Постанова від 19 липня 2026 р. у справі №355/135/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М.

№ 22-ц/824/10794/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа №355/135/25

20 липня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Кирилюк Г.М.

- Рейнарт І.М.

при секретарі - Козачук А.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Баришівського районного суду Київської області від 13 березня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Цирулевської М.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СОГ-АГРО» про зміну підстав та формулювання причин звільнення, стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

в с т а н о в и в:

У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СОГ-АГРО» про зміну підстав та формулювання причин звільнення, стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги обгрунтовував тим, що 19 вересня 2022 року він був прийнятий на роботу на посаду апаратника обробки зерна на підприємстві ТОВ «СОГ-АГРО». Цього ж дня позивач приступив до виконання службових обов`язків. 20 вересня 2022 року безпосередній керівник - заступник директора з виробництва ОСОБА_3 всім прийнятим робітникам повідомив, що питання замовлення спецодягу та спецвзуття буде вирішуватись в наступному місяці. Обумовлював це рішення тим, що на підприємстві ще немає коштів, оскільки всі кошти пішли на придбання виробничих потужностей, зокрема, на придбання даного виробничого комплексу в селищі Баришівка, а доходу від підприємства ще немає. Обурений таким відношенням роботодавця до створення безпечних та елементарних умов праці робітників, позивач підготував заяву на звільнення. В заяві зазначив причину звільнення з врахуванням відсутності відпрацьовування, оскільки власного спецодягу та спецвзуття в нього не було і практично працювати ще два тижні не було в чому. Тому ОСОБА_1 обрав причину звільнення - за власним бажанням згідно з ч. 3 ст. 38 КЗпП України, з датою звільнення наступного дня, 22 вересня 2022 року.

Зазначав, що 21 вересня 2022 року на початку робочого дня він був викликаний до інженера з техніки безпеки, який без фактичного проведення інструктажів вимагав поставити підписи в журналі реєстрації інструктажів з охорони праці та в журналі реєстрації інструктажів з питань пожежної безпеки.

Він вказав інженеру з ТБ на свій особистий одяг та особисте взуття та запитав, чи відповідають вони вимогам норм охорони праці та, зокрема, ст. 8 Закону України «Про охорону праці», на що отримав відповідь, що на випробувальний період згідно із Законом України «Про охорону праці» ніякого спецодягу та взуття не передбачено. Отримавши таку відповідь, вінвідмовився ставити підписи в вищезазначених журналах. Представник роботодавця заявив, що не допускає позивача до роботи та ставить до відома про вказану заборону свого безпосереднього керівника. Після конфлікту він надав заступнику директора з виробництва ОСОБА_3 заздалегідь підготовлену заяву на звільнення, в якій просив звільнити його за власним бажанням згідно з ч. 3 ст. 38 КЗпП України, при цьому зазначив про факт порушення роботодавцем ст. 8 Закону України «Про охорону праці». Заява була зареєстрована на підприємстві наступного робочого дня 22 вересня 2022 року за вх. №005. Працівник відділу кадрів 22 вересня 2022 року повідомила, що видача трудової книжки та копія наказу про звільнення будуть здійснені в кінці робочого дня на його робочому місці, а наразі він повинен їхати на своє робоче місце та відпрацьовувати останні години.

22 вересня 2022 року письмово відповіді на свою заяву про звільнення від посадових осіб підприємства він не отримав. Єдиний документ, який підписав у відділі кадрів, це наказ про прийняття на роботу від 19 вересня 2022 року, де поставив свій підпис про ознайомлення та фактичну дату ознайомлення 22 вересня 2022 року. Наступного дня, 23 вересня 2022 року, він на роботу не вийшов. Від роботодавця ТОВ «СОГ-АГРО» отримав лист вих. №007 від 23 вересня 2022 року, в якому було зазначено, що станом на дату прийняття на роботу його посада та умови праці не передбачають обов`язки роботодавця в забезпеченні спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту.

Така відповідь на його заяву про звільнення від 21 вересня 2022 року, надана ТОВ «СОГ-АГРО» в листі вих. №007 від 23 вересня 2022 року, не є відмовою у звільненні його за ч. 3 ст. 38 КЗпП України.І протягом наступних двох років ТОВ «СОГ-АГРО» постійно надавали різні запити щодо відсутності його на робочому місці та не звільняли його із займаної посади згідно із ч. 3 ст. 38 КЗпП України, що вказує на свідоме ігнорування роботодавцем його заяви про звільнення вх. №005 від 21 вересня 2022 року.

У зв`язку з вимушеними прогулами, він тривалий час не отримує заробітної плати, інших джерел доходів не має. Роботодавець ТОВ «СОГ-АГРО» створив нестерпні фінансові умови, утримуючи його працівником без заробітної плати.

Позивач вказував, що 13 січня 2025 року він дізнався про своє звільнення з інших причин, відмінних від тих, що зазначені у його заяві про звільнення. Зайшовши в електронний кабінет УПФ України, він виявив наказ «Про звільнення апаратника обробки зерна ОСОБА_1 №3-Кзв від 26 грудня 2024 року, в якому зазначені інші підстави звільнення, які не обумовлені у його заяві від 21 вересня 2022 року з реєстрацією на підприємстві 22 вересня 2022 року за вх. №005, а саме, зазначено звільнити ОСОБА_1 за прогул без поважних причин відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП України, а не за ч. 3 ст. 38 КЗпП України.

Оскільки звільнення за прогул є дисциплінарним стягненням, роботодавцю необхідно дотримуватись правил та обмежень, встановлених для застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, строків для застосування дисциплінарного стягнення. Так, чинним законодавством в ч. 1 ст. 148 КЗпП України чітко обумовлено, що дисциплінарне стягнення застосовується роботодавцем безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. А в ч. 2 ст. 148 КЗпП України зазначено, що дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Відповідачу стало відомо про вчинення ОСОБА_1 так званого „дисциплінарного проступку" 23 вересня 2022 року, отже дисциплінарне стягнення відповідач мав застосувати до 23 жовтня 2022 року включно та накладати не пізніше 23 березня 2023 року відповідно до вищезазначених норм Закону. Днем виявлення проступку вважається день, коли про нього стало відомо відповідній посадовій особі роботодавця, яка наділена правом звільнення працівника, тобто, 23 вересня 2022 року.

Позивач вважав, що він звільнений за прогул, вчинений в період з 23 вересня 2022 року по 26 грудня 2024 року. Наказ про звільнення виданий 26 грудня 2024 року. В даному конкретному випадку прогул, в якому він фактично перебуває і наразі, триває більше двох років і тому роботодавець вже не має права накладати ніякого дисциплінарного стягнення, оскільки останнім порушений процесуальний порядок, який чітко обумовлений ст. 148 КЗпП України.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 149 КЗпП України, стягнення оголошується в наказі і повідомляється працівникові під розписку. Відповідач не дотримався зазначеної вимоги повідомити його під розписку про вищевказаний наказ зі стягненням. Отже, відповідачем не було дотримано вимог трудового законодавства при його звільненні на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України. Зазначене свідчить лише про те, що відповідач обмежився формальним правом звільнити працівника, без дотримання відповідної процедури звільнення та з грубим порушенням накладання дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, не вирішивши питання звільнення позивача згідно його заяви про звільнення від 21 вересня 2022 року.

Позивач наголошує, що об`єктивною причиною відсутності його на робочому місці було його перебування у вимушеному прогулі з вини роботодавця.

Оскільки звільнення за прогул є дисциплінарним стягненням, позивач вважав за необхідне звернутися до суду з позовом у цій справі, зазначаючи, що всі позовні вимоги заявлені позивачем без пропуску встановленого законом строку, адже такий строк має обраховуватися з дати отримання позивачем наказу про звільнення.

З урахуванням наведених обставин, позивач ОСОБА_1 просив суд:

1) визнати незаконним та скасувати наказ «Про звільнення апаратника обробки зерна ОСОБА_1 » №3-Кзв від 26 грудня 2024 року за прогул без поважних причин відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України;

2) визнати трудові відносини між ОСОБА_1 та ТОВ «СОГ-АГРО» припиненими за власним бажанням згідно з ч. 3 ст. 38 КЗпП України у зв`язку з порушенням роботодавцем ст. 8. Закону України «Про охорону праці», а саме, не забезпеченням апаратника обробки зерна ОСОБА_1 спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці та згідно із заявою про звільнення від 21 вересня 2022 року, з реєстрацією 22 вересня 2022 року за вх. №005. Датою припинення призначити ту дату, яка буде відповідати даті, коли рішення набере законної сили по даному цивільному позову;

3) зобов`язати ТОВ «СОГ-АГРО» внести змінені записи до трудової книжки позивача про його звільнення з посади апаратника обробки зерна ТОВ «СОГ-АГРО» за власним бажанням згідно ч. 3 ст. 38 КЗпП України, у зв`язку з порушення роботодавцем ст. 8. Закону України «Про охорону праці», а дату звільнення із «26 грудня 2024 року» змінити на дату, яка буде відповідати тій даті, коли вступить в дію рішення суду та змінити формулювання причини звільнення з «п. 4 ст. 40 КЗпП України» на «ч. 3 ст. 38 КЗпП України»;

4) стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СОГ-АГРО» вихідну допомогу в розмірі 42000 гривень, середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі, розрахованому по дату, коли рішення набере законної сили та судовий збір. При виплаті суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу здійснити утримання податків та інших обов`язкових платежів.

Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 13 березня 2026 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СОГ-АГРО» про зміну підстав та формулювання причин звільнення, стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відмовлено.

Не погоджуючись ухваленим рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій за результатом апеляційного перегляду справи просить скасувати рішення Баришівського районного суду Київської області від 13 березня 2026 року та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування змісту вимог апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не оцінив і не з`ясував усіх обставин, на які сторона позивача посилалась в обгрунтування своїх вимог.

Зазначає, що положеннями ст. 163 КЗпП України та ст. 8 Закону України «Про охорону праці» чітко зазначена умова обов`язкового забезпечення спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту на роботах, пов`язаних із забрудненням.

Суд першої інстанції з грубим порушенням матеріального права не зазначив факт існування порушеньвідповідачем трудового законодавства стосовно нього, як працівника, на момент подання ним заяви про звільнення від 21 вересня 2022 року за власним бажанням згідно з ч.3 ст.38 КЗпП України, з датою звільнення наступного дня, 22 вересня 2022 року, що підтверджений доказом „Протокол досліджень повітря робочої зони" №757/09/22 від 19 вересня 2022 року (т. 1, а.с. 120-123).

При цьому, судом першої інстанції не враховано, що минуло більше двох років, але посадові особи ТОВ „СОГ-АГРО" лише періодично та вибірково надавали різні запити відсутності його на робочому місці та відмовлялися його звільнити. Посадові особи ТОВ „СОГ-АГРО" свідомо ігнорували його заяву про звільнення вх. № 005 від 21 вересня 2022 року, надаючи різні усні та інші відмови, чим порушували Закон України „Про звернення громадян" та КЗпП України, чим унеможливили видачу наказу про звільнення та видачу трудової книжки, яка знаходиться у роботодавця. А вказані дії (бездіяльність) посадових осіб ТОВ „СОГ-АГРО" перешкоджають йому реалізовувати своє право на працю в іншого роботодавця.

У зв`язку з вищевказаними вимушеними прогулами він тривалий час не отримує заробітної плати, а інших джерел доходів в нього немає.

Внаслідок вказаного порушення відповідачем діючого законодавства України йому завдано моральну, матеріальну та фізичну шкоди, оскільки він отримав розлад здоров`я, переніс фізичні страждання та на тривалий час втратив джерело доходів.

13 січня 2025 року він дізнався про своє звільнення з інших причин, відмінних від тих, що зазначені ним в заяві про звільнення від 21 вересня 2022 року, а саме, за прогул без поважних причин" відповідно до п.4 ст.40 КЗпП України, а не за ч. 3 ст. 38 КЗпП України.

При цьому, відповідачем не було дотримано вимог трудового законодавства при звільненні його на підставі п.4 ст.40 КЗпП України, оскільки строки накладення дисциплінарного стягнення згідно з Кодексом законів про працю (КЗпП) України не можна "дробити" або довільно змінювати, оскільки вони чітко регламентовані законом.

Це імперативні норми, спрямовані на забезпечення своєчасного реагування на порушення та захист прав працівника від безпідставного затягування відповідальності.

Позивач вважає, що в даному конкретному випадку прогул тривав більше двох років і тому роботодавець вже не мав права накладати ніякого дисциплінарного стягнення, оскільки останнім порушений процесуальний порядок, який чітко обумовлений ст.148 КЗпП України.

Крім того, відповідно до ч.4 ст.149 КЗпП України, а також п. 6.9 розділу 6 (Трудова дисципліна та відповідальність за порушення трудової дисципліни) „Правил внутрішнього трудового розпорядку", стягнення оголошується в наказі і повідомляється працівникові під розписку. Відповідач не дотримав зазначену вимогу повідомити мене під розписку з вищевказаним наказом зі стягненням.

Зазначене, на думку позивача, свідчить про те, що відповідач обмежився формальним правом звільнити працівника, без дотримання відповідної процедури звільнення та з грубим порушенням накладання дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, не вирішивши питання звільнення згідно заяви про звільнення від 21 вересня 2022 року.

Таким чином, на переконання позивача, суд першої інстанції з порушенням норм матеріального права, без встановлення дійсних обставин справи, дійшов помилкового висновку про дотримання відповідачем вимог трудового законодавства при звільненні його на підставі п.4 ст.40 КЗпП України.

Також, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні не описав норми права, які мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану. А роботодавець по даній цивільній справі, всупереч норм статтей Закону № 2136-ІХ, не вжив жодного можливого заходу для забезпечення реалізації його права на своєчасне отримання заробітної плати для працівника свого підприємства, що перебував у трудових відносинах з роботодавцем.

