Постанова від 08 липня 2026 р. у справі №754/6363/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М.

№ 22-ц/824/9978/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 754/6363/24

09 липня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Кирилюк Г.М.

- Рейнарт І.М.

при секретарі - Козачук А.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою позивача Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 09 лютого 2026 року, ухвалене під головуванням судді Саламона О.Б., у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в:

У травні 2024 року Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» звернулось до суду з позовом, який уточнило у процесі розгляду справи,до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Позовні вимоги обгрунтовувало тим, що 26 квітня 2014 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії», яким внесено зміни до Закону України «Про житлово-комунальні послуги». 05.08.2014 року в газеті «Хрещатик» № 110 (4510) опубліковано повідомлення про публічний договір (оферту) про надання ПрАТ «АК «Київводоканал», в подальшому перейменованому у ПАТ «АК «Київводоканал», як виконавцем житлово-комунальних послуг на підставі ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем) та опубліковано договір про надання послуг з централізованого водопостачання холодної води та водовідведення з використанням внутрішньо будинкових систем.

Повідомленням визначено, що фізична особа (власник/квартиронаймач житлового приміщення у багатоквартирному будинку), що користується послугами з централізованого постачання холодної води та водовідведення холодної та гарячої води, вважається такою, що ознайомлена, погоджується та приєднується до умов договору. У разі відмови споживачів від отримання послуг, дана відмова має бути оформлена письмово та направлена до ПрАТ «АК «Київводоканал» для оформлення припинення надання цих послуг.

Споживачі ОСОБА_1 та ОСОБА_4 отримують послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових мереж) за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору, оскільки після розміщення повідомлення та договору у вищевказаній газеті жодних заяв або повідомлень про відмову від надання послуг та договору від відповідачів не надходило.

Однак відповідачі, в порушення умов договорів та вимог, що передбачені наведеними нормативними актами, зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати спожитих в період з 01 серпня 2016 року по 29 лютого 2024 року житлово-комунальних послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення не виконали належним чином, внаслідок чого у останніх виникла заборгованість у розмірі 40 185,18 грн, з яких: 39 158,39грн заборгованості з оплати за послуги з водопостачання та водовідведення; 1 026,79 грн заборгованості з внесення плати за абонентське обслуговування.

Відповідачі як боржники, що прострочили виконання грошового зобов`язання, на підставі положень статті 625 ЦК України, зобов`язані також сплатити зазначену суму боргу з урахуванням інфляційної складової та трьох процентів річних.

З урахуванням наведених обставин, уточнивши розмір позовних вимог, позивач Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал»просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Приватного акціонерного товариства«Акціонерна компанія «Київводоканал» заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення у розмірі 40 185,18 грн, 3% річних у розмірі 5 569,54 грн, інфляційні втрати у розмірі 25 06236грн, а також судові витрати, що складаються: з витрат по оплаті судового збору у розмірі 3 028,00 грн та витрат за отримання відомостей з Державного реєстру речових прав у розмірі 45,00 грн.

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 09 лютого 2026 року позов Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги в розмірі 15 526,13 грн., 3 % річних - 1 953,90 грн., інфляційні втрати - 8 830,42 грн. та судовий збір в розмірі по 375,01 грн. з кожного.

У задоволенні інших вимог позову відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, позивач Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» подав апеляційну скаргу, в якій за результатом апеляційного перегляду справи просить скасувати рішення Деснянського районного суду міста Києва від 09 лютого 2026 року в частині відмови у стягненні із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПрАТ «АК «Київводоканал» суми основного боргу в розмірі 24 659,05 грн, інфляційних втрат у розмірі 16 231,94 грн, 3% річних у розмірі 3 615,64 грн, судового збору в розмірі 1 902,97 грн та витрат за отримання відомостей з Державного реєстру речових прав у розмірі 45,00 грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ПрАТ «АК «Київводоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в частині солідарного стягнення суми основного боргу в розмірі 24 659,05 грн, інфляційних втрат у розмірі 16 231,94 грн, 3% річних у розмірі 3 615,64 грн, судового збору в розмірі 1 902,97 грн та витрат за отримання відомостей з Державного реєстру речових прав у розмірі 45,00 грн задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПрАТ «АК «Київводоканал» всі судові витрати за подачу позовної заяви та апеляційної скарги.

В обґрунтування змісту вимог апеляційної скарги зазначає, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що 02.07.2025 року Товариством було скеровано до суду першої інстанції уточнену позовну заяву, у відповідності з якою суму позовних вимог було зменшено та проведено перерахунок заборгованості на 3 (трьох) осіб.

