Постанова від 17 вересня 2026 р. у справі №125/1362/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 125/1362/26

Провадження № 22-ц/801/2313/2026

Категорія:

Головуючий у суді 1-ї інстанції Питель О. В.

Доповідач:Береговий О. Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 рокуСправа № 125/1362/26м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Берегового О. Ю. (судді – доповідача),

суддів Оніщук В.В., Панасюка О.С.,

учасники справи:

стягувач: ОСОБА_1 ,

боржник: ОСОБА_2 ,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Грушко Жанни Вячеславівни на ухвалу Барського районного суду Вінницької області від 28 липня 2026 року про відмову у видачі судового наказу у справі за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст заявлених вимог.

У червні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини.

Судове рішення суду першої інстанції і мотиви його ухвалення.

Ухвалою Барського районного суду Вінницької області від 28 липня 2026 року відмовлено у видачі судового наказу.

Ухвала суду мотивована тим, що боржник ОСОБА_2 не має офіційної електронної адреси та зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС, а тому заява про видачу судового наказу подана із порушенням вимог ст. 163 ЦПК України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду, представник ОСОБА_1 – адвокат Грушко Ж.В. подала апеляційну скаргу, оскільки вважає її незаконною, необґрунтованою, постановлену з порушенням норм процесуального права. Просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відсутність у боржника ОСОБА_2 офіційної електронної адреси та зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС, не може розцінюватися як подання заяви з порушенням вимог ст. 163 ЦПК України, а тому суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про відмову у видачі судового наказу.

Провадження у справі в суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 20 серпня 2026 року відкрито апеляційне провадження та надано строк для подання відзиву.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 14 вересня 2026 року розгляд справи в апеляційній інстанції призначено без повідомлення учасників справи згідно з ч.2 ст.369 ЦПК України.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав.

Згідно ч.1-3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам судове рішення не відповідає.

Позиція суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Порядок розгляду вимог у наказному провадженні унормований Розділом ІІ «Наказне провадження» Цивільного процесуального кодексу України.

У відповідності до приписів ст.ст.160, 161 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст. 161 цього Кодексу.

Вимоги до форми та змісту заяви про видачу судового наказу передбачені ст. 163 ЦПК України.

Згідно ст.163 ЦПК України заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником або його представником.

У заяві повинно бути зазначено:

1) найменування суду, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), а також інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;

3) ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання або місцезнаходження;

4) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються;

5) перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

До заяви про видачу судового наказу додаються:

1) документ, що підтверджує сплату судового збору;

2) документ, що підтверджує повноваження представника, якщо заява підписана представником заявника;

3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості;

4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Якщо заяву подано в електронній формі до боржника, який має електронний кабінет, заявник надалі повинен подавати будь-які процесуальні та інші документи, пов`язані з розглядом його заяви, виключно в електронній формі. Заявник має право відкликати заяву про видачу судового наказу до її розгляду судом.

Підстави для відмови у видачі судового наказу визначено ч. 1 ст. 165 ЦПК України, відповідно до п. 1 якої суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 169 ЦПК України після видачі судового наказу суд не пізніше наступного дня надсилає його копію (текст), що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, боржникові до його електронного кабінету, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом із повідомленням про вручення чи цінним листом з описом вкладеного. Одночасно з копією судового наказу боржникові надсилається копія заяви стягувача про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами. Копія (текст) судового наказу, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, разом з додатками надсилаються фізичній особі - боржнику на адресу, зазначену в документах, передбачених частиною шостою статті 165 цього Кодексу, а боржнику - юридичній особі чи фізичній особі - підприємцю - за адресою місцезнаходження (місця проживання), зазначеній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Днем отримання боржником копії судового наказу є день його вручення боржнику, визначений відповідно до статті 272 цього Кодексу.

Встановлено, що адвокат Грушко Ж.В., яка діє від імені ОСОБА_1 , подала у цій справі до суду першої інстанції вищезазначену заяву про видачу судового наказу відносно боржника ОСОБА_2 із додатками саме через систему «Електронний суд».

Апеляційний суд звертає увагу на те, що виключним правом стягувача ОСОБА_1 є право на свій розсуд звертатись із заявою через систему «Електронний суд» про видачу судового наказу відносно боржника ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, незалежно від того, чи є останній користувачем «Електронного суду».

Суд першої інстанції не звернув уваги на зміст п.2 ч.2 ст.163 ЦПК України, яка встановлює вимогу про зазначення у заяві про видачу судового наказу офіційної електронної адреси боржника лише у разі наявності такої інформації у заявника.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

За висновками ЄСПЛ, право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі «Белле проти Франції» від 04 грудня 1995 року).

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року).

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

Висновки суду апеляційної інстанції.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність підстав для відмови у видачі судового наказу, а тому ухвала суду першої інстанції є такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направленню справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є зокрема, порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За таких обставин ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Грушко Жанни Вячеславівни задовольнити.

Ухвалу Барського районного суду Вінницької області від 28 липня 2026 року про відмову у видачі судового наказу скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Ю. Береговий

Судді В. В. Оніщук

О. С. Панасюк