До того ж, всупереч норм статті 263 ЦПК України, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні протизаконно застосував до спірних правовідносин висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду адміністративного судочинства.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «СОГ-АГРО» - Ореховська Аліна Василівна просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Зазначає, що ТОВ «СОГ-АГРО», зокрема, за професією апаратника обробки зерна, посаду якого займав позивач, було проведено атестацію робочих місць за умовами праці. За наслідками проведення такої атестації посада позивача не була такою, яка б передбачала шкідливі та/або небезпечні умов праці, а також за результатами атестації не встановлено несприятливих температурних умов або умов із забрудненням.

Судом першої інстанції не встановлено порушення роботодавцем Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 №442, та/або Методичних рекомендацій щодо проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджених постановою Міністерства праці України і Головним санітарним лікарем України від 01.09.1992 № 41.

Водночас, саме наявність шкідливих та/або небезпечних умов праці, та/або несприятливих температурних умов або умов із забрудненням є необхідною передумовою для забезпечення працівника спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, типові норми безоплатної видачі яких затверджені наказами Комітету по нагляду за охороною праці України 10.06.1998 року № 117 та №118, на які здійснює посилання позивач на обґрунтування своїх позовних вимог.

Відтак, не знайшли свого підтвердження доводи позивача щодо порушення відповідачем законодавства з охорони праці, зокрема, статті 8 Закону України «Про охорону праці».

Позивач, в тому числі, не спростовує констатований судом пропуск ним строку для звернення до суду із позовною вимогою про визнання трудових відносин між ОСОБА_1 та ТОВ «СОГ-АГРО» припиненими за власним бажанням згідно з ч. 3 ст. 38 КЗпП України.

Відповідно до приписів частини 1 статті 233 КЗпП України (з урахуванням глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України), зважаючи, що про відмову роботодавця звільнити його за ч. 3 ст. 38 КЗпП України ОСОБА_1 дізнався не пізніше 27вересня 2022 року, позивач міг звернутися із означеною позовною вимогою щонайпізніше до 30 червня 2023 року (дата відміни карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19»).

З позовною заявою ОСОБА_1 звернувся до суду 24 січня 2025 року, а отже, пропустив строк для звернення до суду із позовною вимогою про визнання трудових відносин між ним та ТОВ «СОГ-АГРО» припиненими за власним бажанням згідно з ч. 3 ст. 38 КЗпП України в зв`язку з порушенням роботодавцем ст. 8. Закону України «Про охорону праці».

Щодо наявності підстав для звільнення позивача за п. 4 ст. 40 КЗпП України та дотримання роботодавцем процедури звільнення зазначає, що відповідачем надано до суду відповідні докази, якими підтверджено, що за порушення, які мали місце включно до 09 жовтня 2024 року, відповідач вирішив не притягувати позивача до дисциплінарної відповідальності, що оформлено ТОВ «СОГ-АГРО» згідно вимог чинного законодавства. У цьому випадку роботодавець має право (а не обов`язок) накласти дисциплінарне стягнення за вчинений працівником проступок. Відповідно, ТОВ «СОГ-АГРО» цим правом скористалося і заходів стягнення до ОСОБА_1 не застосовувало.

В подальшому, вже за період, починаючи з 10 жовтня 2024 року, роботодавець знову ж таки, належним чином зафіксувавши факти порушень трудового законодавства ОСОБА_1 (відповідні докази містяться в матеріалах справи), а саме, допущені ним прогули без поважних причин, скористався правом та наклав на позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення за прогули без поважних причин на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України, що оформив відповідним наказом ТОВ «СОГ-АГРО» №1-К/тм від 19грудня 2024 року «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 ».

Отже, роботодавцем дотримано строк та процедуру для застосування дисциплінарного стягнення, що і було правильно встановлено судом першої інстанції у рішенні.

При цьому, ТОВ «СОГ-АГРО» вжито всіх можливих заходів для вручення позивачу відповідного наказупро звільнення.

Твердження ОСОБА_1 про недопустимість їх застосування є безпідставним та не підтверджується належним доказами.

Застосування норм Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у даному випадку є безпідставним.

Зазначений закон не зобов`язує роботодавця нараховувати та виплачувати заробітну плату працівнику, який не виконує своїх обов`язків та не з`являється на робочому місці, при цьому з підстав, не пов`язаних з воєнним станом.

19 липня 2026 року позивачем ОСОБА_1 подано клопотання про долучення до матеріалів справи довідок з Пенсійного фонду України за формою ОК-5 від 19 липня 2026 року та формою ОК-7 від 19 липня 2026 року на підтвердження обставин, що він не отримував заробітну плату в період з 26 грудня 2024 року по 19 липня 2026 року. Зазначав, що вказані докази він не міг надати в суді першої інстанції, оскільки вони стосуються сьогоднішнього дня.

Протокольною ухвалою від 20 липня 2026 року суд апеляційної інстанції, врахувавши положення цивільного процесуального законодавства України (частин першої, третьої статті 367 ЦПК України), яким передбачено межі розгляду справи судом апеляційної інстанції та прийняття судом апеляційної інстанції доказів, що не були подані до суду першої інстанції, відмовив у прийнятті та дослідженні цих доказів.

У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції позивач ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги та просив скаргу задовольнити.

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «СОГ-АГРО» - Ореховська Аліна Василівна просила апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення позивача та представника відповідача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 19 вересня 2022 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю «СОГ-АГРО», в особі директора ОСОБА_13, укладено трудовий договір №19.09.22о, відповідно до якого сторони обумовили предмет договору, права та обов`язки сторін, робочий час та час відпочинку, оплату праці, захист персональних даних, конфіденційність, збереження комерційної таємниці та конфіденційної інформації, відповідальність сторін і порядок вирішення спорів, термін дії договору та інші умови договору (т. 1, а.с. 16-17).

Умови означеного трудового договору №19.09.22о від 19 вересня 2022 року не передбачають обов`язку роботодавця забезпечити працівника (позивача) спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту.

Наказом ТОВ «СОГ-АГРО» №9-Кпр від 19 вересня 2022 року позивач ОСОБА_1 прийнятий на основне місце роботи на посаду апаратника обробки зерна (код за КП 8273, Код ЗКПТР 10422) товариства з 19 вересня 2022 року, з посадовим окладом 14 000, 00 грн на місяць, з графіком роботи 40 годин на тиждень (з понеділка по п`ятницю) з двома вихідними днями (субота, неділя). Підстава: особиста заява ОСОБА_1 від 19 вересня 2022 року та згода дирекції. Зі змістом наказу та умовами праці позивач ОСОБА_1 ознайомлений під підпис 22 вересня 2022 року (т. 1, а.с. 19).

ТОВ «СОГ-АГРО» є юридичною особою, має ідентифікаційний код 40203325, юридична адреса: 08360, Київська область, Бориспільський район, село Любарці, вулиця Центральна, буд. 69/А, вид економічної діяльності в тому числі: оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (основний); вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; післяурожайна діяльність; оброблення насіння для відтворення, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 10 березня 2025 року (т. 1, а.с.193-196).

Згідно із робочою інструкцією апаратника обробки зерна (код за КП 8273, Код ЗКПТР 10422), затвердженою директором ТОВ «СОГ-АГРО» ОСОБА_13, (т. 1, а.с. 18), апаратник обробки зерна: веде процес очищення зерна; приймає, переміщує, очищає, сушить та розподіляє зерно по силосах або на подальше оброблення з урахуванням його якості за допомогою всіх видів транспортерів; сепарує зерно на сепараторах, трієрах; обмолочує; розділяє насіння, зерно на фракції на калібрувальних машинах та трієрах; сушить зерно різних культур, насіння бобових та олійних культур, кукурудзи продовольчого, фуражного призначення в барабанних зерносушарках; веде процес спалювання палива в топках зерносушарок, обслуговує, спостерігає та контролює роботу очисних установок, вентиляторів, циклонів; налагоджує та регулює режим роботи обслуговуваного устаткування; бере участь в обслуговуванні та спостерігає за роботою транспортерів, найпростіших очисних машин та сушарок; спостерігає за правильним заповненням силосів; регулює швидкість руху та товщину шару зерна, що надходить на очищення; очищає аспіраційні та інші самопливні комунікації та устаткування від залишків зерна та відходів; періодично очищає шахти, топки, форсунки зерносушарок; зачищає зерносушарки, сепаратори та інше устаткування в разі зміни оброблюваної культури; допомагає під час відбирання проб; вмикає та вимикає обслуговуване устаткування; бере участь в усуненні дрібних несправностей; бере участь у підготовці силосів, елеваторів та інших об`єктів до газації; обслуговує, спостерігає та контролює роботу транспортерів усіх типів; бере участь у заміні сит; виявляє несправності в роботі обслуговуваного устаткування і бере участь у його ремонті; забезпечує нормальний санітарний стан робочих зон та обслуговуваного устаткування; веде облік роботи зерносушарки за зміну; веде облік просушеного зерна.

Відповідно до розділу IV означеної робочої інструкції апаратник обробки зерна має право вимагати забезпечення організаційно-технічних умов, необхідних для належного виконання своїх обов`язків згідно з цією інструкцією.

Відповідно донаказу ТОВ «СОГ-АГРО» від 19 вересня 2022 року №5-од про призначення комісії з проведення атестації робочих місць за умовами праці, створено комісію з проведення атестації робочих місць за умовами праці у складі голови комісії ОСОБА_9, та членів комісії ОСОБА_10 і ОСОБА_20. Указаній комісії доручено, в тому числі, до 19 вересня 2022 року провести разом з обраним спеціалізованим підприємством атестацію робочих місць за умовами праці, розробити необхідний перелік документів (т. 2, а.с. 69).

З метою проведення атестації робочих місць, зокрема, робочого місця, професія апаратника оброблення зерна, відповідальним працівником товариства інженером з ОП ОСОБА_9 та особами, які виконували дослідження, - ОСОБА_7 , ОСОБА_8, ОСОБА_21 складено відповідні протоколи від 19 вересня 2022 року №775/09/22 проведення досліджень мікроклімату, важкості та напруженості праці, шумового навантаження та інфразвуку, повітря робочої зони (т. 1, а.с. 120-123). Результати досліджень внесені до карти умов праці.

Відповідно до карти умов праці у ТОВ «СОГ-АГРО», професія (посада) апаратник оброблення зерна (код за КП 8273), згідно з протоколами досліджень умов праці на робочому місці апаратника оброблення зерна не має факторів відхилення від норми, показники виробничого середовища не перевищують гранично допустимі рівні, тому робоче місце слід вважати із допустимими умовами праці (т. 1, а.с. 118-119).

За даними довідки лікаря з гігієни праці ОСОБА_8 про оцінку фактичного стану умов праці апаратника оброблення зерна, загальна оцінка умов праці відповідає 2 класу (допустимі) (т. 1 а.с.117 (зворот).

В матеріалах справи міститься копія фотографії робочого дня при атестації робочого місця для визначення права на пільгову пенсію, щорічну додаткову відпустку та доплати за шкідливі та важкі умови праці, затверджена 19 вересня 2022 року директором ТОВ «СОГ-АГРО» ОСОБА_13, в якій, зокрема, відсутні дані щодо тривалості дії відповідних факторів, значення яких перевищує нормативні (т. 1, а.с. 117).

Наказом ТОВ «СОГ-АГРО» від 19 вересня 2022 року №10-од про затвердження результатів атестації робочих місць за умовами праці, виконуючи Закон України «Про охорону праці» у відповідності з постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 року №1290 «Про затвердження Списків виробництв, цехів, відділів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці, за особливий характер праці», постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 №442 «Про порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці», щодо підтвердження права на пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, відповідно до наказу «Про проведення атестації робочих місць за умовами праці» №5-од від 19.09.2022 в товаристві проведена атестація робочих місць за умовами праці для підтвердження права та компенсації за роботу у несприятливих умовах. Виконані дослідження факторів виробничого середовища і трудового процесу на робочих місцях, складені карти умов праці, які відповідають дійсності і забезпечують право на пільги, згідно чинного законодавства, та з метою виконання Законів України «Про охорону праці» та «Про пенсійне забезпечення» - затверджено перелік професій, якими скореговані пільги і компенсації, у тому числі, найменування професії - апаратник обробки зерна, який пенсійного забезпечення, додаткових відпусток (у днях), доплати за шкідливі умови праці (%) - не має (т. 2, а.с. 53).

Згідно із наказом ТОВ «СОГ-АГРО» від 19 вересня 2022 року №1-од, відповідальним за вступний інструктаж із питань охорони праці, пожежної безпеки та техногенної безпеки з новоприйнятими працівниками призначено інженера з охорони праці ОСОБА_9. Відповідальним за інструктаж на робочому місці працівників призначено ОСОБА_10 (т. 2, а.с.113).

Наказом ТОВ «СОГ-АГРО» від 08 червня 2022 року №2-од про призначення осіб, відповідальних за організацію охорони праці на підприємстві, відповідальною особою за організацію охорони праці призначено директора ОСОБА_13 (т. 2, а.с. 62).

Відповідно до письмового ознайомлення від 19 вересня 2022 року ОСОБА_1 підтвердив, що працює в товаристві на посаді апаратника з 19 вересня 2022 року, повідомлений про володільця персональних даних, склад та зміст зібраних персональних даних, свої права, визначені Законом України «Про захист персональних даних», мету збору персональних даних та осіб, яким передаються або можуть передаватися його персональні дані, та ознайомлений з правилами внутрішнього трудового розпорядку, посадовою інструкцією, інструкцією з охорони праці, умовами праці та про наявність на робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, можливі наслідки їх впливу на здоров`я та про права працівника на пільги та компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства та результатів атестації робочого місця за умовами праці (т. 2, а.с. 88).

