Постанова від 12 серпня 2026 р. у справі №755/22550/25 — Київський апеляційний суд

Єдиний унікальний номер справи № 755/22550/25

Провадження № 22-ц/824/7313/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2026 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Журби С.О.,

суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,

за участю секретаря Павлової В.В.,

розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 08 січня 2026 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на рішення приватного виконавця виконавчого округу Хмельницької області Джубаби Дениса Олександровича, стягувач - Акціонерне товариство «Сенс Банк»,

В С Т А Н О В И В:

18 листопада 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва зі скаргою на рішення приватного виконавця виконавчого округу Хмельницької області Джубаби Д.О., стягувач - АТ «Сенс Банк».

Вимоги скарги мотивовано тим, що на виконанні приватного виконавця виконавчого округу Хмельницької області Джубаби Д.О. перебуває виконавчий лист Дніпровського районного суду міста Києва №6-1499/10р. від 17.12.2010 (постанова про відкриття виконавчого провадження ВП НОМЕР_1 від 28.02.2025). 12.11.2025 ОСОБА_1 через АСВП стало відомо про те, що приватним виконавцем Джубабою Д.О. було складено постанову від 18.09.2025 про опис та арешт майна (коштів) боржника. Оскаржувана постанова складена за відсутності боржника, який не був повідомлений про проведення виконавчих дій, а поля оскаржуваної постанови щодо понятих не заповнені. Також до постанови не долучені матеріали фотофіксації описаного та арештованого майна. Крім того, боржнику, як зберігачу описаного та арештованого майна, права та обов`язки роз`яснено не було, згоди щодо вартості описаного та арештованого майна дійти було нереально, оскільки боржника не було повідомлено про таку можливість. Також у скарзі зазначається, що опис повинен містити загальну площу, кількість кімнат, їхню площу та призначення, а також інші важливі характеристики, такі як матеріал стін, поверх розташування, наявність підсобних приміщень тощо, проте оскаржувана постанова таких деталей не містить.

Згідно заявлених вимог, скаржник просив суд визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Хмельницької області Джубаби Д.О. про опис та арешт майна (коштів) боржника від 18.09.2025, ВП НОМЕР_2.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 08 січня 2026 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, 20 січня 2026 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити скаргу.

Станом на день розгляду справи відзивів на апеляційну скаргу до суду не надходило.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 27 квітня 2026 року задоволено клопотання представника скаржника та надано можливість участі у судових засіданнях в режимі відеоконференції. Разом з тим у судове засідання, призначене на 13 серпня 2026 року, представник скаржника на зв`язок у режимі відеоконференцзв`язку не вийшов.

Інші сторони в судове засідання не прибули, про розгляд справи належним чином повідомлені, причини неявки не повідомили.

На підставі ст. 372 ЦПК України колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, що не з`явились, оскільки відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника чи сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16.

Згідно з вимогами ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання відповідної процедури та наявності передбачених законом підстав) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції в ході розгляду справи, на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Хмельницької області Джубаби Д.О. з 28.02.2025 перебуває виконавче провадження НОМЕР_1 з виконання виконавчого листа №6-1499/10р., виданого 17.12.2010 Дніпровським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь АКБ СР «Укрсоцбанк» заборгованості по договору кредиту в сумі 1 312 369,53 грн, третейського збору в сумі 13 523,69 грн.

05.09.2025 приватним виконавцем винесено вимогу про забезпечення боржником ОСОБА_1 18.09.2025 о 12:00 год безперешкодного доступу до об`єктів нерухомого майна: садового будинку за адресою: Хмельницька обл., Кам`янець-Подільський р., с. Велика Слобідка, садове товариство «Світанок», що знаходиться на земельній ділянці, кадастровий номер 6822489100:12:001:0025.

З метою забезпечення виконання рішення суду приватним виконавцем 18.09.2025 в межах виконавчого провадження НОМЕР_1 винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, відповідно до якої описано та накладено арешт на майно, що належить боржнику ОСОБА_1 :

1. Садовий будинок, реєстраційний/кадастровий номер 25314627, місцезнаходження: Хмельницька обл., Кам`янець-Подільський р., с. Велика Слобідка, садове товариство «Світанок», Реєстраційний номер майна: 25314627. Двохповерховий будинок з мансардою. Стіни - цегла, перекриття даху - шифер.

2. Земельна ділянка, реєстраційний/кадастровий номер 6822489100:12:001:0025, місцезнаходження: Хмельницька обл., Кам`янець-Подільський р., с/рада. Устянська, СТ Світанок, Цільове призначення 01.05, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, площа земельної ділянки 0.12. Земельна ділянка огороджена. На земельній ділянці знаходиться будинок. При описі здійснювалась фотофіксація. Опис проведений без входження, оскільки допуску до будинку та земельної ділянки не був наданий.

Цією постановою також призначено відповідальним зберігачем ОСОБА_1 .

