Постанова від 17 вересня 2026 р. у справі №737/149/26 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

18 вересня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 737/149/26

Головуючий у першій інстанції – Кореньков А. А.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1877/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Луговця О.А. (головуючий), Мамонової О.Є., Супруна О.П.,

учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»,

відповідач ОСОБА_1

особа, яка подала апеляційну скаргу, ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (письмове провадження) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Куликівського районного суду Чернігівської області від 16 червня 2026 року (суддя – Кореньков А.А., місце ухвалення – селище Куликівка, дата складання повного рішення – 22.06.2026) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В:

У березні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі – ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулося з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути на їх користь з відповідача заборгованість за кредитним договором №7627690 у розмірі 19720,00 грн, з яких: 8000,00 грн – борг за основним зобов`язанням, 0,00 грн – борг по процентах за користування кредитом, 0,00 грн – борг по комісії за надання кредиту, 6720,00 грн – борг по комісії за обслуговування кредиту, 5000,00 грн – борг за неустойкою (штраф, пеня), а також понесені судові витрати.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 12.05.2025 між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію» в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем було укладено кредитний договір №7627690, підписаний позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором. У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань за вказаним кредитним договором у відповідача виникла заборгованість, право вимоги якої кредитодавець за договором факторингу №18092025 від 18.09.2025 відступив ТОВ «ФК «ЄАПБ» як новому кредитору. З моменту отримання права вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» Халімону А.Ю. штрафних санкцій не нараховувало, але відповідач існуючий борг ні первісному, ні новому кредитору не сплатив, що й спонукало товариство звернутися з даним позовом до суду.

Рішенням Куликівського районного суду Чернігівської області від 16 червня 2026 року позов ТОВ «ФК «ЄАПБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованість за кредитним договором №7627690 у розмірі 14720,00 грн, з яких: 8000,00 грн – борг за основною сумою; 6720,00 грн – комісія за обслуговування кредиту.

В задоволенні вимоги про стягнення неустойки в сумі 5000,00 грн відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» судовий збір в сумі 1996,80 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати дане рішення суду першої інстанції частково та ухвалити нове рішення, котрим вимоги позивача задовольнити частково та стягнути з нього заборгованість за кредитним договором №7627690 у розмірі 8000,00 грн (основний борг).

Доводи апеляційної скарги відповідача узагальнено зводяться до того, що рішення суду першої інстанції є незаконним і необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального права; висновки, викладені у рішенні суду, не відповідають обставинам справи.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов хибних висновків про стягнення з нього комісії за обслуговування кредиту в сумі 6720,00 грн та судових витрат, не врахувавши, що на нього поширюються пільги, передбачені ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки він з 2014 року є військовослужбовцем за контрактом та учасником бойових дій, проходить військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підтвердження чого надавав суду довідку та копію посвідчення.

Скаржник з посиланням на ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» вказує на нікчемність встановленої в кредитному договорі комісії за обслуговування кредиту, оскільки позивач не надав доказів наявності та переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору.

Відповідач не заперечує, що взятих на себе зобов`язань у строки, передбачені кредитним договором, належним чином та повністю не виконав, проте повинен повернути кредитодавцю лише 8000 грн за основною сумою заборгованості.

Апелянт також вказує, що судом не було взято до уваги можливість звільнення його від сплати судового збору з огляду на постанову Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22 червня 2026 року у справі №752/3051/25 (провадження № 61-12120сво25).

Позивач у встановлений строк подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення через її необгрунтованість, а рішення суду першої інстанції без змін, оскільки воно є законним та ухваленим з урахуванням всіх наданих сторонами доказів по справі, правильним застосуванням норм матеріального права.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач вказує, що відповідач не спростував жодними належними та допустимими доказами факти укладення кредитного договору та ознайомлення з його умовами, наявності та суму заборгованості.

Звертає увагу, що для припинення нарахування відсотків за користування кредитом відповідач мав повідомити кредитору про свій статус військовослужбовця та надати відповідні документи, але при укладенні кредитного договору ОСОБА_1 цього не вказав. Водночас ні первісний кредитор, ні позивач не мають доступу до інформацій відносно статусу особи військовослужбовця.