Згідно наказу ТОВ «СОГ-АГРО» від 19 грудня 2022 року №29-од про усунення технічних описок у текстах наказів за 2022 рік, у ході перевірки внутрішньої кадрової документації було встановлено, що в окремих наказах за 2022 рік допущено технічні помилки в частині зазначення номеру наказу в самому тексті документа. При цьому, нумерація наказів у журналі реєстрації ведеться правильно, пропущення хронології відсутні. Таким чином внесено зміни до наказів. У Журналі реєстрації наказів з основної діяльності тривалого (75 р.) строку зберігання ТОВ «СОГ-АГРО» (розпочато 01.01.2022 року, закінчено 30.12.2022року) виправлень немає (т. 2, а.с.103-107).

Правилами внутрішнього розпорядку Товариства з обмеженою відповідальністю «СОГ-АГРО», схваленими загальними зборами трудового колективу ТОВ «СОГ-АГРО» (протокол від 01.03.2017), передбачено: загальні положення; порядок прийняття на роботу і звільнення працівників, де зазначено яким чином укладаються трудові договори, яким чином відбувається прийняття громадян на роботу, визначення строку випробування, процедура розірвання трудового договору; робочий час та час відпочинку, із зазначенням графіку робочого дня, надання відпустки в порядку визначеному чинним трудовим законодавством та трудовим договором; основні права та обов`язки працівників; основні права та обов`язки роботодавця; трудова дисципліна та відповідальність за порушення трудової дисципліни. Розділом «Трудова дисципліна та відповідальність за порушення трудової дисципліни» передбачено застосування до працівників, у разі порушення трудової дисципліни, таких дисциплінарних стягнень, як догана та звільнення (т. 1, а.с. 124-127).

Відповідно до контрольного листа проходження інструктажів з охорони праці ОСОБА_1 19 вересня 2022 року ознайомлений з умовами праці та про наявність на робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, можливі наслідки їх впливу на здоров`я та про права працівника і пільги та компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства та результатів атестації робочого місця за умови праці (т. 1, а.с. 128).

Згідно із актом «Про відмову від підпису в журналах інструктажу з охорони праці та протипожежної небезпеки» від 19 вересня 2022 року №1, ОСОБА_1 пройшов на підприємстві інструктажі з питань охорони праці та протипожежної безпеки, які провів роботодавець в день прийняття на роботу, ознайомився, в тому числі, з Інструкцією з охорони праці та в контрольному листі проходження інструктажів проставив власний підпис. Проте, поставити підпис у відповідних журналах реєстрації вступних інструктажів відмовився, обґрунтовані підстави відмови не надав (т. 1, а.с. 129).

Заявою від 21 вересня 2022 року, за вхідним №005 від 22.09.2022 року, ОСОБА_1 (позивач у справі) просив звільнити його із займаної посади за власним бажанням з 22 вересня 2022 року, згідно із ч. 3 ст. 38 КЗпП України в зв`язку з порушенням роботодавцем ст. 8 Закону України «Про охорону праці», а саме, незабезпечення його, ОСОБА_1 , спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці (т. 1, а.с. 20).

В акті про відсутність на роботі ОСОБА_1 від 22 вересня 2022 року №22/09/22, складеного заступником директора ТОВ «СОГ-АГРО» з виробництва ОСОБА_3 , інженером з охорони праці ОСОБА_9 , головним енергетиком ОСОБА_10 , зафіксовано, що 22 вересня 2022 року апаратник обробки зерна ОСОБА_1 був відсутній на роботі в певний проміжок часу з 08:00 до 10:02 (був відсутній з невідомих причин), з 10:03 до 11:34 (знаходився в офісі ТОВ «СОГ-АГРО»), з 11:35 до 15:42 (відсутній з невідомих причин), 15:43 до 17:00 (знаходився на робочому місці). В телефонному режимі ОСОБА_1 повідомлено про те, що йому відмовлено у звільненні за заявою від 21 вересня 2022 року, зареєстрованою завхідним №005 від 22вересня 2022 року, та його чекають на робочому місці 23 вересня 2022 року, на що працівник ОСОБА_12 повідомив, що не вийде на роботу і працювати в товаристві відмовляється (т. 1, а.с. 132).

Листом ТОВ «СОГ-АГРО» від 23 вересня 2022 року №007 на заяву ОСОБА_1 про звільнення від 21 вересня 2022 року роботодавець повідомив ОСОБА_1 про те, що йому відмовлено у звільненні із займаної посади з 22 вересня 2022 року на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, оскільки товариством не здійснено по відношенню до працівника ОСОБА_1 порушення законодавства про працю, а відтак, відсутня підстава для звільнення, передбачена ч. 3 ст. 38 КЗпП України.

Як зазначено в листівід 23 вересня 2022 року №007, про дану відмову позивача додатково повідомлено в усній формі шляхом телефонного дзвінка заступника директора ТОВ «СОГ-АГРО» ОСОБА_3 на номер телефона ОСОБА_1 - НОМЕР_1 о 17:22 та повідомлено, що у зв`язку з відмовою у звільненні, трудові відносини не припинено і йому необхідно прибути на робоче місце 23 вересня 2022 року для виконання трудових обов`язків (т. 1, а.с. 31).

У відповіді від 28 вересня 2022 року на лист ТОВ «СОГ-АГРО» від 23 вересня 2022 року №007 позивач ОСОБА_1 , не погодившись із викладеним в ньому, просив звільнити його із займаної посади на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, у зв`язку з порушенням роботодавцем ст. 8 Закону України «Про охорону праці», а саме, незабезпечення його, ОСОБА_1 , спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці. Дату звільнення не зазначив (т. 1, а.с. 52-53).

Доповідною запискою про відсутність на роботі ОСОБА_1 від 23 вересня 2022 року, складеною на ім`я директора ОСОБА_13 , заступник директора з виробництва ОСОБА_3 зазначив, що ним було виявлено факт порушення п. 3.7 розділу 3 (робочий час та час відпочинку) Правил внутрішнього трудового розпорядку, а також порушення ст. 142 КЗпП апаратником обробки зерна ОСОБА_1 , який з 08:00 до 17:00 (крім врахування часу обідньої перерви з 13:00 до 14:00) 23 веерсня 2022 року не з`явився на роботі (на робочому місці та на території підприємства). Для з`ясування причини його відсутності здійснено телефонні дзвінки на його номер телефону НОМЕР_1 о 08:40 та 16:30, на що ОСОБА_1 повідомив, що не вийде на роботу і працювати в товаристві відмовляється. Факт його неявки відображено в робочому табелі обліку робочого часу, а саме внесено дані «нз» (неявка з нез`ясованих причин) (т. 1, а.с. 131).

Наказом ТОВ «СОГ-АГРО» від 23 вересня 2022 року №6-од створено постійну діючу комісію для розслідування по факту не виходу працівників на роботу без поважних причин (т. 1, а.с.133).

Відповідно до актів про відсутність на роботі ОСОБА_1 від 23 вересня 2022 року №23/09/22, від 26 вересня 2022 року №26/09/22, від 27 вересня 2022 року №27/09/22, складених заступником директора ТОВ «СОГ-АГРО» з виробництва ОСОБА_3 , інженером з охорони праці ОСОБА_9 , головним енергетиком ОСОБА_10 , вбачається, що апаратник обробки зерна ОСОБА_1 був відсутній на роботі 23 вересня 2022 року з 08:00 до 17:00, 26 вересня 2022 року з 08:00 до 17:00 (крім врахування часу обідньої перерви з 13:00 до 14:00), 27 вересня 2022 року з 08:00 до 17:00 (крім врахування часу обідньої перерви з 13:00 до 14:00). В телефонному режимі ОСОБА_1 повідомив що не вийде на роботу і працювати в товаристві відмовляється (т. 1, а.с. 135, 136, 137).

Доповідною запискою про відсутність на роботі ОСОБА_1 від 27 вересня 2022 року, складеною на ім`я директора ОСОБА_13 , заступник директора з виробництва ОСОБА_3 повідомив, що ним було виявлено факт порушення п. 3.7 розділу 3 (робочий час та час відпочинку) Правил внутрішнього трудового розпорядку, а також порушення ст. 142 КЗпП апаратником обробки зерна ОСОБА_1 , який з 08:00 до 17:00 (крім врахування часу обідньої перерви з 13:00 до 14:00) 26 вересня 2022 року та 27 вересня 2022 року не з`явився на роботі (на робочому місці та на території підприємства). Факт його неявки відображено в робочому табелі обліку робочого часу, а саме внесено дані «нз» (неявка з нез`ясованих причин) (т. 1, а.с. 134).

Відповідно до табелю обліку використання робочого часу (звітний період 01.09.2022-30.09.2022) та коригуючого табелю обліку використання робочого часу (звітний період 01.09.2022-30.09.2022), у графі ОСОБА_1 , а саме у відмітці про явки та за числами місяця (годин) неявки з 19.09.2022 року по 22.09.2022 року зазначено - р(відпрацьовано за місяць 4 робочих днів та становить 25 годин), а 23.09.2022, 26.09.2022 та 27.09.2022 - нз (нез`ясовані причини), з 28.09.2022 по 30.09.2022 - тн (тимчасова непрацездатність) (т. 1, а.с. 138-139).

Відповідно до запиту ТОВ «СОГ-АГРО» про надання пояснень від 27 вересня 2022 року № 008, адресованому ОСОБА_1 , останньому надана можливість надати письмові пояснення щодо причин відсутності на робочому місці або надати документи, які підтверджують поважність причин відсутності за наступний період: 22.09.2022 - з 08:00 до 10:03, 11:34 до 15:42; 23.09.2022 - з 08:00 до 17:00; 26.09.2022 - з 08:00 до 17:00; 27.09.2022 - з 08:00 до 17:00, в термін 10 днів з дня отримання означеного запиту (т. 1, а.с. 140).

Згідно із поясненнями ОСОБА_1 від 04 жовтня 2022 року на лист ТОВ «СОГ-АГРО» від 27 вересня 2022 року №008, позивач підтвердив свою відсутність на робочому місці 22.09.2022року, 23.09.2022року, 26.09.2022року, 27.09.2022 року в робочий час та просив звільнити його із займаної посади на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, в зв`язку з порушенням роботодавцем ст. 8 Закону України «Про охорону праці», а саме,незабезпеченням його спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці, при цьому дату звільнення не зазначив (т. 1, а.с. 54-55).

Згідно наказу директора ТОВ «СОГ-АГРО» ОСОБА_13 про вжиті заходи від 07 жовтня 2022 року №1/К/тм, визнано відсутність апартника обробки зерна Якова Яременка на роботі 23.09.2022року, 26.09.2022року, 27.09.2022 року з 08:00 до 17:00 (крім врахування часу обідньої перерви з 13:00 до 14:00) відсутністю без поважних причин. Позначити у табелі обліку використання робочого часу означені дні відсутності, як прогули. Стягнення за порушення трудової дисципліни до ОСОБА_1 відповідно до ст. 147 КЗпП України, не застосовувати (т. 1, а.с. 141).

Згідно із відповіддю директора ТОВ «СОГ-АГРО» ОСОБА_13 від 14 жовтня 2022 року №026 на пояснення ОСОБА_1 від 04 жовтня 2022 року, ОСОБА_1 роз`яснено про наявність письмової відмови у його звільненні за ч. 3 ст. 38 КЗпП України та проінформовано про проведення службового розслідування щодо причин відсутності позивача на роботі (т. 1, а.с.142).

Листом ТОВ «СОГ-АГРО» від 14 жовтня 2022 року №030 ОСОБА_1 проінформовано, що станом на дату працевлаштування та на дату надання відповіді, умови праці апаратника не передбачають обов`язок роботодавця у забезпеченні спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, а відтак, відсутні вимоги щодо їх видачі та відповідно заведення картки обліку спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту (т. 2, а.с.70).

На лист ОСОБА_1 від 28 вересня 2022 року директор ТОВ «СОГ-АГРО» ОСОБА_13 листом від 14 жовтня 2022 року №031 повторно повідомив ОСОБА_1 про відсутність підстав для його звільнення за ч. 3 ст. 38 КЗпП України та проінформував, що ТОВ «СОГ-АГРО» не має наміру звільняти його з вини роботодавця, запропоновано продовжити виконання роботи за займаною посадою або звернутися до товариства з відповідною заявою про припинення трудових відносин в порядку ч. 1 ст. 38 КЗпП України (т. 1, а.с. 143).

Відповідно до листа ТОВ «СОГ-АГРО» від 14 жовтня 2022 року №024 на заяву позивача ОСОБА_1 від 22 вересня 2022 року, останньому надано розшифровку заробітної плати та роз`яснено, щона дату надання цієї відповіді він перебуває на посаді апаратника ТОВ «СОГ-АГРО» та не звільнений. Враховуючи, що подана ним заява містить період, який неможливо встановити, товариство не може виконати запит, проте надаєрозшифровку заробітної плати за період з 19 вересня 2022 року по 30 вересня 2022 року (т. 1, а.с. 29-30).

Відповідно до запиту ТОВ «СОГ-АГРО» про надання пояснень від 14 жовтня 2022 року №032, адресованого до ОСОБА_1 , останньому надана можливість надати письмові пояснення щодо причин його відсутності на робочому місці або надати документи, які підтверджують поважність причин відсутності за наступний період : 10.10.2022 року - з 08:00 до 17:00; 11.10.2022 року - з 08:00 до 17:00; 12.10.2022 року - з 08:00 до 17:00; 13.10.2022 року - з 08:00 до 17:00; 14.10.2022 року - з 08:00 до 17:00, в термін 10 днів з дня отримання вказаного запиту (т. 1, а.с.144).

