Постанова від 17 вересня 2026 р. у справі №736/1528/26 — Корюківський районний суд Чернігівської області

Справа № 736/1528/26

Номер провадження 3/736/818/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2026 рокум. Корюківка

Суддя Корюківського районного суду Чернігівської області – Пархомчук Т.В.,

за участі секретаря – Медведєвої Т.Ю.,

правопорушника - ОСОБА_1

адвоката - Кіндера М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі засідань суду у м. Корюківці матеріали, що надійшли від Центрального міжрегіонального управління державної служби з питань праці про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина країни Литви, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 директором ТОВ «Фанера Чернігів», раніше не притягувався до адміністративної відповідальності,

за ч. 3 ст. 41 КУпАП

В С Т А Н О В И В:

30.06.2026 від Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці до суду надійшов протокол про адміністративне правопорушення № Ц/ЧН/12603/529/П/ПТ від 24.06.2026, відповідно до якого встановлено ОСОБА_2 працював в ТОВ «Фанера Чернігів» без оформлення трудових відносин та був допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом міністрів України (постанова КМУ № 413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу»), що є порушенням частини першої статті 21, частини четвертої статті 24 Кодексу законів про працю України. Дії ОСОБА_1 кваліфіковано головним державним інспектором відділу з питань праці управління інспекційної діяльності у Чернігівській області Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці Усковою С.В. як вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Під час судового засідання ОСОБА_3 провину не визнав, вказав на те, що ОСОБА_2 не працював в ТОВ «Фанера Чернігів», він мав намір влаштуватися, і саме в цей день приходив на територію товариства для того, щоб оформити документи, де з ним стався нещасний випадок.

Захисник наполягав на тому, що протокол про адміністративне правопорушення не ґрунтується на доказах, а лише на показах двох свідків, які безпосередньо інспектору з питань праці ці покази не надавали. За основу інспектором з питань праці взяті протоколи про допит ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в рамках кримінального провадження, зміст яких взагалі не може бути розкритий без дозволу слідчого або прокурора. Іншими доказами подія адміністративного правопорушення, на думку захисника не підтверджена.

Заслухавши пояснення правопорушника, захисника, свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно ст.ст. 251, 252, 280 КУпАП наявність адміністративного правопорушення і винність у його вчинені особи та інші обставини, що мають істотне значення для правильності вирішення справи про адміністративні правопорушення, підлягають доказуванню передбаченими законом способами, оцінка відповідних доказів має ґрунтуватись на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи у їх сукупності та законі. При розгляді справи про адміністративне правопорушення, поряд з іншим, підлягає з`ясуванню, чи було вчинено адміністративне правопорушення і чи винна дана особа у його вчинені та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Нормами ч. 1 ст. 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом, що передбачено ст. 7 КУпАП.

У КУпАП визначено форму та передбачено основні вимоги щодо змісту як протоколу про адміністративне правопорушення, так і рішення, що постановлюється в конкретній справі. У вищевказаних процесуальних документах, зокрема, необхідно викласти всі обставини вчинення правопорушення, встановлені на підставі сукупності досліджених доказів, і обґрунтувати наявність складу правопорушення та його кваліфікацію.

Тобто, протокол про адміністративне правопорушення є не тільки джерелом доказів, але й актом обвинувачення особи у вчиненні адміністративного правопорушення, що узгоджується як із нормами чинного законодавства так і з практикою та позицією ЄСПЛ.

Обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення події та наявності складу адміністративного правопорушення.

За змістом ст.ст. 251, 256 КУпАП вбачається, що обов`язок належного оформлення протоколу про адміністративне правопорушення та збирання доказів покладений на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення і не може бути перекладено на суд.

Обставини, які мали місце і стали підставою для складення протоколу про адміністративне правопорушення, повинні бути достатніми для повного розуміння суті правопорушення.