За доводами позивача, приписи Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не міститься норм, які б звільняли позичальника від нарахування штрафів, пені та процентів за користування кредитом протягом особливого періоду у зв`язку з наявністю у нього статусу учасника бойових дій. А з наданої відповідачем довідки вбачається, що він перебуває на військовій службі за контрактом у ВЧ НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України АДРЕСА_1 , що також не надає йому права на пільги, передбачені ч. 15 ст. 14 цього Закону.

Наголошує, що позивач просив стягнути з відповідача лише ту заборгованість за кредитним договором, яка була нарахована первісним кредитором згідно умов договору.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатнихосіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухваленого судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів приходить до такого висновку.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 367 ЦПК України).

За приписами ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (ч. 1). Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права (ч. 2). Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом (ч. 3). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4). Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ч. 5).

Судом у справі встановлені такі обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

У наданій позивачем заяві на отримання кредиту №7627690 сайт: miloan.ua дата створення: 12.05.2025, міститься наступна інформація: сума кредиту – 8000,00 грн; строк кредиту – 360 днів; процентна ставка протягом першого розрахункового періоду 0,0010% річних, протягом решти строку кредитування 0,0010% річних; комісія за надання кредиту 30% від суми кредиту; платіжна картка позичальника, на яку має бути перерахована сума кредиту: MASTERCARD CREDIT STANDARD НОМЕР_2 , Банк, що випустив картку: pb; заявник ОСОБА_1 ; також зазначені: РНОКПП, дата народження, номер телефону, адреси місця реєстрації та проживання, соціальний статус, місце роботи, доходи та інше (а.с. 17).

12 травня 2025 року між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит №7627690 (індивідуальна частина) (а.с. 10-15).

За умовами данного договору кредитодавець зобов`язується на строк, визначений умовами договору, надати позичальнику кошти в сумі 8000,00 грн, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений договором термін (п. 1.1, 1.2).

Відповідно до п. 1.3, 1.4 договору кредит надається загальним строком на 360 днів з 12.05.2025 (дата надання кредиту). Строк на який надається окрема частина кредиту встановлюється Графіком платежів.

Згідно п. 1.4, 1.5 договору повернення кредиту, сплата комісії за надання кредиту, комісії за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) та процентів за користування кредитом має здійснюватися позичальником зі встановленою періодичністю відповідно до Графіку платежів, наведеному у додатку №1 до договору. Остаточний термін (дата) повернення кредиту, сплати комісій та процентів за користування кредитом (за умови дотримання Графіку платежів): 07.05.2026 (дата остаточного погашення заборгованості). Загальні витрати позичальника за кредитом складають 24664,00 грн. Денна процентна ставка складає – 0,86%. Орієнтовна реальна річна процентна ставка дорівнює 1205,23% річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника складає 32664 грн. Загальні витрати позичальника за кредитом, денна процентна ставка та орієнтована реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, а також строк кредиту розраховані з припущення, що кредитний договір залишиться чинним протягом погодженого строку та позичальник виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому договорі, зокрема здійснить періодичні платежі в останній день кожного розрахункового періоду (дату платежу) відповідно до Графіку платежів. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню, зокрема у випадку часткового дострокового погашення заборгованості, прострочення виконання або несвоєчасного виконання ним зобов`язань та в інших випадках, крім тих, коли законодавством прямо вимагається таке оновлення.

Згідно п. 1.5.1 договору за надання кредиту позичальник має сплатити комісію у розмірі 24,00 грн, яка нараховується за ставкою 0,30% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

Комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування): 24640,00 грн, що нараховується за ставкою 14,00% від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів, який є додатком №1 до цього договору. Проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів, нараховуються за ставкою 0,0010% річних на фактичну заборгованість за кредитом. Проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 0,0010% річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів. Нараховані згідно п. 1.5.3 та 1.5.4 договору проценти за користування кредитом за весь строк кредитування, складатимуть: 0,00 грн (п. 1.5.2, 1.5.3, 1.5.4).

У п. 2.1 договору сторони узгодили, що кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням картки № НОМЕР_2 .

Процедура пролонгації визначена в п. 2.3 договору.