Згідно із письмовими поясненнями позивача від 28 жовтня 2022 року на лист ТОВ «СОГ-АГРО» від 14 жовтня 2022 року №032, ОСОБА_1 повідомив роботодавця, що він перебував у вимушеному прогулі з вини роботодавця та просив звільнити його із займаної посади на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, у зв`язку з порушенням роботодавцем ст. 8 Закону України «Про охорону праці», нарахувати середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23.09.2022 року. Дату звільнення не зазначив (т. 1, а.с. 56-57).

Листами від 24 листопада 2022 року №062, №063 директор ТОВ «СОГ-АГРО» ОСОБА_13.повторно повідомив ОСОБА_1 про відсутність підстав щодо його звільнення за ч. 3 ст. 38 КЗпП України та проінформовано, що відмова роботодавця від 23.09.2022 року №007 на заяву позивача про звільнення в повній мірі є обґрунтованою. Крім того, роботодавцем зазначено, що товариство не заперечує факт існування наказу Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду «Про затвердження Типових норм безплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам сільського та водного господарства», водночас, роботодавець повторно зазначив позивачу, що умови, за яких ТОВ «СОГ-АГРО» зобов`язане було б виконувати зазначені вимоги, не настали (т. 1, а.с. 145, 146).

24 листопада 2022 року ТОВ «СОГ-АГРО» адресував ОСОБА_1 запит (вихідний номер 064) про надання письмових пояснень щодо причин відсутності на робочому місці або надання документів, які підтверджують поважність причин відсутності за наступний період : 14.10.2022 - з 13:00 до 17:00; 17.10.2022 - з 08:00 до 17:00; 18.10.2022 - з 08:00 до 17:00; 19.10.2022 - з 08:00 до 17:00; 20.10.2022 - з 08:00 до 17:00; 21.10.2022 - з 08:00 до 17:00; 24.10.2022 - з 08:00 до 17:00; 25.10.2022 - з 08:00 до 17:00; 26.10.2022 - з 08:00 до 17:00; 27.10.2022 - з 08:00 до 17:00; 28.10.2022 - з 08:00 до 17:00; 31.10.2022 - з 08:00 до 17:00; 01.11.2022 - з 08:00 до 17:00; 02.11.2022 - з 08:00 до 17:00; 03.11.2022 - з 08:00 до 17:00; 04.11.2022 - з 08:00 до 17:00; 07.11.2022 - з 08:00 до 17:00; 08.11.2022 - з 08:00 до 17:00; 09.11.2022 - з 08:00 до 17:00; 10.11.2022 - з 08:00 до 17:00; 11.11.2022 - з 08:00 до 17:00; 14.11.2022 - з 08:00 до 17:00; 15.11.2022 - з 08:00 до 17:00; 16.11.2022 - з 08:00 до 17:00; 17.11.2022 - з 08:00 до 17:00; 18.11.2022 - з 08:00 до 17:00; 21.11.2022 - з 08:00 до 17:00; 22.11.2022 - з 08:00 до 17:00; 23.11.2022 - з 08:00 до 17:00, в термін 10 днів з дня отримання вказаного запиту. В разі не надання пояснень або документів, що підтверджують поважність причин відсутності на роботі, такі дії будуть розцінені як відмова надати письмові пояснення причин відсутності та визнання їх неповажними (т. 1, а.с. 147).

Згідно із поясненнями ОСОБА_1 від 09 грудня 2022 року на листи ТОВ «СОГ-АГРО» від 24 листопада 2022 року №064 та №063 щодо відсутності з 14.10.2022 по 23.11.2022 на робочому місці ОСОБА_1 зазначив, що станом на 28.10.2022 він не володіє інформацією про своє звільнення на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, а відтак, він в період з 14.10.2022 по 23.11.2022 перебував у вимушеному прогулі з вини роботодавця ТОВ «СОГ-АГРО». Крім того, просив звільнити його із займаної посади на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, у зв`язку з порушенням роботодавцем ст.8 Закону України «Про охорону праці», та нарахувати середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23.09.2022 по день фактичного звільнення, видати копію наказу про звільнення відповідно до ст. 47 КЗпП України, при цьому дату звільнення не зазначив (т. 1, а.с. 58-61).

Відповідно до відповіді директора ТОВ «СОГ-АГРО» ОСОБА_13 від 13 січня 2023 року №018 на пояснення ОСОБА_1 від 09 грудня 2022 року, ОСОБА_1 роз`яснено, що це власне рішення працівника не виходити на роботу, без вини роботодавця, а тому неперебування ОСОБА_1 на робочому місці не є вимушеним прогулом з вини роботодавця, оскільки станом на дату прийняття та на дату написання заяви про звільнення умови праці за посадою не передбачають обов`язок роботодавця забезпечити позивача спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, а відтак, відсутні підстави для його звільнення на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України. Враховуючи його незгоду з прийнятим рішенням роботодавця, роз`яснено ОСОБА_1 право оскаржити вказане рішення до суду (т. 1, а.с.148).

13 січня 2023 року ТОВ «СОГ-АГРО» направив ОСОБА_1 запит №019 про надання пояснень щодо причинйого відсутності на робочому місці або надати документи, які підтверджують поважність причин відсутності за наступний період: 24.11.2022; 25.11.2022; 28.11.2022; 29.11.2022; 01.12.2022; 02.12.2022; 05.12.2022; 06.12.2022; 07.12.2022; 08.12.2022; 09.12.2022; 12.12.2022; 13.12.2022; 14.12.2022; 15.12.2022; 16.12.2022; 19.12.2022; 20.12.2022; 21.12.2022; 22.12.2022; 23.12.2022; 26.12.2022; 27.12.2022; 28.12.2022; 29.12.2022; 30.12.2022; 02.01.2023; 03.01.2023; 04.01.2023; 05.01.2023; 06.01.2023; 09.01.2023; 10.01.2023; 11.01.2023; 12.01.2023; 13.01.2023, в термін 10 днів з дня отримання вказаного запиту. В разі не надання пояснень або документів, що підтверджують поважність причин відсутності на роботі, такі дії будуть розцінені як відмова надати письмові пояснення причин відсутності та визнання їх неповажними (т. 1, а.с.149).

Згідно із поясненнями позивача ОСОБА_1 від 31 січня 2023 року на листи ТОВ «СОГ-АГРО» від 13 січня 2023 року №018 та №019 щодо відсутності перебування з 24.11.2022 по 13.01.2023 на робочому місці ОСОБА_1 зазначив, що станом на 31.01.2023 у нього відсутня інформація про його звільнення, а також відсутня відмова про звільнення у відповідності до норм ч. 4 ст. 15 Закону України «Про звернення громадян», тому має лише підстави вважати, що він не звільнений.

Щодо запитів ТОВ «СОГ-АГРО» на його ім`я про надання пояснень, то вони були надані у відповідності до ст. 149 КЗпП України з ціллю вияснення причин відсутності на робочому місці. Вказана стаття передбачає застосування дисциплінарних стягнень. Відповідно до ч. 4 ст. 149 КЗпП України стягнення оголошуються в наказі (розпорядженні) і повідомляються працівникові під розписку. Вказав, що станом на 31.01.2023 роботодавець ТОВ «СОГ-АГРО» не надав жодного конкретного рішення, які мали бути прийняті за результатами проведених службових розслідувань щодо причин відсутності працівника на роботі по наданих поясненнях позивача ОСОБА_1 . Отже, в період з 24.11.2022 по 13.01.2023 він перебував у вимушеному прогулі з вини роботодавця ТОВ «СОГ-АГРО». Крім того, просив звільнити його із займаної посади за раніше поданою заявою від 22.09.2022 на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, у зв`язку з порушенням роботодавцем ст. 8 Закону України «Про охорону праці», нарахувати середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23.09.2022 по день фактичного звільнення, видати копію наказу про звільнення відповідно до ст. 47 КЗпП України, надати рішення за результатами службового розслідування щодо причини його відсутності на роботі за його поясненнями від 04.10.2022, надати рішення за результатами службового розслідування щодо причини його відсутності на роботі за його поясненнями від 28.10.2022, надати рішення за результатами службового розслідування щодо причини його відсутності на роботі за його поясненнями від 09.12.2022, надати рішення за результатами службового розслідування щодо причини його відсутності на роботі за його поясненнями від 31.01.2023, визнати протизаконним в частині запитуваної інформації про час відпочинку у запитах про надання пояснень від 27.09.2022, 14.10.2022, 24.11.2022 (т. 1, а.с.62-67).

У відповіді директора ТОВ «СОГ-АГРО» ОСОБА_13 від 02 березня 2023 року №064 на лист ОСОБА_1 від 31 січня 2023 року, йому роз`яснено, що його повідомлено про відмову у звільненні на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, як у письмовій, так і в усній формі засобом мобільного зв`язку. Окрім того, запропоновано, відповідно до ст. 149 КЗпП України, надати письмові пояснення причин відсутності на робочому місці або надати документи, які підтверджують поважність причин відсутності, за наступний період: 30.11.2022; 16.01.2023; 17.01.2023; 18.01.2023; 19.01.2023; 20.01.2023; 23.01.2023; 24.01.2023; 25.01.2023; 26.01.2023; 27.01.2023; 30.01.2023; 31.01.2023; 01.02.2023; 02.03.2023; 03.02.2023; 06.02.2023; 07.02.2023; 08.02.2023; 09.02.2023; 10.02.2023; 13.02.2023; 14.02.2023; 15.02.2023; 16.02.2023; 17.02.2023; 20.02.2023; 21.02.2023; 22.02.2023; 23.02.2023; 24.02.2023; 27.02.2023; 28.02.2023; 01.03.2023, в термін 10 днів з дня отримання вказаного запиту. В разі не надання пояснень або документів, що підтверджують поважність причин відсутності на роботі, такі дії будуть розцінені, як відмова надати письмові пояснення причин відсутності та визнання їх неповажними (т. 1, а.с.150).

Із письмових пояснень позивача ОСОБА_1 від 17 березня 2023 року на лист ТОВ «СОГ-АГРО» від 02 березня 2023 року №064 щодо відсутності його з 30.11.2022 по 01.03.2023 на робочому місці слідує, що ним відповідь була надана 31 січня 2023 року. Також зазначив, що перебував у вимушеному прогулі з вини роботодавця ТОВ «СОГ-АГРО». Крім того, просив звільнити його із займаної посади на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, в зв`язку з порушенням роботодавцем ст. 8 Закону України «Про охорону праці», нарахувати середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23.09.2022 по день фактичного звільнення, видати копію наказу про звільнення відповідно до ст. 47 КЗпП України, надати належним чином завірену копію його листа-пояснення від 31.01.2023 (т. 1, а.с. 68-69).

Відповідно до довідки ДОП ВП №1 Броварського РУП ГУНП в Київській області капітана поліції Попикіна Д. О.від 22 березня 2023 року, матеріали перевірки по ЖЕО №902 від 09 березня 2023 року за заявою ОСОБА_1 по факту конфлікту з роботодавцем, по якому було відкрито кримінальне провадження №12022116070000197, закінчено, списано до справи та передано на зберігання до канцелярії ВП №1 Броварського РУП ГУНП в Київській області (т. 1, а.с.97).

07 червня 2024 року ТОВ «СОГ-АГРО» направлено позивачу ОСОБА_1 вимогу за вих. №074 щодо надання пояснень відносно поважності відсутності на роботі за період з 06.05.2024 по 31.05.2024 в робочий час (обідня перерва з 13:00 до 14:00) (т. 1, а.с. 151).

Згідно із поясненнями ОСОБА_1 від 14 червня 2024 року на лист ТОВ «СОГ-АГРО» від 07 червня 2024 року №074 щодо поважності відсутності з 06.05.2024 по 31.05.2024 на робочому місці з 08:00 до 17:00 год, щодня, ОСОБА_1 зазначав, що перебував у вимушеному прогулі з вини роботодавця ТОВ «СОГ-АГРО». Детальні пояснення з даного приводу надав у попередніх листах. Також вказував, що 31.05.2024 він перебував на лікарняному (ЛН№12494720-2023366133-1), про що поставив до відома заступника директора з виробництва ОСОБА_3 . Доступ до е-лікарняного у роботодавця ТОВ «СОГ-АГРО» був. Крім того, просив звільнити його із займаної посади на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, в зв`язку з порушенням роботодавцем ст. 8 Закону України «Про охорону праці», нарахувати середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23.09.2022 по день фактичного звільнення, видати копію наказу про звільнення відповідно до ст. 47 КЗпП України, надати належним чином завірену копію наказу ТОВ «СОГ-АГРО» з його особистим підписом про ознайомлення із вмістом наказу та умовами праці, в якому зазначено графік роботи «щодня» замість графіку роботи «з понеділка по п`ятницю» (т. 1, а.с.70-71).

Довідкою ТОВ «СОГ-АГРО» від 11 липня 2024 року №090, виданою ОСОБА_1 , підтверджено, що ОСОБА_1 дійсно перебуває у трудових відносинах з ТОВ «СОГ-АГРО» відповідно до наказу про прийняття №9-Кпр від 19.09.2022 на посаді апаратника обробки зерна (т. 1, а.с. 22).

10 жовтня 2024 року за вих. №114 ТОВ «СОГ-АГРО» направлено ОСОБА_1 вимогу про надання пояснень щодо поважності причин відсутності на роботі за період з 07.06.2024 по 19.06.2024 в робочий час (обідня перерва з 13:00 до 14:00), та з 20.07.2024 по 09.10.2024 в робочий час (обідня перерва з 13:00 до 14:00) (т. 1, а.с.152).

