Постанова від 12 серпня 2026 р. у справі №752/19868/23 — Київський апеляційний суд

Єдиний унікальний номер справи № 752/19868/23

Провадження № 22-ц/824/1118/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2026 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Журби С.О.,

суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,

за участю секретаря Павлової В.В.,

розглянувши справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 08 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Інвестиційна група Прометей», акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Колумбус», третя особа приватне підприємство «Агенство нерухомості «Ріел Київ», про поділ спільного майна подружжя, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Інвестиційна група Прометей», акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Колумбус», приватне підприємства «Агенство нерухомості «Ріел Київ», третя особа: приватне підприємство «Агенство нерухомості «Будівельна корпорація «РІЕЛ», про поділ спільного майна подружжя,

В С Т А Н О В И В:

25.09.2023 ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом про поділ майна подружжя. Впродовж розгляду справи в суді позивач неодноразово уточнювала позов та змінювала його предмет. З урахуванням усіх змін та доповнень ОСОБА_2 заявила вимоги про:

1) визнання спільною сумісною власністю подружжя набуті під час перебування у шлюбі майнові права на об`єкт будівництва згідно попереднього договору купівлі-продажу квартири № 0444/ДН4/151 від 21.08.2019, укладеного з Приватним підприємство «Агентство нерухомості «Будівельна корпорація «РІЕЛ», яке діє від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управлінням активами «Інвестиційна група Прометей», що діє від свого імені, в інтересах та за рахунок активів Пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду «Ексілон Прометей» - квартира НОМЕР_6 на 12 поверсі в будинку № 4 загальною площею 47,42 кв.м., у складі проекту «Будівництво житлового комплексу з об`єктами соціально-побутового призначення», за адресою: АДРЕСА_10 , АДРЕСА_4 » (далі також Договір), на загальну суму 1 006 896,96 грн;

2) визнання за ОСОБА_2 майнове право на 2/3 об`єкта (33,47 м.кв.; 70,61%; сума 760 259,23 грн), а за ОСОБА_1 1/3 об`єкт (13,95 м.к, 29.39%, сума 266 637,73 грн) зазначеного будівництва;

3) визнання боргові зобов`язання за послуги з централізованого опалення/постачання теплової енергії та з централізованого постачання гарячої води /постачання гарячої води за період з 01.01.2020 по 31.12.2023 року по особовому рахунку № НОМЕР_1 , електричної енергії по особовому рахунку № НОМЕР_2 , водовідведення за період з 01.02.2020 по 31.03.2024 по особовому рахунку № НОМЕР_3 , послуги консьєржів по особовому рахунку № НОМЕР_4 на загальну суму 77 941,45 грн спільними борговими зобов`язаннями подружжя;

4) визнати боргові зобов`язання за послуги з централізованого опалення/постачання теплової енергії та з централізованого постачання гарячої води /постачання гарячої води, електричної енергії, водовідведення, послуги консьєржів в розмірі 34 970,72 грн. особистими борговими зобов`язаннями ОСОБА_1

5) визнати боргові зобов`язання за послуги з централізованого опалення/постачання теплової енергії та з централізованого постачання гарячої води /постачання гарячої води, електричної енергії, водовідведення, послуги консьєржів в розмірі 42 970,73 грн особистими борговими зобов`язаннями ОСОБА_2

6) визнати особистими зобов`язаннями ОСОБА_2 боргові зобов`язання за договором позики, укладеним в інтересах сім`ї між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 17.02.2021 на суму 707 030 грн, що в еквіваленті становить 17 000 доларів США;

7) стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 відшкодування з оплати судового збору та витрат на правову допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовані такими обставинами:

10.07.2015 між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладено шлюб, який розірвано рішенням суду від 15.08.2023. За час шлюбу 21.08.2019 за згодою позивача, між ОСОБА_1 та ПП «Агенство нерухомості «Будівельна корпорація «РІЕЛ»», яке діяло від імені ТОВ «Компанія з управління активами «Інвестиційна група Прометей»», що діє від свого імені, в інтересах та за рахунок активів Пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду «Ексілон Прометей» укладено попередній договір купівлі-продажу квартири № 0444/ДН4/151 (далі - Договір), предметом якого є укладення у майбутньому договору купівлі-продажу Об`єкта. Об`єктом згідно даного договору є житлова квартира у будинку, проектний номер 151, поверх 12, кількість кімнат 1, загальна площа 47,42. Вартість об`єкта дорівнює розміру забезпечувальних платежів, який на момент укладення Договору становив 1 006 896,96 без ПДВ. На момент розірвання шлюбу повністю сплачена вартість забезпечувальних платежів по даній квартирі. Подружжям сплачено 592 248,48 грн (58,78%), залишок становив 464 134,99 грн (41,22%), які були сплачені позивачем за грошові кошти, які остання отримала в позику від своєї матері ОСОБА_3 . Таким чином, позивач здійснила виплату інвестиційних внесків в розмірі 760 259,23 грн, що становить 70,61 % від загальної площі квартири, тобто 2/3 частини майнових прав. Вважає, що її доля при поділі може бути збільшена з визнанням за нею зобов`язань за договором позики.

