Постанова від 03 вересня 2026 р. у справі №363/1631/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2026 року

м. Київ

провадження № 33/824/3854/2026

Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Євграфової Є. П.,

при секретарі Мудрак Р. Р.,

розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Вишгородського районного суду Київської області у складі судді Чіркова Г. Є.

від 25 травня 2026 року

у справі № 363/1631/26 Вишгородського районного суду Київської області

про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП

громадянку України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,

У С Т А Н О В И В :

Постановою Вишгородського районного суду Київської області від 25 травня 2026 року ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 60 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 020 гривень в дохід держави.

Стягнуто із ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 605,60 гривень.

Не погоджуючись із вказаною постановою, ОСОБА_1 16 вересня 2024 року звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила оскаржувану постанову в частині призначеного покарання змінити, замінивши його адміністративним арештом на строк п`ять діб.

Вказувала, що суд першої інстанції вірно встановив обставини правопорушення, але не надав належної оцінки даним особи правопорушниці.

При призначенні міри покарання правопорушниці суд першої інстанції не з`ясував питання щодо майнового стану порушниці, не надав належної оцінки тому, що за аналогічні правопорушення ОСОБА_2 неодноразово притягувалась до адміністративної відповідальності і до неї застосовувалась така міра покарання як штраф. Проте при призначенні покарання, судом першої інстанції не було враховано, що ОСОБА_2 вже 25 років ніде не працює, не має доходу внаслідок чого вона не спроможна сплатити штраф у визначеному судом розміру внаслідок чого застосоване до неї рішення у вигляді штрафу не досягло мети адміністративного стягнення, оскільки не забезпечило її виправлення та не запобігло вчиненню нових правопорушень.

В судове засідання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не з`явились, про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином.

Дослідивши матеріали адміністративного провадження та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до наступних висновків.

06 травня 2025 року постановою Вишгородського районного суду Київської області у справі №363/2303/25 ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КупАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі десяти неподаткових мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн. Постанова набрала законної сили 19 травня 2025 року.

За змістом протоколу про адміністративне правопорушення від 10.03.2026 серії ВАД № 967843 ОСОБА_2 , повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, 06.03.2026 близько 17 год. за місцем свого проживання в кв. АДРЕСА_2 , вчинила щодо своєї матері ОСОБА_1 домашнє насильство, психологічного характеру, а саме ображала нецензурною лайкою, чим спричинила шкоду її психологічному здоров`ю та вчинила адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.

Відповідно до частини сьомої статті 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Оскільки висновок місцевого суду про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 173-2 КУпАП, та кваліфікація її дій апелянтом не оспорюються, правильність встановлених фактичних обставин справи апеляційним судом не перевіряється.

Згідно зі статтями 23 та 33 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Санкція частини третьої статті 173-2 КУпАП передбачає альтернативні види адміністративних стягнень у виді накладення штрафу від шістдесяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, громадських робіт на строк від сорока до шістдесяти годин або адміністративного арешту на строк від трьох до п`ятнадцяти діб.

Обираючи вид адміністративного стягнення, суддя районного суду обґрунтовано врахував конкретні обставини вчиненого правопорушення, його характер та дані про особу правопорушниці. Зокрема, суд правильно звернув увагу на те, що ОСОБА_2 досягла 56-річного віку, а відповідно до частини третьої статті 30-1 КУпАП громадські роботи не можуть бути застосовані до жінок, старших 55 років. Крім того, місцевий суд слушно зазначив, що за відсутності фактів застосування фізичного насильства обрання адміністративного арешту, який пов`язаний із короткостроковою ізоляцією особи від суспільства та обмеженням її особистої свободи, не відповідатиме принципу пропорційності. Відповідно до статті 32 КУпАП адміністративний арешт є винятковим заходом стягнення, а тому накладення штрафу у мінімальному розмірі, встановленому санкцією частини третьої статті 173-2 КУпАП, є справедливим та достатнім для досягнення цілей покарання.

Разом з цим, вирішуючи вимоги апеляційної скарги про зміну постанови суду та застосування адміністративного арешту строком на п`ять діб, апеляційний суд враховує імперативні вимоги частини дев`ятої статті 294 КУпАП, за змістом якої у разі зміни постанови в частині накладення стягнення в межах, передбачених санкцією статті цього Кодексу, воно не може бути посилено.

У системі адміністративних стягнень, визначеній статтею 24 КУпАП, адміністративний арешт за ступенем суворості та правовими наслідками є значно більш суворим видом стягнення порівняно зі штрафом. За таких обставин заміна накладеного на ОСОБА_2 штрафу на адміністративний арешт є прямим посиленням відповідальності особи, що прямо заборонено процесуальним законом та тягне за собою погіршення становища особи за результатами перегляду судового рішення.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про необхідність застосування до порушниці адміністративного арешту суперечать закону і не можуть бути підставою для зміни оскаржуваного судового рішення, у зв`язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Вишгородського районного суду Київської області від 25 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя Є. П. Євграфова