Згідно із доповідною запискою заступника директора ТОВ «СОГ-АГРО» з виробництва Новохатька А.Ю. про відсутність на роботі ОСОБА_1 від 30 жовтня 2024 року на виконання доручення про вжиті заходи для з`ясування причин відсутності позивача на роботі, складені акти про відсутність на роботі від 07.06.2024, 14.06.2024, 19.06.2024, 26.07.2024, 02.08.2024, 09.08.2024, 16.08.2024, 23.08.2024, 30.08.2024, 06.09.2024, 13.09.2024, 20.09.2024, 27.09.2024, 04.10.2024, 09.10.2024, відображено факт не появи на роботі в табелі робочого часу за період з 01.06.2024 по 30.06.2024, 01.07.2024 по 31.07.2024, 01.08.2024 по 31.08.2024, 01.09.2024 по 30.09.2024, 01.10.2024 по 31.10.2024, та направлено вимогу ОСОБА_1 для надання письмових пояснень відсутності на роботі від 10.10.2024 (т. 1, а.с. 197, 185-187).

Згідно із наказом ТОВ «СОГ-АГРО» про вжиті заходи від 30 жовтня 2024 №16-од, у зв`язку з ненаданням ОСОБА_1 пояснень та підтверджуючих документів, визнано відсутність апаратника обробки зерна ОСОБА_1 на роботі (на робочому місці та на території підприємства): 07.06.2024; 10.06.2024; 11.06.2024; 12.06.2024; 13.06.2024; 14.06.2024; 17.06.2024; 18.06.2024; 19.06.2024; 22.07.2024; 23.07.2024; 24.07.2024; 25.07.2024; 26.07.2024; 29.07.2024; 30.07.2024; 31.07.2024; 01.08.2024; 02.08.2024; 05.08.2024; 06.08.2024; 07.08.2024; 08.08.2024; 09.08.2024; 12.08.2024; 13.08.2024; 14.08.2024; 15.08.2024; 16.08.2024; 19.08.2024; 20.08.2024; 21.08.2024; 22.08.2024; 23.08.2024; 26.08.2024; 27.08.2024; 28.08.2024; 29.08.2024; 30.08.2024; 02.09.2024; 03.09.2024; 04.09.2024; 05.09.2024; 06.09.2024; 09.09.2024; 10.09.2024; 11.09.2024; 12.09.2024; 12.09.2024; 16.09.2024; 17.09.2024; 18.09.2024; 19.09.2024; 20.09.2024; 23.09.2024; 24.09.2024; 25.09.2024; 26.09.2024; 27.09.2024; 30.09.2024; 01.10.2024; 02.10.2024; 03.10.2024; 04.10.2024; 07.10.2024; 08.10.2024; 09.10.2024 з 08:00 до 17:00 (обідня перерва з 13:00 до 14:00), як неявку з нез`ясованих причин. У табелі обліку використання робочого часу означені дні відсутності ОСОБА_1 залишити без змін. Стягнення за порушення трудової дисципліни до ОСОБА_1 , відповідно до ст. 147 КЗпП України, не застосовувати. До вказаного наказу долучено акти про відсутність на роботі від 07.06.2024, 14.06.2024, 19.06.2024, 26.07.2024, 02.08.2024, 09.08.2024, 16.08.2024, 23.08.2024, 30.08.2024, 06.09.2024, 13.09.2024, 20.09.2024, 27.09.2024, 04.10.2024, 09.10.2024, відображено факт не появи на роботі в табелі робочого часу за період з 01.06.2024 по 30.06.2024, 01.07.2024 по 31.07.2024, 01.08.2024 по 31.08.2024, 01.09.2024 по 30.09.2024, 01.10.2024 по 31.10.2024, та вимога про надання письмових пояснень від 10.10.2024 вих. №114 (т. 1, а.с. 198).

Відповідно до доповідної записки про відсутність на роботі ОСОБА_1 від 10 жовтня 2024 року, складеної на ім`я директора ОСОБА_13 , заступником директора з виробництва ОСОБА_3 було виявлено факт порушення п. 3.7. розділу 3 (робочий час та час відпочинку) Правил внутрішнього трудового розпорядку, а також порушення ст. 142 КЗпП апаратником обробки зерна ОСОБА_1 , який з 08:00 до 17:00 (крім врахування часу обідньої перерви з 13:00 до 14:00) 10 жовтня 2024 року не з`явився на роботі (на робочому місці та на території підприємства). Факт його неявки відображено в робочому табелі обліку робочого часу, а саме внесено дані «нз» (неявка з нез`ясованих причин) (т. 1, а.с.153).

Актами про відсутність на роботі ОСОБА_1, складених заступником директора ТОВ «СОГ-АГРО» з виробництва ОСОБА_3 , інженером з охорони праці ОСОБА_9 , головним енергетиком ОСОБА_10 , зафіксовано:

- від 10.10.2024 №10/10/24 - апаратник обробки зерна ОСОБА_1 був відсутній на роботі 10.10.2024 з 08:00 до 17:00 (крім врахування часу обідньої перерви з 13:00 до 14:00) (т. 1, а.с.154);

- від 11.10.2024 №14/10/24 - ОСОБА_1 був відсутній на роботі 11.10.2024 з 08:00 до 17:00 (крім врахування часу обідньої перерви з 13:00 до 14:00) (т. 1, а.с.155);

- від 18.10.2024 №18/10/24 - ОСОБА_1 був відсутній на роботі з 14.10.2024 по 18.10.2024 щодня з 08:00 до 17:00 (крім врахування часу обідньої перерви з 13:00 до 14:00) (т. 1, а.с. 156);

- від 25.10.2024 №25/10/24 - ОСОБА_1 був відсутній на роботі з 21.10.2024 по 25.10.2024 щодня з 08:00 до 17:00 (крім врахування часу обідньої перерви з 13:00 до 14:00) (т. 1, а.с.157);

- від 31.10.2024 №31/10/24 - ОСОБА_1 був відсутній на роботі з 28.10.2024 по 31.10.2024 щодня з 08:00 до 17:00 (крім врахування часу обідньої перерви з 13:00 до 14:00) (т. 1, а.с.158);

- від 01.11.2024 №1/11/24 - ОСОБА_1 був відсутній на роботі 01.11.2024 з 08:00 до 17:00 (крім врахування часу обідньої перерви з 13:00 до 14:00) (т. 1, а.с. 159);

- від 04.11.2024 №4/11/24 - ОСОБА_1 був відсутній на роботі 04.11.2024 з 08:00 до 17:00 (крім врахування часу обідньої перерви з 13:00 до 14:00) (т. 1, а.с. 160);

- від 08.11.2024 №8/11/24 - ОСОБА_1 був відсутній на роботі з 05.11.2024 по 08.11.2024 з 08:00 до 17:00 (крім врахування часу обідньої перерви з 13:00 до 14:00) (т. 1, а.с. 161);

- від 15.11.2024 №15/11/24 - ОСОБА_1 був відсутній на роботі з 11.11.2024 по 15.11.2024 з 08:00 до 17:00 (крім врахування часу обідньої перерви з 13:00 до 14:00) (т. 1, а.с. 162);

- від 22.11.2024 №22/11/24 - ОСОБА_1 був відсутній на роботі з 18.11.2024 по 22.11.2024 з 08:00 до 17:00 (крім врахування часу обідньої перерви з 13:00 до 14:00) (т. 1, а.с. 163);

- від 26.11.2024 №26/11/24 - ОСОБА_1 був відсутній на роботі з 25.11.2024 по 26.11.2024 з 08:00 до 17:00 (крім врахування часу обідньої перерви з 13:00 до 14:00) (т. 1, а.с. 164).

Відповідно до вимоги ТОВ «СОГ-АГРО» про надання пояснень щодо поважності причин відсутності на роботі від 27 листопада 2024 року №142 ОСОБА_1 надана можливість надати письмові пояснення причин відсутності на робочому місці або надати документи, які підтверджують поважність причин відсутності за наступний період: 07.06.2024 по 19.06.2024 в робочий час з 08:00 до 17:00 (обідня перерва з 13:00 до 14:00) ; 20.07.2024 по 09.10.2024 в робочий час з 08:00 до 17:00 (обідня перерва з 13:00 до 14:00), та повторно надати пояснення і повідомити причини відсутності з 10.10.2024 по 26.11.2024 в робочий час з 08:00 до 17:00 (обідня перерва з 13:00 до 14:00) (т. 1, а.с. 165).

За поясненнями позивача від 13 грудня 2024 року на лист ТОВ «СОГ-АГРО» від 27 листопада 2024 року №142 щодо поважності причин відсутності з 07.06.2024 по 19.06.2024, 20.07.2024 по 09.10.2024, 10.10.2024 по 26.11.2024 на робочому місці з 08:00 до 17:00 год, щодня, ОСОБА_1 зазначив, що у вище вказані періоди перебував у вимушеному прогулі з вини роботодавця ТОВ «СОГ-АГРО». Просив звільнити його із займаної посади на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, в зв`язку з порушенням роботодавцем ст. 8 Закону України «Про охорону праці», нарахувати середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23.09.2022 по день фактичного звільнення, видати копію наказу про звільнення відповідно до ст. 47 КЗпП України, надати належним чином завірену копію наказу ТОВ «СОГ-АГРО» з його особистим підписом про ознайомлення із вмістом наказу та умовами праці, в якому зазначено графік роботи «щодня» замість графіку роботи «з понеділка по п`ятницю», надати належним чином завірені копії всіх актів, у яких відображені результати вжитих заходів для з`ясування причин відсутності його на роботі (т. 1, а.с. 72-74).

Відповідно до доповідної записки заступника директора ТОВ «СОГ-АГРО» з виробництва ОСОБА_3 про відсутність на роботі ОСОБА_1 від 16 грудня 2024 року, на виконання доручення про вжиті заходи для з`ясування причин відсутності його на роботі, складені акти про відсутність на роботі від 10.10.2024, 11.10.2024, 18.10.2024, 25.10.2024, 31.10.2024, 01.11.2024, 04.11.2024, 08.11.2024, 15.11.2024, 22.11.2024, 26.11.2024, відображено факт не появи на роботі в табелі робочого часу за період з 01.10.2024 по 31.10.2024 та з 01.11.2024 по 30.11.2024 та направлено вимогу надати письмові пояснення відсутності на роботі від 27.11.2024 (т. 1, а.с.184).

Відповідно до наказу ТОВ «СОГ-АГРО» від 19 грудня 2024 року №1-К/тм «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 » застосовано до ОСОБА_1 , який займає посаду апаратник обробки зерна, дисциплінарне стягнення за грубе порушення трудової дисципліни у вигляді звільнення за прогули без поважних причин на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України. Датою звільнення та останнім днем роботи визначити 26.12.2024 року.

У наказі від 19 грудня 2024 року №1-К/тм зазначено, що апаратник обробки зерна ОСОБА_1 був відсутній на роботі без поважних причин з 10.10.2024 року по 26.11.2024 року в робочий час з 08:00 до 17:00, крім обідньої перерви з 13:00 до 14:00 та вихідних днів субота-неділя, що підтверджується актами про відсутність на роботі, доповідною запискою, та визнано для ОСОБА_1 дні відсутності на роботі в робочий час 10.10.2024, 11.10.2024, 14.10.2024, 15.10.2024, 16.10.2024, 17.10.2024, 18.10.2024, 21.10.2024, 22.10.2024, 24.10.2024, 25.10.2024, 28.10.2024, 29.10.2024, 30.10.2024, 31.10.2024, 01.11.2024, 04.11.2024, 05.11.2024, 06.11.2024, 07.11.2024, 08.11.2024, 11.11.2024, 12.11.2024, 13.11.2024, 14.11.2024, 15.11.2024, 18.11.2024, 19.11.2024, 20.11.2024, 21.11.2024, 22.11.2024, 25.11.2024, 26.11.2024 прогулами без поважних причин. Позначити у табелі обліку використаного робочого часу означені дні як прогули. В день звільнення провести повний розрахунок (у разі необхідності). Надати ОСОБА_1 копію наказу та повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні шляхом надсилання на поштову адресу.

Підставою для прийняття такого наказу слугували: доповідна записка про відсутність на роботі працівника; акти про відсутність на роботі від 10.10.2024, 11.10.2024, 18.10.2024, 25.10.2024, 31.10.2024, 01.11.2024, 04.11.2024, 08.11.2024, 15.11.2024, 22.11.2024, 26.11.2024; вимога надати письмові пояснення відсутності на роботі від 26.11.2024; доповідна записка від 16.12.2024; табель робочого часу за період з 01.10.2024 року по 31.10.2024 рік, з 01.11.2024 року по 30.11.2024 рік (т. 1, а.с.168-169).

Відповідно до опису вкладення у лист ДП «Укрпошта» стандарт від 20.12.2024, накладної ДП «Укрпошта» №0836000039315 від 20.12.2024, поштового трекінгу №0836000039315 від 23.02.2025 позивачу ОСОБА_1 направлено наказ ТОВ «СОГ-АГРО» від 19.12.2024 №1-К/тм та вручено як одержувачу (т. 1, а.с.170-173).

Згідно із актом, складеним апаратником обробки зерна ОСОБА_18 та головним енергетиком ОСОБА_10 від 19 грудня 2024 року про відвідування вдома ОСОБА_1 для вручення та ознайомлення його з наказом №1-К/тм від 19.12.2024 «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 », о 14:30 19.12.2024 ОСОБА_1 за місцем проживання був відсутній (т. 1, а.с. 166).

Через відсутність ОСОБА_1 на роботі та вдома листом ТОВ «СОГ-АГРО» від 20 грудня 2024 року №151 повідомлено ОСОБА_1 про накладення на нього дисциплінарного стягнення, із долученням наказу №1-К/тм від 19.12.2024 «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 » (т. 1, а.с. 167).