Розділом 6 кредитного договору передбачено порядок (технологія) укладення договору та спосіб ідентифікації, верифікації позичальника. Зокрема, кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі товариства та доступний через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи іншізасоби. Розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицією товариства про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладення цього кредитного договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення товариству електронног оповідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який генерується та надсилається товариством електронним повідомленням (смс) на мобільний телефонний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність – комбінацію цифр і літер або тільки цифр, або тільки літер) для підписання цього кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепт). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником через сайт товариства, мобільний додаток, месенджера. На договір накладається електронний підпис уповноваженого працівника кредитодавця з кваліфікованою електронною позначкою часу, що визначає дату та час укладення договору. Після укладення кредитний договір надається (надсилається) позичальнику шляхом розміщення в особистому кабінеті позичальника. Додатково укладений кредитнийдоговір та/або повідомлення про його укладення може бути на розсуд товариства направлено позичальнику на електронну пошту або іншими каналами (засобами) зв`язку, наданими позичальником товариству.

Відповідно до п. 6.4 кредитного договору укладення кредитодавцем кредитного договору з позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню кредитодавцем ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки.

Даний кредитний договір підписаний електронним підписом уповноваженою особою кредитодавця (Вініченко О.В.) та позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором 823663, про що зазначено на першій сторінці договору.

У матеріалах справи наявні також додаток №1 до договору (Графік платежів), Паспорт споживчого кредиту, додаток №2 до договору (заява на отримання кредиту від 12.05.2025), які не підписані ОСОБА_1 (а.с. 16, 17, 18-20).

У анкеті-заяві на кредит №7627690 від 12.05.2025, окрім іншого, міститься інформація щодо процесу оформлення та розгляду заяви та прийняте по ній рішення (погоджено) (а.с. 21).

У копії платіжного доручення №153506683 від 12.05.2025 зазначені такі відомості: платник ТОВ «Мілоан», банк платника ПриватБанк, отримувач ОСОБА_1 , банк отримувача pb, код банку MASTERCARD, кредит рах. № НОМЕР_2 , сума 8000,00 грн, призначення платежу – кошти згідно договору №7627690 (а.с. 22).

Згідно складеної ТОВ «Мілоан» відомості про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором №7627690 стосовно ОСОБА_1 , 12.05.2025 відповідачу надано кредит у розмірі 8000,00 грн; нараховано комісію за оформлення кредиту в сумі 24,00 грн, яку сплачено; 12.06.2025, 27.06.2025, 12.07.2025, 27.07.2025, 11.08.2025, 26.08.2025, 10.09.2025 нараховано комісію за обслуговування кредиту в сумі 7840,00 грн; 17.06.2025 сплачено комісію за обслуговування кредиту 1120,00 грн; 14.07.2025, 29.07.2025, 13.08.2025, 28.08.2025, 12.09.2025 нараховано штрафу згідно п. 4.1 договору в сумі 5000,00 грн (а.с. 23).

18 вересня 2025 року між ТОВ «ФК «ЄАПБ» (фактор) і ТОВ «Мілоан» (клієнт) укладенодоговір факторингу №18092025, згідно умов якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом, пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно додатку №1 та є невід`ємною частиною договору (п. 1.1). Перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно додатку №2, післячого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору (п. 1.2). Ціна продажу за договором становить 4631673,16 грн (п. 3.3) (а.с. 24-28).

18.09.2025 між ТОВ «ФК «ЄАПБ» і ТОВ «Мілоан» підписано акт прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №18092025 від 18.09.2025, відповідно до якого клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників від 18.09.2025 кількістю 3104 осіб, загальна сума заборгованості складає 49682535,08 грн (а.с. 29).

У витягу з реєстру боржників від 18.09.2025 до договору факторингу №18092025, підписаному 18 вересня 2025 року між ТОВ «ФК «ЄАПБ» і ТОВ «Мілоан», зазначено боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №7627690 на загальну суму 19720,00 грн, з яких: 8000,00 грн – борг за основною сумою, 0,00 грн – борг за комісією за надання кредиту, 6720,00 грн – борг за комісією за обслуговування кредиту, 5600,00 грн – борг за прострочену заборгованість по комісії за обслуговування кредиту, 5000,00 грн – борг за пенею (а.с. 31).

