Постанова від 02 червня 2026 р. у справі №758/2575/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а

Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/3108/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2026 року м. Київ

Справа № 758/2575/25

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,

суддів Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М.

за участю секретаря судового засідання Слив`юк С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 25 вересня 2025 року, постановлену у складі судді Левицької Я.К.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім`ї Подільської районної у місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації, про відібрання дитини,

встановив:

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 25 вересня 2025 року заяву відповідача ОСОБА_3 про забезпечення позову задоволено.

Зобов`язано Комунальний заклад «Василівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 1» Василівської міської ради Запорізької області зарахувати на навчання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зобов`язано Службу у справах дітей та сім`ї Подільської районної у місті Києві державної адміністрації забезпечити відновлення навчання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у Комунальному закладі «Василівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 1» Василівської міської ради Запорізької області та подати до суду акт перевірки умов навчання та проживання дитини.

Не погоджуючись з ухвалою, 03 жовтня 2025 року представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу скасувати та відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував, що відповідно до абзацу четвертого частини другої статті 55 Закону України «Про освіту» саме батьки здобувачів освіти мають право обирати заклад освіти, освітню програму, вид і форму здобуття дітьми відповідної освіти, а не відповідач; відповідач перешкоджає позивачу в реалізації цих прав.

Апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ні сторони судового процесу, ні Служба у справах дітей та сім`ї Подільської районної у місті Києві державної адміністрації не змогли дійти згоди щодо офіційного відновлення навчання дитини у школі. Апелянт вказує, що ОСОБА_4 було відраховано з Василівської школи ще 14 лютого 2025 року, а позивач звернулася до суду з позовною заявою 28 лютого 2025 року, після того, як відповідач заздалегідь була поінформована про зарахування ОСОБА_4 до ліцею № 317 Святошинського району міста Києва, пропуски на той момент вже складали 10 днів. Позивач змушена була подати документи ОСОБА_4 для вступу до ліцею № 317 Святошинського району міста Києва з огляду на рекомендації круглого столу Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації з метою соціалізації дитини і після висновку дитячого психолога про суїцидальні думки ОСОБА_4 . ОСОБА_4 не відвідував Василівську школу, навчання проводилося виключно в дистанційному режимі, жодного року очного навчання не закінчив, що обумовлювалося запровадженням Кабміном у 2020 році карантину.

Скаржник зазначає, що відповідач фактично тримає дитину в ізоляції від соціуму, не дає йому спілкуватися з однолітками, не погоджувалася на врегулювання конфлікту за допомогою медіації, має контроль над ОСОБА_4, син змушений спілкуватися з друзями та навчатися в школі тільки в дистанційному режимі. Невідвідування ОСОБА_4 ліцею № 317 Святошинського району міста Києва має місце з вини відповідача, тільки відповідачу важливо, щоб дитина навчалася на дистанційній формі, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що допитаний в судовому засіданні ОСОБА_4 зазначив, що для нього дуже важливо відновити навчання у школі.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_3 - Терещенко Л.В. просить відмовити в її задоволенні, ухвалу суду першої інстанції - залишити без змін.

Відзив мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність вжиття тимчасових заходів відносно дитини і що забезпечення позову в цій справі спрямоване не на вирішення спору по суті, а на тимчасове врегулювання ситуації до ухвалення рішення суду. Під час допиту в суді першої інстанції ОСОБА_4 пояснив, що хоче жити з бабою і не бажає жити з позивачем. Однак після подання позову позивач, не чекаючи рішення суду, самовільно вилучила документи дитини зі школи, де ОСОБА_4 навчався, та ініціювала переведення до іншого навчального закладу за місцем свого проживання.

Відповідач зазначає, що 17 лютого 2025 року позивач забрала документи з Василівської школи й подала їх до ліцею № 317 Святошинського району міста Києва, проте ОСОБА_4 продовжували підключати в дистанційному режимі до навчання, він брав участь в олімпіаді. На прохання відповідача позивач не реагує, документи до Василівської школи не повертає, звернення до органу опіки та піклування, Уповноваженого Верховної Ради з прав людини та Міністерства освіти і науки виявилися безрезультатними, оскільки у відповідь на звернення відповідача їй повідомляли, що правом на звернення володіють виключно батьки.