ОСОБА_2 володіє на праві власності квартирою за адресою АДРЕСА_6 . В даній квартирі відповідач мав зареєстроване місце проживання з 09.10.2015, проживав однією сім`єю з позивачем та спільною дитиною, користувався комунальними послугами. На початку повномасштабного вторгнення ОСОБА_2 разом з дитиною виїхала за кордон, а відповідач продовжив проживати у квартирі до кінця 2022 року. За цей період утворилась заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг, які відповідач не сплатив, проте позивач вважає, що зобов`язання по сплаті комунальних послуг за житло, що використовується в інтересах сім`ї, є солідарними боргами подружжя. Також, з моменту фактичного розлучення відповідач не турбується про свою спільну дитину - ОСОБА_5 , не надає коштів на її утримання.

Також позивач вказала, що кредитні зобов`язання не є спільними борговими зобов`язання подружжя, позивач не знала про кредити відповідача, стверджує, що відповідач використовував кредитні кошти для своєї підприємницької діяльності, а не в інтересах сім`ї. Також, позивач стверджує, що автомобіль Kia Sportage 2017 р.в., був її особистою власністю і поділу не підлягає, оскільки був придбаний за її особисті кошти, вилучені з продажу її попереднього автомобіля - Kia Sportage 2015 р.в., який у свою чергу був придбаний за кошти з продажу автомобіля Mazda 3 у 2006 році до укладення шлюбу.

Відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги не визнав, звернувся до суду із зустрічним позовом, у якому, з урахуванням неодноразового зміну предмету зустрічного позову, просив здійснити розділ спільного сумісного майна між сторонами наступним чином:

1) виділити ОСОБА_1 та визнати за ним право особистої власності на майнові права (право вимоги до Приватного підприємства «Агентство нерухомості «Ріел Київ», Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Колумбус», в інтересах та за рахунок якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управлінням активами «Інвестиційна група Прометей» укласти Основний договір купівлі-продажу житлової квартири та передати у власність житлову квартиру АДРЕСА_7 загальною площею 47,9 кв.м., житловою площею 15.3 кв.м.), які виникли з Попереднього договору купівлі-продажу квартири № 0444/ДН4/151, укладеного 21.08.2019 між Приватним підприємством «Агенство нерухомості «Будівельна корпорація «Ріел», яке діє від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управлінням активами «Інвестиційна група Прометей», що діє від свого імені, в інтересах та за рахунок активів Пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду «Ексілон Прометей», та ОСОБА_1 , вартістю 1 506 533,00 грн;

2) визнати особистими зобов`язаннями ОСОБА_1 зобов`язання подружжя за кредитним договором R01.00614.007088076 від 13.10.2020, укладеним між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 (кредит на поточні потреби); за споживчим кредитом за комплексним договором № 7/1618726 від 22.12.2018, укладеним між ПАТ «Креді Агріколь Банк (правонаступником якого є AT «Креді Агріколь Банк») та ОСОБА_1 ; за споживчим кредитом за договором про надання кредиту від 02.11.2020 №8614002_RESTRUCT, укладеним між АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 ; за споживчим кредитом за кредитним договором №3514880298 укладеним 13.08.2020, між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» (правонаступником якого є AT «ТАСКОМБАНК») та ОСОБА_1 ; за кредитним договором б/н від 26.08.2008, укладеним між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 ; за споживчим кредитом за кредитним договором №491037216, укладеним 09.10.2020 між АТ «Альфа-банк» (правонаступником якого є AT «СЕНС БАНК») та ОСОБА_1 , усього в сумі 906 354,40 грн;

3) стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 30 425,70 грн компенсації вартості частки відчуженого автомобіля Kia Sportage, д.н.з. НОМЕР_5 , 2017 р.в., з врахуванням боргових зобов`язань подружжя;

4) стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати: судовий збір - 15 140 грн, витрати на проведення судових експертиз - 22 000 грн, та витрати на професійну правничу допомогу.

