Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №127/35320/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 127/35320/25

Провадження № 22-ц/801/1871/2026

№ 22-ц/801/2158/2026

Категорія: 53

Головуючий у суді 1-ї інстанції Медяна Ю. В.

Доповідач:Сало Т. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 рокуСправа № 127/35320/25м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сала Т.Б., суддів: Голоти Л.О., Панасюка О.С., секретар Кулішко Б.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Рембудмонтаж-ВВС» на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15 травня 2026 року та на додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 24 червня 2026 року, ухвалені суддею Медяною Ю.В., в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рембудмонтаж-ВВС» до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

встановив:

У листопаді 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Рембудмонтаж-ВВС» (далі - ТОВ «Рембудмонтаж-ВВС») звернулося до суду із вказаним позовом, в якому просило:

- стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (далі - ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп») на його користь страхове відшкодування у розмірі 156 800 грн;

- стягнути з ОСОБА_1 на його користь матеріальні збитки, спричинені внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 644 865,43 грн;

Позовні вимоги мотивовані тим, що 17 січня 2025 року о 07 год. 20 хв. у м. Вінниці по вул. Хмельницьке шосе, 98, водіци ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Skoda Rapid», державний номерний знак НОМЕР_1 , під час повороту ліворуч не надав перевагу в русі зустрічному автомобілю «Volkswagen Touareg», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який для уникнення зіткнення при гальмуванні допустив зіткнення з автомобілем СкС RTL2H1-МД, державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_3 , що призвело до механічних пошкоджень належного позивачу автомобіля «Volkswagen Touareg».

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 28 квітня 2025 року у справі №127/2460/25 провадження у справі про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 122 КУпАП закрито у зв?язку з закінченням строків, передбачених ст.38 КУпАП. Питання наявності в його діях вини судом не вирішувалось. Водночас, матеріали адміністративної справи містять докази вини ОСОБА_4 у порушенні п.10.4 ПДР України, що призвело до ДТП, в якому належний позивачу автомобіль отримав пошкодження.

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 16 квітня 2025 року у справі №127/2437/25 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУПАП.

Згідно висновку експерта №72E-06/2025 від 11 липня 2025 року, вартість матеріального збитку, завданого позивачу, становить 1 603 330,87 грн. 801 665,43 грн.

Автомобіль «Skoda Rapid», державний номерний знак НОМЕР_1 , що належить відповідачу ОСОБА_1 застраховано у ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», розмір страхової суми за завдання шкоди майну – 160 000 грн., франшиза - 3 200 грн.

3 огляду на те, що на момент вчинення ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована в ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», а вартість матеріального збитку значно перевищує ліміт відповідальності страховика, стягнення обмежено максимум ліміту відшкодування з урахуванням франшизи та становить 156 800 грн.

Решта суми, а саме 644 865,43 грн підлягає стягненню з ОСОБА_1 як з особи, яка завдала шкоди.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 15 травня 2026 року в задоволенні позову відмовлено.

Додатковим рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 24 червня 2026 року стягнуто з ТОВ «Рембудмонтаж-ВВС» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000 грн.

Не погодившись із вказаними судовими рішеннями, ТОВ «Рембудмонтаж-ВВС» подало апеляційні скарги, в яких просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Також просить скасувати додаткове рішення суду та у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення відмовити.

У скаргах ТОВ «Рембудмонтаж-ВВС» зазначає, що позивач не заперечує факту часткової вини ОСОБА_2 у вчиненні ДТП та притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, однак вважає, що у вчиненні ДТП наявна також вина відповідача ОСОБА_1 , який своїми діями створив небезпечну обстановку під час руху. Закриття справи про адміністративне правопорушення у зв?язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення не виключає вину ОСОБА_1 , не звільняє його від відповідальності за спричинення збитків та не позбавляє позивача можливості довести вину останнього в порядку цивільного судочинства. Вина ОСОБА_1 у чиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 122 КУпАП, доводиться матеріалами справи. Суд неповно з?ясував усі обставин справи та хибно застосував норми матеріального права. Що стосується додаткового рішення, то сума компенсації витрат на правничу допомогу, яку просив стягнути відповідач, з огляду на малозначність справи та складність написання процесуальних документів є неспівмірною. Розмір витрат встановлений на власний розсуд та належним чином необґрунтований, є значно завищеним, не відповідає критеріям реальності наданих адвокатських послуг та розумності їх вартості. Крім того, у разі скасування основного рішення додаткове рішення також підлягає скасуванню.