Конкретність пред`явленого особі обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення забезпечує можливість організувати ефективний захист своїх інтересів. Натомість неконкретність обвинувачення не тільки не дозволяє особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, належним чином організувати ефективний захист своїх інтересів, а й позбавляє суд належним чином перевірити твердження органу, який склав протокол, про вчинення особою адміністративного правопорушення.

За диспозицією ч. 3 ст. 41 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), допуск до роботи іноземця або особи без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, на умовах трудового договору (контракту) без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства.

Водночас до матеріалів протоколу про адміністративне правопорушення № Ц/ЧН/12603/529/П/ПТ від 24.06.2026 не додано жодного прямого доказу, який би свідчив, що ОСОБА_2 дійсно виконував трудові функції у ТОВ «Фанера Чернігів», зокрема мав установлений трудовий розпорядок, отримував винагороду за свою роботу. Додані до протоколу копії протоколів допиту свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які проведено в рамках кримінального провадження, низької якості, але з їх змісту вбачається, що свідок ОСОБА_4 вказує на те, що ОСОБА_2 працював на фанерному заводі, а свідок ОСОБА_5 на ТОВ «Фанера». Пояснення інших працівників ТОВ «Фанера Чернігів», що відібрані безпосередньо інспектором з питань праці вказують на те, що ОСОБА_2 на підприємстві ніколи не працював, а отже вони суперечать показам ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Під час судового засідання був допитаний ОСОБА_4 , який показав, що він не має інформації про те, що ОСОБА_2 дійсно працював на ТОВ «Фанера Чернігів», а лише одного разу він з ним розмовляв і ОСОБА_2 вказав, що має намір влаштуватися туди на роботу. Свідок не пам`ятає коли саме була ця розмова.

Свідок ОСОБА_5 повідомила, що її чоловік ОСОБА_2 працював на заводі в с. Сахутівка. Працював її чоловік на цьому заводі з літа 2025 року по день трагічного випадку, на машині, яка подрібнювала деревину, працював він неофіційно, оскільки втратив паспорт та не мав можливості влаштуватися офіційно. На якому саме заводі він працював свідок не вказала, але зазначила про те, що у правопорушника.

За нормою ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, який визначає людину, її права та свободи найвищою цінністю в державі, що обумовлює можливість обмеження її прав та свобод лише при неухильному дотриманні законодавства України та лише за наявності вини. Тобто особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише у тому разі, якщо її вину у вчиненні правопорушення буде доведено поза розумним сумнівом, на підставі належних та допустимих доказів із дотриманням встановленої законом процедури.

Статтею 62 Конституції України встановлено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Отже, суд приходить до висновку про те, що зібраними доказами не додивиться той факт, що ОСОБА_2 дійсно працював в ТОВ «Фанера Чернігів», всі докази є суперечливими, свідки вказують на різні факти, свідок ОСОБА_5 достеменно не вказує на те, що її чоловік працював саме у юридичної особи, директором якої є Ячунскас Сваюнас, інші докази, які б свідчили, що ОСОБА_2 дійсно працював, отримував винагороду у ТОВ «Фанера Чернігів» відсутні.

Враховуючи наведене, суд вважає, що протокол про адміністративне правопорушення № Ц/ЧН/12603/529/П/ПТ від 24.06.2026 складений не на підставі та у спосіб визначений законодавством, а тому він є неналежним та недопустимим доказом по справі.

Таким чином, за відсутності беззаперечних доказів щодо події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП, суд позбавлений можливості об`єктивно встановити обставини справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Таким чином, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення події та наявності складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 41 КУпАП, а тому провадження у справі №736/1528/26 підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

Керуючись ст. 221, п. 1 ч. 1 ст. 247, п. 3 ч. 1 ст. 284, ч. 3 ст. 41 КУпАП, суддя

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у адміністративній справі №736/1528/26 відносно ОСОБА_1 ч. 3 ст. 41 КУпАП – закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення шляхом подання апеляційної скарги до Корюківського районного суду Чернігівської області.

Суддя Т.В.Пархомчук