Суд: Одеський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Незаконне перетинання або спроба незаконного перетинання державного кордону України
Дата: 16 вересня 2026 р.
Справа: №510/1474/22
Суддя: Сегеда С. М.
Номер провадження: 33/813/1822/26
Номер справи місцевого суду: 510/1474/22
Головуючий у першій інстанції Бошков І. Д.
Доповідач Сегеда С. М.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.09.2026 року м. Одеса
Суддя Одеського апеляційного суду Сегеда С.М.,
за участю:
секретаря Козлової В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, у відсутність учасників справи, клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Ренійського районного суду Одеської області від 12 вересня 2022 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
ВСТАНОВИВ:
Зазначеною постановою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 8500,00 грн. на користь держави. Також стягнуто з нього на користь державного бюджету України судовий збір у розмірі 496,20 грн.
Відповідно до адміністративних матеріалів, 31 серпня 2022 року о 12 год. 30 хв., у пункт пропуску «Рені-авто» прибув ОСОБА_1 , під час співбесіди з яким та перевірки за базою даних було встановлено, що він 10 березня 2022 року незаконно перетнув державний кордон України до Республіки Молдова, без проходження прикордонного митного оформлення у пункті пропуску «Маяки», тобто, вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.
Зазначені обставини стали підставою для винесення оскаржуваної постанови Ренійського районного суду Одеської області від 12 вересня 2022 року про визнання винним і притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 (а.с.83-85).
Не погоджуючись із вказаною вище постановою, 23.06.2026 року, за допомогою послуг поштового зв`язку, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду скасувати, провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП (а.с.39-44).
Також до апеляційної скарги скаржником подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції від 12.09.2022 року (а.с.42-44).
У судове засідання, призначене на 17.09.2026 року о 11:30 год., ОСОБА_1 не з`явився, будучи належним чином сповіщеним про дату, час та місце розгляду справи, у строк, передбачений ст. 277-2 КУпАП (а.с.52, 52 (звор.)).
Дослідивши клопотання та матеріали справи, апеляційний суд вважає, що підстави для поновлення строку на оскарження постанови суду відсутні, виходячи з наступних підстав.
Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує кожному право звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Строк на апеляційне оскарження може і повинен бути поновлений тільки у випадку, якщо він пропущений з поважних причин. Поважність причин його пропуску має довести апелянт, який заявив таке клопотання.
Поважними причинами слід вважати лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, яка подала апеляційну скаргу, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений строк.
Виходячи із системного аналізу норм процесуального права під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, яка подала заяву про перегляд судових рішень, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Такі обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.
З матеріалів справи вбачається, що постанову суду винесено 12 вересня 2022 року без участі ОСОБА_1 .
В свою чергу, на обґрунтування поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду ОСОБА_1 посилається на те, що він не отримував постанову Ренійського районного суду Одеської області від 12 вересня 2022 року ні за допомогою електронного зв`язку, ні за допомогою поштового зв`язку. Наявного зареєстрованого електронного кабінету ЄСІТС він не має. Про винесену постанову Ренійського районного суду Одеської області від 12 вересня 2022 року він дізнався випадково через сповіщення в чат-боті OpenDataUa.
Проте наведені скаржником в якості поважних підстав пропуску строку на апеляційне оскарження спростовуються матеріалами вищезазначеної справи.
Так, ОСОБА_1 про слухання справи в Ренійському районному суді Одеської області був обізнаним, що підтверджується його особистим підписом в протоколі про адміністративне правопорушення, серії ПдРУ №156066 (а.с.2), однак в судове засідання до суду першої інстанції не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, вину свою визнав (а.с.7).
Більше того, апеляційний суд зазначає, що та обставина, що розгляд справи відбувся 22 вересня 2022 року, у відсутність правопорушника ОСОБА_1 , який, знаючи про складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, серії ПдРУ № 156066 ще 31 серпня 2022 року, не цікавився про стан цього провадження і про наслідки розгляду даного протоколу аж до травня 2026 року, безспірно свідчить про відсутність поважних причин для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження вищевказаної постанови суду.
Крім цього, постановою Одеського апеляційного суду від 17 червня 2026 року вже було залишено без задоволення клопотання адвоката Шаврова І.І., який діяв в інтересах ОСОБА_1 , про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Ренійського районного суду Одеської області від 12 вересня 2022 року про накладення стягнення на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 204-1 КУпАП.
Звертаючись до суду з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Ренійського районного суду Одеської області від 12 вересня 2022 року (більше ніж через 3 роки та 9 місяців), скаржником будь-яких обставин неможливості звернення з апеляційною скаргою в передбачений законом строк, які були б об`єктивно непереборними в цей період, та не залежали від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами, труднощами, не наведено, та відповідних доказів не надано.
З метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.
Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі Сабадаш проти України поновлення судом пропущеного строку на оскарження рішення без належного обґрунтування порушує принцип юридичної визначеності.
Також, у справі Каракуця проти України у своєму рішенні ЄСПЛ зазначив, що заявники повинні проявляти належну зацікавленість у розгляді їхньої справи.
Таким чином, всі вищевикладені обставини в своїй сукупності не можуть бути підставами задоволення клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_1 будучи обізнаними про відоме йому судове провадження, переконливих доводів з приводу наявності реальних обставин, які б унеможливлювали звернення до суду з апеляційною скаргою, не вказав.
Згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема у справі «Устименко проти України» суд зазначив, що необґрунтоване поновлення строку оскарження остаточного рішення по справі зі спливом періоду часу без обґрунтованих підстав порушує принцип правової визначеності, і як наслідок тягне порушення ст.6 Конвенції.
У справі «Пономарьов проти України» ЄСПЛ зазначив, що принцип правової визначеності порушується і у разі відсутності поваги до процесуальних строків (заява № 3236/03,3 квітня 2008, п. 40-41). Так, суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі «Олександр Шевченко проти України» заява № 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та «Трух проти України», заява N 50966/99, від 14 жовтня 2003 року). У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи виправдовують втручання у принцип остаточності рішення підстави для поновлення строків для оскарження.
Враховуючи зазначене, апеляційний суд дійшов висновку, що скаржником не наведено об`єктивних причин, щодо поважності причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду.
З огляду на викладені обставини в їх сукупності, клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Ренійського районного суду Одеської області від 12 вересня 2022 року задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга підлягає поверненню апелянту.
Керуючись ст.ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд,
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Ренійського районного суду Одеської області від 12 вересня 2022 року, відмовити.
Апеляційну скаргу правопорушника ОСОБА_1 на апеляційне оскарження постанови Ренійського районного суду Одеської області від 12 вересня 2022 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, повернути особі, яка її подала.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду С.М. Сегеда
Оригінал: reyestr.court.gov.ua