На обґрунтування заперечень проти вимог первісного позову та вимог зустрічного позову вказав, що на виконання умов Попереднього договору подружжям за час шлюбу було повністю сплачено кошти за об`єкт договору, а тому спірна квартира є спільною власністю подружжя. У той же час, у шлюбі подружжя набуло й спільних боргових зобов`язань за укладеними відповідачем в інтересах сім`ї кредитними договорами. При цьому твердження позивача, що остаточний розрахунок за Попереднім договором в сумі 464 889 грн здійснено нею за рахунок її особистих коштів повністю спростовуються квитанцією №ПН45228 від 18.02.2021 на суму 464 889 грн, відповідно до якої саме ОСОБА_1 особисто здійснив остаточний розрахунок згідно умов п. 4.3.1.2. Попереднього договору. Також, за час шлюбу за спільні кошти подружжям було у спільну власність автомобіль Kia Sportage 2017 р.в., ринковою вартістю на час звернення до суду із позовом 661 030 грн. Після припинення шлюбних відносин вказаний автомобіль залишався в особистому володінні позивача. Відповідач також вважає, що за рахунок припинення його частки у спільній власності на вказаний автомобіль та покладення на нього зобов`язань за кредитними договорами, можливо збільшити його частку у майнових правах на квартиру.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 08 квітня 2025 року у задоволенні позовних вимог первісного та зустрічного позовів відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, року 26 травня 2025 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 направили апеляційні скарги, у яких зазначили, що оскаржуване рішення вважають незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права, з неповним з`ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, за невідповідності висновків, викладених у рішеннях суду, дійсним обставинам справи, за недоведеності обставин, які суд визнав встановленими.

У зв`язку з цим апелянт ОСОБА_2 просив апеляційний суд скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні первісного позову та прийняти нове рішення, яким:

- визнати спільною сумісною власністю подружжя майнові права на квартиру АДРЕСА_7 (право вимоги до Приватного підприємства «Агентство нерухомості «РІЕЛ КИЇВ», Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «КОЛУМБУС», в інтересах та за рахунок якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управлінням активами «Інвестиційна група ПРОМЕТЕЙ» укласти основний договір купівлі-продажу квартири та передати у власність квартиру АДРЕСА_7 загальною площею 47,9 кв.м., житловою площею 15.3 кв.м.), які виникли з Попереднього договору купівлі-продажу квартири № 0444/дн4/151, укладеного 21 серпня 2019 року між приватним підприємством «Агентство нерухомості «Будівельна корпорація «РІЕЛ», яке діє від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управлінням активами «Інвестиційна група ПРОМЕТЕЙ», що діє від свого імені, в інтересах та за рахунок активів Пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду «ЕКСІЛОН РОМЕТЕЙ», та ОСОБА_1 ;

- визнати за ОСОБА_2 майнові права на 2/3 квартири АДРЕСА_7 (право вимоги до Приватного підприємства «Агентство нерухомості «РІЕЛ КИЇВ», акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «КОЛУМБУС», в інтересах та за рахунок якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управлінням активами «Інвестиційна група ПРОМЕТЕЙ» укласти Основний договір купівлі-продажу квартири та передати у власність 2/3 квартири АДРЕСА_7 загальною площею 47,9 кв.м., житловою площею 15.3 кв.м.), які виникли з Попереднього договору купівлі-продажу квартири № 0444/ДН4/151, укладеного 21 серпня 2019 року між Приватним підприємством «Агенство нерухомості «Будівельна корпорація «РІЕЛ», яке діє від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управлінням активами «інвестиційна група ПРОМЕТЕЙ», що діє від свого імені, в інтересах та за рахунок активів Пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду «ЕКСІЛОН ПРОМЕТЕЙ», та ОСОБА_1 ;

- визнати боргові зобов`язання за договором позики від 17.02.2021 року, укладеним між ОСОБА_6 в інтересах сім`ї та ОСОБА_3 від 17.02.2021 року на суму 707 030 грн, що в еквіваленті становить 17 000 доларів США спільними зобов`язаннями подружжя;

- визнати особистими зобов`язаннями ОСОБА_2 боргові зобов`язання за договором позики, укладеним між ОСОБА_2 в інтересах сім`ї та ОСОБА_3 від 17.02.2021 року на суму 707 030 грн, що в еквіваленті становить 17 000 доларів США;