У поданому на апеляційну скаргу відзиві ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У поданому на апеляційну скаргу відзиві ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги дійшов до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи дійшов до висновку, що дорожньо-транспортна пригода, яка сталася 17 січня 2025 року в м. Вінниці по вул. Хмельницьке шосе, 98, за участі водія ОСОБА_1 , який керував автомобілем «Skoda Rapid», д.н.з. НОМЕР_1 , автомобіля «Volkswagen Touareg», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «CКC RTL2Н1-МД», д.н.з. НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_3 , що призвела до механічних пошкоджень належного позивачу автомобіля сталася не з вини ОСОБА_1 .. Роблячи вказаний висновок суд виходив з того, що матеріали даної справи та справ про адміністративні правопорушення №127/2460/25 та №127/2437/25 не містять доказів, що встановлюють вину ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення за ч. 5 ст. 122 КУпАП, та, відповідно, вини у завданні матеріальних збитків позивачу.

Оскільки судом не встановлена вина у заподіянні шкоди позивачу відповідачем - водієм ОСОБА_1 - власником застрахованого ПрАТ «УСК Княжа Вієнна Іншуранс Груп» автомобіля «Skoda Rapid», д.н.з. НОМЕР_1 , суд дійшов висновку про відсутність у ПрАТ «УСК Княжа Вієнна Іншуранс Груп» обов`язку виплати страхового відшкодування позивачу.

При цьому судом встановлена вина у скоєнні зазначеної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 , який керував транспортним засобом «Volkswagen Touareg», д.н.з. НОМЕР_2 ., і який, на думку суду, мав бути відповідачем у справі.

З огляду на викладене, суд першої інстанції не вбачав підстав для задоволення позову через його безпідставність.

Апеляційний суд погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції.

Під час розгляду справи судами встановлені наступні обставини.

17 січня 2025 року о 07:20 год. по вул. Хмельницьке шосе, 98, в м.Вінниця водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом марки «VW Touareg», д.н.з. НОМЕР_2 , не вибрав безпечної швидкості руху, при виявленні перешкоди не зміг зупинити транспортний засіб та скоїв зіткнення з транспортним засобом марки «СКС RTL2H1-МД», д.н.з. НОМЕР_4 . При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 16 квітня 2025 року у справі №127/2437/25 визнано ОСОБА_2 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк шість місяців.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 21 травня 2025 року зазначену постанову змінено в частині застосування адміністративного стягнення. Призначено ОСОБА_2 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень. В решті постанову суду залишено без змін.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №223009 від 17 січня 2025 року, 17 січня 2025 року о 07:20 год. у м. Вінниці по вул. Хмельницьке шосе, 98, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Skoda Rapid», д.н.з. НОМЕР_1 , під час повороту ліворуч не надав перевагу в русі зустрічному автомобілю «Volkswagen Touareg», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , який для уникнення зіткнення при гальмуванні допустив зіткнення з автомобілем СкС RTL2H1-МД, д.н.з. НОМЕР_5 , під керуванням водія ОСОБА_3 , внаслідок чого відбулося пошкодження транспортних засобів, чим порушив п. 10.4 ПДР України, за що передбачена відповідальність ч. 5 ст. 122 КУпАП. (а.с.15 т.1).

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 28 квітня 2025 року у справі №127/2460/25 закрито провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 5 ст.122 КУпАП на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП (а.с.13-14 т.1).