Згідно платіжної інструкції №114 від 19.09.2025 ТОВ «ФК «ЄАПБ» перерахувало ТОВ «Мілоан» кошти в сумі 4631673,16 грн, як оплату за договором факторингу №18092025 (а.с. 30).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України.

За приписами ст. 3, 4 ЦПК України захисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес.

Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом положень статей 526, 530, 610, 611, 625, 1048, 1049, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти; розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору; зобов`язання повинні виконуватися сторонами належним чином і своєчасно; порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання); боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом; якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

У ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1). У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (ч. 2).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором – це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

За приписами ч. 3-5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

У ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За змістом положень п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

За приписами ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (засада змагальності цивільного судочинства).

Згідно зі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Задовольняючи частково позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції виходив з доведеності фактів укладення між ТОВ «Мілоан» і відповідачем кредитного договору №87627690 від 12.05.2025, отримання за ним кредитних коштів та невиконання відповідачем своїх кредитних зобов`язань, стягнувши з ОСОБА_1 кредитну заборгованість, яка складається з боргу за тілом кредиту в сумі 8000,00 грн та боргу по комісії за обслуговування кредиту в сумі 6720,00 грн. Одночасно суд відмовив у вимозі позивача про стягнення з відповідача 5000,00 грн неустойки (штрафу/пені), пославшись на наявність у відповідача пільги згідно ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (звільнення в період воєнного стану).

Однак апеляційний суд не може повністю погодитись з вищенаведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Матеріалами справи підтверджується, що 12 травня 2025 року між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит №7627690, підписаний сторонами у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» шляхом використання електронного підпису у вигляді одноразового ідентифікатора (позичальником – 823663, кредитодавцем – ОСОБА_2 , сертифікат 3С90F3070000000000000000000000000000001).

Зазначені одноразові ідентифікатори містяться на першій сторінці кредитного договору, що підтверджує добровільність волевиявлення позичальника на укладення вказаного договору в електронній формі.

У анкеті-заяві на кредит №7627690 від 12.05.2025 також міститься інформація про підписання договору 12.05.2025 у період часу з 06:28:35 по 06:29:05.

Отже, правильним є висновок суду першої інстанції про укладення між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 електронного кредитного договору, що узгоджується з приписами Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про споживче кредитування», ст. 6, 205, 207, 627-628, 634, 639, 642 ЦК України.

У вказаному кредитному договорі сторонами погоджено всі його істотні умови, договір є дійсним, відповідає презумпції правомірності правочину (ст. 204 ЦК України), у зв`язку з чим він у силу положень ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, підписавши вказаний кредитний договір, ОСОБА_1 посвідчив свою обізнаність та згоду з його умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено в формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником, що і було здійснено сторонами. Відповідач з власної ініціативи звернувся за отриманням кредиту до вільнообраної ним фінансової установи, отримавши від останньої всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договору.

Факт отримання відповідачем від ТОВ «Мілоан» обумовлених кредитним договором коштів кредиту в сумі 8000,00 грн сторонами не заперечується.

Відповідачем не надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження своєчасного повернення кредитних коштів ні первісному кредитору, ні фактору.

Крім того, за матеріалами справи жодна із сторін фактично не ставить під сумнів і в апеляційному порядку не оскаржує заборгованості позичальника за тілом кредиту в сумі 8000,00 грн.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_1 взяті не себе зобов`язання за кредитним договором не виконав, кошти в установлений строк не повернув, право вимоги кредитної заборгованості за договором факторингу перейшло до позивача.

На думку апелянта спірним є стягнення з нього судом першої інстанції комісії за обслуговування кредиту, оскільки він є чинним військовослужбовцем ЗСУ та має статус учасника бойових дій, а також нікчемність такої комісії.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Відтак, апеляційний суд зауважує, що ані зазначеними положеннями Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ані інших нормативних актів, не пердбачено звільнення позичальника від сплати комісії за надання чи за обслуговування кредиту, позаяк законодавчі пільги стосуються лише щодо штрафних санкцій, пені за невиконання зобов`язань та процентів за користування кредитом.