- визнати боргові зобов`язання за послуги з централізованого опалення/ постачання теплової енергії та з централізованого постачання гарячої води / постачання гарячої води за період з 01.01.2020 року по 31.12.2023 року по особовому рахунку № НОМЕР_1 , електричної енергії по особовому рахунку № НОМЕР_2 , водовідведення за період з 01.02.2020 року по 31.03.2024 р. по особовому рахунку № НОМЕР_3 , послуги консьєржів по особовому рахунку № НОМЕР_4 , що утворились за місцем реєстрації ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (адреса АДРЕСА_6 ) на загальну суму 77 941,45 грн. спільними борговими зобов`язаннями подружжя;

- визнати боргові зобов`язання за послуги з централізованого опалення/ постачання теплової енергії та з централізованого постачання гарячої води / постачання гарячої води за період з 01.01.2020 року по 31.12.2023 року по особовому рахунку № НОМЕР_1 , електричної енергії по особовому рахунку № НОМЕР_2 , водовідведення за період з 01.02.2020 року по 31.03.2024 р. по особовому рахунку № НОМЕР_3 , послуги консьєржів по особовому рахунку № НОМЕР_4 , що утворились за місцем реєстрації ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (адреса АДРЕСА_6 ) в розмірі 34 970,72 грн. особистими борговими зобов`язаннями ОСОБА_1 ;

- визнати боргові зобов`язання за послуги з централізованого опалення/ постачання теплової енергії та з централізованого постачання гарячої води / постачання гарячої води за період з 01.01.2020 року по 31.12.2023 року по особовому рахунку № НОМЕР_1 , електричної енергії по особовому рахунку № НОМЕР_2 , водовідведення за період з 01.02.2020 року по 31.03.2024 р. по особовому рахунку № НОМЕР_3 , послуги консьєржів по особовому рахунку № НОМЕР_4 , що утворились за місцем реєстрації ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (адреса АДРЕСА_6 ) в розмірі 42 970,73 грн. особистими борговими зобов`язаннями ОСОБА_2 ;

Також просила вирішити питання розподілу судових витрат, пов`язаних з розглядом справи у суді апеляційної інстанції.

В свою чергу апелянт ОСОБА_1 просив апеляційний суд скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні зустрічного позову та ухвалити в цій частині нове рішення, яким зустрічний позов задовольнити та:

1. В порядку поділу спільного майна подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 :

- виділити ОСОБА_1 та визнати за ним право особистої власності на майнові права (право вимоги до Приватного підприємства «АГЕНТСТВО НЕРУХОМОСТІ «РІЕЛ КИЇВ» та Акціонерного товариства «ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ ВЕНЧУРНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД «КОЛУМБУС», в інтересах та за рахунок якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯМ АКТИВАМИ «ІНВЕСТИЦІЙНА ГРУПА ПРОМЕТЕЙ» укласти Основний договір купівлі-продажу житлової квартири та передати у власність житлову квартиру АДРЕСА_7 загальною площею 47,9 кв.м., житловою площею 15.3 кв.м.), які виникли з Попереднього договору купівлі-продажу квартири № 0444/ДН4/151, укладеного 21 серпня 2019 року між Приватним підприємством «Агенство нерухомості «БУДІВЕЛЬНА КОРПОРАЦІЯ «РІЕЛ», яке діє від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯМ АКТИВАМИ «ІНВЕСТИЦІЙНА ГРУПА ПРОМЕТЕЙ», що діє від свого імені, в інтересах та за рахунок активів Пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду «ЕКСІЛОН ПРОМЕТЕЙ», та ОСОБА_1 , посвідченого БАСАЙ Р.М. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 21.08.2019 за реєстровим № 488 вартістю 1 506 533,00 грн;

- визнати особистими зобов`язаннями ОСОБА_1 зобов`язання подружжя за кредитним договором R01.00614.007088076 від 13.10.2020, укладеним між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 (кредит на поточні потреби); за споживчим кредитом за комплексним договором № 7/1618726 від 22.12.2018 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством «Креді Агріколь Банк (правонаступником якого є AT «Креді Агріколь Банк») та ОСОБА_1 ; за споживчим кредитом за договором про надання кредиту від 02.11.2020 №8614002_RESTRUCT, укладеним між Акціонерним товариством «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_1 ; за споживчим кредитом за кредитним договором №3514880298 укладеним 13.08.2020 року, між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» (правонаступником якого є AT «ТАСКОМБАНК») та ОСОБА_1 ; за кредитним договором б/н від 26.08.2008, укладеним між АТ «Комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 ; за споживчим кредитом за кредитним договором №491037216, укладеним 09.10.2020 між АТ «Альфа-банк» (правонаступником якого є AT «СЕНС БАНК») та ОСОБА_1 , усього в сумі 906 354,40 грн.;

- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 30 425,70 грн компенсації вартості частки відчуженого автомобіля KIA SPORTAGE р.н. НОМЕР_5 2017 року випуску з врахуванням боргових зобов`язань подружжя.

2. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 15 140,00 грн відшкодування судового збору, 22 000,00 грн відшкодування витрат на проведення судових експертиз, понесених під час розгляду справи у суді першої інстанції.

3. Вирішити питання розподілу судових витрат, пов`язаних з розглядом справи у суді апеляційної інстанції.

У судове засідання, призначене на 13 серпня 2026 року, з`явився представник відповідача.

В день судового засідання, 13 серпня 2026 року від представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Дорога-Воробйова А.Ю. на електронну адресу апеляційного суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з тим, що в цей день призначено візит до хірурга, перенесення якого може негативно позначитися на здоров`ї.

Щодо поданого клопотання про відкладення розгляду справи, апеляційний суд зазначає наступне:

Апеляційним судом встановлено, що клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Дорога-Воробйова А.Ю. про відкладення розгляду апеляційної скарги надіслано на електронну адресу апеляційного суду. До клопотання додано роздруківку результату перевірки електронного цифрового підпису. Водночас таке звернення вчинено без використання підсистем «Електронний суд» та «Електронний кабінет», при тому що представник позивача як адвокат є учасником підсистеми «Електронний суд».

18 жовтня 2023 року введено в дію Закон України від 29 червня 2023 року № 3200-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» (далі - Закон № 3200-IX), який був розроблений для запровадження обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів у Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі (далі - ЄСІТС) представниками правничих професій, юридичними особами та фізичними особами-підприємцями, оскільки особи, які за законом зобов`язані зареєструвати офіційні електронні адреси в ЄСІТС, зволікають з виконанням свого обов`язку.

Статтею 14 ЦПК України, зокрема, передбачено, що у судах функціонує Єдина судова Єдина судова інформаційно-комунікаційна система.

Позовні та інші заяви, скарги та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до суду і можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження підлягають обов`язковій реєстрації в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в день надходження документів.

Єдина судова інформаційно-комунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

Реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі.

Особа, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, може подавати процесуальні, інші документи, вчиняти інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням кваліфікованого електронного підпису або засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Частинами п`ятою, шостою статті 43 ЦПК України встановлено, що документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Відповідно до пунктів 24, 25 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, який затверджено рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21 (далі - Положення про ЄСІТС) підсистема «Електронний суд» (далі - Електронний суд) - це підсистема ЄСІТС, що забезпечує можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, між користувачем цієї підсистеми та Вищою радою правосуддя, а також отримувати інформацію про стан і результати розгляду таких документів чи інші документи.

Документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо), пов`язані з розглядом справ у суді, можуть подаватися до суду в електронній формі виключно з використанням підсистеми «Електронний суд», якщо інше не визначено процесуальним законодавством чи цим Положенням.

Отже адвокат Дорога-Воробйова А.В. могла подати заяву: 1) в письмовій формі; 2) в електронному вигляді з використанням сервісу «Електронний суд.

Загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення з процесуальних питань та наслідки недотримання таких вимог визначені у статті 183 ЦПК України.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 183 ЦПК України будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити: повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву чи клопотання або заперечення проти них, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету

Згідно з частиною другою статті 183 ЦПК України письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником.

У частині четвертій статті 183 ЦПК України закріплено, що суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Крім того, суд повертає заяву (клопотання, заперечення) її заявнику без розгляду також у разі, якщо вона подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.

Отже, надіславши клопотання про відкладення судового розгляду електронною поштою з використанням електронного цифрового підпису, а не за допомогою підсистеми «Електронний суд», адвокат Дорога-Воробйова А.В., яка діє в інтересах позивача ОСОБА_2 , використала спосіб звернення до суду, не передбачений чинним процесуальним законодавством.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 12 лютого 2025 року у справі № 944/6062/23 (провадження № 61-4035 св 24).