Основним аргументом вимог позову є наявність вини ОСОБА_1 у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди на рівні (50/50) з ОСОБА_2 і, як наслідок, позивач вважає наявною його вину у спричиненні йому збитків, як власнику транспортного засобу.

При цьому позивач вважає, що ОСОБА_1 винен у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 122 КУпАП, яка передбачає відповідальність за порушення, передбачені частинами першою - четвертою цієї статті, що спричинили створення аварійної обстановки, а саме: примусили інших учасників дорожнього руху різко змінити швидкість, напрямок руху або вжити інших заходів щодо забезпечення особистої безпеки або безпеки інших громадян.

Апеляційний суд погоджується із позицією апелянта, що закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення не звільняє ОСОБА_1 від відповідальності за спричинення збитків та не позбавляє позивача можливості довести вину ОСОБА_1 в порядку цивільного судочинства (постанова Верховного суду від 04 березня 2020 року у справі №641/2795/16-ц).

Відповідно до ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Верховний Суд у постанові від 27 березня 2019 року у справі №752/16797/14-ц дійшов висновку, що відповідно до пункту третього частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. За наявності вини всіх володільців автомобілів розмір відшкодування суд визначає у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення, зокрема залежно від ступеня вини кожного володільця.

Отже, обов`язок відшкодувати шкоду, завдану іншому володільцю джерела підвищеної небезпеки виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок.

Позивач вважає, що встановивши вину ОСОБА_1 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди (на рівні із наявною виною ОСОБА_2 у дорожньо-транспортній пригоді), буде існувати причинний зв`язок із збитками.

При цьому, позивач стверджує, що вина ОСОБА_1 підтверджується, зокрема, відео (зафіксовано, як ОСОБА_1 не надав дорогу зустрічному транспортному засобу під керуванням ОСОБА_2 ) та протоколом, складеним інспектором поліції, в якому зафіксовано порушення ОСОБА_1 п. 10.4 ПДР України.

У п. 10.4 ПДР України зазначено, що перед поворотом праворуч та ліворуч, у тому числі в напрямку головної дороги, або розворотом водій повинен завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку, крім випадків, коли здійснюється поворот у разі в`їзду на перехрестя, де організовано круговий рух, напрямок руху визначено дорожніми знаками чи дорожньою розміткою або рух можливий лише в одному напрямку, установленому конфігурацією проїзної частини, дорожніми знаками чи розміткою.

При розгляді спору в частині вимог до ОСОБА_1 апеляційний суд, за згодою учасників судового процесу, витребував матеріали справи про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 122 КУпАП, і така дія спричинена посиланням суду першої інстанції на два висновки інженерно-транспортних експертиз (перша – судова (КНДІСЕ), друга – за зверненням ОСОБА_1 (ДніпроНДІСЕ)), зважаючи на відсутність в матеріалах цивільної справи копій висновків цих експертиз.

При перегляді цивільної справи були досліджені згадані два висновки.

Відповідно до висновку судової інженерно-транспортної експертизи від 16 квітня 2025 року №612/25-21, в заданій дорожній ситуації в діях водія автомобіля «Skoda Rapid», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 невідповідностей технічним нормам п.10.4 ПДР України не вбачається по причинам, вказаним у дослідницькій частині.

Відповідно до описової частини висновку №729-25 від 14 квітня 2025 року, зробленого за зверненням ОСОБА_1 , оцінка дій учасників ДТП передбачає вирішення питань, які стосуються визначення технічних вимог Правил дорожнього руху, відповідно до яких кожен з учасників руху повинен був керуватися в конкретній дорожній ситуації, встановлення технічної можливості запобігти настання події кожним з учасників, а також визначення невідповідностей конкретним технічним вимогам Правил дорожнього руху з боку кожного з учасників, які знаходились у причинно-наслідковому зв`язку з ДТП.

Експертом було досліджено посекундно дії кожного із учасників дорожньо-транспортної пригоди.