Водночас правова природа комісії та процентів не є тотожною, оскільки це різні складові кредитної заборгованості: проценти за користування кредитом – це плата за користування позичальником кредитними коштами; комісія – це винагорода за надання чи обслуговування та управління кредитом (кредитною заборгованістю).

Тому не є слушними посилання скаржника на звільнення його від сплати комісії на підставі Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Разом з тим, обгрунтованими є доводи апелянта щодо незаконності нарахування йому комісії за обслуговування кредиту в силу нікчемності її встановлення в кредитному договорі.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом – витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.

Відповідно до п. 5 Правил розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, затверджених постановою Правління Національного банку України від 08 червня 2017 року №49 (далі - Правила), банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, – щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (п. 8 Правил).

Згідно з додатком 1 до Правил загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержания процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Як вбачається з матеріалів справи, у розділі «Терміни та визнаначення» оспорюваного кредитного договору комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) – встановлена п. 1.5.2 цього договору винагорода за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) кредитодавцем протягом всього строку кредитування, що включає цілодобове надання позичальнику актуальної облікової інформації шляхом розміщення її в особистому кабінеті позичальника, зокрема про розмір нарахованої та сплаченої заборгованості за цим договором, її складові, розрахунок поточного платежу, розрахунок суми для повного погашення заборгованості, графік платежів, негайне оновлення інформації при настанні змін, цілодобове забезпечення можливості через особистий кабінет здійснювати миттєвий безкоштовний для позичальника переказ з автоматичним додаванням всіх необхідних реквізитів для погашення заборгованості за цим договором, надсилання позичальнику текстових повідомлень з нагадуванням про дати платежів, інформування про зарахування платежів, згенеровані одноразові ідентифікатори/паролі, інші сервісні повідомлення, консультування та надання інформації з питань, пов`язаних з обслуговуванням кредиту та виконанням цього договору службами підтримки кредитодавця, тощо, яка нараховується кредитодавцем та сплачується позичальником за кожний визначений Графіком платежів розрахунковий період (крім останнього).

У Графіку платежів, який є Додатком №1 до кредитного договору, зазначена загальна сума за обслуговування кредитної заборгованості.

Пунктом 1.5.2 кредитного договору ОСОБА_1 встановлено плату за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) без уточнення систематичності запиту такої інформації споживачем.

Водночас відповідно до п. 3.1.3 кредитного договору кредитодавець зобов`язаний протягом всього строку кредитування надавати позичальнику сервіси, за які встановлена комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості). Додатково до цього, на звернення позичальника, але не частіше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору, кредитодавець безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, шляхом направлення інформації/документів через обрані/вказані позичальником у зверненні канали комунікації.

Разом з тим, зміст п. 3.1.3 кредитного договору частково дублює положення п. 1.5.2 у взаємозв`язку з розділом «Терміни та визначення» кредитного договору в розрізі послуг щодо надання інформації за кредитом (розмір заборгованості, розмір сплаченої суми кредиту), але в п. 3.1.3 кредитного договору – безоплатно, а в п. 1.5.2 кредитного договору – з оплатою наданих послуг.

При цьому, умови кредитного договору не містять встановленої ціни кожної послуги, пов`язаної з обслуговуванням кредиту, а в графіку платежів комісія за обслуговування кредитної заборгованості значиться загальною сумою, з якої неможливо визначити, за які конкретно послуги вона нараховувалася, зокрема, за ті, що мали надаватися позичальнику оплатно, чи за ті, що раз на місяць безоплатно.

Прикметно, що й у п. 2 розділу 4 Паспорту споживчого кредиту до кожного кредитного договору, де міститься визначення комісії за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) – це відповідні суми комісії за весь строк кредитування, які нараховуються за відповідною процентною ставкою від суми кредиту за кожний розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені графіком платежів, відсутнє розмежування платності та оплатності надання послуг, за які справляється дана комісія.

Отже, включення до суми заборгованості за кредитним договором складової заборгованості за комісією за обслуговування кредиту є необґрунтованою з вищеокреслених підстав, оскільки встановлення всупереч вимогам нормативно-правових актів цих невиправданих платежів спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи-споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах.