Станом на сьогоднішній день документи фактично залишаються у володінні позивача, дитина фактично позбавлена можливості здобувати освіту, дії позивача свідчать про спробу створити штучні підстави для доведення неспроможності баби забезпечити дитину належним вихованням.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 і представники третіх осіб Служби у справах дітей та сім`ї Подільської районної у місті Києві державної адміністрації та Служби у справах дітей та сім`ї Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації не з`явилися, про дату, час і місце судового розгляду повідомлені належним чином, що не перешкоджає апеляційному перегляду ухвали суду першої інстанції відповідно до частини третьої статті 360 і частини другої статті 372 ЦПК України.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 та її представник Терещенко Л.В. заперечили проти доводів і вимог апеляційної скарги, просили відмовити в її задоволенні з підстав, викладених у відзиві.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення відповідача та її представника, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали місцевого суду в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Частинами першою і другою статті 149 ЦПК України регламентовано, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Способи забезпечення позову визначені частиною першою статті 150 ЦПК України.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії, встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин.

У постанові Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20 вказано, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Отже, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Тому при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі № 754/5683/22, при вирішенні питання про забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду в конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду із заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами (пункт 47).

Як вбачається з матеріалів справи, в лютому 2025 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Подільського районного суду міста Києва з позовом до відповідача ОСОБА_3 , треті особи Служба у справах дітей та сім`ї Подільської районної у місті Києві державної адміністрації та Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації, в якому просила відібрати дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - в ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та повернути його матері - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_5 позивач народила сина ОСОБА_4 , відомості про батька записані відповідно до частини першої статті 135 СК України. За домовленістю сторін син проживав деякий час разом з бабою, тобто матір`ю позивача, за адресою: АДРЕСА_1 , адже позивач змушена була тяжко працювати з метою забезпечення потреб дитини, вона надсилала відповідачу кошти на утримання сина, спілкувалася з ним засобами зв`язку та регулярно його відвідувала. Проте, у зв`язку із повномасштабним вторгненням Російської Федерації на територію України, позивач вступила на службу до Збройних Сил України з 29 листопада 2023 року, має статус учасника бойових дій. Під час проходження військової служби позивач зустріла ОСОБА_10 , з яким уклала шлюб 23 січня 2024 року.

На момент пред`явлення позову с-ще Михайлівка тимчасово окуповане, під окупацією залишився проживати син позивача, у зв`язку з чим позивач змушена була шукати будь-які способи задля повернення сина та відповідача на підконтрольну територію України, що зрештою їй вдалося зробити за допомогою Благодійної організації «Посмішка».

Позивач, її син та відповідач спільно проживали в АДРЕСА_2 , але з грудня 2024 року позивач зрозуміла, що в неї зі сином почали виникати незрозумілі для неї стосунки, що зумовлювалося психологічним впливом на дитину відповідачем, зокрема у позовній заяві стверджувалося, що відповідач спонукає дитину до вчинення конфліктних ситуацій. Заважаючи на ці обставини, позивач вимушена була звернутися до правоохоронних органів (Святошинського РП ГУНП в місті Києві), зазначивши, що відповідач систематично займається підбурюванням сина ОСОБА_4 до вчинення домашнього насильства, а також сама бере участь у його вчиненні; з відповідачем неодноразово виникали конфліктні ситуації, до участі у врегулюванні конфлікту залучався орган опіки та піклування, однак безрезультатно. Позивач вважає, що саме відповідач є підбурювачем і кривдником дитини, що зафіксовано в її зверненнях до правоохоронних органів.

Із 17 лютого 2025 року ОСОБА_4 зараховано на навчання до Ліцею № 317 Святошинського району міста Києва в шостий клас, однак він не відвідує навчання, наміри позивача забезпечити його присутність в закладі освіти відповідач відхилила, а також відмовилася від послуг Центру у справах сім`ї та жінок «Родинний дім» Святошинського району міста Києва та більше не забезпечує присутність ОСОБА_4 для роботи з психологами.

Вважаючи, що ОСОБА_4 може проживати саме з позивачем, оскільки тільки вона може забезпечити дитині відповідне виховання і турботу, перебування та проживання дитини разом з відповідачем суперечитиме інтересам її сина та положенням СК України, у зв`язку з чим позивач звернулася з цією позовною заявою до суду.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 28 лютого 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження з викликом сторін.

19 вересня 2025 року відповідач ОСОБА_3 звернулася до Подільського районного суду міста Києва із заявою про забезпечення позову, в якій просила:

1) заборонити ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії, спрямовані на зміну місця навчання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до вирішення справи по суті;

2) зобов`язати ОСОБА_1 повернути документи ОСОБА_4 до комунального закладу «Василівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 1» Василівської міської ради Запорізької області, де дитина навчалася до моменту їх повернення за заявою ОСОБА_1 ;

3) зобов`язати Службу у справах дітей та сім`ї Подільської районної у місті Києві державної адміністрації забезпечити відновлення навчання дитини у школі та подати до суду акт перевірки умов її навчання і проживання.