Експерт вказує, що з пояснень водія ОСОБА_2 вбачається, що він після початку виїзду автомобіля «Skoda Rapid» на смугу руху автомобіля «Volkswagen Touareg» застосував заходи зменшення швидкості руху, а також його розташування відносно меж проїзної частини, що з технічної точки зору, є технічно неспроможними, оскільки суперечать фактичним обставинам даної ДТП, які зафіксовані на відеозаписі та описані у вищенаведеній хронології розвитку механізму ДТП (приблизно об «07:20:39»). Тобто з наведеного відеозапису вбачається, що на момент відновлення автомобілем «Skoda Rapid» руху з одночасним маневром ліворуч (який він почав на відстані 0,5 м у поперечному напрямку від горизонтальної дорожньої розмітки 1.3 розділу 34 Правил дорожнього руху - відповідно наданої відповіді на клопотання експерта) в напрямку зустрічної смуги на якій рухався автомобіль «Volkswagen Touareg», останній вже рухався із ввімкненими стоп-сигналами та посеред двох смугу руху. Іншими словами, автомобіль «Skoda Rapid» ще не встиг виїхати на смугу зустрічного руху коли на автомобілі «Volkswagen Touareg» вже були ввімкнені стоп-сигнали, а початок маневру праворуч (перестроювання у праву смугу) автомобіля «Volkswagen Touareg» візуально визначається об «07:20:41».

У розділі висновку експертизи «Відносно водія автомобіля «Skoda Rapid» ОСОБА_1 » зазначено, що у заданій заявою дорожній обстановці, при заданих заявою обставинах механізму розвитку даної ДТП, враховуючи вище проведене дослідження необхідно зазначити, що водій автомобіля «Skoda Rapid» ОСОБА_1 , для забезпечення безпеки руху, перед початком виконання маневру ліворуч, повинен був зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині, що регламентовано технічними вимогами п. 10.4 Правил дорожнього руху, і переконатись у безпеці виконання маневру, що регламентовано технічними вимогами п. 10.1 Правил дорожнього руху.

Оскільки у заданій заявою дорожній обстановці та вище зазначеній хронології фактичного розвитку ДТП зафіксованому на відеозаписі (тобто фактичних діях учасників заданої ДТП), на момент ввімкнення стоп-сигналів на автомобілі «Volkswagen Touareg» автомобіль «Skoda Rapid» рухався у межах займаної смуги, то з технічної точки зору, водій автомобіля «Skoda Rapid» ОСОБА_1 своїми однобічними діями не міг впливати на зміну дорожньої обстановки (у частині фактичних дій водія «Volkswagen Touareg», який рухався у загальмованому стані), та міг розраховувати на збереження стабільної дорожньої обстановки за умови виконання технічних вимог Правил дорожнього руху водієм автомобіля «Volkswagen Touareg» ОСОБА_5 ..

У зв?язку з вищенаведеним слід дійти висновку, що у заданій заявою дорожній обстановці та вище зазначеній хронології фактичного розвитку ДТП зафіксованому на відеозаписі (тобто фактичних діях учасників заданої ДТП), технічна можливість запобігти зіткненню (наїзду) автомобіля «Volkswagen Touareg» на нерухомий автомобіль «СкС RTL 2H1» однобічними діями водія автомобіля «Skoda Rapid» ОСОБА_1 не визначалась, оскільки його однобічними діями розвиток першої стадії ДТП - зближення транспортних засобів та настання самої ДТП, не визначався, а забезпечення безпеки дорожнього руху визначались однобічними діями водія автомобіля «Volkswagen Touareg» ОСОБА_2 , а тому дії водія автомобіля «Skoda Rapid» ОСОБА_1 слід вважати такими, що відповідають, з технічної точки зору, технічним вимогам п. п. 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху.

На підставі вище проведеного дослідження слід дійти висновку, що у заданій заявою дорожній обстановці та вище зазначеній хронології фактичного розвитку ДТП зафіксованому на відеозаписі (тобто фактичних діях учасників заданої ДТП) в діях водія автомобіля «Skoda Rapid» ОСОБА_1 відсутні невідповідності технічним вимогам п.п. 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху, які б могли, з технічної точки зору, знаходитись у причинному зв?язку з виникненням технічного характеру ДТП - зіткненням (наїздом) автомобіля «Volkswagen Touareg» на нерухомий автомобіль «СкС RTL 2H1».