Наказом ТОВ «СОГ-АГРО» №3-Кзв від 26 грудня 2024 року апаратника обробки зерна ОСОБА_1 звільнено з 26 грудня 2024 року з посади, відповідно до пункту 4 статті 40 Кодексу законів про працю України, ст. 24 Закону України «Про відпустки», за прогул без поважних причин, з проведенням належних виплат у зв`язку із звільненням. Підставою для звільнення є наказ про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 від 19.12.2024 №1-К/тм (т. 1, а.с. 21, 174 (зворот).

Листом ТОВ «СОГ-АГРО» від 26 грудня 2024 року № 152, адресованим позивачу ОСОБА_1 , у зв`язку із звільненням за прогули 26 грудня 2024 року, згідно з п. 4 ст. 40 КЗпП України, позивача повідомлено про необхідність одержати трудову книжку у відділі кадрів товариства та додатково роз`яснено про можливість отримати трудову книжку поштою за письмовою згодою (т. 1, а.с. 174).

Відповідно до розрахунку працівника ОСОБА_1 , ТОВ «СОГ-АГРО» проведено розрахунок по заробітній платі за 2024 рік по кожному місяцю (т. 1, а.с.175).

Відповідно до опису вкладення у цінний лист від 26 грудня 2024 року, накладної ДП «Укрпошта» №0836000039200 від 26 грудня 2024 року, поштового трекінгу №0836000039200 від 23.02.2025, позивачу ОСОБА_1 направлено копію наказу ТОВ «СОГ-АГРО» від 26 грудня 2024 року №3-Кзв та вручено як одержувачу (т. 1, а.с.175(зворот)-177).

Відповідно до коригуючих табелів обліку використання робочого часу відносно ОСОБА_1 від 19.12.2024, за звітні періоди з 01.10.2024 по 31.10.2024 та з 01.11.2024 по 30.11.2024, у графі відмітки про явки та неявки за числами місяця (години) стоять відмітки (по датах) нз (неявка з нез`ясованих причин) та пр (прогул) (т. 1, а.с. 179-180, 185-192).

У витягах з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відображено сплату страхових внесків позивачем ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , номер облікової картки застрахованої особи НОМЕР_3 ) в період з 1998 по 2024 рік, згідно із якими за звітний період 2022 року розрахунок для пенсії за 9 місяць - 2651,52 грн, 10 місяць - 1546,72 грн, та зазначений відповідний страховий стаж. Відомості за звітний рік 2023 та 2024 щодо сум фактичного заробітку/доходу (грн) становить 0.00 грн (т. 1, а.с. 23-28).

Листом Головного управління Держпраці у Київській області щодо дотримання вимог законодавства про працю від 06 жовтня 2022 року №КВ/2/3209-ЗВ-22 повідомлено ТОВ «СОГ-АГРО» про звернення ОСОБА_1 від 23.09.2022 про можливе порушення законодавства про працю та запропоновано надати копії документів та обґрунтоване письмове пояснення з питань, які стосуються звернення ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 180).

Згідно із відповіддю на лист Головного управління Держпраці у Київській області щодо дотримання вимог законодавства про працю від 06 жовтня 2022 року №КВ/2/3209-ЗВ-22 ТОВ «СОГ-АГРО» надано необхідні документи, роз`яснено всі наявні обставини та інформовано про те, що ТОВ «СОГ-АГРО» зацікавлене у чіткому дотриманні всіх вимог законодавства, в тому числі, і вимог законодавства про працю, та вжиття всіх необхідних заходів для забезпечення належних трудових прав усіх своїх працівників (т. 1, а.с. 181).

14 лютого 2025 року ТОВ «СОГ-АГРО» звернулося до Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці із запитом №019 щодо результатів розгляду звернення ОСОБА_1 та чи були встановлені допущені порушення законодавства про працю товариством (т. 1, а.с. 182).

Відповідно до листа Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про розгляд звернення ТОВ «СОГ-АГРО» від 28.02.2025 звернення ОСОБА_1 з грудня 2022 року по лютий 2025 року стосовно ТОВ «СОГ-АГРО» до Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці не надходило та зазначено про ліквідацію та утворення нових територіальних органів, зокрема, у Київській області з 23 лютого 2024 року (т. 1, а.с. 183).

Під час судового розгляду справи в суді першої інстанції позивач ОСОБА_1 підтримав у повному обсязі заявлений позов про зміну підстав та формулювання причин звільнення, стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Представник відповідача заперечила проти доводів позовної заяви, наполягала на безпідставності позову, просила у задоволенні позову відмовити.

Із наданих учасниками справи та досліджених доказів судом встановлено, що у судових засіданнях позивач зазначав, що він неповною мірою виконував свої обов`язки, передбачені робочою інструкцією апаратника обробки зерна, затвердженою директором ТОВ «СОГ-АГРО», оскільки процеси очищення, сушіння, розподілу, сепарування зерна, тощо, ще не були запущені; роботодавцем здійснювалися лише організаційні заходи щодо запуску та налагодження елеваторної/післяурожайної діяльності.

Позивачем підтверджено, що ним фактично виконувалась робота по прибиранню території, в тому числі, у складських приміщеннях, де знаходились, в тому числі, залишки зерна.

Позивач ОСОБА_19 , вважаючи, що для виконання його посадових обов`язків необхідні відповідні засоби індивідуального захисту, звернувся до роботодавця щодо їх надання, а в подальшому, не отримавши такі засоби, - подав заяву від 21.09.2022 року, за вхідним №005 від 22.09.2022 року, про своє звільнення на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП.

З 23 вересня 2022 року позивач на роботу не виходив, був відсутній на робочому місці, що неодноразово підтверджено позивачем, як у процесуальних документах у цій справі, так і в судових засіданнях.

Листом ТОВ «СОГ-АГРО» від 23 вересня 2022 року №007 на заяву ОСОБА_1 про звільнення від 21 вересня 2022 року йому було відмовлено у звільненні із займаної посади з 22 вересня 2022 року на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України.

Надалі, роботодавець неодноразово в письмовій формі підтверджував позивачу відмову роботодавця узвільненні його на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України.

При цьому, відповідач ТОВ «СОГ-АГРО» неодноразово в означених листах повідомляв, що не має наміру звільняти позивача із займаної посади з ініціативи роботодавця, пропонував продовжити виконання роботи за займаною посадою або ж звернутися до товариства з відповідною заявою про припинення трудових відносин у порядку ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СОГ-АГРО» про зміну підстав та формулювання причин звільнення, стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції свій висновок мотивував тим, що посада позивача не була такою, яка б передбачала шкідливі та/або небезпечні умов праці, а також за результатами атестації не встановлено несприятливих температурних умов або умов із забрудненням.

Водночас, саме наявність шкідливих та/або небезпечних умов праці, та/або несприятливих температурних умов або умов із забрудненням є необхідною передумовою для забезпечення працівника спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, типові норми безоплатної видачі яких затверджені наказами Комітету по нагляду за охороною праці України 10.06.1998 року № 117 та №118, на які здійснює посилання позивач на обґрунтування своїх позовних вимог.

Відтак, не знаходять свого підтвердження доводи позивача щодо порушення відповідачем законодавства з охорони праці, зокрема, статті 8 Закону України «Про охорону праці».

Відхиляючи твердження позивача про те, що роботодавець, отримавши заяву позивача про звільнення за ч. 3 ст. 38 КЗпП України, зобов`язаний був розірвати з ним, ОСОБА_19 , трудовий договір за його заявою та провести розрахунок, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що сам факт подання позивачем даної заяви не може свідчити про наявність обов`язку у роботодавця безумовного звільнення працівника відповідно до приписів даної норми трудового законодавства. Роботодавець наділений правом звільнити працівника за ч. 3 ст. 38 КЗпП України або відмовити у звільненніз вказаних підстав. В даному випадку, ТОВ «СОГ-АГРО» відмовило у звільненні позивача, навівши мотиви такої відмови. Як наслідок, суд першої інстанції констатував необґрунтованість твердження позивача про наявність підстав для його звільнення за ч. 3 ст. 38 КЗпП України, врахувавши усталену практику Верховного Суду у спірних правовідносинах.

Також судом першої інстанції встановлено, що з позовними вимогами про визнання трудових відносин між ОСОБА_1 та ТОВ «СОГ-АГРО» припиненими за власним бажанням згідно з ч. 3 ст. 38 КЗпП України в зв`язку з порушенням роботодавцем ст. 8. Закону України «Про охорону праці» позивач звернувся до суду 24 січня 2025 року.

Водночас, відповідно до приписів частини 1 статті 233 КЗпП України (з урахуванням глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України), зважаючи, що про відмову роботодавця звільнити його за ч. 3 ст. 38 КЗпП України ОСОБА_1 дізнався не пізніше 27.09.2022 року, позивач міг звернутися із означеною позовною вимогою щонайпізніше до 30 червня 2023 року (дата відміни карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19»).

Перевірка дотримання вимог закону щодо строків звернення до суду за вирішенням трудового спору здійснюється судом за принципом ex officio, незалежно від того, чи заявляє відповідач про пропуск позивачем строку звернення до суду, на відміну від застосування позовної давності при вирішені судом цивільного спору, коли застосування позовної давності судом здійснюється тільки за заявою сторони у спорі. Строк для звернення до суду за вирішенням трудового спору обчислюється з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення його права. Положення частини другої статті 233 КЗпП України деталізує це правило стосовно випадків звільнення працівника. У такому разі строк обчислюється з дня вручення копії наказу про звільнення. Тобто, для такої категорії трудових спорів встановлено спеціальне правило обчислення початку строку виникнення права на звернення до суду, відмінне від загального правила, за яким виникнення цього права пов`язується з моментом, коли працівник дізнався або за всіма обставинами повинен був дізнатися про порушення свого права. Строки звернення працівника до суду за вирішенням трудового спору є складовою механізму реалізації права на судовий захист та однією із основних гарантій забезпечення прав і свобод учасників трудових правовідносин. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 751/1198/18 (провадження № 61-5845св19), від 03 жовтня 2022 року у справі № 204/1724/20 (провадження № 61-18714св20), від 08 травня 2024 року у справі № 593/1161/21 (провадження № 61-14077св23).

В аспекті означеного питання суд першої інстанції визнав безпідставними тверджень позивача про те, що строк для звернення до суду із вказаною вимогою має обчислюватись з дня отримання наказу про звільнення, оскільки вимога про визнання трудових відносин між ОСОБА_1 та ТОВ «СОГ-АГРО» припиненими за власним бажанням згідно з ч. 3 ст. 38 КЗпП України не пов`язана із подальшим звільненням позивача, а строк із зверненням із нею до суду має обчислюватися саме з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення його права (в розглядуваному випадку - із 27.09.2022 року, дня, коли позивач отримав відмову роботодавця в його звільненні з вказаних підстав (а.с. 52).

За означених обставин суд першої інстанції дійшов висновку про пропуск позивачем строку для звернення до суду із позовною вимогою про визнання трудових відносин між ОСОБА_1 та ТОВ «СОГ-АГРО» припиненими за власним бажанням згідно з ч. 3 ст. 38 КЗпП України в зв`язку з порушенням роботодавцем ст. 8. Закону України «Про охорону праці».

Вирішуючи вимоги позивача в частині визнання незаконним та скасування наказу «Про звільнення апаратника обробки зерна ОСОБА_1 » №3-Кзв від 26 грудня 2024 року за прогул без поважних причин відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, суд першої інстанції керувався тим, що відповідачем визнавалася відсутність апаратника обробки зерна ОСОБА_1 на роботі без поважних причин (зокрема, накази ТОВ «СОГ-АГРО» від 07.10.2022 №1/К/тм, від 30.10.2024 №16-од). Разом з тим, стягнення до ОСОБА_1 за порушення трудової дисципліни та відсутність його на роботі за період до 09.10.2024 (включно), відповідно до ст. 147 КЗпП України, не застосовувалися.

Відповідно до актів про відсутність на роботі було зафіксовано відсутність позивача на робочому місці 10.10.2024, 11.10.2024, 18.10.2024, 25.10.2024, 31.10.2024, 01.11.2024, 04.11.2024, 08.11.2024, 15.11.2024, 22.11.2024, 26.11.2024, з 08:00 до 17:00 (крім врахування часу обідньої перерви з 13:00 до 14:00).

Вимогою ТОВ «СОГ-АГРО» про надання пояснень щодо поважності причин відсутності на роботі від 27.11.2024 №142 ОСОБА_1 надана можливість надати письмові пояснення причин відсутності на робочому місці або надати документи, які підтверджують поважність причин відсутності за наступний період: 07.06.2024 по 19.06.2024 в робочий час з 08:00 до 17:00 (обідня перерва з 13:00 до 14:00) ; 20.07.2024 по 09.10.2024 в робочий час з 08:00 до 17:00 (обідня перерва з 13:00 до 14:00), та повторно надати пояснення і повідомити причини відсутності з 10.10.2024 по 26.11.2024 в робочий час з 08:00 до 17:00 (обідня перерва з 13:00 до 14:00).

За поясненнями позивача від 13.12.2024, у вище вказані періоди він перебував у вимушеному прогулі з вини роботодавця ТОВ «СОГ-АГРО», просив звільнити його із займаної посади на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, в зв`язку з порушенням роботодавцем ст. 8 Закону України «Про охорону праці», нарахувати середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23.09.2022 по день фактичного звільнення, видати копію наказу про звільнення відповідно до ст. 47 КЗпП України, надати належним чином завірену копію наказу ТОВ «СОГ-АГРО» з його особистим підписом про ознайомлення із вмістом наказу та умовами праці, в якому зазначено графік роботи «щодня» замість графіку роботи «з понеділка по п`ятницю», надати належним чином завірені копії всіх актів, у яких відображені результати вжитих заходів для з`ясування причин відсутності його на роботі.