Також у цій ситуації апеляційний суд враховує, що умови кредитного договору були підготовлені й запропоновані позичальнику самим кредитодавцем, тому в силу ст. 213 ЦК України потрібно застосовувати правило тлумачення contra proferentem (лат. Verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem – слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав); особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови; у разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови.

Відтак, враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку про нікчемність умов п. 1.5.2 кредитного договору, укладеного між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 , якими встановлено обов`язок позичальника сплачувати комісію за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості).

Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи (ч. 5 ст. 216 ЦК України).

Якщо сторона правочину вважає його нікчемним, то така сторона за загальним правилом вправі звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обгрунтовуючи свої вимоги нікчемністю правочину. Якщо ж інша сторона звернулася до суду з вимогою про виконання зобов`язання з правочину в натурі, то відповідач вправі не звертатись з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним (зустрічною чи окремою), а заперечувати проти позову, посилаючись на нікчемність правочину. Суд повинен розглянути такі вимоги і заперечення й вирішити спір по суті; якщо суд дійде висновку про нікчемність правочину, то суд зазначає цей висновок у мотивувальній частині судового ріщення в якості обгрунтування свого висновку по суті спору, який відображається у резолютивній частині судового рішення.

Тому, зважаючи на встановлені у справі обставини та сформульований висновок щодо нікчемності п. 1.5.2 кредитного договору, зазначена в розрахунках кредиторів та в позовних вимогах ТОВ «ФК «ЄАПБ» складова сукупної кредитної заборгованості ОСОБА_1 у вигляді боргу за комісією з обслуговування кредиту не підлягає стягненню з відповідача.

Наведений висновок суду узгоджується з правими позиціями, викладеними Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19, Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 05.12.2022 у справі №753/8945/19, які в силу вимог ч.4 ст.263 ЦПК України підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Верховний Суд у постанові від 09 серпня 2023 року у справі №201/6750/16 наголосив, що при визначенні розміру заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у даному випадку зроблений позивачем розрахунок заборгованості та його правильність), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок, що є процесуальним обов`язком суду.

Тобто, установивши факт існування між сторонами невиконаних позичальником кредитних зобов`язань, суд у будь якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитом залишок боргу відповідача за комісією з обслуговування кредиту становить 6720,00, яка включена до загальної суми кредитної заборгованості та стягнута судом.

Крім того, із складених ТОВ «Мілоан» відомості про щоденні нарахування та погашення вбачається, що відповідачем у рахунок сплати за кредитним договором було внесено 1120,00 грн, які кредитором зараховано на погашення комісії за обслуговування кредиту.

Отже, із пред`явленої позивачем до стягнення з відповідача загальної суми заборгованості за кредитним договором підлягає вирахуванню комісія за обслуговування кредиту у розмірі 6720,00 грн, а вже сплачену зазначену комісію в сумі 1120,00 грн у силу вимог ст. 534 ЦК України, ст. 19 Закону України «Про споживче кредитування» слід зарахувати відповідачу в рахунок погашення заборгованості за простроченим кредитом.

За таких обставин, ОСОБА_1 за кредитним договором №76227690 від 12.05.2025 має перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» як новим кредитором обов`язок лише по поверненню тіла кредиту в сумі 6880,00 грн (8000 – 1120), яка й підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Таким чином, доводи апеляційної скарги відповідача щодо неправомірності позовних вимог та незаконності рішення суду першої інстанції в частині стягнення комісії знайшли своє підтвердження.

Аргументи відзиву позивача, що відповідач не спростував факт укладення кредитного договору та ознайомлення з його умовами, свідомо їх прийняв, не висловивши застережень чи заперечень, а заборгованість за кредитним договором була нарахована первісним кредитором згідно умов договору, не можуть нівелювати тверджень апелянта щодо незаконності нарахування кредитодавцем комісії за обслуговування кредиту, оскільки ця умова кредитного договору є нікчемною в силу приписів ч.1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим не залежить від її погодження сторонами.