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні скарги, зазначив, що дії приватного виконавця відповідали вимогам Закону України «Про виконавче провадження», з огляду на що не вбачав підстав для визнання протиправною постанови приватного виконавця про опис та арешт майна боржника, а отже й для скасування цієї постанови.

Як убачається з апеляційної скарги, її доводи фактично повторюють позицію апелянта, заявлену ним в ході розгляду справи в суді першої інстанції. Така позиція вже була належним чином досліджена судом першої інстанції в ході розгляду справи, за результатами чого їй була дана належна правова оцінка, з якою в повній мірі погоджується й колегія суддів апеляційного суду.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини.

В своєму рішенні у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, ЄСПЛ зазначив про те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції й зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Верховний Суд у постанові від 24 квітня 2020 року у справі № 554/2491/17 зазначив наступне:

«Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували.

Із урахуванням того, що доводи касаційної скарги є майже ідентичними доводам апеляційної скарги заявника, яким судом апеляційної інстанції надана належна оцінка, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.»

З огляду на зазначене апеляційний суд вважає відсутніми підстави для повторного наведення тих доводів і аргументів, якими керувався суд першої інстанції при вирішенні даної справи, і з якими в повній мірі погоджується колегія суддів апеляційного суду.

Суд першої інстанції детально і належним чином оцінив доводи скаржника щодо неповідомлення його про проведення виконавчих дій і на спростування таких доводів зазначив, що 05.09.2025 приватним виконавцем на відомі адреси боржника (в тому числі й на адресу зазначену в скарзі) було надіслано вимогу про забезпечення ним безперешкодного доступу до земельної ділянки для проведення виконавчих дій 18.09.2025, отримання якої адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Зокрема, матеріалами справи підтверджено, що 28 лютого 2025 року відкрито виконавче провадження, постанову про відкриття виконавчого провадження надіслано боржнику на адресу, яка зазначена у виконавчому документі, при цьому конверт повернувся з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до ч. 1, ст. 28 ЗУ «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

В подальшому, 05.09.2025 приватним виконавцем винесено вимогу про забезпечення боржником ОСОБА_1 18.09.2025 о 12:00 год безперешкодного доступу до об`єктів нерухомого майна та здійснено направлення цієї вимоги за усіма відомими адресами боржника: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 .

Проте вимога боржником ОСОБА_1 не отримана та була повернута на адресу виконавця без вручення, за першою адресою - за закінченням терміну зберігання (невдала спроба вручення), за другою адресою - одержувач відсутній за вказаною адресою, про що долучено до матеріалів справи відповідні докази.

При цьому адреса: АДРЕСА_3 , вказана ОСОБА_1 у скарзі, як адреса його проживання.

Окремо колегія суддів апеляційного суду відхиляє доводи апелянта щодо не проведення виконавцем фотофіксації майна та відсутність в постанові належного опису майна через те що опис не містить зазначення деталей (метраж, загальна площа, кількість кімнат, тощо), оскільки вказане обумовлено саме не допуском боржником приватного виконавця до майна.

Відповідно до пунктів 1 та 2, ч. 5, ст. 19 ЗУ «Про виконавче провадження» боржник зобов`язаний: 1) утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; 2) допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій».

Крім того, колегія суддів погоджується і з висновком суду першої інстанції щодо відсутності порушень у не залученні приватним виконавцем понятих.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 22 ЗУ «Про виконавче провадження» присутність понятих є обов`язковою у випадку, передбаченому частиною третьою статті 53 цього Закону, а також у разі відсутності боржника або його представника під час вчинення виконавчих дій, пов`язаних з примусовим входженням на земельні ділянки, до нежитлових приміщень і сховищ, де зберігається майно боржника, на яке звернено стягнення, або майно стягувача, яке має бути повернуто йому в натурі, до житла, іншого володіння особи для забезпечення примусового виселення з нього та вселення в нього, під час проведення опису, арешту, вилучення і передачі майна.

Відповідно до ч. 3, ст. 53 ЗУ «Про виконавче провадження» готівка та майно, що належать боржнику від інших осіб, вилучаються виконавцем у таких осіб у присутності понятих.

Разом з тим, при проведенні 18.09.2025 року опису та арешту майна не відбувалося примусового входження і не вилучалась готівка, а тому присутність у виконавчій дії понятих була не обов`язковою.

Таким чином суд першої інстанції правильно оцінив і відхилив доводи скаржника щодо неправомірності оскаржуваної постанови та прийняв позицію приватного виконавця, що проведений ним опис та арешт майна жодним чином не може порушувати прав скаржника, зокрема і через те, що останній має можливість надати виконавцю доступ у середину садового будинку задля фіксації стану цього майна необхідного для здійснення оцінки. Приватним виконавцем було проведено лише арешт майна, тобто дії які унеможливлюють його відчуження, що не свідчить про порушення прав скаржника.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи викладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при розгляді справи апеляційним судом. За таких умов підстави для скасування чи зміни ухвали суду першої інстанції при апеляційному розгляді відсутні.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 08 січня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий С.О. Журба

Судді Т.О. Писана

К.П. Приходько