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про залишення без розгляду клопотання адвоката Дорога-Воробйова А.В. щодо відкладення судового розгляду.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що заявлене клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з призначенням візиту до хірурга, не містить жодних належних та допустимих доказів і документально не підтверджене.

Отже, за відсутності будь-яких доказів на підтвердження зазначених обставин, подібне клопотання про відкладення розгляду справи не може вважатися належним чином обґрунтованим.

Окрім того, апеляційний суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 виходив з того, виходив із того, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Ключовою умовою для відкладення розгляду справи є не сама по собі відсутність сторін у судовому засіданні, а неможливість вирішення спору в межах відповідного судового розгляду.

Отже, неявка учасника судового процесу до судового засідання, за умови його належного повідомлення про дату, час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи чи скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

На підставі ст. 372 ЦПК України колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, що не з`явились, оскільки відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника чи сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16.

Згідно з вимогами ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання відповідної процедури та наявності передбачених законом підстав) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла наступних висновків:

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції в ході розгляду справи, з 10.07.2015 по 15.08.2023 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували зареєстрованому у шлюбі, під час якого ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась дитина - ОСОБА_7 .

Місце проживання ОСОБА_1 з 09.10.2015 зареєстроване за адресою АДРЕСА_6 .

21.08.2019 між ОСОБА_1 (Сторона -2) та Приватним підприємство «Агентство нерухомості «Будівельна корпорація «РІЕЛ», яке діє від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управлінням активами «Інвестиційна група Прометей», що діє від свого імені, в інтересах та за рахунок активів Пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду «Ексілон Прометей» (Сторона -1) був укладений попередній договір купівлі-продажу квартири № 0444/ДН4/151 від 21.08.2019, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Басай Р.М. та зареєстрований в реєстрі за № 488.

Відповідно до п. п.1.1.2, 2.1 договору предметом договору є укладення сторонами в майбутньому договору купівлі - продажу Об`єкта - квартири НОМЕР_6 на 12 поверсі в будинку № 4 загальною площею 47,42 кв.м., у складі проекту «Будівництво житлового комплексу з об`єктами соціально-побутового призначення», за адресою: АДРЕСА_10 , АДРЕСА_4 ».

Відповідно до п.2.2 договору сторони зобов`язалися в майбутньому укласти в належній формі та підписати Основний договір, згідно з яким Сторона-1 передасть Об`єкт у власність Сторони-2 в порядку, що встановлений цим Договором та Основним договором.

П. 2.4 договору сторони визначили, Об`єкт передається Стороною -1 за основним договором, що посвідчується нотаріально, у власність Сторони-2 виключно після здійснення Стороною-2 усіх платежів згідно з цим Договором (в тому числі, з урахуванням платежів згідно з п.4.7 розділу цього Договору), прийняття будинку в експлуатацію та реєстрації власності Сторони -1 на Об`єкт.

Відповідно до п.6.1 попереднього договору сторони укладають Основний договір на умовах, передбачених цим Договором, протягом 90 робочих днів із дня реєстрації Стороною-1 права власності на Об`єкт в державному реєстрі та за умови виконання стороною-2 вимог розділу 4 цього договору.

Відповідно до пункту 1.2 попереднього договору від 18 квітня 2018 року, основний договір сторони зобов`язуються укласти протягом 90 календарних днів із дня державної реєстрації майбутнім продавцем права власності на майно.

В договорі сторони погодили, що вартість (ціна продажу) Об`єкта за Основним договором дорівнює розміру забезпечувальних платежів, на момент укладення договору становить 1 006 896,96 грн (п.п. 3.1, 4.2 Попереднього договору).

Згідно з довідкою від 02.03.2021 ОСОБА_1 на виконання умов попереднього Договору купівлі-продажу квартири № 0444/ДН4/151 від 21.08.2019 здійснив оплату у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок у сумі 1 052 986,64 грн.

13.04.2021 ПП «Агентство нерухомості «Будівельна корпорація «Ріел» реорганізувалася шляхом виділення Приватного підприємства «Агентство нерухомості «Ріел Київ».