Із розрахунку заборгованості вбачається, що у вересні 2016 року, у період з 01.01.2018 року по 30.06.2018 року, у жовтні, листопаді 2018 року, у період з 01.09.2018 року по 31.08.2019 року, листопаді 2019 року, квітні 2020 року, травні 2020 року, червні 2020 року, листопаді 2020 року, січні 2021 року, лютому 2021 року, травні 2021 року та червні 2021 року, в зв`язку з відсутністю доступу до загальнобудинкового приладу обліку води за адресою: АДРЕСА_2 нарахування з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення по квартирі 75 здійснювалися згідно норм споживання по 4,5 м3/місяць на 1 (одну) особу, відповідно до Розпорядження № 579.

У серпні 2016 року, у період з 01.10.2016 року по 30.09.2017 року, серпні 2018 року, у вересні 2019 року, у жовтні 2019 року, у грудні 2019 року, у січні 2020 року, у лютому 2020 року, у березні 2020 року, у період з 01.07.2020 року по 31.10.2020 року, у грудні 2020 року та червні та липні 2021 року нарахування з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення по квартирі АДРЕСА_3 , здійснювалися по загальнобудинковому приладу обліку води відповідно до наказу № 315 від 22.11.2018 року Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України «Про затвердження Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг».

З серпня 2023 року нарахування з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення по квартирі АДРЕСА_4 здійснювалися за показниками встановлених квартирних засобів обліку води, що прийняті Товариством на абонентський облік.

Законом України від 22.06.2017 року № 2119-VIII «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» визначено обов`язок споживачів щомісячно надавати виконавцю послуг показання квартирних засобів обліку води, за якими повинні проводитись нарахування за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення.

Отже, ПрАТ «АК» «Київводоканал», керуючись вказаними вище нормативно-правовими актами, правомірно проводив нарахування оплати з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення у період з 01.08.2016 року по 29.02.2024 року, як для квартири яка не обладнана засобами обліку води.

Враховуючи викладене, вважає, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині стягнення боргу за надані у період з серпня 2016 року по лютий 2024 року послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення в розмірі 24 659,05 грн, 3 % річних у розмірі 3 615,64 грн, інфляційних втрат у розмірі 16 231,94 грн, судового збору у розмірі 1 902,97 грн та витрат за отримання відомостей з Державного реєстру речових прав v розмірі 45,00 грн.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» - Будіянський Олег Станіславович повністю підтримав доводи апеляційної скарги та просив скаргу задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні апеляційного суду проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив скаргу залишити без задоволення.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в судове засідання не з?явились, про день та час розгляду справи судом повідомлені у встановленому законом порядку, а тому суд вважає можливим розгляд справи у їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення представника позивача, відповідача ОСОБА_2 , обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 05.08.2014 року в газеті «Хрещатик» № 110 (4510) опубліковано повідомлення про публічний договір (оферту) про надання Публічним акціонерним товариствам «Акціонерна компанія «Київводоканал», що перейменоване на Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал», як виконавцем житлово-комунальних послуг на підставі ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) та опубліковано договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем).

Повідомленням визначено, що фізична особа (власник/квартиронаймач житлового приміщення у багатоквартирному будинку), що користується послугами з централізованого постачання холодної води та водовідведення холодної та гарячої води, вважається таким, що ознайомлений, погоджується та приєднується до умов договору.

Вказано, що у разі відмови споживачів від отримання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення холодної та гарячої води, така відмова має бути оформлена письмово та направлена до ПрАТ «АК «Київводоканал» для оформлення припинення надання цих послуг.

Відповідно до п. 1.1 договору ПрАТ «АК «Київводоканал» зобов`язується своєчасно надавати споживачу відповідної якості послуги з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення холодної та гарячої води (з використанням внутрішньобудинкових систем), а споживач зобов`язується своєчасно оплачувати надані послуги відповідно до затверджених цін/тарифів та обсягів спожитих послуг.

Пунктом 3.1. договору визначено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Застосовується щомісячна система оплати послуг. Платежі вносяться споживачем не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Судом також встановлено, відповідачами не заперечується, що в період з 01.08.2016 року по 29.02.2024 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 отримували послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових мереж) за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору, оскільки після розміщення повідомлення та договору у вищевказаній газет, на адресу ПрАТ «АК «Київводоканал» жодних заяв або повідомлень про відмову від надання зазначених послуг та договору від відповідачів не надходило.