Заява мотивована тим, що дитина тривалий час не відвідує навчальний заклад, оскільки позивач забрала документи до закінчення розгляду судом цієї справи по суті та за відсутності рішення суду, таким чином позбавивши дитину права на освіту. Зазначені дії, на думку відповідача, свідчать про спробу створити штучні підстави для доведення неспроможності баби забезпечити дитині належне виховання і якщо такі дії не будуть негайно припинені, то може сформуватися помилкове враження, що саме під опікою баби дитини залишилася без навчання. У заяві про забезпечення позову також стверджувалось, що навіть залишення дитини разом з бабою не компенсує пропуск цілого навчального процесу, тому невжиття заходів забезпечення позову зробить виконання рішення формальним і безрезультатним.

У судовому засіданні під час розгляду заяви представник відповідача - адвокат Терещенко Л.В. уточнила заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 25 вересня 2025 року заяву відповідача ОСОБА_3 про забезпечення позову задоволено.

З оскаржуваної ухвали вбачається, що суд першої інстанції вжив заходи забезпечення позову за заявою відповідача, зобов`язавши Комунальний заклад «Василівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 1» Василівської міської ради Запорізької області зарахувати на навчання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а Службу у справах дітей та сім`ї Подільської районної у місті Києві державної адміністрації - забезпечити відновлення навчання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у Комунальному закладі «Василівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 1» Василівської міської ради Запорізької області та подати до суду акт перевірки умов навчання та проживання дитини.

З висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, оскільки він зроблений з порушенням норм процесуального права.

Так, забезпечення позову - це тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Забезпечення позову є процесуальним засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень, прийнятих за результатами розгляду спору.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

У разі вжиття заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Відповідно до висновку Верховного Суду у постанові від 06 грудня 2023 року у справі № 759/6877/23, «обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер. Отже, вжиття заходів забезпечення позову покликане забезпечити ефективний захист прав саме позивача, за захистом яких він звернувся до суду. … За таких обставин, правильними є висновок апеляційного суду про те, що оскільки відповідачка не звертається до суду за судовим захистом, вона не вправі просити про застосування заходів до забезпечення позову.

Подібні за змістом висновки містяться у постанові Верховного Суду від 14 червня 2023 року № 751/2658/22 (провадження № 61-3111св23) та у постанові Верховного Суду від 21 червня 2021 року № 160/8226/20 (провадження № К/9901/3471/21).

Відтак, заява про забезпечення позову, подана іншим учасником процесу у власних інтересах та за відсутності його позовних вимог, не підлягає задоволенню, оскільки не відповідає вимогам частини другої статті 149 ЦПК України.»

У даній справі особа, якою подано заяву про забезпечення позову - ОСОБА_3 , є відповідачем за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відібрання дитини, зустрічного позову відповідачем в межах даної справи не подано, відтак, вона фактично просила забезпечити не власний позов, а позов ОСОБА_1 , однак підставами вжиття заходів забезпечення позову вказувала захист інтересів дитини, - забезпечити відновлення навчання її онука ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у Комунальному закладі «Василівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 1» Василівської міської ради Запорізької області, тобто у дистанційному форматі, оскільки онук не бажає відвідувати ліцей № 317 Святошинського району м. Києва, в який подала документи мати дитини - ОСОБА_1 , та який знаходиться далеко від місця його проживання ( АДРЕСА_3 ), чим створюються перешкоди для реалізації права дитини на освіту.

Отже, оскаржуваною ухвалою вжито заходів на забезпечення інтересів відповідача ОСОБА_3 щодо вибору навчального закладу для дитини, тоді як ОСОБА_3 є не позивачем, а відповідачем у справі, предметом позову у якій є відібрання дитини у відповідача.

Зазначене суперечить меті забезпечення позову - охороні матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача.

Таким чином, оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до частин першої і четвертої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді ухвали місцевого суду, у зв`язку з чим скарга підлягає задоволенню, ухвала - скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374 - 376, 381 - 383 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , - задовольнити.

Ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 25 вересня 2025 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви відповідача ОСОБА_3 про застосування заходів забезпечення позову - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 18 вересня 2026 року.

Суддя - доповідач: Ящук Т.І.

Судді: Кирилюк Г.М.

Рейнарт І.М.