Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №127/26714/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 127/26714/25

Провадження № 22-ц/801/2068/2026

Категорія: 82

Головуючий у суді 1-ї інстанції Венгрин О. О.

Доповідач:Береговий О. Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 рокуСправа № 127/26714/25м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Берегового О.Ю. (судді – доповідача),

суддів: Ковальчука О.В., Панасюка О.С.,

за участю секретаря судового засідання: Канахівської М.О.,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: АТ КБ «Приватбанк»,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про визнання дій незаконними та стягнення коштів,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – адвоката Довбиша Олександра Леонідовича на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08 червня 2026 року, яке ухвалила суддя Венгрин О.О., повний текст складено 08 червня 2026 року,

в с т а н о в и в:

У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до АТ КБ «Приватбанк» про визнання дій незаконними та стягнення коштів, мотивуючи його тим, що він був мобілізований 19 жовтня 2022 року до лав Збройних Сил України. З метою отримання заробітної плати оформив карту для виплат в АТ КБ «Приватбанк». В червні 2025 року через відкритий банківський рахунок були проведені три транзакції автоматичного погашення простроченої заборгованості за рахунком 29**10 від імені АТ КБ «Приватбанк», а саме: 1) 10 червня 2025 року - на суму 10293,12 грн; 2) 11 червня 2025 року - на суму 250,18 грн; 3) 12 червня 2025 року - на суму 125,09 грн, а всього - 10668,39 грн. В зв`язку з цим він звернувся до найближчого відділення АТ КБ «Приватбанк», де йому пояснили, що списання здійснене у зв`язку із наявністю заборгованості за кредитним договором №DNH4KS32900415 від 05 травня 2006 року.

Вказує, що він не укладав жодних кредитних договорів 05 травня 2006 року, оскільки 02 травня 2006 року втратив паспорт громадянина України, що підтверджується довідкою від 27 грудня 2007 року, виданою Замостянським ВМ ВМС України у Вінницькій області. Новий паспорт громадянина України він отримав 23 лютого 2007 року.

Звертає увагу, що 07 травня 2015 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. видано виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 111920,26 грн, проте рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 22 серпня 2017 року його визнано таким, шо не підлягає виконанню. В рішенні суд взяв до уваги довідку від 27 грудня 2007 року, видану Замостянським ВМ ВМС України у Вінницькій області про те, що спірний кредитний договір був укладений через три дні після втрати паспорта громадянина України.

Отже, відповідач не мав законних підстав для проведення транзакції списання грошових коштів з рахунку позивача, тому його дії є протиправними та такими, що порушують права позивача, як споживача фінансових послуг.

Незаконне списання відповідачем грошових коштів призвело до того, що позивач, який є військовослужбовцем, не отримав частину заробітної плати, зарахованої на його картковий рахунок та частково був позбавлений засобів для існування, утримання сім`ї, що негативно вплинуло на звичайний спосіб його життя. Крім того, позивач вимушений витрачати свій час для встановлення причин списання коштів, внаслідок чого йому завдано моральну шкоду, яку він оцінює в сумі 5000 грн.

Враховуючи викладене, позивач просив визнати незаконними дії АТ КБ «ПриватБанк» щодо автоматичного списання належних ОСОБА_1 коштів з карткового рахунку НОМЕР_1 . Стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на свою користь грошові кошти у розмірі 10668,39 грн та моральну шкоду в розмірі 5000 грн.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 08 червня 2026 року в задоволенні заяви відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що позивач не довів належними доказами факт не укладення кредитного договору, тоді як право банку на списання коштів чітко передбачене умовами договору. Оскільки вимоги про визнання дій банку незаконними, стягнення коштів є безпідставними, похідна вимога про стягнення моральної шкоди також не підлягає задоволенню.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, представник ОСОБА_1 – адвокат Довбиш О.Л. подав апеляційну скаргу, вважає його незаконним та необґрунтованим, ухваленим без врахування усіх обставин справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. Вирішити питання щодо стягнення судових витрат.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на ті ж обставини, що і у позовній заяві. Зокрема, вказав, що факт втрати позивачем 02 травня 2006 року паспорта громадянина України, унеможливила б отримання будь-яких кредитів від фінансових установ та укладення відповідних договорів. При цьому, зміст заява №DNH4KS32900415 від 05 травня 2006 року про надання кредиту в розмірі 5151,85 грн, не відповідає фактичним обставинам, невірно вказані відомості про трудову діяльність, адресу фактичного проживання та відомості про прізвище та ім`я дружини.