Зважаючи на означені обставини, роботодавцем були оформлені відповідні документи щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності (доповідна записки заступника директора ТОВ «СОГ-АГРО» від 16.12.2024 року, наказ ТОВ «СОГ-АГРО» від 19.12.2024 року №1-К/тм про накладення дисциплінарного стягнення), а в подальшому наказом ТОВ «СОГ-АГРО» №3-Кзв від 26.12.2024 року апаратника обробки зерна ОСОБА_1 звільнено з 26 грудня 2024 року з посади, відповідно до пункту 4 статті 40 Кодексу законів про працю України, ст. 24 Закону України «Про відпустки», за прогул без поважних причин, з проведенням належних виплат у зв`язку із звільненням.

Судом першої інстанції встановлено належну фіксацію роботодавцем факту відсутності на роботі позивача; надання можливості позивачу надати письмові пояснення щодо його відсутності на роботі; підставність висновку щодо неповажності причин нез`явлення позивача на роботі, оформлення належним чином звільнення позивача та ознайомлення його із наказом про звільнення.

При цьому, відмова роботодавця у звільненні працівника за частиною третьою статті 38 КЗпП України свідчить про відсутність припинення трудових відносин працівника з підприємством та, відповідно, необхідність працівнику надалі виконувати покладені на нього трудові обов`язки, в тому числі, дотримуватися трудової та технологічної дисципліни. Позивач не навів суду жодної поважної причини, яка б змусила його не виходити на роботу із 10.10.2024 року по 26.11.2024року, а відтак нез`явлення позивача на роботі належить розцінювати як прогул без поважних причин.

За встановлених обставин справи суд першої інстанції дійшов висновку про підставність звільнення позивача за п. 4 ст. 40 КЗпП України.

Доводи позивача про пропуск строку накладення дисциплінарного стягнення суд першої інстанції визнав неспроможними, з огляду на накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення за триваюче правопорушення (прогули), які мали місце з 10.10.2024 року по 26.11.2024 року. За нез`явлення позивача на роботі, що мало місце до 09.10.2024 року відповідач вирішив не притягувати позивача до дисциплінарної відповідальності, що оформлено наказом від 30.10.2024 року №16-од, і це свідчить про переривання триваючого правопорушення та відлік нового строку саме з 10.10.2024року, отримання пояснень позивача від 13.12.2024 року та накладення стягнення (звільнення позивача) 26.12.2024 року, тобто, в межах місячного строку з дня виявлення правопорушення.

Зважаючи на встановлені обставини справи та норми законодавства, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу «Про звільнення апаратника обробки зерна ОСОБА_1 » №3-Кзв від 26 грудня 2024 року за прогул без поважних причин відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України та визнання трудових відносин між ОСОБА_1 та ТОВ «СОГ-АГРО» припиненими за власним бажанням згідно з ч. 3 ст. 38 КЗпП України в зв`язку з порушенням роботодавцем ст. 8. Закону України «Про охорону праці», а саме, незабезпеченням апаратника обробки зерна ОСОБА_1 спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці та згідно із заявою про звільнення від 21 вересня 2022 року з реєстрацією 22 вересня 2022 року за вх. №005, що є підставою для відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 в цій частині вимог. Решта позовних вимог, що носять похідний характер від основної, також задоволенню не підлягають.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду у повній мірі погодитися не може, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно зі статтею 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків.

Згідно зі статтею 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Підставами припинення трудового договору відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 36 КЗпП України, зокрема є: розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39 КЗпП України), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41 КЗпП України) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45 КЗпП України).

Відповідно до статті 38 КЗпП України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Крім того, працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Право на звільнення за власним бажанням за загальним правилом мають усі без винятку працівники, незалежно від посад, які вони обіймають, та сфери їхньої діяльності.

У постанові Верховного Суду України від 31 жовтня 2012 року в справі № 6-120цс12 сформульовано правовий висновок про те, що за змістом статті 38 КЗпП України працівник має право з власної ініціативи в будь-який час розірвати укладений з ним на невизначений строк трудовий договір. Строк розірвання трудового договору і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до його розірвання і які працівник визначає самостійно. В разі, якщо вказані працівником причини звільнення - порушення працедавцем трудового законодавства (частина третя статті 38 КЗпП України), не підтверджуються, або працедавцем не визнаються, останній не вправі самостійно змінювати правову підставу розірвання трудового договору на частину першу статті 38 КЗпП України. Для визначення правової підстави розірвання трудового договору значення має сам лише факт порушення законодавства про працю, що спонукало працівника до розірвання трудового договору з власної ініціативи, а не поважність чи неповажність причин такого порушення та істотність порушення трудових прав працівника.

У разі незгоди роботодавця звільнити працівника із підстав, передбачених частиною третьою статті 38 КЗпП України, останній може відмовити в розірванні трудового договору, але не вправі розірвати цей договір з інших підстав, які працівником не зазначалися.

Такі ж висновки викладені в постановах Верховного Суду від 13 березня 2019 року в справі № 754/1936/16-ц, від 29 січня 2020 року у справі № 524/679/19, від 21 лютого 2020 року у справі № 520/16912/15-ц, від 22 квітня 2020 року в справі № 199/8766/18.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постановах від 12 лютого 2020 року в справі № 813/2869/17, від 26 листопада 2020 року в справі № 821/1685/16, від 06 квітня 2023 року в справі № 320/7731/20 сформулював аналогічний правовий висновок про те, що істотність характеру порушень роботодавцем умов трудового законодавства, факт усунення таких порушень та відсутність негативних наслідків для працівника від таких порушень не можуть бути підставою для відмови працівнику у звільненні його за частиною третьою статті 38 КЗпП України, оскільки такі критерії цією нормою не передбачені. Для звільнення працівника за частиною третьою статті 38 КЗпП України достатнім є лише сам факт невиконання роботодавцем законодавства про працю.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, свідчать про те, що 19 вересня 2022 року між позивачем ОСОБА_1 , та відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю «СОГ-АГРО», в особі директора ОСОБА_13, укладено трудовий договір №19.09.22о, відповідно до якого сторони обумовили предмет договору, права та обов`язки сторін, робочий час та час відпочинку, оплату праці, захист персональних даних, конфіденційність, збереження комерційної таємниці та конфіденційної інформації, відповідальність сторін і порядок вирішення спорів, термін дії договору та інші умови договору (т. 1, а.с. 16-17).

Наказом ТОВ «СОГ-АГРО» №9-Кпр від 19 вересня 2022 року позивач ОСОБА_1 прийнятий на основне місце роботи на посаду апаратника обробки зерна (код за КП 8273, Код ЗКПТР 10422) товариства з 19 вересня 2022 року, з посадовим окладом 14 000, 00 грн на місяць, з графіком роботи 40 годин на тиждень (з понеділка по п`ятницю) з двома вихідними днями (субота, неділя). Підстава: особиста заява ОСОБА_1 від 19 вересня 2022 року та згода дирекції. Зі змістом наказу та умовами праці позивач ОСОБА_1 ознайомлений під підпис 22 вересня 2022 року (т. 1, а.с. 19).

Згідно із робочою інструкцією апаратника обробки зерна (код за КП 8273, Код ЗКПТР 10422), затвердженою директором ТОВ «СОГ-АГРО» ОСОБА_13, (т. 1, а.с. 18), апаратник обробки зерна: веде процес очищення зерна; приймає, переміщує, очищає, сушить та розподіляє зерно по силосах або на подальше оброблення з урахуванням його якості за допомогою всіх видів транспортерів; сепарує зерно на сепараторах, трієрах; обмолочує; розділяє насіння, зерно на фракції на калібрувальних машинах та трієрах; сушить зерно різних культур, насіння бобових та олійних культур, кукурудзи продовольчого, фуражного призначення в барабанних зерносушарках; веде процес спалювання палива в топках зерносушарок, обслуговує, спостерігає та контролює роботу очисних установок, вентиляторів, циклонів; налагоджує та регулює режим роботи обслуговуваного устаткування; бере участь в обслуговуванні та спостерігає за роботою транспортерів, найпростіших очисних машин та сушарок; спостерігає за правильним заповненням силосів; регулює швидкість руху та товщину шару зерна, що надходить на очищення; очищає аспіраційні та інші самопливні комунікації та устаткування від залишків зерна та відходів; періодично очищає шахти, топки, форсунки зерносушарок; зачищає зерносушарки, сепаратори та інше устаткування в разі зміни оброблюваної культури; допомагає під час відбирання проб; вмикає та вимикає обслуговуване устаткування; бере участь в усуненні дрібних несправностей; бере участь у підготовці силосів, елеваторів та інших об`єктів до газації; обслуговує, спостерігає та контролює роботу транспортерів усіх типів; бере участь у заміні сит; виявляє несправності в роботі обслуговуваного устаткування і бере участь у його ремонті; забезпечує нормальний санітарний стан робочих зон та обслуговуваного устаткування; веде облік роботи зерносушарки за зміну; веде облік просушеного зерна.

Відповідно до розділу IV означеної робочої інструкції апаратник обробки зерна має право вимагати забезпечення організаційно-технічних умов, необхідних для належного виконання своїх обов`язків згідно з цією інструкцією.

Відповідно до письмового ознайомлення від 19 вересня 2022 року ОСОБА_1 підтвердив, що працює в товаристві на посаді апаратника з 19 вересня 2022 року, повідомлений про володільця персональних даних, склад та зміст зібраних персональних даних, свої права, визначені Законом України «Про захист персональних даних», мету збору персональних даних та осіб, яким передаються або можуть передаватися його персональні дані, та ознайомлений з правилами внутрішнього трудового розпорядку, посадовою інструкцією, інструкцією з охорони праці, умовами праці та про наявність на робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, можливі наслідки їх впливу на здоров`я та про права працівника на пільги та компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства та результатів атестації робочого місця за умовами праці (т. 2, а.с. 88).

Із контрольного листа проходження інструктажів з охорони праці вбачається, що ОСОБА_1 19 вересня 2022 року ознайомлений з умовами праці та про наявність на робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, можливі наслідки їх впливу на здоров`я та про права працівника і пільги та компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства та результатів атестації робочого місця за умови праці (т. 1, а.с. 128).

Відповідно до статті 163 КЗпП України та статті 8 Закону України «Про охорону праці» на роботах із шкідливими та небезпечними умовами праці, а також роботах, пов`язаних із забрудненням або здійснюваних у несприятливих температурних умовах, працівникам видаються безплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту. Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний організувати комплектування та утримання засобів індивідуального захисту відповідно до нормативних актів про охорону праці.

Обов`язок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту лежить на всіх роботодавцях незалежно від форм власності.

Типові норми безплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам елеваторної, борошномельно-круп`яної і комбікормової промисловості (надалі -Типові норми), затверджені наказом Комітету по нагляду за охороною праці України Міністерства праці та соціальної політики України № 118 від 10 червня 1998 року «Про затвердження Типових норм безплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам елеваторної борошномельно-круп`яної і комбікормової промисловості».

Цей нормативний акт поширюється на всі підприємства елеваторної, борошномельно-круп`яної і комбікормової промисловості незалежно від форм власності і видів їх діяльності, працівники яких повинні обов`язково застосовувати під час трудового процесу спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту (далі - ЗІЗ).

Типові норми визначають для власника або уповноваженого ним органу обов`язковий до виконання мінімум безплатної видачі засобів індивідуального захисту працівникам підприємств елеваторної, борошномельно-круп`яної і комбікормової промисловості. Засоби захисту видаються працівникам згідно з установленими нормами й строками носіння.

Об`єктом нормативногорегулювання є ті види виробництва, цехи, дільниці й види основноїдіяльності та робочі місця працівників підприємств елеваторної, борошномельно-круп`яної і комбікормової промисловості, професії й посади, що пов`язані зі шкідливими і небезпечними умовами праці, а також несприятливими температурними умовами або із забрудненням.

Типовими нормами охоплюються основні види діяльності підприємств елеваторної, борошномельно-круп`яної і комбікормової промисловості: елеваторна, борошномельно-круп`яна і комбікормова промисловість, підприємства та цехи з обробкисортового та гібридного насіння зернових і олійних культур, державна інспекція із закупівлі і якості сільгосппродуктів, державна хлібна інспекція.

Вимоги цього нормативного акта є обов`язковими для визначення потреби і забезпечення працівників належними засобами індивідуального захисту.

Колегією суддів апеляційного суду встановлено, що посада, яку займав позивач ОСОБА_1 , входить до переліку професій і посад працівників, які мають право на безплатну видачу спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту.

Так, згідно вказаного переліку (пункт 3 додатку до Типові норми) ОСОБА_1 , як апаратник оброблення зерна (код за КП 8273.2), повинен забезпечуватися таким спецодягом та спецвзуттям:костюм бавовняний з пилонепроникної тканини, шолом бавовняний з пилонепроникної тканини. При проведенні процесу спалювання палива в топках зерносушарок, додатково: куртка бавовняна зутеплювальною прокладкою. При виконанні роботи щодо розвантаження золи з печей і котлів, додатково: черевики шкіряні, окуляри захисні, рукавиці брезентові. При участі в ремонті обладнання, додатково: рукавиці комбіновані.

В матеріалах справи відсутні відомостей про видачу ОСОБА_1 за посадою, яку він обіймай у товаристві, апаратник оброблення зерна, необхідного спецодягу і ці обставини не заперечували під час судового розгляду сторони у справі, зазначивши про те, що спецодяг та спецвзуття ОСОБА_1 не видавався та ним не отримувався.

Отже, ТОВ «СОГ-АГРО» допущено порушення законодавства про працю щодо забезпечення працівника спецодягом та спецвзуттям.

Під час вирішення питання про звільнення за частиною третьою статті 38 КЗпП України визначальне значення має сам факт порушення законодавства про працю і не важливо, який саме найманий працівник його допустив, адже відповідальним є роботодавець.