З розрахунку суми заборгованості ПрАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» за період з 01.08.2016 року по 29.02.2024року вбачається, що загальний розмір заборгованості у ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 а обліковується заборгованість перед позивачем за послуги з централізованого водопостачання та послуги з централізованого водовідведення у розмірі 40 185,18 грн., 3 % річних - 5 569,54 грн., інфляційні втрати - 25 062,36 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, суд першої інстанції посилався на те, що позивачем ПрАТ «АК «Київводоканал» не наведено достатніх та належних доказів нарахування відповідачам боргу в об`ємі 60 метрів кубічних за жовтень 2016 року, листопад 2016 року, січень 2017-червень 2017 року, серпень 2017 - вересень 2017 року, грудень 2017 року, серпень 2018 року, вересень - жовтень 2019 року, грудень 2019-березень 2020 року, липень 2020 - жовтень 2020 року, грудень 2020 року та травень 2020 року, а відтак, за обрахунками суду у відповідачів внаслідок невиконання зобов`язань по сплаті за надані ПрАТ «АК «Київводоканал» за період з серпня 2016 року по лютий 2024 року, наявний борг за спожиті житлово-комунальні послуги в розмірі 15 526,13 грн.

У зв`язку з простроченням щодо оплати спожитих житлово-комунальних послуг, з урахуванням зменшення загальної суми боргу, відповідачі зобов`язані сплатити на користь позивача 3% річних у розмірі 1 953,90 грн та інфляційні втрати у розмірі 8 830,42 грн.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо мотивів ухвалення оскаржуваного рішення.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону Деснянського районного суду міста Києва від 09 лютого 2026 року в повній мірі не відповідає.

Відповідно до ч. 7 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносини) договір про надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної та гарячої води, послуг з водовідведення, що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб`єктом господарювання, є договором приєднання.

Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказано у пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Отже, за змістом даних норм, відповідь особи про прийняття пропозиції укласти договір - акцепт повинен бути повним і беззастережним. В такому випадку особа, яка зробила пропозицію укласти договір (оферту), у разі беззастережного акцепту цієї пропозиції його адресатом, автоматично стає стороною в договірному зобов`язанні.

За загальним правилом мовчання не є акцептом, якщо інше не випливає із закону, звичаю ділового обороту або з колишніх ділових відносин сторін. Мовчання можна вважати акцептом лише тоді, коли це прямо передбачено договором або законом.

Зокрема, згідно ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму вчинення правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Водночас, за ч. 3 ст. 205 ЦК України мовчання, як форма вираження волі сторони до вчинення правочину, може мати місце у випадках, встановлених договором або законом.

Закон України «Про житлово-комунальні послуги» покладає на споживача обов`язок укласти договір про надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору, та оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом (п.п. 1 і 5 ч. 3 ст. 20 Закону).

Наведені приписи закону свідчать про обов`язковість договору про надання житлово-комунальних послуг для споживача та неможливість останнього відмовитись від укладання договору, а сам договір є укладеним з моменту, коли споживач акцептував пропозицію офертанта повністю та без застережень або у вигляді конклюдентних дій прийняв оферту, або за умови передбачення такого у договорі або законі не висловив заперечень проти договору у формі мовчання.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.11.2019 року у справі № 646/834/17, де скасовуючи судові рішення про відмову у стягненні боргу за надані комунальні послуги та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, Верховний Суд зазначив, що надавач послуг опублікував в газеті у якості пропозиції (оферти) для підписання споживачами публічний договір про надання комунальних послуг, а тому з огляду на те, що відповідач протягом місяця з дня публікації не направив свою письмову відмову укласти договір, то він вважається таким, що прийняв пропозицію позивача про укладення договору. При цьому Верховний Суд керувався тим, що на фізичних осіб покладено законодавчий обов`язок укласти договір та вносити плату за користування послугами, а тому у випадку відсутності прийняття оферти шляхом погодження на укладання договору про надання послуг або конклюдентних дій, які свідчать про прийняття пропозиції, таке прийняття може бути також у вигляді мовчання.

Відповідачами не заперечувалося, що в період з 01.08.2016 року по 29.02.2024 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 отримували послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових мереж) за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 до житлово-комунальних послуг відносяться комунальні послуги з централізованого постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газопостачання, опалення, вивезення побутових відходів.

Відповідно до ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Аналогічні положення містить введений в дію 01.05.2019 року Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року , згідно п. 2 ст.5 якого комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Згідно п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць, а оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.