Також, звертає увагу на те, що судом першої інстанції не було надано жодної оцінки рішенню суду від 22 серпня 2017 року (справа №127/6998/17), яким були встановлені обставини втрати паспорта позивачем.

Крім того, ані заява позичальника від 05 травня 2006 року, ані заява про відкриття рахунку від 14 жовтня 2022 року року не містять жодних умов про надання Банку права здійснювати договірне списання коштів з інших рахунків клієнта для погашення кредиту.

У відзив на апеляційну скаргу АТ КБ «Приватбанк» просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду – без змін.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав.

Згідно ч.1-3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам судове рішення відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем ОСОБА_1 укладено договір на відкриття поточного рахунку з відповідачем АТ КБ «Приватбанк» (а.с.22 – 34.

Згідно п. 21 заяви ОСОБА_1 про відкриття поточного рахунку та приєднання до Умов та Правил надання послуги «Картка для виплат» від 14 жовтня 2022 року клієнт підтверджує, що ознайомлений з Умовами та Правилами надання банківських послуг, які розміщено на сайті https://privatbank.ua/terms (а.с.23)

Відповідно до п. 1.1.3.1.6. Умов та правил надання банківських послуг АТ КБ «Приватбанк» клієнт доручає банку списувати кошти з рахунків клієнта у межах сум, що підлягають сплаті банку за договором, у разі настання термінів платежів, а також списувати кошти з рахунка у разі настання термінів платежів за іншими договорами клієнта у розмірах, визначених цими договорами (договірне списання), а також при ініціюванні клієнтом валютних операцій із купівлі, продажу, обміну безготівкової іноземної валюти через платіжні пристрої, у межах платіжного ліміту рахунка (а.с.31 на звороті).

Автоматичне погашення простроченої заборгованості за рахунком 29**10 відбулось на суми: 10293,12 грн - 10 червня 2025 року; 250,18 грн – 11 червня 2025 року; 125,09 грн – 12 червня 2025 року (а.с.10).

Відповідно до заяви №DNH4KS32900415 від 05 травня 2006 року позичальник ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 5151,85 грн строком на 24 місяці, відсоткова ставка – 2,09% в місяць, кредитування: купівля ТНС та сплата комісії банку і компанії (а.с.21 – 22).

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №DNH4KS32900415 від 05 травня 2006 року, станом на 08 січня 2026 року вбачається погашення заборгованості в сумах: 10293,12 грн – 10 червня 2025 року; 250,18 грн – 11 червня 2025 року; 125,09 грн – 12 червня 2025 року (а.с.46).

З видаткової накладної №РВ-71 від 05 травня 2006 року вбачається отримання ОСОБА_1 товару, а саме холодильника і автомагнітоли на загальну суму з ПДВ – 4154,72 грн (а.с.51).

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 22 серпня 2017 року (справа №127/6998/17) виконавчий напис приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М., зареєстрований в реєстрі №2045 від 07 травня 2015 року про стягнення з ОСОБА_1 боргу за кредитним договором №DNH4KS32900415 від 05 травня 2006 року, визнано таким, що не підлягає виконанню (а.с.8 на звороті – 9).

З довідки Замостянського ВМ ВМВ УМВС України у Вінницькій області №20727 від 27 грудня 2007 року вбачається, що ОСОБА_1 звертався в Замостянський РВ ВМУ ВМВ ВМВС України у Вінницькій області щодо питання втрати паспорта громадянина України. Звернення ОСОБА_1 зареєстроване в ЖРЗПЗ №3286 від 02 травня 2006 року (а.с.8).

У статті 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що «стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню».

Згідно частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів того, що ОСОБА_1 не укладав і не підписував кредитний договір від 05 травня 2006 року.

Зокрема, посилання ОСОБА_1 на не укладення кредитного договору ґрунтується лише на його поясненнях. При цьому, та обставина, що раніше він втратив паспорт, який був наданий при укладенні кредитного договору, не свідчать про те, що вказаний договір не був ним укладений, а іншою особою. Кредитний договір від 05 травня 2006 року, укладений між банком та ОСОБА_1 , недійсним не визнаний.

Апеляційний суд звертає увагу, що довідка Замостянського ВМ ВМВ УМВС України у Вінницькій області №20727 від 27 грудня 2007 року (а.с.8), не може бути безспірним підтвердженням не укладення договору саме відповідачем, тому ним не доведено неправомірності цього правочину, а згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині списання коштів.