При цьому, апеляційний суд зауважує, що умови договору були підготовлені фінансовою установою ТОВ «Мілоан», тоді як ОСОБА_1 є споживачем кредитних послуг, а тому саме на кредитодавця покладається обов`язок дотримання вимог Закону України «Про захист прав споживачів» при укладенні правочину з певним обмеженням дії принципу свободи цивільного договору зі сторони кредитора.

Такий висновок грунтується на рішенні Конституційного Суду України №15-рп/2011 від 10.11.2011 (справа про захист прав споживачів кредитних послуг), де визначено, що держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб`єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних відносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору.

Натомість суд першої інстанції неправильно застосував вищевказані норми матеріального права, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про необхідність стягнення з відповідача комісії за обслуговування кредиту.

Доводи відзиву позивача щодо наявності у відповідача передбаченого Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» права на звільнення від сплати процентів за користування кредитом та штрафних санкцій за порушення зобов`язання з повернення кредитних коштів, апеляційним судом не перевіряються, оскільки заборгованість за відсотками не була предметом позовних вимог і не пред`являлась до стягнення з відповідача, а у задоволенні позовних вимог про стягнення неустойки судом першої інстанції було відмовлено, що позивачем в апеляційному порядку не оскаржувалося.

Водночас колегія суддів вважає неприйнятними твердження апелянта, що судом не було взято до уваги можливість звільнення його від сплати судового збору з огляду на постанову Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22 червня 2026 року у справі №752/3051/25 (провадження № 61-12120сво25).

Так, у даній справі Верховний Суд вказав на необхідність звільнення від сплати судового збору відповідача - учасника бойових дій, з якого стягувалась заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг, що було пов`язано із порушенням його прав у поєднанні зі статтею 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Однак, у справі, що переглядається з відповідача стягувалась заборгованість за кредитним договором, складовими якої, окрім неустойки, були тіло кредиту та комісія за обслуговування кредиту, які не підпадають під регулюванні ані ст. 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ані ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

За таких обставин, у спірних правовідносинах наявність у відповідача статусу учасника бойових дій не є підставою для застосування стосовно нього пільги по сплаті судового збору, передбаченої п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Тому, суд першої інстанції правильно здійснив розподіл судового збору згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України.

Підсумовуючи викладене, апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, враховуючи означене, на основі всебічно, повно й об`єктивно з`ясованих обставин, що мають значення для справи і на які посилаються учасники справи, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, визначивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та норми права, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів констатує у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права.

Відтак, апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а рішення Куликівського районного суду Чернігівської області від 16.06.2026 скасуванню в частині стягнутої з відповідача комісії за обслуговування кредиту з вищенаведених підстав із ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог та зменшення загальної суми заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Апеляційним судом апеляційну скаргу ОСОБА_1 фактично задоволено, а позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» задовольняються на меншу суму – 6880,00 грн, що становить 34,89% від ціни позову.

Тому рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» судового збору за подачу позову у розмірі 1996,80 грн слід змінити, зменшивши суму цих судових витрат до 928,91 грн (2662,40 грн х 34,89%).

Зважаючи, що відповідач не сплачував судовий збір за подачу апеляційної скарги на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», та те, що апеляційний суд задовольняє його апеляційну скаргу, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині, з позивача на користь держави належить стягнути 3993,60 грн судового збору за апеляційний перегляд справи.

Керуючись ст. 141, 367-369, 374, 376 ч. 1 п. 4, 381-384, 389-391 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Рішення Куликівського районного суду Чернігівської області від 16 червня 2026 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованості за кредитним договором №7627690 від 12.05.2025 по комісії за обслуговування кредиту у розмірі 6720,00 грн – скасувати.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за комісією за обслуговування кредиту у розмірі 6720,00 грн – відмовити, зменшивши заборгованість за кредитним договором №7627690 від 12.05.2025 із 14720,00 грн до 6880,00 грн, з яких: 6880,00 грн – борг за тілом кредиту.

В іншій частині рішення суду першої інстанції – залишити без змін.

Рішення Куликівського районного суду Чернігівської області від 16 червня 2026 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судового збору – змінити, зменшивши його розмір із 1996,80 грн до 928,91 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь держави 3993,60 грн судового збору за апеляційний перегляд справи.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий О.А. Луговець

Судді О.Є. Мамонова

О.П. Супрун