Обов`язок щодо оплати власниками квартир та споживачами житлово-комунальних послуг, крім вищенаведених положень законодавства, закріплений також у ст. 162 ЖК Української РСР.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Виходячи зі змісту статті 526 ЦК України, цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якими вони фактично користувалися. При цьому наявність чи відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Разом з тим, під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачам), та правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги.

У даному випадку, наявність відносин між сторонами, а отже, і виникнення цивільних прав та обов`язків у кожної із сторін підтверджується діями сторін: відповідачам з серпня 2016 року надавалися послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, а відповідачі від наданих позивачем послуг у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлялись.

При цьому, згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення за період з 01.08.2016 року по 29.02.2024 року вбачається, що загальний розмір заборгованості відповідачів за договором про надання послуги з централізованого водопостачання та послуги з централізованого водовідведення - 39 158,39 грн., плата за абонентське обслуговування - 1 026,79 грн.

Матеріали справи не містять доказів які б вказували на те, що ПрАТ «АК «Київводоканал» в спірний період неналежним чином виконував свої обов`язки щодо надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, а відповідачами, у свою чергу, не надано доказів сплати вартості наданих та спожитих ними послуг з постачання води та водовідведення в період з 01.08.2016 року по 29.02.2024 року.

Також відповідачами не надано суду контррозрахунку та обрунтування на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості.

Таким чином, виходячи з вищевстановлених обставин справи та вимог законодавства, колегія суддів приходитьдо висновку щодо наявності підстав для задоволення позову та стягнення з відповідачів заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання та послуги з централізованого водовідведення - 39 158,39 грн, плати за абонентське обслуговування - 1 026,79 грн, адже позивачем доведено факт укладення договору з відповідачами, факт надання послуг із водопостачання та водовідведення та користування відповідачами цими послугами без здійснення їх належної оплати.

Згідно з вимогами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (висновок Великої Палати Верховного Суду, висловлений у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України).

Як роз`яснив Верховний Суд України у правовій позиції від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2023цс15, закріплена в пункті 10 частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення платежів за житлово - комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування до таких правовідносин правових норм, установлених у статті 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утриманими грошовими коштами. Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати отриманих житлово - комунальних послуг, на боржника покладається відповідальність, передбачена ст. 625 ЦК України.

Оскільки факт порушення відповідачами зобов`язань щодо своєчасної оплати за спожиті житлово-комунальні послуги за період з 01.08.2016 року по 29.02.2024року доведений позивачем, то колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідачів 3 % річних у розмірі - 5 569,54 грн., інфляційних втрат у розмірі - 25 062,36 грн, які розраховані за період з 21 вересня 2016 року по 29 лютого 2024 року.

З матепріалів справи вбачається, що відповідачем було заявлено про застосування наслідків спливу позовної давності - а.с. 140-142 том 1.

За змістом статей 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, які відбулися у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (No.2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).

Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість господарських відносин.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України).

Згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

При цьому суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє в позові через необґрунтованість. Якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє в позові через сплив позовної давності в разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач.

За правилами статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Законом № 540-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

У пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності, і всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Отже, з урахуванням статті 257 ЦК України, позивач вправі був звернутися до суду з позовом до відповідачів за захистом свого порушеного права з вимогами про стягнення заборгованості, яка утворилася з 01 серпня 2016 року, у строк не пізніше 01 серпня 2019 року, позов подано 01 травня 2024 року.

Оскільки позивач звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення відсотків відповідно до вимог частини другої статті 625 ЦПК України 01 травня 2024 року, а тому, із застосуванням наслідків спливу строку позовної давності, такі вимоги підлягали задоволенню за період з 01 травня 2021 року до 01 травня 2024 року.

При цьому, колегією суддів апеляційного суду враховується, що згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України №2102-ІХ від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, який вподальшому неодноразово продовжувався та триває по цей час.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» до 29 грудня 2023 року було визначено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.

Ця постанова набрала чинності з дня її опублікування і застосовується з 24.02.2022 року.

