Рішення від 17 вересня 2026 р. у справі №739/1248/26 — Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області

Справа № 739/1248/26

Провадження № 2/739/772/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

18 вересня 2026 року м. Новгород-Сіверський

Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Чепурка В.В.,

за участі:

секретаря судових засідань – Лукаш Н.Я.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И В:

1. Описова частина

Стислий виклад позицій учасників справи

ОСОБА_1 (далі – позивачка) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі – відповідач) про стягнення на її користь аліментів на утримання їхньої дитини – повнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з дня подання позову і до припинення дитиною навчання чи досягнення нею двадцяти трьох років.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що відповідач є батьком її сина ОСОБА_3 . Останній на даний час навчається в Національному університеті «Чернігівська політехніка» на денній формі та не має змоги працевлаштуватися на роботу, потребуючи утримання. Вона самостійно утримує сина, при цьому відповідач працює, отримує заробітну плату і відповідно має можливість надавати допомогу сину.

У судовому засіданні позивачки позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити повністю, вказала, що вона самостійно утримує сина, який навчається, при цьому відповідач є військовослужбовцем, отримує грошове забезпечення, однак допомоги на утримання сина не надає. Проти розгляд справи без участі відповідача та постановлення заочного рішення не заперечувала.

Відповідач у судове засідання не з`явився, хоча про час там місце судового розгляду був повідомлений належним чином, заяв по суті справи не подав.

Заяви та клопотання учасників справи

Заяви та клопотання учасники справи до суду не подавали.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 10 липня 2026 року відкрито провадження у справі, визначено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін, визначено сторонам у справі строки для подання заяв по суті.

У зв`язку з розглядом справи у порядку спрощеного позовного провадження, беручи до уваги, те, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, при цьому відзиву на позов ним не подано, враховуючи позицію позивачки, суд ухвалив здійснити розгляд справи за наявними у матеріалах справи доказами з постановленням заочного рішення.

2. Мотивувальна частина

Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин та оцінка аргументів і доказів учасників справи

Як встановлено, позивачка та відповідач є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.2).

З довідки, наданої Національним університетом «Чернігівська політехніка» №85 від 26 червня 2026 року вбачається, що ОСОБА_3 навчається у вказаному закладі з 01 вересня 2024 року на денній формі навчання, за рахунок коштів державного бюджету, за освітньо-професійним ступенем фаховий молодший бакалавр, закінчення навчання – 30 червня 2028 року (а.с. 3).

З пояснень позивачки вбачається, що їхній спільний з відповідачем син у зв`язку з навчанням потребує допомоги батьків, оскільки ніде не працює. При цьому відповідач проходить військову служби та отримує грошове забезпечення.

Відповідно до частин першої та другої статті 199 Сімейного кодексу України (далі – СК України) якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Частиною третьою статті 199 СК України передбачено, що право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).

У ході судового розгляду встановлено, що син позивачки та відповідача фактично перебуває на утриманні своєї матері, при цьому він продовжує навчання у зв`язку з чим потребує матеріальної допомоги. Водночас, відповідач, який є його батьком, зобов`язаний надавати своєму сину допомогу до закінчення навчання, але не більше як до досягнення двадцяти трьох років та має змогу надавати таку допомогу.

За таких обставин суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивачки необхідно стягнути аліменти на утримання їхнього сина.

Частиною третьою статті 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини разом з яким проживає дитина.

Згідно частини першої статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Оскільки позивачкою заявлено про необхідність стягнення з відповідача аліментів на утримання їхнього сина у частці від доходів відповідача, суд вважає за необхідне стягнути їх саме у вказаний спосіб.

Згідно частин першої та другої статті 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Відповідно до частини першої статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів, суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають значення.

Згідно частини другої статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Вирішуючи питання про розмір аліментів, які підлягають стягненню з відповідача, суд враховує відсутність відомостей про наявність на утриманні останнього інших осіб, а також відсутність будь-яких відомостей про наявність у відповідача захворювань, які потребували б додаткових витрат.

За таких обставин суд вважає за доцільне стягнути з відповідача на користь позивачки на утримання їхнього сина аліменти у розмірі 1/4 частки від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж прожитковий мінімум для працездатної особи, щомісячно, до закінчення ОСОБА_3 навчання, тобто до 30 червня 2028 року, або ж до досягнення ним двадцяти трьох років, тому позов підлягає задоволенню повністю.

На підставі частини першої статті 191 СК України, стягнення аліментів на утримання дітей необхідно присудити від дня пред`явлення позову, тобто з 02 липня 2026 року.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 430 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів – у межах суми платежу за один місяць.

Враховуючи те, що з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню аліменти на утримання їхнього сина, суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах сум платежу за один місяць, за період з 02 липня 2026 рок по 01 серпня 2026 року.

Оскільки позов підлягає задоволенню повністю, при цьому позивачку було звільнено від сплати судового збору за подання позову в розмірі 1 331 грн. 20 коп., відповідно до частин першої та шостої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий у розмірі 1 331 грн. 20 коп.

На підставі викладеного, керуючись статтями 83, 141, 247, 258-259, 263-268, 273, 352, 354, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів – задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання їхнього сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 (однієї четвертої) частки від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж прожитковий мінімум для працездатної особи, щомісячно, починаючи з дня подання позову і до закінчення ОСОБА_3 навчання або до досягнення ним двадцяти трьох років, залежно від того, яка із зазначених подій настане першою.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у межах сум платежу за один місяць, за період з 02 липня 2026 рок по 01 серпня 2026 року.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте Новгород-Сіверським районним судом Чернігівської області за письмовою заявою відповідача, який має право подати її до Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У випадку залишення ухвалою суду заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, воно може бути оскаржене відповідачем шляхом подання апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду у загальному порядку в тридцятиденний строк з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене позивачем шляхом подання апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду через Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивачка: ОСОБА_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП – НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя В.В. Чепурко