Відповідно до заключної частини висновку, експерт однозначно надав відповідь на питання, яке слід було вирішити при розгляді даної справи: «У заданій заявою дорожній обстановці в діях водія автомобіля Skoda Rapid» ОСОБА_1 відсутні невідповідності технічним вимогам п.п.10.1, 10.4 Правил дорожнього руху, які б могли, з технічної точки зору, знаходитись у причинному зв`язку з виникненням технічного характеру ДТП – зіткненням (наїздом) автомобіля «Volkswagen Touareg» на нерухомий автомобіль «СкС RTL 2H1».

Підсумовуючи сказане, апеляційний суд переконаний, що вини ОСОБА_1 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди не має.

Суд першої інстанції, встановивши відсутність вини ОСОБА_1 у порушенні Правил дорожнього руху, а відтак відсутність вини у заподіянні шкоди, прийшов до висновку, що у ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» відсутній обов`язок виплачувати страхове відшкодування позивачу.

ТОВ «Рембудмонтаж-ВВС» в апеляційній скарзі цей висновок не заперечує і в принципі не може заперечувати, адже відповідно до позиції позивача, страхова компанія несе відповідальність лише при встановлені вини ОСОБА_1 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність якого застрахована.

Отже, висновок суду першої інстанції в частині вимог до ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» обґрунтований та правильний.

Що стосується висновку суду першої інстанції щодо звернення позивача до неналежного відповідача, яким повинен бути ОСОБА_2 , якого визнано винним у дорожньо-транспортній пригоді, то він є безпідставним, адже позивач звернувся з позовом до ОСОБА_1 , як до ще одного винуватця дорожньо-транспортної пригоди, не заперечуючи щодо винуватості ОСОБА_2 ..

Однак, цей висновок суду першої інстанції не впливає на остаточне рішення суду першої інстанції, яким в задоволенні позову ТОВ «Рембудмонтаж-ВВС» відмовлено.

Відтак, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції за результатами розгляду справи по суті.

Що стосується додаткового рішення, то ТОВ «Рембудмонтаж-ВВС», враховуючи складність справи, суть спору, обсяг наданих послуг відповідачу, незначну складність цієї справи та наявність сформованої судової практики у цій категорії справи, а також необхідність дотримання критерію розумності та справедливості, просить відмовити у задоволені клопотання представника відповідача про ухвалення додаткового рішення у повному обсязі.

Разом з тим, вказані доводи не є підставою для скасування додаткового рішення суду.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 просив стягнути з ТОВ «Рембудмонтаж-ВВС» витрати на правничу допомогу, понесені в суді першої інстанції, в загальному розмірі 26 000 грн.

Суд першої інстанції за результатами розгляду заяви дійшов висновку, що з урахуванням обставин справи, її складністю та важливістю для сторін, обсягом виконаної адвокатом роботи, наявність сталої судової практики в даній категорії справ, а також заперечень позивача щодо розміру витрат відповідача на правничу допомогу, з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у сумі 12 000 грн.

Тобто частково задовольнив заяву ОСОБА_1

ТОВ «Рембудмонтаж-ВВС» в апеляційній скарзі не зазначає обставин, за яких відсутні підстави для часткового відшкодування витрат на правничу допомогу.

Факт понесення ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу при розгляді даної справи не заперечується скаржником, розмір стягнутих судом першої інстанції витрат на правничу допомогу останнім не спростований.

Підсумовуючи, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційних скарг не спростовують висновки суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне залишити апеляційні скарги без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки вони ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Рембудмонтаж-ВВС» залишити без задоволення.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15 травня 2026 року та додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 24 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 18 вересня 2026 року.

Головуючий Т.Б. Сало

Судді Л.О. Голота

О.С. Панасюк