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно АТ «ЗНВКІФ «Колумбус» в інтересах та за рахунок якого діє ТОВ «КУА «Інвестиційна група Прометей» зареєструвало право власності на квартиру за адресою АДРЕСА_9 з 04.12.2023.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні первісного та зустрічного позовів зазначив, що підстав для визнання права на частку майнових прав за попереднім договором купівлі-продажу квартири немає, оскільки такий договір є договором про наміри укласти в майбутньому основний договір купівлі-продажу та не надає стороні цього договору право на отримання частки, майнових прав тощо, відповідно до положень статті 635 ЦК України. Вимоги про визнання боргових зобов`язань подружжя спільними та врахування їх та стягнення компенсації вартості частки автомобіля при поділі задоволенню не підлягають, оскільки такі вимоги є похідними і наслідковими, тобто заявленими для зміни розміру частки майна при поділі майна подружжя, у задоволені якої сторонам відмовлено.

По своїй суті обидві апеляційні скарги зводяться до того, що суд першої інстанції, з точки зору апелянтів, неналежним чином оцінив і розглянув їх вимоги, які вони підтримують і на стадії апеляційного перегляду, наполягаючи на їх обґрунтованості.

По суті доводи апелянтів фактично повторюють їх позицію, заявлену ними в ході розгляду справи в суді першої інстанції. Така позиція вже була належним чином досліджена судом першої інстанції в ході розгляду справи, за результатами чого їй була дана належна правова оцінка, з якою в повній мірі погоджується й колегія суддів апеляційного суду.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини.

В своєму рішенні у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, ЄСПЛ зазначив про те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції й зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Верховний Суд у постанові від 24 квітня 2020 року у справі № 554/2491/17 зазначив наступне:

«Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували.

Із урахуванням того, що доводи касаційної скарги є майже ідентичними доводам апеляційної скарги заявника, яким судом апеляційної інстанції надана належна оцінка, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.»

З огляду на зазначене апеляційний суд вважає відсутніми підстави для повторного наведення тих доводів і аргументів, якими керувався суд першої інстанції при вирішенні даної справи, і з якими в повній мірі погоджується колегія суддів апеляційного суду.

Окремо при вирішенні справи колегія суддів апеляційного суду наголошує на наступному:

Суд першої інстанції насамперед обґрунтував свою позицію тим, що з його точки зору обидві сторони по справі не належно розуміють характер і суть правовідносин, які виникають на підставі попереднього договору купівлі-продажу. Обидві сторони в рамках даної справи вважали, що на підставі укладеного під час шлюбу попереднього договору купівлі-продажу квартири у них виникають майнові права, які підлягають розподілу.

Дійсно чинне законодавство передбачає, що майнові права являються предметом розподілу майна подружжя, як і кредитні та інші види зобов`язань перед третіми особами, які також підлягають розподілу. В той же час колегія суддів в повній мірі погоджується з позицією суду першої інстанції щодо неналежного розуміння обома сторонами по справі суті та характеру взаємовідносин, які виникають на підставі попереднього договору купівлі-продажу, оскільки на підставі попереднього договору виникає лише право та обов`язок укласти в майбутньому основний договір, в даному випадку договір купівлі-продажу. З огляду на що право, яке виникає на підставі попереднього договору не може вважатися майновим, відтак не підлягає розподілу в порядку майна подружжя.

Зокрема, у рамках даної справи, відповідно до п.2.2 договору сторони зобов`язалися в майбутньому укласти в належній формі та підписати Основний договір, згідно з яким Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управлінням активами «Інвестиційна група Прометей», що діє від свого імені, в інтересах та за рахунок активів Пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду «Ексілон Прометей» передасть Об`єкт у власність ОСОБА_1 в порядку, що встановлений цим Договором та Основним договором. А в п. 2.4 договору сторони визначили, Об`єкт передається за основним договором, що посвідчується нотаріально, у власність ОСОБА_1 виключно після здійснення ним усіх платежів згідно з цим Договором (в тому числі, з урахуванням платежів згідно з п.4.7 розділу цього Договору), прийняття будинку в експлуатацію та реєстрації власності Сторони -1 на Об`єкт.

Так, частиною першою статті 635 ЦК України встановлено, що попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір у майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Аналіз вказаної норми права свідчить про те, що відсутні будь-які обмеження щодо виду або предмета договору, який можуть зобов`язатися укласти сторони у майбутньому на підставі попереднього договору, тому така домовленість може бути досягнута сторонами щодо будь-яких договорів: про відчуження нерухомого чи рухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутніх об`єктів нерухомості, надання послуг, виконання робіт, надання майна в оренду тощо.

Сутність попереднього договору полягає у виконанні таких функцій:

спонукання до укладення в майбутньому основного договору шляхом встановлення відповідного обов`язку;

фіксація умов основного договору.