У справі, яка переглядається, судом встановлено, що 21 вересня 2022 року (вхідний №005 від 22 вересня 2022 року) ОСОБА_1 подав заяву про звільнення його із займаної посади за власним бажанням з 22 вересня 2022 року у зв`язку з порушенням роботодавцем законодавства про працю (частина третя статті 38 КЗпП України), статті 8 Закону України «Про охорону праці», а саме, незабезпечення його, ОСОБА_1 , спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці (т. 1, а.с. 20).

Проте, подання працівником заяви про звільнення з підстав, передбачених частиною третьою статті 38 КЗпП України, саме собою не є обов`язковою підставою для її задоволення.

При незгоді роботодавця звільнити працівника із підстав, передбачених частиною третьою статті 38 КЗпП України, останній може відмовити у розірванні трудового договору, але не вправі розірвати цей договір з інших підстав, які працівником не зазначалися.

Матеріалами справи підтверджується, що 22 вересня 2022 року ОСОБА_1 в телефонному режимі повідомлено про те, що йому відмовлено у звільненні за заявою від 21 вересня 2022 року, зареєстрованою за вхідним №005 від 22 вересня 2022 року, та його чекають на робочому місці (т. 1, а.с. 132).

23 вересня 2022 року роботодавець ТОВ «СОГ-АГРО» надіслав ОСОБА_1 відмову в задоволенні його заяви про звільнення із займаної посади з 22 вересня 2022 року на підставі частини 3 статті 38 КЗпП України. Надалі, роботодавець неодноразово в письмовій формі підтверджував позивачу відмову роботодавця в звільненні його на підставі частини 3 статті 38 КЗпП України, які позивач отримував та у відповідь надсилав свої письмові пояснення.

Тобто, роботодавець розглянув заяву працівника ОСОБА_1 про звільнення його за частиною третьою статті 38 КЗпП України і надав відповідь про відмову в такому звільненні.

У зв`язку з незгодою роботодавця звільнити ОСОБА_1 із підстав, передбачених частиною третьою статті 38 КЗпП України, у останнього виникло право: або погодитись на запропоноване роботодавцем звільнення за частиною першою статті 38 КЗпП України і потім оспорити підставу звільнення; або відразу оспорити до суду відмову у звільненні за частиною третьою статті 38 КЗпП України й доводити факти порушення законодавства про працю, які спонукали його до розірвання трудового договору. Однак, у такому випадку після отримання відмови у звільненні за частиною третьою статті 38 КЗпП України працівник вважається таким, що не звільнений, та має продовжити виконання трудової функції до вирішення спірного питання в судовому порядку.

За встановлених обставин справи, отримавши відмову в задоволенні заяви про звільнення, позивач відразу не оспорив до суду відмову у звільненні його за частиною третьою статті 38 КЗпП України, з 23 вересня 2022 року на роботу не виходивта, починаючи з 28 вересня 2022 року неодноразово звертався до ТОВ «СОГ-АГРО» із письмовими поясненнями, в яких, зокрема, наполягав на звільненні із займаної посади на підставі частини 3 статті 38 КЗпП України та просив роботодавця нарахувати середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23 вересня 2022 року по день фактичного звільнення, видати копію наказу про його звільнення відповідно до статті 47 КЗпП України.

ОСОБА_1 датою звільнення за частиною третьою статті 38 КЗпП України вказав 22 вересня 2022 року. Цього ж дня роботодавець відмовив йому у звільненні з наведених підстав, а тому позивач зобов`язаний був продовжувати виконання трудових обов`язків з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, однак ОСОБА_1 самовільно з 23 вересня 2022 року припинив виходити на роботу.

У зв`язку з відсутністю позивача на робочому місці без поважних причин з 10 жовтня 2024 року по 26 листопада 2024 року його звільнено за прогул 26 грудня 2024 року.

Доводи апеляційної скарги позивача про те, що відповідач обмежився формальним правом звільнити працівника, без дотримання відповідної процедури звільнення та з грубим порушенням накладання дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, не вирішивши питання звільнення згідно заяви про звільнення від 21 вересня 2022 року за частиною третьою статті 38 КЗпП України, є неспроможними, зогляду на те, щовідповідач ТОВ «СОГ-АГРО» як роботодавець, звільняючи працівника ОСОБА_1 , не пов`язував його звільненням з власним бажанням на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України, відсутні докази, що роботодавець помилився у формулюванні підстав звільнення, тобто, відсутня згода іншої сторони трудових відносин на звільнення за цією підставою.

При цьому, відсутні підстави вважати, що у зв`язку з незгодою роботодавця звільнити працівника із підстав, передбачених частиною третьою статті 38 КЗпП України, останній відмовив в розірванні трудового договору з інших підстав, які працівником не зазначалися, адже строк розгляду роботодавцем заяви позивача про звільнення на підставі частини третьої статті 38 КЗпП закінчився у вересні 2022 року, а звільнення за прогул мало місце пізніше в часі - 26 грудня 2024 року.

Відповідно до пункту 4 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, зокрема у випадку прогулу (зокрема відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Прогулом, передбаченим пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

У постановах від 09 листопада 2021 року в справі № 235/5659/20 (провадження № 61-10432св21), від 15 листопада 2021 року в справі № 212/9516/19 (провадження № 61-14592св21), наведених у касаційній скарзі, Верховний Суд вказав, що прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу). Отже, визначальним для вирішення питання законності звільнення з роботи за прогул є не тільки встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, а й встановлення поважності причин відсутності.

У постановах Верховного Суду від 21 червня 2023 року в справі № 757/55435/18 (провадження № 61-4050св22), від 03 серпня 2023 року в справі № 683/1256/22 (провадження № 61-4759св23) зазначено, що для встановлення факту прогулу, тобто факту відсутності особи на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, суду необхідно з`ясувати поважність причини такої відсутності. Поважними причинами визнаються такі причини, що виключають вину працівника. Отже, визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України є з`ясування поважності причин його відсутності на роботі. Основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об`єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які повністю виключають вину працівника.

У постанові Верховного Суду від 22 квітня 2020 року в справі № 199/8766/18 (провадження № 61-797св20), зазначено, що законодавством не визначено перелік обставин, за яких прогул вважається вчиненим з поважних причин. Тому, вирішуючи питання про поважність причин відсутності на роботі працівника, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати наявні в справі докази. Подання заяви про звільнення не є поважною причиною відсутності на роботі.

Як свідчать встановлені судом фактичні обставини справи, позивач ОСОБА_1 вважав, що відсутність його на роботі з 23 вересня 2022 року, у тому числі, у період з 10 жовтня 2024 року по 26 листопада 2024 року, викликана поважними причинами - поданням ним заяви про його звільнення відповідачем за частиною третьою статті 38 КЗпП України з 22 вересня 2022 року.

Однак, чинне законодавство не зобов`язує роботодавця беззаперечно задовольнити таку заяву найманого працівника, а також не надає право найманому працівнику на одностороннє припинення трудових правовідносин.

Незгода сторін трудового договору з мотивами звільнення за частиною третьою статті 38 КЗпП України свідчить лише про виникнення трудового спору, який підлягає вирішенню у встановленому законом порядку.

У постановах Верховного Суду від 04 травня 2020 року в справі № 346/5496/17 (провадження № 61-47864св18), від 08 липня 2021 року в справі № 264/1520/19 (провадження № 61-6319св21) зазначено, що в статті 149 КЗпП України визначено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. Пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантії, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення. Правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника.

Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами.

Для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності.

У постанові Верховного Суду від 22 липня 2020 року в справі № 554/9493/17 (провадження № 61-38286св18) зазначено, що під час розгляду справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок.

Правовий аналіз наведених норм законодавства та встановлених судом фактичних обставини у своїй сукупності дозволяють колегії суддів апеляційного суду зробити висновок про те, що ОСОБА_1 допустив порушення трудової дисципліни та вчинив прогул, оскільки був відсутнім на роботі без поважних причин з 10 жовтня 2024 року по 26 листопада 2024 року. Факт порушення позивачем трудової дисципліни підтверджений наданими суду доказами.

Враховуючи, що у ОСОБА_1 відсутні поважні причини відсутності на робочому місці, суд першої інстанції, з висновками якого погоджується й суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку про законність його звільнення із ТОВ «СОГ-АГРО» 26 грудня 2024 року на підставі пункту 4 частини 1 статті 40 КЗпП України, що спростовує доводи апеляційної скарги позивача в цій частині вимог.

Доводи апеляційної скарги позивача про те, що в даному конкретному випадку прогул тривав більше двох років і тому роботодавець вже не мав права накладати ніякого дисциплінарного стягнення, оскільки останнім порушений процесуальний порядок, який чітко обумовлений ст.148 КЗпП України, були предметом перевірки суду першої інстанції, їм надана належна оцінка, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення здійснене відповідачем за триваюче правопорушення (прогули), яке мало місце з 10 жовтня 2024 року по 26 листопада 2024 року. За нез`явлення позивача на роботі, що мало місце до 09жовтня 2024 року, роботодавець вирішив не притягувати позивача до дисциплінарної відповідальності, що оформлено наказом від 30жовтня 2024 року №16-од, і це свідчить про переривання триваючого правопорушення та відлік нового строку з 10 жовтня 2024 року. ТОВ «СОГ-АГРО» було зафіксовано факт нез`явлення ОСОБА_1 на роботі, про що свідчать акти про відсутність його на робочому місці у період з 10 жовтня 2024 року по 26 листопада 2024 року, отримання пояснень позивача від 13 грудня 2024 року та накладення стягнення (звільнення позивача) 26 грудня 2024 року, тобто, в межах місячного строку з дня виявлення правопорушення.

Наказом ТОВ «СОГ-АГРО» №3-Кзв від 26 грудня 2024 року апаратника обробки зерна ОСОБА_1 звільнено з 26 грудня 2024 року з посади, відповідно до пункту 4 статті 40 Кодексу законів про працю України, статті 24 Закону України «Про відпустки», за прогул без поважних причин, з проведенням належних виплат у зв`язку із звільненням.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання трудових відносини між ОСОБА_1 та ТОВ «СОГ-АГРО» припиненими за власним бажанням згідно з ч. 3 ст. 38 КЗпП України, із зобов`язанням відповідача ТОВ «СОГ-АГРО» внести змінені записи щодо дати та формулювання підстав звільнення до трудової книжки, колегія суддів апеляційного суду виходить з такого.

Пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз`яснено, що при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові. Суд не в праві визнати звільнення правильним виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов`язували звільнення.

Отже, суд не має права змінювати формулювання причин звільнення з тих підстав, з якими роботодавець не пов`язував обставини звільнення.

Установивши, що роботодавець не пов`язував звільнення ОСОБА_1 за власним бажанням (за частиною третьою статті 38 КЗпП України) і відсутні докази, що він помилився у формулюванні підстав звільнення, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про зміну формулювання причин звільнення та зобов`язання внести відповідні записи до трудової книжки

Оскільки у цій справі суд не встановив підстав для задоволення позовних вимог про зміну формулювання причини звільнення, тому відсутні підстави для задоволення похідної вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу на підставі статті 235 КЗпП України.

Також не підлягає задоволенню позовна вимога ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача на його користь вихідної допомоги внаслідок порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного чи трудового договору відповідно до положень статті 44 КЗпП України у розмірі тримісячного середнього заробітку, з огляду на таке.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 січня 2021 року у справі № 380/1662/20 (провадження № К/9901/27528/20) зроблено висновок про те, що вихідна допомога - це державна гарантія, яка полягає в грошовій виплаті працівнику у випадках, передбачених законом, роботодавцем в колективному договорі або сторонами. Під вихідною допомогою зазвичай розуміють грошові суми, які виплачуються працівникові у передбачених законодавством випадках у разі припинення трудового договору з незалежних від працівника обставин.

Стаття 44 КЗпП України вказує на випадки її виплати.

Так, при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40, пункті 6 частини першої статті 41 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного чи трудового договору, вчинення мобінгу (цькування) стосовно працівника або невжиття заходів щодо його припинення (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Як свідчать встановлені судом фактичні обставини справи, позивач ОСОБА_1 з посади апаратника обробки зернаТОВ «СОГ-АГРО»був звільненийза прогул без поважних причин (пункт 4 частини 1 статті 40 КЗпП України), про що видано наказ №3-Кзв від 26 грудня 2024 року.

Вказаний наказ №3-Кзв від 26 грудня 2024 року не скасований роботодавцем, в судовому порядку не визнаний незаконним.

Оскільки чинний наказ ТОВ «СОГ-АГРО»№3-Кзв від 26 грудня 2024 року про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади не містить причини звільнення - порушення роботодавцем трудового законодавства (частина третя статті 38 КЗпП України), то позивач, відповідно до положень статті 44 КЗпП України, не має права на отримання вихідної допомоги.

Отже, доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, не змінюють суть ухваленого у справі судового рішення від 13 березня 2026 року про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 , оскільки судом першої інстанції по суті ухвалено правильне процесуальне рішення.

Разом з тим, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на рішення Баришівського районного суду Київської області від 13 березня 2026 рокузадовольнити частково, рішення суду першої інстанції на підставі частини 4 статті 376 ЦПК України змінити в частині обгрунтування мотивів вирішення позовних вимог ОСОБА_1 , виклавши мотивувальну частину оскаржуваного судового рішення в редакції цієї постанови.

Оскільки судове рішення змінено тільки в частині мотивів прийняття оскаржуваного рішення, то розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. 43 Конституції України, ст. 15 ЦК України, ст.ст. 21, 36, 38, 40, 44, 139, 163, 235 КЗпПУ, ст. 8 Закону України « Про охорону праці», ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Баришівського районного суду Київської області від 13 березня 2026 року змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: Судді: