОБА_1 14.04.2026 о 15 год. 25 хв., керуючи транспортним засобом «Volkswagen Polo», д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_3 на праві власності, та рухаючись по пр-ту Ак. Палладіна, 16 (в напрямку Голосіївського р-ну) в м. Києві, був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не обрав безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом «Toyota RAV4», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 . При ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.3 «б», 13.1 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП.

Визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні ДТП, суд першої інстанції виходив з доведеності вини останнього.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.

Стаття 124 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. Об`єктом зазначеного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки на транспорті.

Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, полягає у порушенні правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів чи іншого майна. Суб`єктивна сторона характеризується необережною формою вини стосовно наслідків, хоча саме порушення правил може бути вчинене як умисно, так і з необережності. Зазначене правопорушення є деліктом з матеріальним складом і вважається закінченим з моменту настання суспільно шкідливих наслідків. Для констатації наявності у діях порушника об`єктивної сторони вказаного правопорушення необхідно встановити прямий причинно-наслідковий зв`язок між допущеним порушенням ПДР та пошкодженням майна.

Відповідно до підпункту «б» пункту 2.3 Правил дорожнього руху України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну та не відволікатися від керування цим засобом у дорозі. Згідно з пунктом 13.1 Правил дорожнього руху України водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу. Пункт 1.10 Правил дорожнього руху України визначає безпечну дистанцію як відстань до транспортного засобу, що рухається попереду по тій самій смузі, яка у разі його раптового гальмування або зупинки дасть можливість водієві транспортного засобу, що рухається позаду, запобігти зіткненню без здійснення будь-якого маневру. Системний зміст наведених норм покладає обов`язок щодо запобігання попутному зіткненню саме на водія, який рухається позаду, зобов`язуючи його постійно контролювати простір попереду свого автомобіля на випадок будь-якого, зокрема екстреного, гальмування попутного транспорту.

Згідно з ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Фактичні обставини справи та досліджені судом докази у своїй сукупності підтверджують, що 14 квітня 2026 року о 15 годині 25 хвилин ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Volkswagen Polo» по проспекту Академіка Палладіна у місті Києві, проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою та не обрав безпечної дистанції до автомобіля «Toyota RAV4» під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок чого здійснив із ним зіткнення, спричинивши механічні пошкодження обом транспортним засобам. Факт скоєння правопорушення зафіксовано протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 640802 від 14 квітня 2026 року, схемою місця дорожньо-транспортної пригоди від тієї ж дати, а також письмовими поясненнями учасників події. Досліджена судом першої інстанції схема пригоди містить повну графічну фіксацію розташування транспортних засобів, слідів та елементів проїзної частини, підписана обома водіями без будь-яких застережень, що свідчить про їхнє підтвердження об`єктивності відображеної дорожньої картини безпосередньо після зіткнення. Локалізація пошкоджень передньої частини автомобіля апелянта та задньої частини автомобіля іншого водія безспірно вказує на попутний характер удару в межах однієї смуги руху, що виключає версію скаржника про створення перешкод безпосередньо під час маневру перестроювання.

Щодо клопотання апелянта про призначення експертизи схеми дорожньо-транспортної пригоди, апеляційний суд визнає його необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню. Відповідно до статті 273 КУпАП експерт призначається органом, у провадженні якого перебуває справа, лише у разі потреби в спеціальних знаннях. Згідно з Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичними рекомендаціями з питань підготовки та призначення судових експертиз, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5, судова інженерно-транспортна експертиза поділяється на автотехнічну, транспортно-трасологічну та залізнично-транспортну. Чинне процесуальне законодавство та експертні методики не передбачають такого самостійного підвиду дослідження, як експертиза схеми дорожньо-транспортної пригоди, оскільки сама схема є первинним графічним документом фіксації обстановки, а не об`єктом технічної діагностики. Правова оцінка достовірності, повноти і допустимості складеної працівниками поліції схеми належить виключно до компетенції суду на підставі статті 252 КУпАП і не може перекладатись на судового експерта. Оскільки складена схема містить чіткі вихідні дані, підписана скаржником без зауважень на місці пригоди, а обставини механізму зіткнення з урахуванням характеру пошкоджень не потребують застосування спеціальних знань у галузі автотехніки, правових підстав для призначення будь-якої судової експертизи немає. Крім того, апелянт брав особисту участь у засіданні суду першої інстанції та мав можливість реалізувати своє право на подання такого клопотання, проте цим правом не скористався.

Посилання апелянта на відсутність у матеріалах справи відеозапису моменту зіткнення суд апеляційної інстанції також відхиляє. Матеріали провадження не містять жодних даних про облаштування відповідної ділянки проспекту біля в`їзду під естакаду камерами автоматичної відеофіксації або зовнішнього спостереження. Відсутність відеозапису самої події аварії за браком технічних джерел такої інформації не може вважатися неповнотою судового розгляду, якщо фактичні обставини достовірно підтверджені іншими передбаченими статтею 251 КУпАП засобами доказування. Стосовно відсутності відеозаписів з нагрудних камер працівників поліції суд зазначає, що технічні прилади патрульних фіксують виключно обставини оформлення матеріалів правопорушення після його скоєння та за своєю природою не можуть містити запису динаміки виникнення самої дорожньої пригоди. Чинне законодавство не визначає обов`язкової наявності відеозапису з портативного реєстратора як виключного доказу винуватості особи у справах за статтею 124 КУпАП, якщо зібрана сукупність письмових доказів повністю узгоджується між собою.

Доводи апеляційної скарги щодо скасування постанови за частиною першою статті 126 КУпАП не впливають на правильність висновків суду першої інстанції. Скасована постанова серії ЕНА № 7024658 від 14 квітня 2026 року стосувалася відповідальності за невиконання вимоги мати при собі або пред`явити для перевірки реєстраційні документи на транспортний засіб, що є повністю самостійним складом адміністративного правопорушення з іншим об`єктом посягання та предметом доказування. Розгляд справи за статтею 124 зазначеного Кодексу здійснюється судом у межах обставин конкретної пригоди, де предметом дослідження є дотримання водієм правил безпеки руху, що спричинило пошкодження майна, тому скасування постанови за статтею 126 жодним чином не спростовує факт порушення ОСОБА_1 пунктів 2.3 «б» та 13.1 Правил дорожнього руху України.

За таких обставин, постанова судді Святошинського районного суду міста Києва від 30 червня 2026 року є законною та обґрунтованою, підстави для її скасування відсутні.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на їх правильність. Підстав для закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення у діях ОСОБА_1 не встановлено.

Керуючись ст. 294 КУпАП апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Святошинського районного суду міста Києва від 30 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. П. Євграфова