Отже, попередній договір створює для сторін одне основне зобов`язання: укласти протягом узгодженого терміну певний тип цивільно-правового договору на заздалегідь узгоджених умовах.

Одним із завдань попереднього договору є те, що він повинен забезпечити відносини між сторонами до укладення основного договору, гарантувати реальну можливість через певний час набути відповідні права на тих самих умовах, які існували в момент укладення попереднього договору, навіть у тому разі, коли одна із сторін втратить інтерес до цих правовідносин.

Визначення майнового права як права очікування та повноваження власника таких прав надано у висновках Верховного Суду України, викладених у постановах від 10 лютого 2016 року у справі № 6-2124цс15, від 16 березня 2016 року у справі № 6-290цс16, від 23 березня 2016 року у справі № 6-289цс16, від 30 березня 2016 року у справах № 6-3129цс15 та № 6-265цс16, від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2994цс15, від 25 травня 2016 року у справі № 6-503цс16, від 07 грудня 2016 року у справі № 6-1111цс16, а також постанові Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 759/24141/19.

Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений деякими, але не всіма правами власника майна, і яке свідчить про правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно або інше речове право на певне майно в майбутньому.

Водночас частиною першою статті 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

У частині другій статті 331 ЦК України чітко вказано, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відтак апеляційний суд, погоджуючись з позицією суду першої інстанції, вказує, що підстав для визнання права на частку майнових прав за попереднім договором купівлі-продажу квартири немає, оскільки такий договір є договором про наміри укласти в майбутньому основний договір купівлі-продажу та не надає не стороні цього договору право на отримання частки, майнових прав тощо, відповідно до положень статті 635 ЦК України.

Зазначене узгоджується з висновком, який зробив Верховний Суд у постанові від 22 січня 2025 року у справі № 753/7776/22.

Між сторонами було укладено не інвестиційний договір, не договір на пайову участь у будівництві, або будь-який інший договір, на підставі якого виникає право на майно у майбутньому, а саме попередній договір, який жодним чином не породжує права на отримання майна в майбутньому, а виключно встановлює обов`язок укласти основний договір. Вказане є основоположним при вирішенні даної справи.

Окремо апеляційний суд звертає увагу також і на те, що в рамках даної справи обидві сторони заявляли про необхідність врахування при розподілі майна подружжя не тільки активів а й зобов`язань за договорами позики.

Так, боргові зобов`язання також підлягають поділу, у разі якщо позика була отримана в інтересах сім`ї. Разом з тим згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог. Тобто сторона самостійно визначає свої вимоги і суд не може самостійно їх змінювати.

За таких умов суд апеляційної інстанції констатує, що суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, що жодна із сторін не просила розподілити між сторонами зобов`язання за позиками, отриманими під час шлюбу, а заявлені вимоги з даного приводу стосувалися виключно необхідності врахування цих боргових зобов`язань при здійсненні розподілу майнових прав на квартиру. Точно в такому ж порядку відповідач просив врахувати при здійсненні розподілу майнових прав на квартиру і вартість автомобіля, який за його твердженнями було придбано під час шлюбу та який був відчужений позивачем, тому згідно з заявленими вимогами половина його вартості мала бути врахована при здійсненні розподілу.

Таким чином, прийшовши до висновку про відсутність майнових прав, які сторони просять розподілити, суд першої інстанції був позбавлений можливості врахувати в рамках цього розподілу боргові зобов`язання або компенсувати частину вартості автомобіля, оскільки це призвело би до зміни позовних вимог, що суд самостійно робити не може.

Самостійних вимог про розподіл боргових зобов`язань жодна із сторін не заявляла, фактично це були вимоги про передачу майнових прав на квартиру і врахування цих боргових зобов`язань в якості компенсації частки з цих майнових прав іншого члена подружжя.

З огляду на вказане колегія суддів в повній мірі погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що вимоги про визнання боргових зобов`язань подружжя спільними та врахування їх та стягнення компенсації вартості частки автомобіля при поділі задоволенню не підлягають, оскільки такі вимоги є похідними і наслідковими, тобто заявленими для зміни розміру частки майна при поділі майна подружжя, у задоволені якої сторонам відмовлено.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи викладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, відтак дійшов законної та обґрунтованої позиції при вирішенні справи. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при розгляді справи апеляційним судом. За таких умов підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції при апеляційному розгляді відсутні.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 08 квітня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий С.О. Журба

Судді Т.О. Писана

К.П. Приходько