Відповідно до ч.2 ст. 1071 ЦК України грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 Закону України «Про платіжні послуги» надання платіжних послуг (у тому числі виконання окремих або разових платіжних операцій, відкриття та обслуговування рахунків тощо) здійснюється на підставі договору, що укладається між надавачем платіжних послуг та користувачем відповідно до вимог законодавства, на узгоджених сторонами умовах.

Відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону України «Про платіжні послуги» договір про надання платіжних послуг укладається в письмовій формі (паперовій або електронній). Договір про надання платіжних послуг може укладатися шляхом приєднання користувача до договору, розміщеного у доступному для клієнта місці у надавача платіжних послуг та на його веб-сайті в мережі Інтернет. Усі поточні редакції публічної пропозиції укладення договору та документів, що містять інформацію про комісійні винагороди, процентні ставки, курс перерахунку іноземної валюти, що застосовуються до обраної користувачем платіжної послуги, що надається користувачу згідно з пунктом 3 частини першої статті 30 цього Закону, зберігаються на веб-сайті надавача платіжних послуг із зазначенням строку їх дії. Користувачі мають право в будь-який час отримати доступ до всіх редакцій публічної пропозиції укладення договору та інших документів, зазначених у цій статті, що розміщені на веб-сайті надавача платіжних послуг.

14 жовтня 2022 ОСОБА_1 підписав заяву про відкриття поточного рахунку та приєднання до Умов та Правил надання послуги «Картка для виплат» (а.с.23 – 25).

Відповідно до п. 7 вказаної заяви, підписанням цієї заяви на підставі статті 634 Цивільного кодексу України Клієнт приєднується до розділу «Загальні положення» та підрозділів «Картка для виплат», «Поточні рахунки», «Використання картки», «Віддалені канали обслуговування» Умов та Правил надання банківських послуг акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” (далі - Умови та Правила), що розміщені в мережі Інтернет за адресою https://privatbank.ua/terms, в редакції, чинній на дату підписання цієї Заяви, які разом становлять Договір банківського рахунка (далі - Договір), приймає всі права та обов`язки, встановлені в цьому Договорі та зобов`язується належним чином виконувати.

Відповідно до п. 1.1.3.1.6 Умов та Правил, Клієнт доручає Банку списувати кошти з рахунків Клієнта у межах сум, що підлягають сплаті Банку за Договором, у разі настання термінів платежів, а також списувати кошти з рахунка у разі настання термінів платежів за іншими договорами Клієнта у розмірах, визначених цими договорами (договірне списання), а також при ініціюванні Клієнтом валютних операцій із купівлі, продажу, обміну безготівкової іноземної валюти через платіжні пристрої, у межах платіжного ліміту рахунка.

Банк списує кошти у грошовій одиниці України/іноземній валюті з будь-якого рахунка Клієнта у розмірі, еквівалентному сумі заборгованості за договором або в розмірі, який ініційовано Клієнтом в платіжному пристрої в іноземній валюті/національній валюті України, і купує/продає іноземну валюту на Міжбанківському валютному ринку України за обмінним курсом Банку на дату її проведення, з відшкодуванням Банку витрат на оплату зборів, комісій і вартості наданих послуг, що діють на дату і час проведення Банком операції. Курс купівлі/ продажу, чинний на момент обробки операцій Банком, може не збігатися з курсом, що діяв під час її здійснення. Курсова різниця, що виникла внаслідок цього, не може бути предметом претензії з боку Клієнта.

Отже, колегія суддів погоджується з вірним висновком суду першої інстанції про те, що право банку на списання коштів чітко передбачене умовами договору, а тому доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та є безпідставними.

Посилання скаржника на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 22 серпня 2017 року (справа №127/6998/17), яким визнано виконавчий напис приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М., зареєстрований в реєстрі за №2045 від 07 травня 2015 року, таким, що не підлягає виконанню, не свідчить про не укладання кредитного договору.

Крім того, спірний виконавчий напис визнано таким, що не підлягає виконанню з інших підстав, а саме у зв`язку з недотриманням нотаріусом вимог ст. 88 Закону України «Про нотаріат» (вчинила оскаржуваний напис після збігу терміну).

За таких обставин також не підлягає задоволенню позовна вимога про відшкодування моральної шкоди, оскільки вона є похідною від вимог про визнання дій незаконними та стягнення коштів.

З урахуванням вищевикладеного доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, що є підставами для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Інші доводи апеляційної скарги також є безпідставними.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Довбиша Олександра Леонідовича залишити без задоволення.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення.

Головуючий О. Ю. Береговий

Судді О. В. Ковальчук

О. С. Панасюк