Однак, відповідно до пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України № 1405 від 29 грудня 2023 року «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг», яка набрала чинності 30 грудня 2023 року, пункт 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» викладено у такій редакції: «1. Установити, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється:

нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 року № 285);

припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 року № 285);

стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, утвореної після 24 лютого 2022 року з дати виникнення можливості бойових дій/початку бойових дій по дату припинення можливості бойових дій/завершення бойових дій на територіях, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, споживачів та/або членів їх сімей, які покинули своє місце проживання та надали виконавцю комунальних послуг, управителю багатоквартирного будинку, іншій уповноваженій співвласниками особі у паперовій або електронній формі довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи згідно з додатком 2 до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 Про облік внутрішньо переміщених осіб (Офіційний вісник України, 2014 р., № 81, ст. 2296; 2015 р., № 70, ст. 2312; 2016 р., № 46, ст. 1669; 2022 р., № 26, ст. 1418), або інші документи, що підтверджують їх відсутність у житловому та/або нежитловому приміщенні, будинку, в яких вони є споживачами на підставі укладених договорів (довідки з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби (у тому числі отримані в іноземній державі), відбування покарання тощо, документи, що підтверджують факт перетинання державного кордону України (на виїзд з України і в`їзд в Україну) у відповідний період часу), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 р. № 285);

нарахування плати за житлово-комунальні послуги з дати початку по дату завершення тимчасової окупації територій, включених до переліку тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, та стягнення заборгованості за ці послуги, утвореної після 24 лютого 2022 року за відповідний період окупації, споживачів та/або членів їх сімей на відповідній території.»

Таким чином, основні зміни полягають в тому, що з 30 грудня 2023 року заборона на нарахування штрафних санкцій, припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг та стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги у зв`язку з їх неоплатою чи оплатою в неповному обсязі стосується виключно територій, де ведуться бойові дії (можливих бойових дій) або тимчасово окупованих територій.

Отже, законодавець на рівні акту Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» встановив заборону нараховувати, у тому числі інфляційні втрати та 3 % річних, і такі положення до внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року №206 на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 1405 від 29 грудня 2023 року стосувались території міста Києва, а тому нормативно-правовий акт (постанова) Кабінету Міністрів України №206 від 05 березня 2022 року підлягає застосованню до врегулювання спірних правовідносин за період з 24 лютого 2022 року до 29 грудня 2023 року.

За таких обставин нараховані позивачем на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних за період з 24 лютого 2022 року по 29 грудня 2023 року не підлягають стягненню з відповідачів.

У зв`язку з чим, у позивача виникло право на стягнення 3 % річних та інфляційної складової боргу за період з 01 травня 2021 року до 23 лютого 2022 року та за період з 30 грудня 2023 року до29 лютого 2024 року і за ці періоди 3% річних свтановлять суму -119,36 грн, інфляційні втрати -509,33 грн.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта по суті спору, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин.

В своєму рішенні у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, ЄСПЛ зазначив про те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції й зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Отже, вирішуючи спір у справі, яка переглядається, суд першої інстанції дійшов в цілому правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, проте помилився щодо підстав їх часткового задоволення.

Відповідно до статті 376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

За наведених обставин, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне апеляційну скаргу позивача Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» задовольнити частково, рішення суду першої інстанції змінити, стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення у розмірі 40 185,18 грн, 3% річних у розмірі 119,36 грн, інфляційні втрати у розмірі 509,33 грн.

Згідно з частиною 13 статті 141, підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

З урахуванням того, що апеляційну скаргу позивача Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» задоволено частково та змінено рішення суду першої інстанції в частині присуджених до стягнення сум заборгованості за спожиті житлові послуги з нарахованими інфляційними втратами та 3% річних, то колегія суддів приходить до висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» судових витрат, що складаються з судового зборуза подання позовної заяви та апеляційної скарги та витрат, пов`язаних з розглядом справи, у загальному розмірі 2 604,33 грн, по 868,11 грн з кожного, з розрахунку судовий збір за подання позовної заяви (3028,00 грн) + апеляційної скарги (4542,00 грн), витрат, пов`язаних з розглядом справи (за отримання відомостей з Державного реєстру речових прав v розмірі 45,00 грн) = 7 615 грн х становить 34,20%задоволених вимог = 2 604,33 грн : 3 відповідно до кількості відповідачів = 868,11 грн.

Керуючись ст.ст. 205, 253, 256, 257, 261, 267, 509, 526, 625, 634, 641, 642 ЦК України, ст.ст. 13, 20, 26, 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року, ст.ст. 5,9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року, ст. 162 ЖК України, ст.ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу позивача Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 09 лютого 2026 року змінити.

Стягнутисолідарно з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ). на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (код ЄДРПОУ 03327664, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1А) заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення у розмірі 40 185,18 грн, 3% річних у розмірі 119,36 грн, інфляційні втрати у розмірі 509,33 грн.

Стягнутиз ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ). на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (код ЄДРПОУ 03327664, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1А) судові витрати, що складаються з судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги та витрат, пов`язаних з розглядом справи, у загальному розмірі 2 604,33 грн, по 868,11 грн з кожного.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: Судді: